КЛИНИКО-ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПРИМЕНЕНИЯ ФТОРИДОВ ПРИ ЛЕЧЕНИИ ГЕНЕРАЛИЗОВАННОГО ПАРОДОНТИТА

summary

Матеріали та методи дослідження. Для  реалізації завдань експериментального характеру 50 білих щурів, віком 1,5 міс. були розподілені на 5 груп в залежності від раціону годування. Щурів 1-ї (контрольної) групи утримували на раціоні віварію. У щурів 2-ї (дослідної) групи моделювали пародонтит шляхом додавання до раціону годування на протязі 30 діб хлористого амонію (5мг/кг), який викликає розвиток в організмі компенсованого МА (В.А. Пахомова, 1992). Щури 3-5-ої дослідних груп в стандартному раціоні годування отримували з питною водою фторид натрію із розрахунку 5мг/л. При цьому 4-а група додатково отримувала комплекс вітамінів А, С, Д (1/50 добової дози дорослої людини на 1кг маси щурів). Раціон годування 5-ої групи був доповнений мінеральним препаратом «Намацит» (300мг/кг). По закінченню експерименту, із дотриманням вимог ефтаназії, під ефірним наркозом тварин забивали. Підрахунок резорбції альвеолярної кістки проводили в ділянці трьох молярів нижньої щелепи за абсолютним оголенням коренів на стереоскопічному мікроскопі в умовних одиницях (1 у.о.=0,1мм).

            Для оцінки інтенсивності резорбції використовували (Г.Ф. Белоклицкая, А.В. Погребняк, Халили  Джафар, 2008) бальну шкалу: 0 – резорбція відсутня (умовна фізіологічна норма); 1 бал – резорбція в межах  0,1-0,2мм (низька інтенсивність); 2 бали - резорбція в межах  0,2-0,6мм (середня інтенсивність); 3 бали - 0,6-1,0мм (інтенсивна резорбція); 4 бали - 1,0-1,5мм (резорбція підвищеної інтенсивності).

            Для реалізації завдань клінічного характеру було проведено обстеження 104 осіб, до складу яких увійшли пацієнти з інтактним пародонтом та з ГП І, І-ІІ ст. з хронічним і загостреним перебігом у віці від 18 до 55 років. Обстежені були розподілені на 2 групи: основну (74 особи) та групу порівняння (30 осіб), склад яких був однорідним за віком, статтю та тривалістю перебігу ГП. Пацієнти основної групи в залежності від поставленого діагнозу були розподілені на 3 групи: 1-а – пацієнти з ГП І ст. з хронічним перебігом (30 осіб), 2-а – пацієнти з ГП І-ІІ ст. з хронічним перебігом (30 осіб), 3-я – пацієнти з ГП І-ІІ ст. із загостреним перебігом (14 осіб).

            Базисна терапія для хворих 3-х груп включала загальноприйняті методи місцевого лікування (консервативні, хірургічні, ортопедичні). Серед них: зрошення порожнини рота дезодоруючими розчинами та очищення зубів від м'якого ЗН, механічне зняття над- та під'ясеневих мінералізованих ЗВ інструментальними методами і за допомогою УЗ апарата, промивання ПК розчинами антисептиків (3% розчин перекису водню, 0,1% ХГ). За показаннями усували травматичні вузли, вирівнювали оклюзійні поверхні, проводили тимчасове шинування сучасними методами. В 1-й групі додатково використовували місцево мінеральний препарат «Намацит» (Дозвіл Фармкомітету МОЗ України до використання протокол №3 від 31.03.1994) у вигляді 3% водного розчину для аплікацій по 15-20 хв. (курс 5 – 7 днів). В 2-й групі додатково призначали таблетки для розсмоктування в порожнині рота «Вітафтор» (Дозвіл на використання Фармкомітету МОЗ України реєстраційний номер  UA/3571/01/01 від 14.09.2005 до 14.09.2010 р.) згідно інструкції, курсом 21 день.  В 3-й групі крім «Вітафтору» додатково призначали пероральний прийом мінерального препарату «Намацит» (3,0 г розчиняють у 250 мл води), схема прийому – 2 р. на день (за 15-30 хв. до їжі або через 1 – 1,5 години після їжі). Курс 14 днів.

