ПРИМЕНЕНИЕ КОНТРАСТНОЙ КРИОТЕРАПИИ В КОМПЛЕКСНОМ САНАТОРНО-КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ОСТЕОАРТРОЗОМ

summary

Матеріали та методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було обстежено 123 хворих на ОА I, II, III стадій (за D. Kellgren-Laurence) у віці від 20 до 74 років (середній вік — 50,5 ± 13,3), чоловіків було 31 (25,2%), жінок – 92 (74,8%), які проходили санаторно-курортне лікування на базі санаторію «Росія» (Одеса). У всіх випадках ОА поєднувався з розповсюдженим остеохондрозом хребта ІІ стадії (за В.Я. Фіщенко).

Клінічне обстеження хворих на ОА включало вивчення анамнезу і скарг (болі у суглобах самостійні, провоковані, їх періодичність, час появи; наявність скутості у суглобах; біль при пальпації суглоба) й об'єктивного статусу (визначення форми суглобів, наявності деформації, набряку, гіперемії, збліднення, контрактур) хворих на дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів. Стадію ОА визначали за D. Kellgren-Laurence.

Вираженість болю в ураженому суглобі оцінювали з використанням візуальної аналогової шкали (ВАШ).

Амплітуду рухів у суглобах визначали за допомогою гоніометра відповідно до методики В. В. Попова й оцінювали в балах від 0 до 3 балів.

Функціональну недостатність (ФН) суглобів оцінювали на підставі здатності хворих до самообслуговування та виконання побутової і професійної роботи (ФН І, ІІ та ІІІ ступенів).

Якість життя хворих на ОА визначали за допомогою опитувальників оцінки функціонального стану, можливості самообслуговування, здатності виконувати звичні дії.

1. Для оцінки функції уражених колінних суглобів у хворих на ОА використовували індекс Лекена (ІЛ) – від 1 до 12 балів.

2. Стан верхньої кінцівки визначали за простим тестом плеча (Simple Shoulder Test, SST), запропонованим університетською клінікою Вашингтона –  від 12 до 1 бала.

3. Оцінку функціонального стану хребта проводили за шкалою Ваткінса (ШВ) – від 0 до 12 балів.

У всіх хворих були виконані інструментальні дослідження, що включали ручну, станову динамометрію, визначення опороздатності, остеоденситометрію, реоенцефалографію, реовазографію. Ручна динамометрія проводилася за допомогою ручного динамометра Коллена, станова динамометрія — з використанням динамометра Матьє — Коллена, опороздатність визначалася шляхом розрахунку розподілу вагового навантаження на нижні кінцівки. Для оцінки стану гемодинаміки використовували чотириканальний реограф РГ4-01, підключений до електроенцефалографа (ЕЕГ-1-02). Запис реоенцефалограм (РЕГ) та реовазограм (РВГ) виконували за стандартною методикою. Оцінювали реографічний індекс (РІ), час підйому пульсової хвилі (а – показник тонусу й еластичності судин), дикротичний індекс (ДКІ), діастолічний індекс (ДІ), тривалість низхідної частини хвилі, швидкість припливу крові, час розповсюдження пульсової хвилі (ЧРПХ).

Для виявлення остеопорозу проводили скринінгове дослідження з використанням опитувальника і вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини (ультразвуковий денситометр “Achilles+” Еxpress, фірма “Lunar Corp.”, США). Також вивчали індекс жорсткості кісткової тканини (Stiffness index, %), який відбиває стан губчастої кістки обстеженого щодо категорії дорослих людей у віці 20 років, а також Т-критерій — для порівняння з нормальними значеннями кісткової маси, Z-критерій — для порівняння із значеннями для кісткової маси даної вікової групи (Поворознюк В. В., 2002).

Результати лікування хворих на ОА оцінювали за динамікою клінічних й інструментальних даних у процесі та після закінчення санаторно-курортного лікування.

Оцінка найближчих і віддалених результатів лікування проводилася шляхом анкетування, клінічного та інструментального обстеження хворих на ОА через 1 рік після лікування.

Відповідно до лікувально-реабілітаційного комплексу (ЛРК), що призначався, всі хворі були розділені на групи:

— 1-шу групу (ЛРК № 1, базисний комплекс) утворили 15 хворих, у яких санаторно-курортне лікування включало масаж, ЛФК, хвойні ванни;

— до 2-ї групи (ЛРК № 2) увійшов 21 пацієнт, яким до базисного лікування додавали пелоїдотерапію у вигляді локальних грязьових аплікацій (температурою 38–40 °С, що накладали на ділянку суглобів, тривалість сеансу 15–20хв, курс лікування — 10 процедур, через день);

— 3-тя група (ЛРК № 3) включала 15 пацієнтів, на фоні базисного лікування одержували постійну кріотерапію (апарат «Гіпотерм», температура 0–4 °C, з накладанням електродів на ділянку суглобів, тривалість процедури 10– 15хв щодня, курс лікування — 10 процедур);

— у 4-й групі (ЛРК № 4) 25 пацієнтам разом з базисним ЛРК була проведена контрастна кріотерапія (апарат «Гіпотерм» при градієнті температур від -20 °C до +28–30 °C, співвідношення холоду до тепла за часом 1:3, з накладанням електродів на ділянку суглобів, тривалість процедури — від 30 до 40хв, щодня, курс лікування — 10 процедур);

— у 5-й групі (ЛРК № 5), 47 хворих додатково до базисного лікування одержували розроблений комплекс, в який входили контрастна кріотерапія та пелоїдотерапія.

Під час обстеження та лікування хворих були одержані показники, які заносилися до сформованої електронної бази даних за допомогою Data Management, модуля програми Statistica 6.0. Клінічна інформація заносилася до бази даних у вигляді номінальних або бінарних змінних (вид лікування, наявність остеохондрозу, стать хворого). Залежно від характеру аналізованих даних застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу. Результати вимірювання (дані гемодинаміки, індекси) вносилися в базу даних у вигляді кількісних показників, які у низці статистичних процедур (кластерний аналіз) були стандартизовані. Для виділення груп (кластерів) за ступенем виразності клінічної ефективності лікування хворих на ОА одночасно за кількома ознаками використовували кластерний аналіз — методи Варда і к-средніх (Гланц, Стентон, 1999). Візуалізація якості розділення проведена за допомогою канонічного аналізу (Янковой А. Г., 2001; Реброва О. Ю., 2002).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів дослідження показав, що 59 (48,0 %) хворих мали I стадію ОА, 53 (43,1 %) — II стадію ОА, 11 (8,9 %) — III стадію ОА.

У всіх пацієнтів визначалася ФН суглобів, причому у 63 (51,2 %) хворих на ОА — ФН 0 ступені, у 47 (38,21 %) — ФН I ступені, у 13 (10,6 %) — ФН II ступені.