КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА НАСЛІДКИ ІНФЕКЦІЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ : Клинико-патогенетические особенности течения и последствий инфекционного мононуклеоза у лиц молодого возраста

summary

Загальна характеристика обстежених та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 162 хворих із різними клінічними формами ЕБВ-інфекції та 93 здорові особи (донори крові).

Поширеність ЕБВ-інфекції серед дорослого населення Полтавської області визначали за даними, отриманими при поглибленому комплексному обстеженні 93 донорів крові обласної станції переливання крові.

Матеріалами для аналізу епідемічної ситуації щодо ІМ у Полтавській області були дані офіційної статистичної звітної документації по окремим інфекційним захворюванням, затверджені МОЗ України, а також звітні матеріали Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції (СЕС) за 1997-2006 роки. Ретроспективний епідеміологічний аналіз проводився згідно з методикою, викладеною у навчально-методичних посібниках (Б.Л. Черкасский, 2001; Ю.Д. Гоц, 2002).

Для з’ясування характеристик перебігу ІМ у дорослих обстежено 100 хворих, які лікувалися в Полтавській обласній клінічній інфекційній лікарні (ПОКІЛ) протягом 2000-2006 років різної статі (чоловічої – 51, жіночої – 49), переважно молодого віку (93,0%). Всіх хворих спостерігали та обстежували у динаміці протягом гострого періоду хвороби, більшість із них - протягом 5-ти років після виписки зі стаціонару: через 1 рік - 70, через 2 – 54, через 3 – 50, через 5 – 35. Діагноз ІМ встановлювали згідно з МКХ-10 (ВООЗ, 1998 р.), в основу якої покладено етіологічний принцип, а також класифікації інфекційних і паразитарних хвороб, що враховують клінічні форми, тяжкість та перебіг хвороби (М.А.Андрейчин, 1996; Ж.І.Возіанова, 2000). Діагноз ІМ підтверджували виявленням у сироватці крові антитіл класу IgM до VCA, ІgM до ЕА при відсутності антитіл класу ІgG до EВNA ЕБВ методом імуноферментного аналізу (ІФА) та визначенням ДНК ЕБВ в крові в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР).

Наслідки ІМ оцінювали за класифікацією С.О.Крамарева і співавт. (2005) як латентну, реактивовану та хронічну (стерту і активну) форми ЕБВ-інфекції, враховуючи сукупність клініко-лабораторних ознак та результати спеціальних методів дослідження. Діагноз та форму хронічної ЕБВ-інфекції верифікували визначенням у сироватці крові серологічних профілей IgМ VCA/IgG EA/IgG EBNA та ДНК ЕБВ у крові в ПЛР. Латентну форму діагностували при відсутності клініко-лабораторних ознак хронізації процесу при реєстрації серологічного профілю (-/-/+) та відсутності ДНК ЕБВ у крові; серологічну реактивацію - при відсутності клініко-лабораторних ознак хронізації процесу, ДНК ЕБВ у крові та наявності серологічних профілей реактивації (+/+/+; +/-/+; -/+/+); хронічну стерту – при наявності періодичного субфебрилітету, астено-вегетативного, лімфопроліферативного синдромів, міалгії, артралгії, клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану з нашаруванням вторинних інфекцій та хвилеподібним перебігом; активну - при комбінації вищезазначених синдромів з ознаками органних уражень: нервової системи та внутрішніх органів тривалістю понад 6 місяців при виявленні серологічних профілей (+/+/+; +/-/+; -/+/+) та ДНК ЕБВ у крові. Обов’язковою умовою було виключення вірусних гепатитів, ВІЛ та реплікативних форм інших герпес-вірусних інфекції: ВПГ 1/2, ВВЗ, ЦМВ, ВПГ 6 у динаміці.

Комплексне загально-клінічне і лабораторне обстеження включало ретельний збір анамнезу, аналіз даних амбулаторних карт, клінічний огляд, загальний та біохімічний аналіз крові, додаткові обстеження згідно з діагностованою патологією із залученням для консультацій відповідних фахівців. Лабораторні та додаткові дослідження виконувалися за інформованою письмовою згодою пацієнтів. Аналіз отриманих клінічних даних і діагностику захворювань здійснювали відповідно до стандартних протоколів із використанням класифікацій, наведених у МКХ-10 (ВООЗ, 1998). Біохімічні дослідження виконані на автоматичному біохімічному аналізаторі компанії Super Z (Японія) реактивами компанії Human (Німеччина). Бактеріологічне дослідження мазків із мигдаликів проводилося з метою виключення дифтерії, ангіни Симоновського-Венсана та виявлення патогенної й умовно-патогенної мікрофлори. Здійснювали ультразвукове дослідження печінки та селезінки відповідно до еталонного середовища на ультразвуковому сканері “Toshiba SSA-220A“ (Японія) конвексним датчиком 3,75 МГц. При постановці ІФА використовували тест-системи виробництва ЗАТ “Вектор-Бест” (Росія), концентрацію специфічних імуноглобулінів вимірювали в одиницях оптичної щільності та виражали в умовних одиницях (ум.од.). ІФА виконували у вірусологічній лабораторії СЕС, м.Полтава. Реплікативну активність вірусу визначали по якісному та напівкількісному виявленню ДНК ЕБВ у крові в ПЛР за допомогою тест-системи “Амплісенс” (Росія).

Імунологічне обстеження проведене 63 особам із різними формами ЕБВ-інфекції (латентна - 20, хронічна - 43), вік обстежених від 21 до 45 років, різної статі (чоловічої – 30, жіночої – 33), переважно молодого віку (77,8%). Стан клітинної ланки імунітету оцінювали за загальною кількістю лейкоцитів, лімфоцитів та їх субпопуляцій (абсолютний та відносний вміст) шляхом імунофенотипування моноклональними антитілами з подальшим аналізом досліджуваних зразків на проточному цитофлюориметрі EPIX LX-MCL (Beckman Coulter, США). Визначали вміст Т-лімфоцитів (CD3+), Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+), Т-лімфоцитів-супресорів (CD8+), натуральних кілерів (CD16+), В-лімфоцитів (CD20+), співвідношення CD4+/CD8+ та CD3+/CD20+. Фагоцитарну активність нейтрофілів оцінювали в реакції з нітросинім тетразолієм (НСТ-тест) та за поглинанням часточок латексу. Стан гуморальної ланки імунітету аналізували за вмістом імуноглобулінів класів А, М, G, які визначали за допомогою специфічних антиглобулінових коньюгатів методом ІФА. Концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) оцінювали спектрофотометрично за зміною оптичної щільності плазми в реакції преципітації у розчині поліетиленгліколю (І.П.Кайдашев і співавт., 2003). З метою порівняння імунологічних показників обстежили 20 практично здорових (донори крові), рівноцінних за статтю та віком, які склали контрольну групу.

Статистичну обробку результатів здійснювали на персональному комп’ютері з використанням сформованої бази даних хворих і здорових осіб у програмах «Excel» та «Statistica 6.0 for Windows». Математична обробка отриманих результатів проводилася за стандартними методиками варіаційної статистики з урахуванням розбіжностей за t критерієм Ст’юдента та непараметричних методів аналізу – критерію Манна-Уітні та Уілксона.