При об'єктивному стоматологічному обстеженні оцінювали наявність локальних факторів ризику (глибина присінку, прикус, оклюзія), колір, консистенцію та контури ясен і міжзубних пиптиків. Визначали глибину пародонтальних кишень (ПК), рухливість зубів і втрату кісткової тканини (ВКТ). Інтенсивність запалення оцінювали за допомогою індексу РМА (папілярно-маргінально-альвеолярний) і проби Шиллера-Писарєва (Н.Ф. Данилевский и соавт., 2000), ступінь кровотечі та гноєвиділення з ПК визначали за 3-х бальною шкалою (Г.Ф. Белоклицкая, 1996). Для підсумкової оцінки стану тканин пародонта розраховували комбіновані пародонтальні індекси: комбінований (КПІ), діагностичний (ДПІ) та індекс пародонтальних резервів (ІПР) (Т.В. Никитина, 1982). Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали з використанням індексів Гріна-Вермільона, Турескі, О'Лірі (Г.Ф. Белоклицкая, 1996). Результати об'єктивного обстеження відображали в амбулаторних медичних картках та «Картах пародонтологічного обстеження» (Г.Ф. Белоклицкая, 1996). Рентгенологічне дослідження проводили контактним внутрішньоротовим методом та методом панорамної рентгенографії (Н.В. Курякина, Т.Ф. Кутепова, 2000). Діагностику захворювань пародонту проводили у відповідності до класифікації М.Ф. Данилевського (1994).

В РР всіх обстежених та в гомогенатах тканин експериментальних тварин визначали вміст -SH- та -SS- (И.В. Веревкина и соавт., 1977), НАД, НАД•Н (М.И. Прохорова, 1982), МДА (И.Д. Стальная и соавт., 1977) та активність ФдФази (Н.П. Мешкова и соавт., 1979). Розраховували відношення SH/SS і НАД/НАД•Н. В РР додатково визначали вміст К, Са та Р (В.В. Меньшиков, 1997), активність NОS (В.В. Сумбаев и соавт., 2000), вміст NО₂ та NО₃ (И.О. Киселик и соавт., 2001). Показники кислотно-лужного стану крові тварин вимірювали на мікроаналізаторі фірми Раделкіс (Угорщина) у відповідності з рекомендаціями Р. Харшина та Д. Шейха (1981).

Клініко-лабораторне обстеження проводили при первинному зверненні пацієнтів, після завершення лікування, а також через 6 і 12 міс.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пакету прикладних програм STATISTICA (О.П. Мінцер та співавт., 2003).

Результати дослідження. Експериментально доведено, що у щурів 2-ої групи в організмі присутні явища МА, які характеризуються достовірним (p<0,001-0,05) зниженням в крові тварин рН та рСО₂. При цьому, порівняно з контрольними щурами, відмічено посилення резорбції альвеолярної кістки в середньому в 4,6 рази (р<0,05), що оцінено як інтенсивна резорбція (3 бала).  У щурів 3-ї групи встановлено, що фторид натрію в питній воді впливає подібно хлористому амонію - з розвитком МА, що виражається в достовірному (p<0,001-0,05) зниженні рН крові (в середньому в 1,1 рази) і вмісту вуглекислоти (в середньому в 2,1 рази) порівняно з контрольними тваринами, а резорбція альвеолярної кістки оцінена у 4 бала (підвищена інтенсивність). У щурів 4-ої та 5-ої груп показники кислотно-лужної рівноваги та резорбція альвеолярної кістки мають тенденцію до нормалізації, про що свідчать дані номограм, які наближені до умовної норми (p<0,001-0,05) при зменшенні (p<0,05) показників резорбції альвеолярної кістки у щурів 4-ої групи до 2-х балів (середня інтенсивність), у щурів 5-ої групи – до 1 балу (низька інтенсивність).

