ОСОБЛИВОСТІ ХОЛІНЕРГІЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ СЕРЦЯ ТВАРИН РІЗНОЇ СТАТІ ПРИ АДРЕНАЛІНОВОМУ ПОШКОДЖЕННІ МІОКАРДА ЗА ЗАСТОСУВАННЯ МОДУЛЯТОРІВ ОПІАТНИХ РЕЦЕПТОРІВ : ОСОБЕННОСТИ холинергической РЕГУЛЯЦИИ СЕРДЦА животных разного ПОЛА ПРИ адреналиновом повреждении миокарда ЗА ПРИМЕНЕНИЕ Модулятора опиатных рецепторов

summary

Матеріали і методи дослідження. У досліди було взято 240 тварин, із них 123 самці (♂) і 117 самок (♀) щурів віком 5-6 місяців. Усі експерименти проводили з дотриманням „Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001). Комісією з біоетики Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського порушень цих принципів не виявлено (протокол № 19 від 19 січня 2009 року). Моделювали адреналінове пошкодження міокарда (АПМ) шляхом внутрішньом’язового одноразового уведення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату („Дарниця”, Україна) із розрахунку 1 мг/кг маси (О.О. Маркова, 1998). Спостереження та всі дослідження проводили на 1-шу та 24-ту год із моменту уведення адреналіну (1 год АПМ та 24 год АПМ), що відповідає початку та піку некротизування міокарда (В.И. Мельник, 1984; М.Р. Хара, 1987).

Для активації опіатних рецепторів (ОР) використовували синтетичний аналог лей-енкефаліну даларгін (ДАЛ) („Біолік”, Україна), який уводили  внутрішньоочеревинно в дозі 0,01 мг/кг за 30 хвилин до моделювання АПМ (К.Н. Ярыгин и др., 1987; С.Д. Михайлова и др., 1996). Для блокування ОР уводили неселективний конкурентний блокатор налоксон (НАЛ) („Здоров’я народу”, Україна) в дозі 1 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хвилин до моделювання АПМ (О.Е. Осадчий, 1993). При моделюванні АПМ на тлі модулятора ОР визначення всіх досліджуваних показників проводили у два етапи – на 1-шу годину  (1 год АПМ_ДАЛ, 1 год АПМ_НАЛ) та 24-ту годину після уведення адреналіну (24 год АПМ_ДАЛ, 24 год АПМ_НАЛ). Паралельно експерименти проводили на контрольних тваринах, яким уводили тільки модулятори опіатних рецепторів, для вивчення ізольованого впливу даних препаратів на метаболізм та холінергічну регуляцію серця.

Особливості регуляції серця автономною нервовою системою вивчали  методом варіаційної кардіоінтервалометрії (Р.М. Баевский, 2001). Оцінювали такі показники: моду (Мо), амплітуду моди (АМо), варіаційний розмах кардіоінтервалів (∆Х), індекс напруження (ІН). Чутливість міокардіальних холінорецепторів до екзогенного ацетилхоліну (АХ) оцінювали за інтенсивністю (ІБ_АХ) та тривалістю брадикардії (ТБ_АХ), що виникала після одномоментного внутрішньовенного уведення АХ у дозі 50 мкг/кг  (М.Р. Хара, 1987), а до ендогенного АХ – за інтенсивністю брадикардії (ІБ_n.V), що виникала при електричному подразненні периферичного відрізка правого блукаючого нерва (А.М. Гольбер, 1972; М.Р. Хара, 1987).

Метаболізм АХ оцінювали за його вмістом (В.В. Файфура та ін., 2004) та активністю ферментативного гідролізу, аналізуючи загальну холінестеразну активність міокарда (Н.Н. Пушкина и др., 1963).

Ступінь структурних порушень оцінювали за відсотком некротизованих кардіоміоцитів. При проведенні підрахунків використовували стереометричну окулярну вставку за Г.Г. Автанділовим із 100 рівномірно віддаленими точками (Г.Г. Автандилов, 1984).

Активність пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) міокарда шлуночків аналізували за концентрацією дієнових кон’югатів (ДК) та малонового діальдегіду (МДА), а антиоксидантного захисту – за активністю супероксиддисмутази (СОД), каталази (КАТ) та вмістом сульфгідрильних груп (SH-груп).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням середнього арифметичного (М), похибки середнього арифметичного (m), критерію Стьюдента (t). Зміни вважали достовірними при р≤0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Уведення ДАЛ контрольним тваринам спричинило незначне зменшення частоти серцевих скорочень. На активацію ОР відреагували й показники кардіоінтервалометрії, зокрема, спостерігали збільшення ∆Х у самців на 13,3 % (р<0,05), у самок – на 11,9 % (р<0,05), зменшення ІН у самців на 31,0 % (р<0,01). Ці зміни можна розцінювати як такі, що вказують на посилення даларгіном вагусного впливу на діяльність серця. Незважаючи на більш інтенсивнішу динаміку досліджуваних параметрів у тварин-самців, загальна картина демонструвала переважання холінергічного контролю діяльності серця в самок. Тобто, спостерігалася така ж закономірність, як і в інтактних тварин.

Розвиток АПМ на тлі даларгіну не призводив до подальших суттєвих змін досліджуваних показників у тварин обох статей. Але в самців достовірно меншим, ніж у інтактних тварин, виявився інтегральний показник, яким є ІН (1 год АПМ_ДАЛ – на 25,1 % (р<0,05), на 24 год АПМ_ДАЛ – на 23,0 % (р<0,05)), що відображало посилення ролі холінергічної ланки АНС у формуванні ритму серця. За таких умов даний показник у самок залишався меншим, ніж у самців, на 1 АПМ_ДАЛ на 50,4 % (р<0,05), що свідчило про потужніший у самок холінергічний контроль діяльності серця на початковому етапі некротичних змін.

Аналізуючи показники математичного аналізу серцевого ритму при розвитку АПМ без та на тлі активованих ОР виявлено, що ДАЛ сповільнив зростання частоти серцевих скорочень при реалізації пошкоджувального ефекту адреналіну в самців, а величина Мо в них була дещо більшою, ніж без корекції. Величина ΔХ при розвитку АПМ на тлі ДАЛ була значно більшою, ніж без корекції, зокрема в самців – на 39,6 % (р<0,002), у самок – на 57,3 % (р<0,002)). ІН був меншим, ніж без застосування препарату. У самців встановлена відмінність на 1 год АПМ дорівнювала 39,6 % (р<0,002), у самок – 43,3 % (р<0,01).

Отримані дані свідчать про посилення даларгіном впливу холінергіної ланки АНС на діяльність серця. Дана закономірність зберігалася в умовах модельованої патології. Цей вплив був більш виражений у самок щурів. 

Вивчення впливу даларгіну на чутливість міокардіальних холінорецепторів показало, що активація ОР посилює ступінь брадикардії, яка виникала при електричному подразненні блукаючого нерва та уведенні АХ (у самців у 1,5 раза, в самок – у 1,3 раза). Незважаючи на суттєвіші зміни даних показників у когорті самців, абсолютні значення ІБ_n.V та ІБ_АХ в самок залишалися більшими відповідно в 1,4 та 1,9 раза.