ВОЗДЕЙСТВИЕ СВЕТОВОГО ПОТОКА ФОТОПОЛИМЕРИЗАТОРОВ НА ПУЛЬПУ ЗУБА И СЛИЗИСТУЮ ОБОЛОЧКУ ПОЛОСТИ РТА. (экспериментально-клиническое исследование) Автореферат

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань був проведений комплекс клінічних, експериментальних, лабораторних і фізико-механічних досліджень, спрямованих на динамічне вивчення механізмів ушкодження слизової оболонки порожнини рота й пульпи зуба під дією видимого світла різного спектра.

При проведенні клінічних досліджень хворі віком 28-40 років з діагнозом «Гострий середній карієс» і «Хронічний середній карієс», склали 5 основних груп і контрольну групу спостережень: 1 група порівняння (25 пацієнтів); в 2 групі спостережень (12 хворих) – вивчали вплив червоного світла галогенової фотополімерної лампи (600-660 нм); в 3 групі (11 хворих) – вплив жовтогарячого світла (550-800 нм); в 4 (10 хворих) – зеленого світла (510-550 нм); в 5 групі спостережень (12) – вивчали вплив блакитного світла галогенової фотополімерної лампи UFL-112 (400-530 нм); в 6 групі (28 хворих) – вивчали вплив світла світлодіодного фотополімеризатора Translux (440-480 нм).

Досліджувані зуби вперше піддавали санації. Для визначення функціонального стану пульпи зубів пацієнтів використали метод електроодонтометрії. Виміри електрозбуджуваності пульпи проводили після опромінення зубів відповідними кольорами світлофільтра UFL-112 і блакитним світлом Translux. Зуби опромінювали до препарування каріозної порожнини, одноразово, безупинно, експозиція – 2 хвилини.

Визначення функціональної активності клітин букального епітелію проводили після висвітлювання ділянки слизової оболонки щоки протягом 2 хвилин одноразово, безупинно, за допомогою різних світлофільтрів UFL-112 й Translux, відповідно до груп спостереження. Дослідження проводили з використанням приладу «Потенціал - 1» і методики, розробленої кафедрою генетики та цитології Харківського державного університету під керівництвом проф. В.Г. Шахбазова. Підраховували кількість клітин з ядрами, що рухаються, при проведенні електрофорезу, спостерігаючи за ними в мікроскоп. Отримані дані подані у відсотках. Результати підрахунків оцінювали за стандартною шкалою.

Для порівняльної оцінки ступеня та характеру ушкодження пульпи зубів пацієнтів проводили патоморфологічні дослідження. Одноразово, безупинно опромінювали інтактні, що підлягають видаленню за ортодонтичними показаннями, зуби світлом різного спектра ФП UFL-112 (з відповідним експериментальній групі світлофільтром); і світлодіодний ФП Translux. Час експозиції - 2 хвилини. У найближчі терміни після висвітлення зуби видаляли. Кількість досліджень у кожній клінічній підгрупі дорівнялася семи.

В основу морфологічного дослідження покладено порівняльне вивчення ступеню й характеру змін пульпи зуба (ПЗ) і слизової оболонки губи (СОГ) при впливі світлового потоку галогенового ФП UFL-112 (при використанні різних світлових фільтрів: червоного, жовтогарячого, зеленого, блакитного) і світлодіодного полімеризатора Translux. Експеримент проводили на 133 статевозрілих білих щурах лінії Вістар. Експериментальні тварини склали 6 груп спостережень: тварини 1 групи (група порівняння) - 7 інтактних щурів; в 2 групі спостережень (21 щур) - вивчали вплив червоного світла галогенової фотополімерної лампи (600-660 нм); в 3 групі (21 щур) - вивчали вплив жовтогарячого світла (550-800 нм); в 4 (21 щур) - зеленого світла (510-550 нм); в 5 групі (21 щур) - вплив блакитного світла галогенової лампи UFL-112 (400-530 нм); в 6 групі (42 щура) - вивчали вплив світла універсального світлодіодного полімеризатора Translux (440-480 нм). При цьому 6 група була поділена на 2 підгрупи: 6/1 (21 щур) - з експозицією світла 5 хвилин й 6/2 (21 щур) - з експозицією світла 8 хвилин.