Наведені дані об'єктивно підтверджені динамікою відношень НАД/НАД•Н та відношення SH/SS у всіх досліджуваних тканинах щурів з вагомою вираженістю (p<0,001-0,05) в кістковій тканині (тазова, альвеолярна кістки) і тканинах зубів. Так, у щурів 2-ої групи, в кістковій тканині відношення НАД/НАД•Н в середньому знизилося в 3,1 рази (p<0,001-0,05), при підвищенні відношення SH/SS у 2,8 рази (p<0,001-0,05). Найбільш схильна змінам була альвеолярна кістка, де відношення НАД/НАД•Н знизилося у 4,5 рази (p<0,001), а в тазових кістках – у 2,7 рази (p<0,05) при збільшенні, відповідно, у 2,5 (p<0,001) і у 3,1 рази (p<0,05)  відношення SH/SS. Порівнюючи відношення НАД/НАД·Н та SH/SS у всіх тканинах у тварин 2-ої і 3-ої груп, в останній було виявлено більш суттєве зниження (p<0,001) відношення НАД/НАД·Н і збільшення (p<0,001) відношення SH/SS. Разом з тим встановлено, що відношення НАД/НАД·Н в кістковій тканині тварин 3-ої групи в середньому знизилося (p<0,001)  у 3,6 рази при підвищенні (p<0,001) відношення SH/SS в середньому у 4,5 разів, що є достовірно більшим, ніж у тварин 2-ої групи (p<0,05). Підтвердженням схильності альвеолярної кістки до ураження у тварин 3-ої групи, порівняно з контрольними, було зменшення у 4,9 рази відношення НАД/НАД·Н (p<0,001) при його зменшенні у 3 рази в тазовій кістці (p<0,001), а також підвищення у 5 разів (p<0,001) відношення SH/SS проти тазової кістки – у 4 (p<0,001).

            У тварин 4-ої групи в кістковій тканині спостерігали нормалізацію (p<0,001-0,05) показників метаболічної системи регуляції кислотно-лужної рівноваги (зменшення відношення SH/SS в середньому у 4 рази порівняно із 3-ою групою та у 2,5 рази – з 2-ою), що свідчило про зниження активності проявів МА. При цьому його величина в альвеолярній кістці у тварин 4-ої групи достовірно не відрізнялася від аналогічної у контрольних тварин. Паралельно відмічали підвищення у 4 рази, порівняно з показниками 3-ої групи, відношення НАД/НАД·Н (p<0,001).       У тварин 5-ої групи означені відношення нормалізувались у всіх досліджуваних тканинах. При порівнянні величин відношень НАД/НАД·Н і SH/SS між 3-єю, 4-ою та 5-ою групами, в останній явища МА максимально зменшувалися. Встановлено, що в тазових кістках відношення НАД/НАД·Н у тварин 5-ої групи, порівняно з 3-єю збільшилося у 3,6 рази (p<0,001), а в 4-ій групі – у 2,2 рази (p<0,05) при зниженні відношення SH/SS, відповідно, у 8 (p<0,001) та у 3 рази (p<0,05). При цьому в альвеолярній кістці відношення НАД/НАД·Н у тварин 5-ої групи, порівняно з 3-єю збільшилося у 5,6 рази (p<0,001), тоді як в 4-ій – у 4 рази (p<0,05), а відношення SH/SS, відповідно, зменшилося у 5,3 (p<0,001) та у 4,8 рази (p<0,05). Водночас спостерігали зміни вмісту ФдФази та активності ПОЛ. Встановлено, що найбільш виражене збільшення вмісту ФдФази в кістковій тканині відмічалось у щурів 3-ої групи (в альвеолярній кістці у 4,4 рази, p<0,05) при підвищенні у 6,6 рази вмісту МДА (p<0,05).

            Порівняно з цим, у щурів 4-ої та 5-ої груп спостерігали нормалізацію активності ФдФази та вмісту МДА, особливо виражене в альвеолярній кістці. Вміст ФдФази у щурів 4-ої групи знизився у 4,2 рази (p<0,001), а у щурів 5-ої групи – у 4,3 рази (p<0,001) з максимальним наближенням до умовної фізіологічної норми.

Слід зазначити, що у тварин 5-ої групи, порівняно з 3-єю вміст МДА у всіх досліджуваних тканинах був мінімальним при достовірно (p<0,05) більш високих показниках у 4-ій групі. Найбільш позитивні результати були отримані в альвеолярній кістці у тварин 5-ої групи, де вміст МДА знизився у 12 разів (p<0,001), в той час як в 4-ій всього у 5 разів (p<0,05).

На клінічному етапі у пацієнтів з інтактним пародонтом (середня глибина ЯБ – 0,80±0,04мм, відсутність кровотечі з ясен, негативна проба Ш-П, індекс ВКТ – 0 балів; задовільний гігієнічний стан порожнини рота – індекси Г-В 0,20±0,06 бали, Тур. – 0,86±0,09 бали, відсутність мінералізованих зубних відкладнень; ІПР – 100%) в РР виявлено, що ознаки МА і порушення в системі ПОЛ відсутні (НАД/НАД·Н - 0,27±0,09, SH/SS - 0,28±0,01; активність ФдФазы - 0,31±0,016нмоль/с/мл; вміст МДА - 5,16±0,03ммоль/мл), а активність NOS та вміст NO₂, NO₃ відповідають умовній фізіологічній нормі. При цьому вміст К, Р, Са та відношення P/Ca було збалансованим, що підтверджує відсутність ознак МА.

