ВПЛИВ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ (ПРОСТАТИТУ) НА РОЗВИТОК ПЕРЕДРАКОВИХ СТАНІВ І РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРІМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

summary

Матеріали та методи дослідження. В основу дослідження покладено результати обстеження, клінічного нагляду і вивчення історій хвороби 913 хворих із різними  захворюваннями передміхурової залози (простатит, ДГПЗ, РПЗ).

Дослідження проводили серед пацієнтів, що перебували на стаціонарному лікуванні в урологічному й онкоурологічному відділеннях обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова з 2000 по 2007 рр. Клінічне обстеження пацієнтів і гістологічні дослідження передміхурової залози виконували на базі Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечникова і  діагностичного центру Дніпропетровської державної медичної академії.

Для оцінки соціологічних, анамнестичних, клінічних даних, особливостей діагностичного і лікувального процесу проведено ретроспективний аналіз 398 історій хвороби пацієнтів із гістологічно підтвердженим діагнозом раку передміхурової залози.

Для визначення особливостей клінічного прояву і діагностики 337 пацієнтів були розділені на групи в залежності від стадії захворювання у відповідності до клінічної класифікації раку передміхурової залози   AJCC (American Joint Committee of Cancer).

За ступенем диференціювання пухлини пацієнти були розподілені на 3 групи, представлені: 1) високо-, 2) помірно- і 3) низькодиференційованими пухлинами.

Крім загальноклічних  методів обстеження всім хворим виконували трансректальне  ультразвукове дослідження (ТРУЗВ), в більшості  випадків-КТ органів  малого  тазу, сканування  кісток  скелету, а  також  рівень ПСА в  сироватці  крові.

Для аналізу відібрані історії 188 пацієнтів (хворих на рак передміхурової залози у стадії Т_3-4), яким при надходженні до відділення проводились бактеріологічний і загальний аналізи сечі. Цим пацієнтам також було проведено бактеріологічне дослідження тканини передміхурової залози для визначення чутливості до антибактеріальних препаратів і виду бактерії.

Результати лабораторних досліджень оцінювали у відповідності до норм з урахуванням особливостей здійснення методики в умовах конкретних лабораторій.

Верифікацію раку передміхурової залози здійснювали гістологічним  методом. Об¢єктом для гістологічного дослідження була тканина передміхурової залози, отримана при секстантній голковій біопсії, трансуретральній резекції передміхурової залози, відкритому оперативному втручанні – простатектомії, радикальній простатектомії. Отримані біоптати фіксували у 10 % розчині нейтрального формаліну, після чого проводили зневоднення  шляхом проведення через спирти  зростаючої концентрації з подальшим поміщенням у парафінові блоки. Зрізи товщиною 5 мкм забарвлювали за стандартною методикою гематоксилін-еозином. Гістологічні зрізи й цитологічні препарати оцінювали шляхом світлової мікроскопії при збільшенні х100 і х400.

Імуногістохімічне дослідження біоптатів проводили в  35 пацієнтів із РПЗ у віці 52-79 років. За  шкалою Глісона хворі  розподілені на 3 групи – 2-5 (високий  рівень диференціювання)  - 3 пацієнта , 6-7   - 19 пацієнтів (середній рівень диференціювання),       8-10 – 13 пацієнтів (низький рівень диференціювання). Досліджені  наступні  імуногістохімічні маркери: тканинний простат-специфічний антиген, андрогенні рецептори (AR), Ki-67, p53, CD4, CD8, для визначення яких використовували імуногістохімічний метод, оснований на поєднанні суворо специфічного моноклонального антигена з шуканими антигенними детермінантами.  Як первинні антитіла використовували антитіла фірми DAKO до  PSA  (клон ER-PR8), р53 (клон DO-7), Кі-67 (MIB-1), AR (ліофілізат), а також до  CD4  (клон 1F6) і CD8 (клон 1-A5) фірми NovoCastra.

Крім  того, проведено оцінку інтенсивності запальної інфільтрації з урахуванням ступеня диференціювання пухлини. При оцінці гістологічних зразків характер запальної інфільтрації умовно поділяли на помірний, середній і виражений. У всіх випадках застосування імуногістохімічної методики, окрім забарвлення із Кі-67, використовували напівкількісний метод визначення того чи іншого маркера.

        Для з¢ясування впливу запального процесу у передміхуровій залозі (простатиту) на розвиток передракових станів (проліферативної запальної атрофії, простатичної інтраепітеліальної неоплазії) і раку передміхурової залози нами проведені експериментальні дослідження на 120 3-місячних щурах лінії Wistar вагою 180-210 г, котрі утримувались у вольєрах по 5 тварин, отримуючи стандартний корм і воду.  Усі маніпуляції на тваринах виконували під загальною анестезією – внутрішньоочеревинно вводили розчин тіопенталу натрію в дозі 30 мг/кг.Простатит моделювали за методикою, запропонованою Y.H.Cho et al. (2002) По спеціально виготовленому катетеру, введеному під наркозом в уретру, під тиском вводили 0,6 мл 1 млрд. зависі уропатогенного штаму  Escherichia coli, виділеного із сечі пацієнта, що страждав на гострий пієлонефрит.

