ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ВУГРОВУ ХВОРОБУ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ НООТРОПНОЇ ТА МЕТАБОЛІЧНОЇ ДІЇ

summary

Матеріали та методи дослідження. Виконана робота базується на результатах спостереження за 409 особами віком від 18 до 20 років: 143 - здоровими і 266 - хворими на ВХ, в тому числі 84 (31,6%) - з комедональною формою, 182 (68,4%) – з папуло-пустульозною. Оцінка кількості елементів висипки проводилась за класифікацією оцінки тяжкості ВХ G. Plewig, A.Kligman. І стадію ВХ діагностували при І-ІІ градації, ІІ стадію - при ІІІ-ІV градації, І-ІІ ступені, ІІІ – при ІІІ-ІV ступені тяжкості захворювання. Крім того, оцінка ступеню тяжкості захворювання проводилася за Куком та Сергеєвим-Рокицькою.

Всі хворі були обстежені загальноклінічно, за необхідністю проведені променеві методи дослідження та консультації гінеколога. Оцінка якості життя проводилась за опитувальником (С. И. Довжанский, 2001), оцінка ситуативної та особистісної тривожності - за Спілбергером (Е. И. Рогов, 1995). Активність СДГЛ визначали цитохімічно за методикою Р. П. Нарцисова (1969). Стан процесів ПОЛ оцінювали за кількістю ТБК-АП - в реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою (Э. Н. Коробейникова, 1989) і загальної АОА плазми крові, яку визначали за методом Е. Б. Спектор и соавт. (1984). ПЕМ оцінювали за гемолізом в різних за концентрацією розчинах сечовини (Д. С. Додхоев, 1998). Ендогенна інтоксикація організму досліджувалась за рівнем середніх молекул при довжині хвилі 254 нм та 280 нм методом Н. І. Габріелян, В. І. Ліпатової у модифікації С. С. Киреєва та ін. (1997) та ССЕ - за ступенем поглинання метиленового синього (Д. С. Додхоев, 1998). Для визначення функціонування нервової системи, її вегетативної та ендокринної ланок визначали екскрецію адреналіну, норадреналіну, ДОФА, дофаміну в добовій сечі за Э. Ш. Матлиной и соавт. (1966); концентрацію інсуліну, кортизолу, тестостерону в крові - імуноферментним методом з використанням стандартних наборів реактивів “Insulin Elisa KIT” (DRG USA), “ИФА-кортизон” (“НВО Иммунотех”, Россия), “ИммуноФА-ТС” (“НВО Иммунотех”, Россия). Дослідження мікробіоценозу шкіри проводилося методом прямої якісної й кількісної оцінки.

Отримані результати оброблені статистично. Розраховані: середня арифметична, стандартна помилка середньої арифметичної. Порівняння середніх арифметичних вибірок проводили шляхом вичислення коефіцієнта Ст’юдента. Різницю між даними вважали достовірною при р<0,05. Для виявлення структурних зв’язків визначали коефіцієнти парної кореляції – r. Математичні розрахунки проводили на ПК за допомогою програми Statistika 6.0.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів анкетування показав, що 79,3% хворих на ВХ мали незадовільні житлові умови та харчування, більш низький середній прибуток, рідше вживали рибу та море­продукти, частіше – макарони та картоплю. Гірші економічні та побутові умови мали хворі на папуло-пустульозну форму ВХ. Достовірно частіше хворі на ВХ, у порівнянні зі здоровими, відзначали наявність стресів при навчанні (46,3% проти 27,9%), у 22,6% була достовірно гірша оцінка якості життя (інтегральний показник якості життя 1,71±0,06 проти 1,34±0,10). В ході дослідження встановлено, що 60,5% хворих на ВХ відмічали високу особистісну тривожність і 58,6% - ситуативну; розвиток комедональної форми захворювання відбувався на фоні підвищеної особистісної тривожності (46,4±0,85 балів за Спілбергером), а на розвиток і перебіг папуло-пустульозної форми більший вплив мали часті стреси (у 50,0%) та підвищена ситуативна тривожність (у 69,6%).

Зі збільшенням ступеня тяжкості ВХ у хворих зростала частота стресів при навчанні; відзначались гірші житлові умови й харчування та знижувалась якість життя. Інтегральний показник якості життя мав статистично достовірну силу кореляційного зв’язку з кількістю папул (r=0,3), оцінками за Куком (r=0,35) і Сергеєвим-Рокицькою (r=0,31). Кореляційний аналіз показав наявність зв’язку слабкої сили між ситуативною тривожністю та ступенем тяжкості ВХ (оцінка за шкалою Кука r=0,33, Сергеєвим-Рокицькою r=0,29), що свідчить про суттєвий взаємозв’язок між перебігом ВХ та ситуативною тривожністю хворих.

Проведені дослідження показали, що підвищена особистісна тривожність притаманна хворим з ІІІ-ІV градацією ВХ. Оскільки особистісна тривожність формується в ранньому віці та має певну стабільність, отримані результати дозволяють вважати її фоном, на якому розвивається ВХ, а саме її комедональна форма, що підтверджується і результатами кореляційного аналізу.