У пацієнтів 1-ої групи із діагностованим ГП І ст. з хронічним перебігом при клінічному обстеженні виявлено: індекс РМА – 1,54±0,05 бали, незначна кровотеча з ясен – 1,17±0,06 бали, глибина ПК до 3,20±0,18мм; величини індексів гігієни - Г-В 1,08±0,06 бали, Тур. – 1,58±0,16 бали, О'Лірі – 2,06±0,31 бали; комбіновані пародонтальні індекси - КПІ - 1,91±0,27, ДПІ - 0,66±0,04, ІПР - 82,63±2,42%, p<0,001-0,05. В РР встановлена наявність початкових ознак МА: зменшення у 1,4 рази відношення НАД/НАД·Н (p<0,05) при зростанні у 1,5 разів відношення SH/SS та у 3 рази вмісту ФдФази (p<0,05), посилення (p<0,05) процесу ПОЛ. Активність NOS та вміст NO₂, NO₃ не мали достовірних відмінностей від групи порівняння. Вміст К, Р, Са та відношення P/Ca мали незначні зміни. В цілому представлені зміни характерні для початкової стадії розвитку МА.

У пацієнтів 2-ої групи, хворих на ГП І-ІІ ст. з хронічним перебігом були виявлені: індекс РМА – 1,97±0,29 бали, помірна кровотеча з ясен – 1,85±0,11 бали, глибина ПК - 4,65±0,23мм, ВКТ – 4 бали; незадовільний гігієнічний стан порожнини рота – індекси Г-В - 2,28±0,17 бали, Тур. – 2,76±0,26 бали, О'Лірі – 3,37±0,26 бали; КПІ - 3,11±0,24, ДПІ - 0,51±0,03, ІПР - 70,82±2,80%, p<0,001-0,05. При цьому в РР визначені помірні ознаки МА: зменшення у 5,4 рази відношення НАД/НАД·Н (p<0,05) при збільшенні у 5,6 разів відношення SH/SS (p<0,05), у 6,2 рази  вмісту ФдФази і у 7,6 разів вмісту МДА (p<0,05). Активність NOS збільшувалася у 1,4 рази (p<0,05), активність NO₃ знижувалася у 5,4 рази (p<0,05), при достовірно не змінному вмісті NO₂. Водночас було встановлено зниження (p<0,05) вмісту К у 1,8 рази, Р– у 3,8 рази, відношення P/Ca - у 4,4 рази та збільшення вмісту Са у 1,3 рази (p<0,05).

У пацієнтів 3-ої групи з діагностованим ГП І-ІІ ст. із загостреним перебігом були виявлені: індекс РМА – 2,01±0,17 бали, висока інтенсивність кровотечі з ясен – 2,93±0,15 бали, глибина ПК - 4,70±0,25мм, ВКТ – 4 бали; незадовільний гігієнічний стан порожнини рота - індекси Г-В 2,97±0,21 бали, Тур. – 2,92±0,27 бали, О'Лірі – 3,55±0,27 бали, p<0,01-0,05; КПІ - 3,89±0,42, ДПІ - 0,54±0,03, ІПР - 69,81±3,92%, p<0,001-0,05. В РР були встановлені найбільш виражені ознаки МА та значне посилення процесів ПОЛ, що засвідчено зменшенням відношення НАД/НАД·Н у 6,8 рази (p<0,001) при збільшенні у 11 разів відношення SH/SS (p<0,001) та у 9,5 рази вмісту ФдФази (p<0,001) на тлі значного збільшення (у 12,6 рази, p<0,001) вмісту МДА. Висока інтенсивність МА та ПОЛ супроводжувалася: підвищенням активності NOS у 1,3 рази ( p<0,001), зниженням NO₃ у 4,4 рази (p<0,001), а також вираженими порушеннями мінерального обміну із зниженням вмісту К у 1,4 рази (p<0,001), Р – у 1,2 рази (p<0,001) і відношення P/Ca - у 1,8 рази (p<0,001) при збільшенні (p<0,001) вмісту Са у 1,6 рази.

