ПАТОФІЗІОЛОГІЯ НИРОК І ОСМОТИЧНОГО ГОМЕОСТАЗУ ЗА УМОВ КАДМІЄВОЇ НЕФРОПАТІЇ

summary

Матеріали та методи досліджень. Експериментальні дослідження проведені на кафедрі загальної та клінічної патологічної фізіології ОДМУ із дотриманням вимог положення “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей”, комісією з питань біоетики ОДМУ (протокол № 94 від 19 грудня 2008 р.). Дослідження проведені на 190 білих безпородних щурах-самцях масою 100-200 г. Токсичну нефропатію відтворювали внутрішньо черевинною ін’єкцією водяного розчину дихлориду кадмію дозою 0,1 мг/
100 г маси 60 щурам та дозою 1 мг/100 г маси - 50 щурам. Вплив кадмію визначали через 2 доби і 7 діб після введення. Контрольну групу складали 80 тварин, яким вводили ізотонічний розчин хлориду натрію в обсязі 0,1 мг/100 г та 1 мг/100 г маси.

Діяльність нирок вивчали в умовах індукованого водного діурезу (металевим зондом вводили внутрішньошлунково відстояну водопровідну воду в об’ємі 5 % від маси тіла) та осмотичного діурезу (металевим зондом вводили внутрішньошлунково 3 % розчин хлорида натрію з осмоляльністю розчину 1050 мосмоль). За 12 год до проведення навантаження тварин обмежували в їжі. Водне та осмотичне навантаження проводили з 8⁰⁰ до 8³⁰ вранці натще. Діурез вивчали протягом 2 год при знаходженні в обмінних клітинах.

Тварин виводили із експерименту  шляхом декапітації під легкою ефірною анестезією. Отриману кров стабілізували гепарином, центрифугували 15 хв при 3000 об/хв. Плазму відбирали для подальших досліджень.

Біохімічні дослідження проводили в отриманих зразках сечі та плазми крові. Величину осмоляльності вимірювали кріоскопичним методом на осмометрі 3D3 (Advanced Instruments, США). Концентрацію креатиніну в сечі та плазмі крові визначали фотометричним методом в реакції з пікриновою кислотою [Рябов С.И. и др., 1979] на спектрофотометрі СФ-46 («Ломо», Росія). Вміст загального кальцію в сечі та плазмі крові аналізували фотометрично на СФ-46 в реакції з арсеназо-III з використанням стандартних діагностичних наборів виробництва фірми Simko Ltd (Україна). Концентрацію фосфатів в сечі та плазмі крові визначали фотометрично на СФ-46 з використанням діагностичних наборів виробництва фірми «Реагент» (Україна). Вміст нітритів та нітратів в плазмі крові та сечі вивчали фотометрично з використанням реактиву Гриса [Емченко Н.Л. и др., 1994] на СФ-46. Концентрацію іонів хлору в сечі та плазмі крові визначали фотометрично з використанням діагностичних наборів виробництва фірми Simko Ltd (Україна) на СФ-46. Вміст білка в сечі вимірювали фотометрично в реакції з сульфосаліциловою кислотою [Михеева А.И., Богодарова И.А., 1969].

Всі показники функціонального стану нирок (екскреторної, осмо- та іонорегулюючих функцій) розраховували відповідно до методів, запропонованих Ю.В. Наточиним (1974), О. Шюк (1981), А.І. Гоженко (1991) на 100 г маси тіла або на 100 мкл клубочкової фільтрації.

Для проведення морфологічних досліджень у щурів видаляли праву нирку і поміщали в 10 % розчин формаліну. Через добу формували тканинний блок шляхом відсічення верхнього та нижнього полюсів нирки. Тканину дофіксовували протягом 24 год в 4 % розчині параформальдегіду. Фіксований матеріал заливали в парафін за загальноприйнятою методикою. З парафінових блоків виготовляли зрізи товщиною 3-5 мкм, частину зрізів зафарбовували гематоксилин-еозином. На інших проводили гістохімічні реакції з альциановим синім на кислі глюкозаміноглікани, трихроматичні реакції за К. Масоном на колагенові волокна, імпрегнацію з метенаміном аргентуму за Д. Джонсом для виявлення стану базальних мембран [Sugulus M., 1976]. Зрізи досліджували під мікроскопом “Leika“ (Чехія).

Статистичний аналіз отриманих даних проводили за допомогою стандартної комп’ютерної програми “Exel”, достовірність міжгрупових відмінностей оцінювали за загальноприйнятим методом з використанням критерію Стьюдента (р < 0,05) [Лакин В.Ю., 2002].

Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження функціонального стану нирок щурів через 2 доби після введення дихлориду кадмію дозою 0,1 мг/кг ваги тіла в умовах водного навантаження (табл. 1), не виявили суттєвих змін об’єму діурезу порівняно з контрольними значеннями. Між тим встановлено, що введення дихлориду кадмію супроводжується підвищенням рівня осмоляльності сечі та екскреції осмотично активних речовин, що свідчить про порушення осморегулюючої функції нирок. Показники концентрації креатиніну в сечі щурів піддослідної групи і його екскреції нирками не мають явних відмінностей порівняно з контрольними показниками. В той же час, в групі щурів, яким був введений кадмій, концентрація білку в сечі та його екскреція в 4,5 рази вище за контрольні дані. Через дві доби після введення дихлориду кадмію у вказаній дозі виявлено зниження вмісту в сечі ендогених нітратів до 3,2±0,5 мкмоль/л проти 8,4±1,2 мкмоль/л (p<0,05) в контрольній групі тварин.