Під ефірним наркозом нижні різці експериментальних тварин піддавали висвітленню видимим світлом одноразово, безупинно. Час експозиції становив 5 хвилин. Слизова оболонка нижньої губи при цьому піддавалася впливу відбитого світла. На 3, 7, 10 добу експериментальних тварин виводили з експерименту, після чого забирали зуби й фрагменти слизової оболонки нижньої губи розмірами 10 х 10 х 3 мм. Отриманий матеріал фіксували в 10% водяному розчині нейтрального формаліну. Декальцинацію зубів здійснювали сумішшю 10% розчину нейтрального формаліну й 5% водяного розчину трихлороцтової кислоти. Після спиртової проводки матеріал піддавали парафіновій проводці. Виготовляли серійні зрізи товщиною 5-6 мкм. Імуногістохімічне дослідження проводили на парафінових зрізах товщиною 5-6 мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman. Колагени типували моноклональними антитілами (МКА) до колагенів I, III й IV типів. Апоптоз визначався із МКА CD95, а ендотелінпродукуючі клітини виявляли МКА до ендотеліну-1.

При визначенні світлопроникності шліфів твердих тканин зубів людини в експерименті використовували зуби, вилучені за ортодонтичними показаннями, які розпилювали на поздовжні шліфи товщиною 0,1 до 3,3 мм. Зрізи в кількості 182 шт. просвічували за допомогою фотополімерної лампи UFL-112 і здійснювали виміри у двох напрямках - від жувальної поверхні до пульпи (1-я група спостережень), і в напрямку від пульпи до жувальної поверхні (2-я група спостережень).

Дослідження концентрації світлового потоку твердими тканинами інтактних зубів людини проводили на 12 інтактних премолярах, вилучених за ортодонтичними показаннями. Зріз зубів здійснювали на рівні вестибулярного ясеневого краю, освітлені зразки фотографували з боку зрізу цифровою камерою Aver Media. Отримані зображення опрацьовували на ПК ASUS W1000 у графічному редакторі Adobe Photoshop 6.0. По умовній лінії, проведеній у вестибулооральному напрямку, брали фрагмент фотографії товщиною в 1 піксель. В обраному фрагменті через кожні 5 пікселів вимірювали яскравість і оцінювали отримані результати.

З метою порівняння характеристик міцності пломбувального матеріалу, затвердженого галогеновим UFL-112 і світлодіодним полімеризатором Translux, було проведено визначення міцності пломбувального матеріалу при осьовому, діаметральному стискуванні й оцінювання глибини затверджування. Усі зразки виготовляли з фотополімерного матеріалу THERAFIL-31. У кожній серії дослідів зразки затверджували 2-а способами: у 1 групі - фотополімеризатором UFL-112 при використанні блакитного світлофільтра (400-530 нм), в 2 групі - фотополімеризатором Translux (440-490 нм). Для визначення міцності пломбувального матеріалу при осьовому та діаметральному стискуванні матеріалу виготовляли циліндричні форми. Метою було з'ясування величини зусилля, необхідного для руйнування зразків апаратом. Визначення глибини затвердження світлозатверджуваних стоматологічних матеріалів визначали вимірюванням висоти затвержденого зразка мікрометром.

Усі цифрові дані опрацьовувалися за допомогою методів варіаційної статистики. Розрахунки проводили за допомогою ПЕОМ.

Результати досліджень. Проведене патоморфологічне дослідження слизової оболонки губи (СОГ) і пульпи зуба (ПЗ) при опроміненні світлом ФП UFL-112 з різними світлофільтрами (червоним, жовтогарячим, зеленим, блакитним) виявило наступне.

Після впливу червоного світла ФП UFL-112 до 3 діб у тканинах губи розвиваються виражені судинні порушення в сполученні з дистрофічними, некробіотичними та запальними змінами на тлі зниження обмінно-синтетичних процесів. Останнє відбиває послаблення захисних властивостей СОГ. На 7 добу дистрофічні й обмінно-синтетичні порушення, що виникали в епітеліальному покриві, зберігаються. Відбувається деяке послаблення дисциркуляторних і реологічних порушень. На 10 добу експерименту в усіх спостережуваних повністю відновлюється кровообіг і реологічні властивості крові, однак зберігаються ознаки стоншення, деструкції, гіперкератозу епітеліального покриву СОГ, зниження обмінно-синтетичних процесів у ньому.

У ПЗ після впливу червоного світла ФП UFL-112 на 3 добу експерименту зафіксовано розвиток дистрофічних, дисциркуляторних і реологічних, запальних змін на тлі зниження обмінно-синтетичних процесів. Дистрофічні зміни Од полягають у втраті ними щільного й орієнтованого положення, вакуолізації цитоплазми та втраті відростків. До 7 доби зберігаються значні розлади кровообігу та дистрофічні зміни. На 10 добу структура шарів пульпи відновлюється, явища набряку, гемодинамичні та реологічні розлади слабшають, однак обмінно-синтетичні процеси остаточно не відновлюються.

