КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПЕРЕБІГУ ТА ПРОГНОЗУ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ВНАСЛІДОК ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ

summary

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Дослідження базується на обстеженні та динамічному спостереженні 105 осіб, з них 85 пацієнтів з ХСН ішемічного походження II – IV ФК (група дослідження), та 20 осіб контрольної групи. Вік хворих на ХСН коливався від 41 до 78 років (середній 61,4 ± 11,3 років), переважну кількість складали чоловіки (75 осіб, 88%). Ішемічна етіологія ХСН була підтверджена анамнестичними даними та ЕКГ ознаками перенесеного Q ІМ (у 56 хворих – 66%), або виявленими ішемічними змінами ЕКГ при ХМ чи навантажувальній пробі, або документованим перенесеним гострим коронарним синдромом за даними амбулаторних карт. II ФК ХСН діагностований у 43 хворих (50,6%), III – у 36 (42,4%) та IV – у 6 пацієнтів (7,0%). Супутні серцево-судинні захворювання були представлені артеріальною гіпертензією у 56 хворих (65,9%), захворюваннями периферичних артерій у 16 пацієнтів (18,8%), цереброваскулярною хворобою – у 15 осіб (17,6%). 21 пацієнт (24,7%) страждав на цукровий діабет II типу. Постійна або персистуюча/пароксизмальна форма фібриляції передсердь були представлені відповідно у 18 (21,2%) та 10 (11,8%) випадках.

Хворим групи дослідження призначали базисну терапію ХСН: 85% пацієнті отримували ІАПФ/сартани, 72% – β-блокатори; 82% – антитромботичні препарати. Аміодарон отримували 38% хворих, у 42% були застосовані антагоністи альдостерону чи його рецепторів.

            Терапію статинами (симвастатином чи аторвастатином у добових дозах від 10 до 20 мг), як невід’ємну частину стандартного лікування ІХС, призначали всім хворим, які не мали протипоказань для такого лікування. Прихильність до терапії статинами встановлювали шляхом опиту на повторних візитах, обстежених відносили до групи активного лікування за умови прийому препаратів на протязі більш ніж 80% днів періоду спостереження. Групу активного лікування склали 38 (44,7%) хворих, з яких 17 приймали симвастатин (середня доза 17,7 ± 4,4 мг на добу) і 21 – аторвастатин (середня добова доза 13,3 ± 4,8 мг). Хворі груп активного лікування та порівняння не відрізнялись за основними параметрами.

            Контрольну групу, обстежену для проведення порівняльного аналізу ТСР, склали 20 осіб без структурного ураження серця, із синусовим ритмом та ідиопатичною шлуночковою екстрасистолією.

            Методи дослідження: варіабельність ритму коротких записів ЕКГ («Кардіо +», Україна), холтеровське моніторування з визначенням добової ВСР та ТСР («Кардиотехника 4000», Росія), добове моніторування АТ (АВРМ 04, Угорщина), рентгенографія грудної порожнини з розрахунком КТІ («Mobiplan 800», Італія), ЕхоКГ та тканинна доплерографія (“Sonos 7500” (Phillips) та Logic 3 Expert), визначення обміну ліпідів та рівня NT-proBNP («Elecsys^â proBNP Immunoassay», Франція), тест 6-хвилинної ходьби.

Статистичний аналіз отриманих даних проводився за допомогою ППП «Statistica 6.0» із застосуванням критерію Шапіро-Уілка, кореляційних методів Пірсона та Спірмена, параметричних та непараметричних методів порівняння незалежних та пов’язаних груп, аналізу Каплана-Майєра та регресійних моделей Кокса.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати дослідження дозволили розробити критерії автономної кардіопатії внаслідок ХСН. При аналізі ВСР нетривалих записів встановлений значний дисбаланс окремих компонентів ВСР у вигляді зростання потужності коливань у VLF-діапазоні та зниження потужності LF та HF частин спектру, що у хворих на ХСН відображає дефіцит вегетативного забезпечення серцевого ритму з розвитком відносної симпатикотонії на фоні індукції гуморальних впливів. Найбільш характерним, виявленим у 58% хворих, патерном ВСР коротких відрізків була елевація VLF > 1700 мс² та зниження LF та HF відповідно менш 750 мс² та 770мс². Валідність цих значень як критеріїв автономної кардіопатії підтверджена достовірно більшою вираженістю дилатації ЛШ у хворих із вегетативним дисбалансом (р = 0,019 для індексу КДО). Діагностична цінність отриманих значень ВСР поступається іншим застосованим методам, але, зважаючи на простоту та доступність виконання методики, доцільно її використання на етапі скринінгових обстежень.