СРАВНИТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКА КЛИНИКО–ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЕЙ, КАЧЕСТВА ЖИЗНИ И СОЦИАЛЬНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ БОЛЬНЫХ ПАРАНОИДНОЙ ШИЗОФРЕНИЕЙ С РАЗЛИЧНЫМИ ТИПАМИ ТЕЧЕНИЯ : ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА КЛІНІКО–ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ, ЯКОСТІ ЖИТТЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПЕРЕБІГУ

summary

Матеріал і методи дослідження. У період з 2004 по 2007 рік в обласної клінічної психіатричної лікарні м. Донецька було проведено дослідження 90 хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу, а також 30 пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії.

До першої групи увійшли 40 хворих (33,3%) з діагнозом по МКХ–10 – параноїдна шизофренія, епізодичний перебіг з наростаючим дефектом (F20.01). Середній вік склав 32,4±1,14 років. Середній вік в дебюті захворювання – 22,9±0,84 років. Середня тривалість хвороби – 5,73±0,47 років. 75% хворих мали інвалідність. Тривалість попередньої госпіталізації серед цих пацієнтів в 42,5% випадків складав від 2 до 3 місяців. Кількість госпіталізацій до 5–ти разів була в 65% хворих.

Другу групу склали 50 пацієнтів (41,7%) з|із| діагнозом – параноїдна шизофренія, безперервний перебіг (F20.00). Середній вік – 37,9±0,85 років. Середній вік початку психічного розладу – 24,9±0,81 років. Середня тривалість хвороби – 9,54±0,43 років. Інвалідність була визначена в 96% хворих. Тривалість попередньої госпіталізації в 42% випадків складала більш 3-х місяців. В більшості випадків (54%) у хворих загальна кількість госпіталізацій перевищувала більше 10 разів.

Третя група була сформована з 30 хворих (25%) з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії (F23.1). Середній вік – 23,1±0,68 років. Ні у кого з хворих не було групи інвалідності.

У роботі були використані наступні методи дослідження: соціально–демографічний, клініко–психопатологічний, соціально–психологічний, математично–статистичний. З метою вивчення соціально–демографічних особливостей хворих використовувалася спеціально розроблена структурована карта, що включала до себе 30 питань.

Діагностику захворювання проводили згідно діагностичних критеріїв параноїдної шизофренії та гострого психотичного розладу з симптомами шизофренії по МКХ–10. Для оцінки продуктивних, негативних та загальних психопатологічних симптомів використовувалася шкала PANSS (Кеу S. et| all|., 1997).

Соціально–психологічне дослідження застосовували з метою вивчення якості життя і соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію. Для дослідження якості життя використовувався опитувальник ВОЗЯЖ–100 (адаптація і модифікація Санкт-Петербург, НДІ психоневрології ім. В.М. Бехтерева, 1998). Для оцінки соціального функціонування застосовували шкалу рівня соціального функціонування (Зайцев В.В., 1999).

Обробка отриманих даних проводилася на персональному комп’ютері Pentium II з використанням статистичної програми STADIA. Для цього застосовували описову, параметричну, непараметричну статистику, методи кореляційного аналізу.

Результати досліджень та їх обговорення

Соціально–демографічне дослідження залежно від типологічних особливостей параноїдної шизофренії виявило наступні відмінності. У половині випадків хворі з епізодичним перебігом не були зайняті професійною працею (50,0±2,10%). 45,0±1,98% хворих були холостими і ніколи не полягали у шлюбі, які проживали в батьківських сім’ях (50,0±1,96%), де в більшості випадків (60,0±2,3%) займали підлегле положення. У 43,3±1,87% хворих родинні стосунки носили симбіотичний характер, з залежністю від чоловіка, без живої емоціональної прихильності з одного боку, але і без явних конфліктів – з іншого. 45,0±1,83% хворих могли самостійно вести домашнє господарство без допомоги з боку близьких.

У хворих з безперервним типом перебігу переважало значне зниження працездатності (80,0±3,18%, р<0,05). Серед пацієнтів даної групи найчастіше зустрічалися (62,0±2,10%) неодружені (р<0,05), які проживали в батьківській сім’ї (60,0±2,38%, р<0,05). Велика кількість (71,4±3,08%) хворих займала в сім’ї підлегле положення і в значною мірою залежали від інших членів сім’ї (р<0,05). У 82,9±3,22% випадків їх родинні стосунки носили дисгармонічний характер (р<0,05) з елементами ворожості (31,4±1,01%) і відкритою конфліктністю (22,9±1,18%). 40,0±2,10% хворих при веденні домашнього господарства обмежувалися формальним виконанням окремих доручень (р<0,05). Лише 15,0±0,93% пацієнтів могли самостійно вести домашні справи і справлятися з господарством.