Патоморфологічне дослідження в групі, де вивчався вплив жовтогарячого світла ФП UFL-112, на 3 добу експерименту в СОГ виявлені значні дисциркуляторні зміни в сполученні з реологічними розладами, а також дистрофічні, глибокі некротичні й запальні зміни на тлі вираженого зниження обмінно-синтетичних процесів. До 7 доби описані зміни зберігаються, а до 10-ї, не зважаючи на зменшення зони некрозу й початок дозрівання грануляційної тканини, зберігаються дисциркуляторні та реологічні порушення, дистрофічні зміни в епітеліальному покриві СОГ. Особливість репаративного процесу на 10 добу полягає в розвиткові продуктивного запалення з активною проліферацією клітинних елементів макрофагального ряду, які, стимулюють ангіо- та фібрилогенез. Як свідчать спостереження, епітелізація зони некрозу до 10 доби не відбувається.

У результаті впливу жовтогарячого світла ФП UFL-112 у ПЗ на 3 добу розвиваються виражені дисциркуляторні, реологічні, дистрофічні, некробіотичні й запальні зміни. У центральній частині набряклої ПЗ виявляються осередкові запальні інфільтрати й вогнища некрозу. До 7 доби зберігається повнокрів'я судин, дистрофічні зміни одонтобластов (Од), однак купуються реологічні й запальні порушення. На 10 добу в ПЗ зберігається невеликий набряк і помірно виражене повнокрів'я судин МЦР. Реологічні та запальні розлади відсутні. Шар Од стоншений, в окремих клітинах відзначаються явища гідропічної дистрофії, а обмінно-синтетичні процеси залишаються зниженими.

Як показали проведені дослідження, при впливі зеленого світла ФП UFL-112 у частині спостережень у СОГ виявляються неглибокі вогнища некрозу. Як і в попередніх групах, наявні дисциркуляторні й реологічні порушення, а також дистрофічні зміни в епітеліальному покриві в сполученні зі зниженням синтетичних та обмінних процесів усіх структурних компонентах досліджуваних тканин. На 7 добу в частині спостережень у СОГ невеликі вогнища некрозу, а також дистрофічні зміни епітеліального покриву зберігаються. До 10 доби цілісність СОГ відновлюється, але при цьому епітеліальний покрив залишається стоншеним з ознаками гіперкератозу.

При впливі зеленого світла ФП UFL-112 у пульпі на 3 добу експерименту виявляється виражений набряк, судинні розлади, запальні зміни, а також дистрофія Од. До 7-10 доби ці зміни слабшають, але повного відновлення структури ПЗ на даний термін не відбувається. Обмінно-синтетичні процеси до 10 доби залишаються зниженими, хоча й з'являється тенденція до їхнього посилення.

При впливі блакитного світла ФП у СОГ на 3 добу виявляються ділянки стоншення та деструкції епітеліального покриву в межах шару пласких і частково шипуватих клітин. Розлади кровообігу помірно або слабко виражені. До 7-10 доби епітеліальний покрив залишається стоншеним з ознаками осередкового гіперкератозу, зберігаються явища слабко вираженого набряку та помірного повнокрів'я судин. Інтенсивність гістохімічних реакцій на ДНК і РНК помірно виражена в структурних компонентах СОГ.

У даній групі в ПЗ виявляються виражені дисциркуляторні та реологічні порушення, а також запальні інфільтрати. Шар Од характеризується дискомплексацією клітинних рядів і розвитком гідропічної дистрофії. Дослідження змісту РНК виявляє різке зниження піронінофілії в усіх структурних компонентах пульпи. Гістохімічна активність ДНК також знижена в усіх структурних компонентах. На 7-10 добу в ПЗ зберігаються дисциркуляторні та реологічні порушення, а також реєструються запальні інфільтрати та вогнища некрозу. Периферичний шар ПЗ стоншений, місцями осередково спустошений за рахунок загибелі Од. Дослідження змісту РНК і ДНК виявляє різке зниження синтезу нуклеопротеїдів в усіх структурних компонентах пульпи.