Отримані клініко-експериментальні дані стали підставою до використання «Вітафтора» та «Намацита», як препаратів патогенетично спрямованої дії в схемах комплексного лікування хворих на ГП. Так, місцеве використання «Намациту» в I схемі у пацієнтів з ГП І ст. з хронічним перебігом, обумовлено розвитком у їхній РР початкових ознак МА та антиацидотичними властивостями препарату «Намацит». Місцеве використання комплексного препарату «Вітафтор» за II схемою у пацієнтів, хворих на ГП І-ІІ ст. з хронічним перебігом визначається з одного боку появою в їх РР помірних ознак МА та порушень ПОЛ, а з другого – антибактеріальною дією фториду натрію, зокрема на мікроорганізми зубної бляшки (Э.М. Мельниченко, Т.Н. Терехова, 1997; Э.М. Кузьмина, 1997; Л.А. Хоменко, Н.В. Биденко, Е.И. Остапко и соавт., 2001). Крім того, отримані нами результати експериментальних досліджень переконливо засвідчили, що додавання до фториду натрію вітамінів А, С, Д викликає зниження проявів МА, дякуючи компенсаторно-алкалозній дії вітамінів А та С, а також остеогенним властивостям вітаміну Д, нормалізації процесів пероксидації ліпідів в тканинах пародонту із зниженням інтенсивності резорбції альвеолярної кістки. Поєднання місцевого використання «Вітафтору» та перорального прийому «Намациту» у III схемі лікування, використаній у пацієнтів, хворих на ГП І-ІІ ст. із загостреним перебігом, було обумовлено інтенсивним розвитком в їх РР ознак МА із значним посиленням процесів ПОЛ, зазначеними вище властивостями «Вітафтору» та отриманими нами експериментальними даними про потенціювання антиацидотичних та антиоксидантних властивостей «Намациту» комплексом вітамінів (А, С і Д).

 Клінічні результати отримані під впливом I схеми лікування показали, що усунення ознак запального процесу в пародонті було досягнуто на 5-7 відвідування. Про це свідчило зниження індексу РМА у 7,7 рази (p<0,05), відсутність кровотечі ясен (зниження індексу кровотечі у 11,7 рази, p<0,05), негативна проба Ш-П (p<0,05). Про значне покращення гігієнічного стану порожнини рота свідчила позитивна динаміка гігієнічних індексів (p<0,05): зменшення індексу Г-В у 2,9 рази, Тур. – у 2,6 рази, О’Лірі – у 6,7 рази. При цьому було помітним зниження КПІ у 17 разів, зростання ДПІ та ІПР відповідно у 1,3 та у 1,2 рази, p<0,05. Позитивні клінічні результати, отримані після застосування II схеми лікування, підтверджені зниженням індексу РМА в 11 разів (p<0,05), повним усуненням кровотечі та серозного ексудату з ПК (p<0,05), негативною пробою Ш-П (1,03±0,09), нормалізацією комбінованих індексів (зниження КПІ у 6,4 рази, збільшення ДПІ та ІПР у 1,4 рази, p<0,05). Також відмічали зниження (p<0,05) всіх індексів гігієни, при чому величина індексу Г-В зменшилася у 7,6 рази, Тур. – у 4,3 рази.

При порівнянні результатів клінічного обстеження після проведеного лікування за II та III схемами, виявилося, що найбільш високий результат був отриманий при застосуванні III схеми (p<0,001). При цьому величина індексу РМА знизилася у 14 разів, індекси кровотечі і проба Ш-П, відповідно, у 7,7 та у 3,1 рази. Крім того, індекс Г-В знизився у 9,6 рази, Турескі – у 5,2 рази при, відповідно, менш інтенсивному їх зниженні (p<0,05) після використання II схеми лікування. Також найбільш суттєво (p<0,001) знизився КПІ - у 10,5 рази, що доводить повне усунення симптомів запалення в пародонті при загостреному перебігу ГП І-ІІ ст. на тлі зменшення вказаного індексу при хронічному перебігу ГП – всього у 6,4 рази (p<0,05).

