ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОГІННОЇ, НЕФРОПРОТЕКТОРНОЇ, ГІПОУРИКЕМІЧНОЇ ДІЇ ЯГЛИЦІ ЗВИЧАЙНОЇ (AEGOPODIUM PODAGRARIA L.) ЯК ОСНОВА ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

summary

Огляд літератури. Узагальнено дані щодо лікарських рослин світової флори, які впливають на функціональний стан нирок, у т. ч. при нирковій
патології, та на обмін СК. Розглянуто діючі речовини цих рослин, їх механізми дії. Висвітлено перспективні напрямки досліджень у цьому напрямку.
Обґрунтовано доцільність фармакологічного вивчення ЯЗ із метою створення лікарських препаратів нефрологічного та протиподагричного профілю.

Об’єкти та методи досліджень. Досліджено екстракт і настойку ЯЗ, отримані автором під керівництвом к.фарм.н., доц. С.І. Степанової. Препара­ти порівняння: хофітол (Laboratories Rosa-Phytopharma, Франція), леспе-нефрил (USB «Healthcare», Франція), корвітин (ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», Україна), оліметин (ВАТ «Нижфарм», Росій­ська Федерація), алопуринол (ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фарма­цевтичний завод», Україна), диклофенак натрію (ЗАТ «Біолік», Україна).

Досліди проведено на 320 рандомбредних щурах та 179 рандомбредних мишах, що знаходилися у віварії ЦНДЛ НФаУ, обладнаному відповідно до вимог GLP. При проведенні досліджень дотримувалися правил гуманного поводження з тваринами Директиви Ради ЄС із питань захисту тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей.

Гостру токсичність настойки, позбавленої спирту, та екстракту ЯЗ ви­значали за загальноприйнятою методикою (Пастушенко Т.В. и соавт., 1985). Стан ВФН у щурів та мишей оцінювали за спонтанного добового діурезу й водного навантаження (Берхин Е.Б., Иванов Ю.И., 1972; Штриголь С.Ю. і співавт., 2008). Нирковий кровобіг у щурів вимірювали за допомогою лазерного допплерівського флоуметра BLF-21 (Transonic Systems Inc., США).

Етиленгліколеву ГНН в мишей викликали підшкірним введенням
етиленгліколю в дозі 10 мл/кг (Майзель (Михайлец) И.Б., 1954). Визначали виживаність тварин протягом двох тижнів та, в окремих серіях, стан ВФН та ПОЛ. Міоглобінуричну ГНН спричиняли внутрішньом’язовим введенням щурам 50% водного розчину гліцеролу в дозі 10 мл/кг (Носкова А.П., 1981). Для відтворення ішемічної ГНН щурам, наркотизова­ним етамінал-натрієм, накладали мініатюрні судинні затискачі на обидві ниркові ніжки терміном на 75 хв (Канус И.И., 1989). Гентаміцинову нефропатію викликали введенням щурам гентаміцину сульфату (АТ «Галичфарм», Україна) в дозі 80 мг/кг
внутрішньом’язово один раз на добу протягом 6 днів (Ali B.H. et al., 2005).

Гіперурикемію в щурів викликали доочеревинним введенням інгібітору урікази калію оксонату (Aldrich, Німеччина) в дозі 250 мг/кг (Nguyen M.T. et al., 2005). Через 2 год після введення калію оксонату відбирали проби крові з судин кінчика хвоста, а також визначали показники ВФН.

У сечі та плазмі крові визначали вміст креатиніну за реакцією Яффе, СК – з фосфорно-вольфрамовим реактивом (у деяких серіях, у сечі – титриметрично), сечовини – з диацетилмонооксимом або уреазним методом
(Тимошенко О.П. і співавт., 2005) за допомогою стандартних наборів (АТ «Реагент», Україна), концентрацію натрію та калію – методом фотометрії полум’я (аналізатор рідин ПАЖ-3, Берхин Е.Б., Ива­нов Ю.И., 1972), вміст білка в сечі – за реакцією з сульфосаліциловою кислотою, в плазмі крові – з біуретовим реактивом (Тимошенко О.П. і співавт., 2005), pH сечі – за допомогою індикаторного паперу. У мишей із етиленгліколевою ГНН в нирках та печінці визначали кіль­кість ТБК-реактантів (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність ката­лази (Королюк М.А. и соавт., 1988), загальний вміст SH-груп, вміст SH-груп низькомолекулярних сполук (НМС, переважно відновленого глутатіону) та високомолекулярних сполук (ВМС, переважно білків, Северин С.Е., Соловьева Г.А., 1989; Глушков С.И., 2006). У щурів із ішемічною ГНН в нирках, плазмі крові, еритроцитах вимірювали вміст ТБК-реактантів, актив-ність каталази, в нирках та плазмі крові – загальний вміст SH-груп, в нирках та еритроцитах – вміст SH-груп НМС, у плазмі крові – вміст церулоплазміну (метод Равіна). Виміри здійснено за допомогою колориметра-нефелометра КФК-2МП, спектрофотометра СФ-26. Розраховували швидкість клубочкової філь­трації (ШКФ), реабсорбцію води та натрію, фільтраційний заряд натрію, кліренс сечовини, екскре­цію креатиніну, сечовини, СК, білка, натрію, калію (Берхин Е.Б., Ива­нов Ю.И., 1972). Морфологічні дослідження нирок, печінки, головного мозку здійснено стандартними методами світлової мікроскопії (забарвлення гематоксиліном і еозином, мікроскоп «Гранум Р60-Люкс», об’єктив ×10, ×40, окуляр EW10X/22). Протизапальну дію препаратів ЯЗ вивчали на моделі гострого асептичного запалення кінцівки, спричиненого суб­плантарним введенням 0,1 мл 1% розчину карагеніну щурам, наркотизованим етамінал-натрієм. Об’єм кінцівки вимірювали онкометром через 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 24 год, виражали у відсотках відносно вихідного об’єму, розраховували антиексудативну активність (Стефанов О.В. і співавт., 2001). Осмотичну
ре­зистентність еритроцитів визначали за методом Альтгаузе­на А.Я. (1959).

Статистичний аналіз здійснювали за критерієм t Ст’юдента у випадку нормального розподілу даних, за критерієм W Уайта – за його відсутності. Внутрішньогрупові відмінності аналізували за парним критерієм T̃
Вілкоксона, альтернативні – за кутовим перетворенням Фішера, в необхідних випадках – із поправкою Йейтса, зв’язок між окремими показниками – за
коефіцієнтом кореляції Спірмена ρ (Лакин Г.Ф., 1990).

Результати визначення гострої токсичності фармакологічних препаратів ЯЗ. Дані, наведені в розділі 3, свідчать, що за класифікацією Hodge H.C., Ste er J.H. (1949) сухий екстракт може бути віднесеним до практично нетоксичних (V клас токсичності, 5000<LD₅₀<15000 мг/кг), а настойка – до відносно нешкідливих препаратів (VI клас токсичності, LD₅₀>15000 мг/кг).