У групі спостережень, де був наявний вплив світла ФП Translux на 3 добу від початку експерименту в СОГ епітеліальний покрив характеризується незначним стоншенням, непостійним виникненням вогнищ гіперкератозу й осередкової десквамації клітин рогового шару. Зрідка виявляються ділянки деструкції епітеліального покриву в межах шару пласких й, частково, шипуватих клітин і лише в одному спостереженні некроз захоплює всю товщу Еп. Дисциркуляторні розлади не супроводжуються реологічними порушеннями й мають слабко виражений характер. Дослідження змісту РНК і ДНК показало помірний рівень обмінно-синтетичних і проліферативних процесів в Еп. На 7-10 добу які-небудь зміни Еп, за винятком незначного стоншення й осередкового гіперкератозу відсутні.

У ПЗ на 3 добу патоморфологічні зміни обмежуються невеликим набряком, переважно легкою дилатацією та повнокров'ям судин МЦР із розвитком у них невеликих стазів, помірним зниженням інтенсивності реакцій на РНК і ДНК. Запальні зміни відсутні. Шар Од не ушкоджений. На 7-10 добу в ПЗ зберігаються слабко виражені дилатація й повнокров'я судин. Запальні й дистрофічні зміни відсутні.

Дослідження довели, що в порівнянні із попередніми групами спостережень, у даній групі наявні найменш виражені зміни. До 7-10 доби відбувається відновлення цілісності епітеліального покриву, що зберігає ознаки легкого стоншення з ознаками гіперкератозу. У ПЗ дисциркуляторні, запальні й дистрофічні зміни слабко виражені, а до 7-10 доби - купуються.

Патоморфологічне дослідження, проведене в групі хворих, мало на меті порівняльне морфологічне вивчення характеру й ступеня змін ПЗ інтактних зубів при опроміненні світлом ФП UFL-112 із застосуванням різних світлофільтрів (червоного, жовтогарячого, зеленого, блакитного), а також світлодіодним ФП Translux.

При опроміненні світлом ФП UFL-112 з різними світлофільтрами в ПЗ виявляються стереотипні патологічні зміни, серед яких можна назвати важкі дистрофічні зміни, нерідко - повне руйнування ПЗ внаслідок термічного ушкодження, а також дисциркуляторні й реологічні порушення. Практично йдеться про опік ПЗ при надмірному тепловому опроміненні. Патоморфологічне дослідження виявило, що при опроміненні світлом ФП UFL-112 з різними світлофільтрами в сполучній тканині ПЗ накопичуються кислі ГАГ.

При опроміненні світлодіодним ФП Translux, як і в експериментальній групі, зафіксовано менш виражені дистрофічні зміни ПЗ у сполученні зі слабко вираженими дисциркуляторними та реологічними змінами з боку судинного русла.

Таким чином, можна зробити висновок: зміни в тканинах слизової оболонки губи й пульпи зуба мають стереотипний характер, незалежно від джерела випромінювання, але відрізняються ступенем виразності й темпами репарації. Ці відмінності можна пояснити різною потужністю світлового потоку. Чим дужче випромінювання впливало на біологічні тканини, тим дужчі морфологічні зміни було виявлено. Порівняльне дослідження виявило помітно менш виражене ураження слизової оболонки та пульпи при використанні світлодіодного фотополімеризатора Translux як в експериментальній, так і в клінічній групі. Цей факт пояснюється меншою потужністю джерела випромінювання ФП Translux, а також відсутністю в спектрі випромінювання інфрачервоного діапазону.

Для з'ясування фізичної природи факторів, що сприяють морфологічним змінам у пульпі зуба при впливі світла ФП, було проведено експерименти з метою дослідження глибини й напрямків проникності тканин зуба світлом фотополімерної лампи. При аналізі результатів дослідження виявили, що проходження світла від жувальної поверхні до пульпи супроводжується меншим послабленням, ніж у зворотному напрямку. При товщині шліфа більше 1,5 мм це розходження стає істотним і статистично достовірним, що можна пояснити наявністю в будові шліфів анатомічних структур - дентинних канальців, які при висвітленні з жувальної сторони збільшують, а з іншого боку - зменшують оптичну проникність зуба за рахунок зміни відбиття й проведення світлового потоку. При малій товщині шліфа ці елементи мають незначну довжину, що приводить до меншого розходження здійснюваного випромінювання при висвітленні шліфа з різних сторін. Отже, для оптичного випромінювання зуб не можна розглядати як випадкове однорідне середовище, а проходження світла через нього істотно визначається його будовою.

При аналізі результатів другого дослідження, що складалося у визначенні здатності твердих тканин зуба до концентрації світлового потоку, приходимо до висновку, що світловий потік більшою мірою концентрується у сфері навколопульпарного дентину.

