ОСОБЛИВОСТІ ліпідного обміну у дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит С, та шляхи його медикаментозної корекції

summary

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 114 дітей, хворих на ХГС, віком від 1 до 18 років, з них 65 хлопчиків (57,01 %) та 49 дівчаток (42,98 %). Середній вік дітей склав (13,37±4,70) роки. Верифікація діагнозу ХГС у дітей була проведена на підставі виявлення в крові anti-HCV протягом шести місяців, HCV-RNA якісним і кількісним методом ПЛР, визначення генотипів HCV, визначення вірусного навантаження. Для верифікації хронічної стадії вірусного гепатиту проводилось визначення anti-HCVcor, anti-HCVNS3, anti-HCVNS4, anti-HCVNS5 у обстежених хворих дітей.

В якості контрольної групи обстежено 40 практично здорових дітей віком 7–15 років (середній вік 13±3,5 років), серед яких було 24 хлопчикa (60 %) та 16 дівчаток (40 %).

Поряд з загальновизнаними показниками та показниками основних синдромів ХГС вивчали ліпідний склад сироватки крові всіх дітей (вміст ТГ, ХС, ЛПВЩ та ЛПНЩ). Рівень ТГ реєстрували за допомогою ферментного колориметричного методу з гліцеринфосфатоксидазою та 4-амінофеназоном. Вимірювання рівню ХС проводили ферментним колориметричним методом з холестеринестеразою, холестериноксидазою та 4-аміноантипірином. Вміст ЛПВЩ та ЛПНЩ визначали за допомогою гомогенного ферментного колориметричного аналізу. Визначення ЛПНЩ та ЛПВЩ проводили автоматизованим методом, де їх визначення базувалось на селективній міцелярно збільшеній розчинності ЛПНЩ за допомогою неіонного детергенту, дії цукрової суміші та ліпопротеїдів.

Для оцінки характеру глибини морфологічних змін у печінці визначали ступінь активності некрозо-запального процесу та стадії фіброзу, використовуючи гістологічне дослідження біоптатів, що були отримані шляхом проведення черезшкірної пункційної біопсії печінки. Для проведення біопсії пацієнти госпіталізувались у Запорізький обласний гепатологічний центр на 1–3 доби. Напередодні хворій дитині проводили загальний аналіз крові, визначення кількості тромбоцитів, протромбіновий індекс, тривалість кровотечі та час зсідання крові. Пунктати печінки отримували методом сліпої та прицільної (під УЗД-контролем) біопсії зрізаючою голкою типу “Unicut G 16” фірми "Bard" (Німеччина) та "Tru-Cut G14" фірми "Allegiance" (США). Отриманий матеріал фіксували у 10 % буферному розчині формаліну. Застосовували загальногістологічні методики фарбування: гематоксилін-еозином, пікрофуксином за Ван Гізоном.

Нами була проведена пункція з подальшим гістологічним дослідженням біоптатів тканини печінки 17 підліткам, хворим на ХГС, у віці від 14 до 17 років (середній вік 15,59±0,97 років). Обстежено було 13 хлопчиків та 4 дівчинки, серед них 3-м генотипом вірусу інфіковані 12 (70,59 %) дітей і 5 (29,41 %) були інфіковані 1-м генотипом вірусу.

Всі морфологічні зміни структури печінки оцінювали за шкалою METAVIR, котра враховує важкість запального і фіброзного компонентів.

Для визначення ефективності фармакотерапії були сформовані 2 групи хворих в залежності від застосованих препаратів для терапії. В нашому дослідженні 36 хворих (перша група) отримували гепатопротекторну терапію (урсодезоксихолієву кислоту) в середній дозі 10 мг/кг/д. В другу групу ввійшли 36 пацієнтів, які отримували гепатопротекторну терапію (урсодезоксихолієву кислоту) в середній дозі 10 мг/кг/д та метаболічну терапію (кардонат) із розрахунку по L-карнітину: діти від 1 до 4 років по 100 мг/д, діти віком від 5 до 15 років по 200 мг/д, діти старше 15 років по 300 мг/д. Період контрольованого лікування тривав 6 місяців. Ефективність лікування контролювали за динамікою основних клінічних синдромів та наведеними вище лабораторними показниками, що визначали на початку, через 3 та 6 місяців лікування.

Статистичну обробку результатів проводили з використанням методів варіаційної статистики і кореляційного аналізу (з використанням статистичної програми SPSS 12 серія 9593869) та профільного аналізу, розробленого як модифікацію багатомірного коваріаційного аналізу з повторними вимірами (B. G. Tabachnick, L. S. Fidell, 2001).

Результати дослідження та їх обговорення. У дітей основної групи при клінічному обстеженні були виявлені астеновегетативний синдром у 91 дитини (79,80 %), диспептичний у 67 (58,77 %), геморагічний у 6 (5,26 %), артропатичний у 7 (6,14 %) та абдомінальний синдром у 58 пацієнтів (50,80 %). Встановлено, що астеновегетативний синдром проявився в більшості випадків у вигляді загального нездужання – 64 дитини (56,10 %), тривалого недомагання, слабкості, швидкої втомлюваності, що посилювалась до кінця робочого дня у 91 (79,80 %), зниження працездатності – 78 (68,40 %), емоційної лабільності та плаксивості – у 4 (3,50 %), порушенням сну у 5 дітей (4,38 %), а у 23 пацієнтів (20,17 %) реєструвався довготривалий субфебрилітет. Геморагічний синдром був зареєстрований у дітей, хворих на ХГС, що виявлявся у вигляді частих носових кровотеч та кровоточивості ясен. У кожного другого пацієнта відмічався абдомінальний синдром – 58 дітей (50,80 %), що характеризувався болем в животі у 43 (37,70 %), важкістю та болючістю в правому підребер’ї у 61 хворого (53,50 %). Потемніння сечі спостерігалося у 14 хворих (12,28 %) та знебарвлення калу у 3 (2,60 %). Жовтушність шкіри, склер та видимих слизових оболонок була зареєстрована у 7 хворих (6,14 %), у 102 пацієнтів (89,47 %) визначалась гепатомегалія та у 71 (62,28 %) – спленомегалія.

Порушення ліпідного обміну у дітей з ХГС спостерігалось за рахунок збільшення вмісту ТГ та ЛПНЩ, що виходили за межі референтного інтервалу контролю (рис. 1). Серед всіх обстежених хворих у 63,15 % дітей було зареєстровано підвищений рівень ЛПНЩ (>2,59 ммоль/л) та у 29,80 % – рівень ТГ (>2,3 ммоль/л). При цьому у дітей, хворих на ХГС, з високим вірусним навантаженням (ВВН) за межі референтного інтервалу виходив у 46,50 % вміст ЛПНЩ та у 2,23% дітей вміст ТГ. У 73,20 % пацієнтів з низьким вірусним навантаженням (НВН) спостерігалось підвищення рівня ЛПНЩ вище референтних значень та у 46,40% – показників ТГ.