       Для моделювання раку передміхурової залози нами використана методика, запропонована   M.B. Gilardoni et al.(1999) у нашій модифікації, що полягає у разовому введенні канцерогенного агента з подальшою тривалою андрогенною стимуляцією. Як канцерогенну речовину використовували 7,12- диметилбензантрацен (ДМБА). Методика полягала в наступному: 1 г сухого порошку ДМБА розчиняли у 2 мл твін-80, після чого змішували зі стерильною оливковою олією. Отриману емульсію протягом 6 годин після виготовлення вводили щурам інтраперитонеально у дозі 30 мг/кг. Андрогенну стимуляцію здійснювали шляхом внутрішньом¢язового введення препарату омнадрен-250 у дозі 1 мл/кг щодобово протягом місяця.

Тварини були розподілені на 4 серії:

I серія (50 щурів)-в/очеревинне введення ДМБА + в/м омнадрену-250 + трансуретральне введення Escherichia coli (дози вказані вище);

II   серія (50 щурів) - в/очеревинне введення ДМБА + в/м омнадрену-250;

III   серія (10 щурів) – трансуретральне введення Escherichia coli;

IV   серія (10 щурів) – контрольна.

У перший день тваринам І і ІІІ серій трансуретрально вводили завись уропатогенного штаму Escherichia coli,  І і ІІ – омнадрен-250. Через 3 тижні одноразово внутрішньоочеревинно тваринам І і ІІ серії вводили ДМБА.

 Виведення тварин з експерименту здійснювали шляхом введення їх у глибокий наркоз і знекровлювання через 1, 2, 3, 4, 5 і 6 місяців. Тривалість експерименту становила 6 місяців (180 днів).На початку експерименту були сформовані групи з щурів загальною  кількістю 120. В процесі експерименту  загинула 31  тварина.

Тканини  передміхурової  залози  досліджуваних   тварин  фіксували  у 10% (нейтральному) формаліні. Після зневоднювання їх поміщали у парафінові блоки. Зрізи товщиною 5 мкм забарвлювали за стандартною методикою гематоксилін-еозином.

          Статистичну обробку даних проводили з використанням методів варіаційної статистики, реалізованої пакетом програм EXCEL-2000 для ПЕОМ. Оцінку вірогідності відмінності середніх і дисперсій проводили з використанням критеріїв Стьюдента і Фішера. Для малих і неоднорідних груп при оцінці вірогідності відмінностей використовували такі статистичні методи, як групування, спостереження, порівняльний аналіз, аналітичне групування, виявлення факту наявності взаємозв¢язку між якісними ознаками за допомогою критерію χ², зміна щільності взаємозв¢язку за допомогою коефіцієнта взаємної сполученості Пірсона (Р).

          Результати власних досліджень та їх обговорення. За  період з 1998 по 2006 рр. у Дніпропетровській області, яка належить до промислового регіону, визначено зростання захворюваності на РПЗ з 7,4 до 9,5 на 100 тис. населення. При цьому захворюваність із року в рік коливається незначно, що свідчить про відсутність різких змін даного показника. При  проведенні аналізу смертності від раку передміхурової залози   встановлено нестабільність даного показника, коливання якого за період 1999-2006 рр. носить хвилеподібний характер із змінами від мінімального 4,3 на 100 тис. у 2000 р. до максимального 5,9 на 100 тис. у 2004 р. і 7,7 на 100 тис. населення у 2007 р. Проведений аналіз динаміки виявлення занедбаних випадків показав зниження з 21,2 %  у 1999 р. до 13,4 % у 2006 р.  У  більшості випадків хворі на  РПЗ  звертались за  допомогою  в  занедбаних  стадіях  захворювання. Ця  тенденція  також  підтверджується  фактом, що з 337 обстежених пацієнтів найбільша кількість -183 (54,3%) мала III, а 41 (12,1%) - IV клінічну стадію за  класифікацією AJCC  (таблиця1). За ступенем диференціювання пухлини пацієнти розділені на 3 групи: І – високодиференційовані пухлини (5,3%); ІІ – помірно диференційовані (59,6%) і ІІІ – низькодиференційовані (35,1%) (таблиця 2).

        У результаті бактеріологічного дослідження сечі і тканини передміхурової залози 188 пацієнтів, хворих на рак передміхурової залози у стадії Т_3-4, сечова інфекція виявлена у 52 (48,6 %) хворих. Мікробний спектр збудників сечової інфекції наданий у табл. 3.

      Всього із сечі хворих виділено 136 штамів мікроорганізмів. Із них у монокультурі виділено 112, у мікробних асоціаціях – 24.