При спільному розгляді результатів першого та другого експериментів виявлено, що світловий потік, що дійшов до пульпи, буде на 25 % більше, ніж середній потік, що, як показано вище, послабляється не більш ніж в 6 разів. Таким чином, до пульпи на глибині 3,3 мм доходить світловий потік, ослаблений не більш ніж в 4,5 разів. Це значення може бути використане для вироблення санітарних правил при роботі з фотополімеризаторами, спрямованими на усунення небажаних наслідків при виконанні реставрації зуба.

З метою зменшення світлового навантаження на тканини порожнини рота для клінічного застосування в ролі пломбувального матеріалу нами був обраний універсальний мікрогібридний композит THERAFIL-31. Для того, щоб підтвердити можливість якісної полімеризації даного матеріалу за допомогою світлодіодного ФП Translux, проведена серія експериментів. Порівнювали глибину затверджування матеріалу при використанні галогенового ФП UFL-112 і світлодіодного ФП. У сталевих й у пластмасових формах глибина затверджування THERAFIL-31 при використанні фотополімеризатора Translux склала 7,86±0,07 мм 13,06±0,06 мм відповідно, що набагато вище загальноприйнятих норм, рівних 2 мм.

Вивчали міцність THERAFIL-31 при осьовому та діаметральному стискуванні при використанні Translux. В абсолютних одиницях вона складає 329,5±4,54 МПа та 53,69±0,57 МПа відповідно, що також є показником достатньої механічної міцності матеріалу.

Розпочаті в даній роботі дослідження включали вивчення клініко-соматичного й стоматологічного статусу хворих. Нами обстежено 98 хворих. Із загальної кількості обстежених виділено наступні групи: в кількості 45 чоловік – особи з каріозною поразкою твердих тканин зубів, при відновленні яких застосовували багатоцільовий фотополімеризатор UFL-112. Дана група була розподілена на підгрупи, залежно від кольорів оптичного світлофільтра (червоний, жовтогарячий, зелений, блакитний), за допомогою якого проводили висвітлення зубів та слизової оболонки щоки для встановлення показників електроодонтомерії та визначення функціональної активності клітин букального епітелію. Друга група – 28 хворих, у яких використали світлодіодний фотополімеризатор Translux. Групу порівняння склали 25 чоловік.

Для клінічного дослідження були відібрані пацієнти, яким санацію твердих тканин причинного зуба проводили вперше.

При проведенні методу електроодонтодіагностики за допомогою апарата ЕОМ-3 у різних групах спостережень було отримано такі дані: інтактні зуби в групі контролю реагували на силу струму 3,72±0,092 мкА. У ході дослідження в основних групах після висвітлення зубів, що мають каріозний дефект середньої глибини фотополімеризатором UFL-112 з використанням різних світлофільтрів, виявили, що при цьому значення електрозбуджуваності пульпи варіювали залежно від кольорів висвітлення. Після впливу червоними кольорами уражені зуби реагували на силу струму 30,75±0,37 мкА, жовтогарячим – електрозбуджуваність пульпи знижувалася до показників 34,45±0,28 мкА, при зеленому – відповідно до 13,60±0,22 мкА, при блакитному – до 14,75±0,25 мкА.

При використанні фотополімеризатора Translux показники електрозбуджуваності були найбільш наближені до відповідних показників групи контролю й склали 9,25±0,15 мкА.

Для визначення функціональної активності клітин букального епітелію пацієнтів після впливу на слизову оболонку щоки світлодіодним і галогеновим фотополімеризаторами з різними світлофільтрами, було проведено клінічне дослідження з використанням приладу «Потенціал - 1».

Найбільша кількість клітин букального епітелію з ядрами, що рухаються, відзначали в групі контролю, де показники активності склали 64, 92 ± 0, 40 % (p < 0,001). При висвітленні слизової оболонки щоки (СОЩ) червоним світлом показники активності клітин букального епітелію – 34,33 ± 0,51 % (p < 0,001), для жовтогарячого показники активності були найбільш низькими – 25,27 ± 0,27 % (p < 0,001). Як і при електроодонтодіагностиці, зелений і блакитний світлофільтри по показниках активності букального епітелію посідали проміжне положення. Кількість активних клітин при висвітленні зеленим світлом склало 52,60 ± 0,31 % (p < 0,001). При висвітленні блакитним світлом кількість активних клітин склало 44,42 ± 0,36 % (p < 0,001).

