Патофізіологічні механізми ранніх зрушень прооксидантно-антиоксидантної системи в легеневій, нирковій, наднирковій тканинах за умов розвитку експериментального алергічного альвеоліту та їх корекція : Патофизиологические механизмы ранних сдвигов прооксидантно-антиоксидантной системы в легочной, почечной, надпочечниковой тканях в условиях развития экспериментального аллергического альвеолита и их коррекция

summary

Матеріали та методи дослідження. Дисертаційна робота представляє собою експериментальне дослідження, виконане на різних рівнях організації (клітинному, органному, системному, організмовому) організму.

Експериментальні дослідження проведено на 180 морських свинках (150 самців з алергічним альвеолітом та 30 інтактних тварин) масою 180-230г на кафедрі патологічної фізіології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Визначення тестів, які відображають процеси прооксидантної (ДК, МДА) та антиоксидантної систем (СОД, каталаза) в легенях і нирках та наднирниках і стан імунної системи в крові здійснювали в інтактних морських свинок і за умов експериментального алергічного альвеоліту на 14-у, 24-у, 34-у, 44-у доби розвитку цієї експериментальної моделі хвороби, а також після проведеної антиоксидантної терапії тіотріазоліном, який застосовували впродовж 10 днів внутрішньом’язово в дозі 100 мг/кг маси тварини.

Усі тварини розподіляли на шість груп:

перша – складали контроль, інтактні (30) морські свинки;

друга – морські свинки (30) з експериментальним АА (14-а доба від початку введення антигену), до лікування тіотріазоліном;

третя – морські свинки (30) з експериментальним АА (24 доба від початку введення антигену), до лікування тіотріазоліном;

четверта – морські свинки (30) з експериментальним АА (34-а доба від початку введення антигену), до лікування тіотріазоліном;

п’ята – морські свинки (30) з експериментальним АА (44-а доба від початку введення антигену), до лікування тіотріазоліном;

шоста – тварини (30) з експериментальним АА після лікування тіотріазоліном у дозі 100 мг/кг маси впродовж 10 днів внутрішньом’язово.

Виділяли два періоди розвитку експериментального АА: ранній і пізній.

Ранній період включав групу тварин із АА на 14 і 24-і доби експерименту.

Пізній – морські свинки на 34 і 44-і доби АА.

Модель експериментального алергічного альвеоліту (АА) відтворювали за методом О.О.Орехова, Ю.А.Кирилова (1985) шляхом введення 0,2 мл повного ад’юванта Фрейнда в задню лапку морської свинки. Через 2 тижні після імунізації 4 рази з інтервалом 10 діб внутрішньотрахеально вводили 0,2 мл суспензії вбитих БЦЖ.

Використовували гомогенат БЦЖ в емульсії вазелінового масла для першого введення з метою нагромадження антигену в легеневій тканині. В подальших дослідженнях застосовували 1% суспензію вбитих БЦЖ у фізіологічному сольовому розчині як антиген на 14-у, 24-у, 34-у, 44-у доби експерименту.

На 14-у д, 24-у, 34-у, 44-у доби до та після застосування тіотріазоліну введення антигену тварин декапітували під ефірним наркозом і забирали кров і тканини легень, нирок, наднирників для досліджень. За стандартною методикою А.А.Артишевського, А.С.Леонтюка (1999) проводили розтин. Для гістохімічних досліджень брали шматочки легень і нирок, наднирників. З цих тканин готували наважку, гомогенізували у фізіологічному розчині у співвідношенні: маса наважки : розчин – 1:1 на мікророзмільчувачі тканин РТ-2. Визначали активність супероксиддисмутази (СОД) методом R.Fried (1975) за здатністю ферменту пригнічувати реакцію відновлення нітросинього тетразолію супероксиданіонрадикалом. Досліджували активність каталази за швидкістю руйнування перекису водню в нмоль за 1 хвилину при довжині хвилі 240 нм за методом B.Holmes, C.Masters (1970).

Визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) за методом Э.Н.Коробейникова (1989), дієнових кон'югатів (ДК) – методом В.Б.Гаврилова, М.И.Мишкорудної (1989).

Вміст Т і В-лімфоцитів у крові визначали за методом Е.Ф.Чернушенко, Л.С.Когосова (1981), рівень ЦІК у крові за методом Haskova V., Kaslik J., Math (1977).

Усі числові результати піддавали статистичному опрацюванні з використанням середньої арифметичної (М), похибки середньої арифметичної (m), критерію Стюдента “t”. Зміни вважали достовірними при Р<0,05. Для розрахунків використовували ПЄВМ “ROBOTRON”.

