КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА СИНДРОМА ЖЕСТОКОГО ОБРАЩЕНИЯ С ДЕТЬМИ НА МОДЕЛИ ОДЕССКОГО РЕГИОНА : КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИНДРОМУ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ НА МОДЕЛІ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

summary

 Матерiали та методи дослiдження. Для вивчення клініко-епідеміологічної характеристики синдрому жорстокого поводження з дітьми в Одеському регіоні  було проведене епідеміологічне дослідження за період 2005 - 2008рр. Об’єктом вивчення стали 1024 випадки жорстокого поводження з дітьми (530 хлопчиків та 494 дівчини).  Була проведена експертна оцінка випадків жорстокого поводження з дітьми ( рубрика  Т 74 по МКХ Х перегляду), встановлених за матеріалами  Обласної дитячої клінічної лікарні,  КУ «Центр соціальної та психологічної реабілітації дітей і підлітків»,  Спеціалізованого будинку дитини №1,  Притулку для неповнолітніх №1,  дитячого відділення і дитячої поліклініки Іллічівської Басейнової лікарні на Водному транспорті,  Служби по справах дітей Виконавчого Комітету Іллічівської Державної Ради,   Центру соціальних служб для дітей, сім’ї  та молоді м. Іллічівська.

Дослідження факторів ризику синдрому жорстокого поводження з дітьми включало проведення однофакторного (моноваріантного) аналізу з обчисленням показника відношення шансів (ВШ), та його 95% довірчого інтервалу (ДІ). Були сформовані три математичні моделі, що описували спільний вплив факторів ризику в межах визначених груп (соціальні фактори, індивідуальні особливості батьків, індивідуальні особливості дітей). З перемінних, оцінених на найбільшому рівні статистичної значущості в кожній з трьох моделей, сформована заключна модель. Для кожної моделі визначені стандартні характеристики тесту (чутливість, специфічність і прогностична цінність). З метою вивчення комплексного впливу факторів на ризик синдрому жорстокого поводження використовувався метод багатофакторного аналізу, реалізований у вигляді мультиваріантного математичного моделювання із застосуванням логістичної регресії (А.Бюль, П.Цефель, 2002).

Методологічною основою для аналізу випадків жорстокого поводження з дітьми був опитувальник, складений  співробітниками кафедри  педіатрії № 1  сумісно з нідерландськими  експертами в межах Українсько-Нідерландського проекту 2003-2006 «Національна програма удосконалення додипломного та післядипломного навчання по сімейній медицині (фонд «Матра» Правительства Нидерландов).  Опитувальники заповнювалися на підставі інтерв’ювання батьків або родичів постраждалої дитини під час особистої бесіди,  при контакті з медичними працівниками,  під час огляду дитини, яка  постраждала від жорстокого поводження.  

Проведена статистична обробка за допомогою програми Statistica 5.0.

При проведенні медико-психологічного обстеження дітей були використані наступні методики:

- особистий опитувальник EPI Г.Айзенка для визначення психологічного типу особистості та стану емоційної стійкості дітей 10-14-ти літнього віку;

- колірний тест М.Люшера  для визначення емоційно-динамічного патерна (профілю) особистості;

- тест рисункової асоціації С.Розенцвейга («картинково-фрустраційна методика») для оцінки способу реагування випробуваного в ситуації фрустрації;

- проективна методика дослідження самосвідомості особистості за тестами-малюнками: «Малюнок сім’ї» та  «Будинок-Дерево-Людина» для пацієнтів різного віку.

Для вирішення поставлених завдань проведено психологічне обстеження 180 дітей. Основну групу склали 100 дітей, постраждалих від жорстокого поводження, серед них 52 дівчинки та 48 хлопчиків. Кількість жертв насильства в віці від 3 до 7 років –  10, в віці від 7 до 14 років – 69, в віці  від 14 до 18 років – 21. Кількість дітей з ознаками занедбаності становило 50, з проявами психологічного насильства – 12, з симптомами фізичних пошкоджень – 30, з підозрою на сексуальне жорстоке  поводження – 4. Контрольну групу склали  80  дітей (40 дівчат і 40 хлопчиків), у яких в анамнезі не було випадків жорстокого поводження. Серед них  у віці від 3 до 7 років – 8 дітей, від 7 до 14 – 57 дітей, від 14 до 18 – 15 дітей). 

 Медико-психологічна терапія проводилася із застосуванням методів раціональної терапії, посилених в основній групі арт-терапією, які здійснювались  індивідуальними і груповими засобами.