Оптимальними показниками стала активність клітин букального епітелію в групі, де СОЩ висвітлювали за допомогою світлодіодного фотополімеризатора Translux – 63,68 ± 0,20 %.

Таким чином, отримані результати свідчать про наявність ефекту впливу галогенового полімеризатора UFL-112 та світлодіодного полімеризатора Translux на пульпу зуба й слизову оболонку порожнини рота.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення проведених експериментальних, фізичних і клінічних досліджень і запропоновано нове рішення актуального наукового завдання, що полягає в зменшенні ризику можливих ускладнень після проведення реставрацій твердих тканин зуба при використанні сучасних фотополімерних технологій.

1. При порівняльному патоморфологічному дослідженні пульпи зуба та слизової оболонки щоки виявлено, що опромінення світлом галогенового ФП UFL-112 з використанням різних світлофільтрів і світлодіодного полімеризатора Translux викликає в тканинах експериментальних тварин розвиток стереотипних змін різного ступеня виразності. Вивчення впливу в експерименті блакитного джерела випромінювання світлодіодного ФП Translux на 3 добу як при 5-хвилинній, так і при 8-хвилинній експозиції світла виявило найменш виражені деструктивні, дистрофічні та дисциркуляторні порушення. При цьому до 7-ї й 10-ї доби практично зникали ознаки дистрофії епітелію, дисциркуляторні зміни як у слизовій оболонці губ, так і в пульпі зуба.

2. При дослідженні результатів опромінення слизової оболонки губ галогеновим полімеризатором UFL-112 при використанні блакитного та зеленого світлофільтра були виявлені деструктивні, дистрофічні та дисциркуляторні порушення, при цьому до 7-ї й 10-ї доби відбувалося відновлення цілісності дещо стоншеного епітелія та зберігались ознаки гіперкератозу. У результаті опромінення червоним світлом порушення були аналогічними, але проявлялися більшою мірою. До 10-ї доби відновлювався кровообіг, але зберігалося стоншення епітелію. У результаті опромінення жовтогарячим світлом ФП UFL-112 характерний розвиток глибоких некрозів слизової оболонки губи, виражені дисциркуляторні й реологічні розлади, а також дистрофічні та запальні зміни на тлі значного зниження обмінно-синтетичних процесів, які до 10-ї доби не купувалися.

3. Дослідження результатів опромінення пульпи зуба галогеновим полімеризатором UFL-112 при використанні блакитного, зеленого, червоного й жовтогарячого світлофільтрів виявило деструктивні, дистрофічні та дисциркуляторні порушення. До 7-ї й 10-ї доби відновлюється кровообіг, зберігаються дистрофічні зміни в одонтобластах. У деяких спостереженнях при впливі блакитного світла дисциркуляторні, дистрофічні та запальні зміни мали виражений характер і зберігалися в розгорнутому вигляді до 10 діб.

4. При вивченні оптичних властивостей твердих тканин зуба – проникності для світлового потоку фотополімеризатора – визначена вагома концентрація світла до пульпової камери за рахунок доцентрового розташування дентинних канальців, що виконують роль світловодів. При аналізі результатів експеримента можна припустити, що пульпи зуба при товщині твердих тканин 3,3 мм досягає світловий потік, ослаблений не більш ніж в 4,5 рази в порівнянні з потоком на межі жувальної поверхні. Властивість емалі та дентину концентрувати світловий потік може підсилювати негативний вплив на пульпу світла ФПЛ і призводити до скарг на постопераційну чутливість, до різних форм пульпітів і повторних втручань.

5. Порівняльна оцінка здатності світлодіодного полімеризатора Translux і галогенового полімеризатора UFL-112 затверджувати універсальний мікрогібрид THERAFIL-31 шляхом визначення фізико-механічних властивостей даного матеріалу після фотополімеризації підтверджує адекватність затверджування фотополімеризатором Translux полімерного пломбувального матеріалу THERAFIL-31, що дозволяє рекомендувати даний прилад для клінічного застосування.

6. Проведені клінічні дослідження визначили ушкоджуючий ефект при впливі на пульпу й слизову оболонку щоки світла галогенового полімеризатора UFL-112 - блакитного, зеленого, але, особливо, жовтогарячого та червоного. Водночас вплив випромінювання світлодіодного фотополімеризатора Translux має мінімальну ушкоджуючу дію на пульпу зуба й слизову оболонку порожнини рота в порівнянні з галогеновим фотополімеризатором, що дає можливість рекомендувати ФП Translux до широкого клінічного застосування.