ПЕРЕБІГ АДРЕНАЛІНОВОЇ МІОКАРДІОПАТІЇ ПРИ РІЗНИХ ТИПАХ ЗАПАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ : ТЕЧЕНИЕ адреналиновый миокардиопатии при различных типах воспалительных реакциях

summary

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведені на 144 статевозрілих (віком 6-8 місяців) нелінійних самцях білих щурів масою 0,17-0,23 кг, яких утримували на стандартному раціоні віварію. Експерименти на тваринах здійснювали у відповідності до Європейської конвенції з захисту хребетних тварин, яких використовують для експериментальних та наукових цілей (Страсбург, 1986). Комісією з біоетики ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» порушень цих принципів не виявлено (протокол № 19 від 19 січня 2009 року). Адреналінову міокардіопатію (АМП) моделювали одномоментним внутрішньочеревинним уведенням 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату (“Дарниця”, Україна) у дозі 0,5 мг/кг маси тіла (Мисула І.Р., 1996). Гіпоергічний тип (Гіпо) запальної реакції (слабка реакція організму на флогогенний фактор) моделювали внутрішньом’язовим уведенням алкілуючого цитостатика циклофосфану (10 мг/кг маси тіла) за 3 дні до моделювання АМП і щоденно протягом 7 наступних днів (Мисула І.Р. та ін., 2003). Гіперергічний тип (Гіпер) запальної реакції (надмірна реакція організму на флогогенний фактор) моделювали внутрішньом’язовим уведенням пірогеналу на фізіологічному розчині (5-10 мінімальних пірогенних доз на одну тварину) за 1 день до моделювання АМП і щоденно протягом 7 днів (Мисула І.Р. та ін., 2003). Моделлю нормергічного типу (Норм) запальної реакції (реакція організму на флогогенний фактор, яка спостерігається найчастіше) слугували тварини, яким уводили лише кардіотоксичну дозу адреналіну. Евтаназію в умовах тіопентал-натрієвого знеболення здійснювали через 1 год (період початкових змін в міокарді), 24 год (період максимальних змін в міокарді) та 7 діб (період зменшення ушкоджень, нормалізації змін в міокарді) після ін’єкції адреналіну (Мисула І.Р., 1996; Непомнящих Л.М. и др., 2000). Матеріалами дослідження були плазма і сироватка крові, цільна кров та серце щурів.

Для оцінки особливостей розвитку АМП визначали такі показники крові: активність маркерних ферментів цитолізу аспартатамінотрансферази (АсАТ) та аланінамінотрансферази (АлАТ); інтенсивність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) за концентрацією дієнових кон’югатів (ДК) (Гаврилов В.Б. и др.,1983) та малонового диальдегіду (МДА) (Андреева Л.И. и др., 1988); ступінь активності антиоксидантної системи (АОС) за активністю супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. и др., 1985) та вмістом церулоплазміну (Колб В.Г. и др., 1982); загальну кількість лейкоцитів та лейкоцитарну формулу; фагоцитарну активність лейкоцитів (ФАЛ) за їх відсотком та фагоцитарним числом (ФЧ) (Чернушенко Е.Ф. и др., 1978); концентрацію імуноглобулінів А, М та G (Чернушенко Е.Ф. и др., 1978); концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (Гриневич Ю.А. и др., 1981); концентрацію середньомолекулярних пептидів (СМП/254, СМП/280) (Андрейчин М.А. та ін., 1998), сорбційну здатність еритроцитів (СЗЕ) (Андрейчин М.А. та ін., 1998).

Масометричні та планіметричні дослідження включали виділення стінок лівого і правого шлуночків, міжшлуночкової перегородки та обох передсердь, зважування кожного із зазначених відділів, визначення чистої маси серця, абсолютної маси лівого і правого шлуночків із пропорційною частиною міжшлуночкової перегородки, масу передсердь, шлуночковий індекс, відсотки мас кожного зі шлуночків та передсердь, площу ендокардіальної поверхні стінки лівого і правого шлуночків, планіметричний індекс.

Для якісного аналізу стану міокарда поперечні зрізи, що проходили через обидва шлуночки на рівні папілярних м’язів, фарбували гематоксилін-еозином, залізним гематоксиліном Гейденгайна з дофарбовуванням пікрофуксином, комбінованим методом (колоїдне залізо-PAS-гематоксилін), ставили PAS-реакцію (Волкова О.В. и др., 1982), ультраструктуру міокарда вивчали методом електронної мікроскопії (Уикли Б., 1975).

При проведенні гісто-стереометричного дослідження визначали діаметри кардіоміоцитів, ядер кардіоміоцитів, ядерно-цитоплазматичне та стромально-кардіоміоцитарне відношення окремо в лівому та правому шлуночках (Автандилов Г.Г., 2002; Дубчак Б.И и др., 1980).

Для визначення відносного об’єму уражених кардіоміоцитів у 10 випадково вибраних полях зору мікропрепарату, забарвленого за Гейденгайном, підраховували кількість некротизованих кардіоміоцитів, що забарвлювалися в чорний колір, суму ділили на 10, визначаючи відсоток некротизованих кардіоміоцитів (Автандилов Г.Г. и др., 1979). При проведенні обрахунків використовували окулярну вимірювальну сітку квадратної форми з десятьма горизонтальними та вертикальними лініями.

Статистичний аналіз отриманих результатів проведено з використанням стандартного пакету «Microsoft Office Excel 2003» на персональному комп’ютері IBM. Розраховували середні арифметичні величини (М), похибки середніх арифметичних величин (m). Достовірність різниці між величинами визначали за допомогою t-критерію Стьюдента із застосуванням методу варіаційної статистики. Відмінність між середніми арифметичними величинами вважали достовірною при значенні Р<0,05.