КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ТА МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ В ПЕРІОДІ ПІДТРИМУЮЧОЇ ТЕРАПІЇ : Клинико-патогенетические ЗНАЧЕНИЕ иммунологических И метаболических нарушений у больных параноидной Шизофрении И ИХ КОРРЕКЦИЯ В ПЕРИОДЕ поддерживающей терапии

summary

Матеріали та методи дослідження. Проведено клініко-психопатологічне та лабораторне обстеження 224 хворих на параноїдну шизофренію (ПШ). Діагноз ПШ з безперервно-прогредієнтним типом перебігу (F20.00) був встановлений у 64 (28,6%) хворих, з нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу (F20.01) – у 78 (34,8%) хворих і з епізодичним перебігом зі стабільним дефектом (F20.02+03) – у 82 (36,6%) хворих.

Вік хворих складав від 21 до 60 років та більше (переважно від 31 до 50 років (57,7%).середній вік хворих був 31,5±8,5 років, жінок серед хворих було 98 (43,8%), чоловіків 126 (56,3%). Кількість обстежень складала не менше 2 разів на рік (у середньому 3-4 рази).

В періоді підтримуючої терапії в амбулаторних умовах усі обстежені пацієнти були розподілені на дві групи – основну групу, що складала 110 (49,1%) хворих з різними типами перебігу шизофренії, а саме з типом F20.00 – 32 особи (29,1%), F20.01 – 38 осіб (34,5%) і F20.02+03 – 40 осіб (36,4%), та групу зіставлення, що включала 114(50,9%) хворих, а саме з типом F20.00 – 32 особи (28,1%), F20.01 – 40 осіб (35,1%) і F20.02+03 – 42 особи (36,8%). Основна група поряд с загальноприйнятою підтримуючою терапією психотропними препаратами додатково отримувала сучасні імуноактивні засоби поліоксидоній і циклоферон та детоксикуючий препарат реамберін. Група зіставлення отримувала лише загальноприйняту терапію. Обидві групи хворих були рандомізовані  за віком, статтю та типом перебігу шизофренічного процесу.

Клінічне спостереження обстежених хворих в амбулаторних умовах  здійснювалось протягом 2002 – 2007рр. в умовах Луганської обласної психоневрологічної лікарні, коли при чергових загостреннях шизофренічного процесу пацієнти звертались до ОМКВ. В роботі буго застосовано Міжнародну класифікацію хвороб 10 перегляду (МКХ – 10).

У всіх обстежених хворих було проведено загальноприйняте клініко-психопатологічне обстеження з вивченням анамнезу, перебігу шизофренічного процесу та психопатологічної симптоматики. Загальноприйняті лабораторні методи дослідження включали клінічний аналіз крові і сечі, вивчення вмісту глюкози у крові. Крім загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження у всіх пацієнтів проводилися імунологічні та біохімічні дослідження. З імунологічних показників вивчали загальну кількість Т (CD3+) та В (CD22+) лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів/індукторів (CD4+) і Т-супресорів/кілерів (CD8+) у цитологічному тесті (Фролов В.М. та співавт. 1989)за допомогою моноклональних антитіл (МКАТ). У роботі використовували комерційні МКАТ класів CD3+, CD4+, CD8, і CD22+, виробництва НВЦ «МедБіоСпектр» (РФ – Москва). Функціональну активність Т-клітин оцінювали за допомогою реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з використанням мікрометоду (Киселева Е.П. и соавт., 1985). Концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) вивчали методом преципітації в рідині поліетіленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 6000 дальтон; молекулярний склад ЦІК – шляхом диференціювальної преципітації в 2%, 3,5% і 6% розчинах ПЕГ. Фагоцитарну активність моноцитів (ФАМ) досліджували чашечковим методом (Фролов В.М. та співавт., 1989). При цьому вивчали фагоцитарне число (ФЧ), фагоцитарний індекс (ФІ), індекс атракції (ІА) та індекс перетравлення (ІП), що дозволяло судити про функціональний стан макрофагальної фагоцитуючої системи (МФС). В якості об’єкту фагоцитозу використовували добову культуру Staph. aureus (штам 505). Рівень імуноглобулінів (Ig) сироватки крові основних класів – A, M, G – вивчали методом радіальної імунодифузії.

 Визначення рівня цитокінів у крові хворих проводилося за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) на лабораторному обладнанні виробництва фірми Sanofi Diagnostics Pasteur (Франція), в тому числі імуноферментному аналізаторі РR 2100 на базі імунологічної лабораторії (зав. – С.С. Крюкова) Луганського обласного центру по боротьбі та профілактиці зі СНІД. Концентрацію прозапальних (ІЛ-1β, ІЛ-2, ФНПα) та протизапальних ЦК (ІЛ-4 та ІЛ-10) у крові визначали за допомогою сертифікованих в Україні реагентів виробництва ТОВ „Протеиновый контур” (ProCon) (РФ – СПб).

Для визначення виразності клініко-біохімічного синдрому метаболічної інтоксикації (СМІ) вивчали рівень середніх молекул (СМ) в крові методом В.В. Николайчика та співавт. (1991). Вивчення процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) здійснювали шляхом дослідження змісту в сироватці крові хворих дієнових кон’югат (ДК), що є початковими продуктами ПОЛ, а також рівня малонового діальдегіду (МДА) – одного з кінцевих продуктів вільно радикального окислюваня ліпідів спектрофотометрично. Стан системи АОЗ оцінювали по активності ферментів – каталази (КТ) і супероксиддіалутази (СОД).

 Статистичну обробку одержаних результатів досліджень здійснювали на базі обчислювального центру Східно-Українського Національного Університету ім. В. Даля на персональному комп’ютері Intel Pentium III 800 за допомогою багатофакторного дисперсіонного аналізу з використанням пакетів ліцензійних програм Microsoft Office 97, Microsoft Excel Stadia 6.1./prof та Statistica.