Основні результати досліджень та їх обговорення. Для характеристики функціонального стану імунної системи при експериментальному алергічному альвеоліті досліджували показники гуморальної – ЦІК великих, середніх та малих розмірів, рівень В-лімфоцитів та клітинної ланок імунітету – вміст Т-лімфоцитів у крові морських свинок в різні періоди його розвитку до та після лікування тіотріазоліном.

Дослідженнями показників імунної системи у другої групи тварин у ранній період (на 14-у добу) АА виявлено зміни лише малих розмірів циркулюючих імунних комплексів та рівня В-лімфоцитів, які відповідно зростали на 10,4 % (Р<0,05) і 15,0 % (Р<0,05), а інші тести великих, середніх ЦІК та вмісту Т-лімфоцитів у крові знаходилися на рівні контрольних величин (рис. 1).

У третьої групи морських свинок (на 24-у добу експерименту) встановлені більш суттєві зрушення імунної системи, які охоплювали усі досліджувані нами показники імунної системи за винятком великих ЦІК. Останні не виходили за рамки контролю. Водночас спостерігалося незначне зниження вмісту Т-лімфоцитів та підвищення рівня середніх і малих ЦІК та В-лімфоцитів у крові відповідно на 6,8 % (Р<0,05) та 22,7 % (Р<0,05), 43,3 % (Р<0,05) і 7,8 % (Р<0,05) при експериментальному АА в порівнянні з контрольними показники (рис. 1).

У морських свинок з АА на 34-у добу експерименту встановлено подальше зниження рівня Т-лімфоцитів на 15,0 % (Р<0,05) та підвищення вмісту великих, середніх, малих ЦІК і В-лімфоцитів у крові відповідно до 27,0 % (Р<0,05), 39,1 % (Р<0,05) і 71,5 % (Р<0,05), 36,7 % (Р<0,05) напроти показників контрольної групи тварин, що свідчить про зрушення функціонування імунної системи (рис. 1).

Пізніше (на 44-у добу) цієї імунокомплексної патології показано суттєві достовірні порушення функціонального стану імунної системи, які виражалися у зниженні показників Т-лімфоцитів на 15,1 % (Р<0,05) та підвищення рівня усіх розмірів ЦІК – великих, середніх, малих і В-лімфоцитів у крові відповідно на 30,1 % (Р<0,05), 39,9 % (Р<0,05), 73,6 % (Р<0,05) і 36,8 % (Р<0,05) в порівнянні з контролем, що свідчить про стимуляцію гуморальної та пригнічення клітинної ланок імунітету за умов формування експериментального АА (рис. 1).

Як видно з одержаних даних, найбільше зазнали змін малі, середні розміри ЦІК, які мають, особливо останні, пряме патогенетичне відношення до імунокомплексного механізму пошкодження тканин.

Це дає можливість говорити про те, що очевидно одними з провідних механізмів розвитку алергічного альвеоліту є третій та четвертий типи алергічних реакцій, за класифікацією Кумбса і Джелла, підтвердженням яких є встановлений факт підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів особливо середніх розмірів, які поступово зростали у крові із збільшенням тривалості впливу антигенного фактора і як відомо з літератури, що власно вони мають найбільш пошкоджуючий вплив на організм, а також тому, що для моделювання АА використовувалась вакцина БЦЖ.

Призначення тіотріазоліну морським свинках з експериментальним АА показало підвищення вмісту Т-лімфоцитів на 11,6 % (Р<0,05) та зниження рівня В-лімфоцитів на 14,0 % (Р<0,05) в порівнянні з групою тварин, які не піддавалися впливу цього препарату.

Особливої уваги заслуговують дослідження, які присвячені вивченню впливу тіотріазоліну на рівень циркулюючих імунних комплексів в крові при експериментальному алергічному альвеоліті.

У дисертаційній роботі встановлено, що під дією тіотріазоліну знижується вміст великих, середніх та малих розмірів ЦІК у крові відповідно на 17,5 % (Р<0,05), 17,1 % (Р<0,05), 27,7 % (Р<0,05) проти цих показників у групі тварин з цією експериментальною моделлю хвороби, які не зазнавали дію цього лікарського засобу.

Таким чином проведений нами аналіз одержаних результатів, які стосуються використання тіотріазоліну при АА можна стверджувати про те, що цей препарат має імунокоригуючий вплив на показники імунної системи. Це проявлялось зниженням вмісту В-лімфоцитів і ЦІК та зростання рівня Т-лімфоцитів у крові.