На момент дослідження 66,7±2,30% пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії продовжували працювати на різних підприємствах і тимчасово були змушені залишити роботу внаслідок захворювання (р<0,05). 33,3±1,60% хворих на момент першого психотичного епізоду продовжували навчатися у вищих та середніх учбових закладах. Серед даних пацієнтів велика питома вага (60,0±2,30%) холостих свідчив про те, що на момент початку захворювання вони не полягали у шлюбі (р>0,05). 50,0±2,00% опитаних проживали в батьківській сім’ї (р>0,05).

Найбільша кількість хворих (33,3±1,50%) проживала у подружніх сім’ях, що є найбільш високим показником серед всіх обстежених хворих (р<0,05). У 44,0±2,00% випадків вони були рівноправними членами сім’ї (р<0,05). В більшості випадків (52,0±2,40%) родинні взаємини мали гармонічний характер (р<0,05|). 60,0±2,10% хворих могли самостійно вести домашнє господарство (р<0,05).

Результати проведеного стандартизованого клініко–психопатологічного дослідження, дозволили встановити залежність впливу перебігу параноїдної шизофренії на клінічні особливості та психопатологічні симптоми.

Клінічна картина психотичного епізоду у хворих з епізодичним типом перебігу характеризувалася поліморфізмом симптомів з переважанням (52,0%) афективно–маревних порушень. У 30% пацієнтів спостерігалися галюцинаторно–параноїдні розлади з переважанням вербальних галюцинацій (66,7%). У 17,5% хворих був синдром Кандінського – Клерамбо.

Психопатологічні розлади за шкалою PANSS характеризувалися помірною важкістю продуктивних (3,44±0,39), негативних (3,05±0,17) та загальних психопатологічних порушень (3,22±0,77). Найбільш вираженими негативними симптомами були – зниження ініціативності в соціальних взаєминах (3,10±0,39), емоційна усунутість (3,11±0,34), асоціативні розлади (3,09±0,18), а серед загальних психопатологічних розладів – депресія (4,92±0,32) та відчуття провини (4,05±0,35).

У хворих на параноїдну шизофренію з безперервним типом перебігу клінічна картина в більшості випадків (70%) була представлена маревними розладами з розвитком систематизованих маревних ідей різного змісту: ідеї відношення (66,7%), релігійного змісту (25%), реформаторства (8,3%). У 30% пацієнтів зустрічалися галюцинаторно–параноїдні порушення з переважанням вербальних галюцинацій (73%) та не систематизовані маревні ідеї переслідування (60%). Серед психопатологічних порушень за шкалою PANSS найбільш вираженими були негативні (4,05±0,20) та загальні психопатологічні розлади (3,52±0,70).

Найбільш значущими негативними порушеннями були апатія (4,10±0,31, р<0,001), труднощі в абстрактному мисленні (4,05±0,21, р<0,001), емоційне сплощення (4,02±0,20, р<0,05). Загальні психопатологічні симптоми були представлені найбільш глибокими порушеннями речорухової поведінки (5,01±0,92, р<0,05), зниженням рухової (4,40±0,91, р<0,05) та соціальної активності (4,95±0,91, р<0,05), зниженням співпраці з лікарем (4,83±0,86, р<0,05), недостатньою концентрацією уваги (4,01±0,12, р<0,05).

Серед продуктивних порушень найбільш глибокими були дезорганізація мислення (5,00±0,51, р<0,05), підозрілість (4,70±0,05, р<0,05), ідеї величі (4,11±0,12, р<0,05).

У пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії, клінічна картина в більшості випадків (56,7%) була представлена галюцинаторно–параноїдними розладами з переважанням вербальних псевдогалюцинацій (76,4%) та маревних ідей переслідування (58,8%). У 43,3% пацієнтів зустрічався синдром психічного автоматизму Кандінського – Клерамбо.

Серед цих хворих спостерігалися найбільш важкі продуктивні розлади (4,25±0,31, р<0,001), а негативні (2,10±0,12, р<0,001) та загальні психопатологічні порушення (3,01±0,70, р<0,05) мали мінімальне значення у всіх обстежених. Серед позитивних симптомів найбільш важкими були маревні ідеї (5,10±0,29, р<0,05), галюцинації (5,20±0,90, р<0,05), збудження (4,00±0,10, р<0,05). Найбільш значущими серед загальних психопатологічних розладів були напруга (5,04±0,20, р<0,05), тривога (5,03±0,98, р<0,05), незвичайний зміст думок (4,22±0,50, р<0,05).