 Після використання I схеми в РР пацієнтів відношення НАД/НАД·Н збільшилося (p<0,05) у 1,9 рази, II – у 3,6 рази, III – у 5,8 рази, а відношення SH/SS були зворотньонаправлені, тобто знижувалися (p<0,05) у 0,7, 1,7 та у 2 рази (p<0,001) відповідно, також із зменшенням активності ФдФази у 1,1 (p<0,05), у 1,5 (p<0,05) та у 2,1 рази (p<0,001). При цьому вміст МДА, відповідно, знизився (p<0,05) у 1,4, у 1,7 та у 3,2 рази (p<0,001). Разом з цим встановлено, що після застосування I схеми лікування достовірних відмінностей у змінах активності NOS, вмісту NO₂ та NO₃  виявлено не було. Вміст К, Р, Са та відношення P/Ca мали незначні зміни (p<0,05), але з тенденцією до нормалізації. Однак, найбільш позитивна динаміка активності NOS, вмісту NO₂, NO₃ та мінеральних компонентів була отримана після лікування згідно II та III схеми. При цьому активність NOS, відповідно зменшилася у 2,4 (p<0,001) та у 2 рази (p<0,05), вміст NO₃ збільшився у 10,5 (p<0,001)  та у 2, 5 рази (p<0,05), вміст К, відповідно у 1,4 рази (p<0,001) при зменшенні вмісту Са у 1,1 (p<0,05) та у 1,5 рази (p<0,001), Р – у 1,9 (p<0,05)  та у 2,3 рази (p<0,001) та відношення P/Ca - у 1,8 (p<0,001) та у 1,4 рази (p<0,05) рази. 

Клінічне обстеження пацієнтів 3-х груп через 6 міс. після проведеного лікування показало наявність стійкої ремісії, відповідно, у 92,6%, 92,3% и 90,9%. Наявність загострення у частини (7,4%) хворих на ГП І ст. з хронічним перебігом було пов'язано із незадовільною гігієною порожнини рота (збільшення індексу Г-В з 0,37±0,06 до 1,34±0,18, а індексу Тур. з 0,60±0,10 до 1,41±0,22, p<0,05). Виникнення ознак запалення в тканинах пародонту у хворих на ГП І-ІІ ст. також було пов'язано у частини хворих, які були проліковані за II (7,7%) та III схемами (9,1%), із незадовільною гігієною порожнини рота (відповідне збільшення індексу Г-В з 0,30±0,07, p<0,05 (0,31±0,02, p<0,001) до 1,86±0,24, p<0,05 (1,58±0,11, p<0,001), а індексу Тур. з 0,65±0,13, p<0,05 (0,56±0,03, p<0,001), до 2,12±0,21, p<0,05 (1,76±0,16) p<0,001, внаслідок недотримання запропонованих індивідуальних гігієнічних заходів. Серед хворих на ГП, які проліковані за ІІІ схемою, ремісія була менш стійкою, що можна пояснити більш тяжкою клінічною картиною на момент початку лікування із ознаками загостреного перебігу процесу. При цьому, через 12 міс. стабілізація процесу була виявлена у 90,9%, тоді коли у хворих під впливом II схеми лікування – у 95,2%. 

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне обгрунтування та удосконалене рішення наукової задачі, яка посідає у підвищенні ефективності лікування хворих на ГП І, І-ІІ ступеня з хронічним та загостреним перебігом на підставі комплексного патогенетично обгрунтованого підходу, який поєднує загальне і місцеве лікування із застосуванням комбінованого препарату фтору та препарату з мікроелементним складом в якості засобів з вираженою антиацидотичною та антиоксидантною дією.

1. Включення до раціону годування експериментальних тварин NaF оказує токсичну дію на альвеолярну кістку, що виражається у резорбції високої інтенсивності (4 бали), яка перевищує ступінь резорбції альвеолярної кістки (3 бали) у щурів з експериментальним пародонтитом (ацидотична модель). Такі зміни в альвеолярній кістці виникають на тлі розвитку метаболічного ацидозу: зниження (p<0,05) НАД/НАД·Н, збільшення (p<0,05) SH/SS та вмісту ФдФази з посиленням ПОЛ - збільшення МДА (p<0,05) у досліджуваних гомогенатах тканин щурів (печінці, міокарді, нирках, тазовій та альвеолярній кістках, зубах).

2.     Введення до раціону годування експериментальних тварин NaF в поєднанні з вітамінами із алкалозним механізмом дії: А, С, Д усуває токсичну дію NaF на альвеолярну кістку (зниження інтенсивності резорбції до 2-х балів, p<0,05) шляхом нормалізації показників метаболічної системи регуляції кислотно-лужної рівноваги та процесів ПОЛ (p<0,001-0,05).

3.     Введення до раціону годування експериментальних тварин препаратів: NaF, вітамінів А, С, Д, а також інтегрального коректора кислотно-лужного гомеостазу препарату «Намацит» оказують виражену антиацидотичну і антиоксидантну дію на альвеолярну кістку, знижуючи інтенсивність резорбції до 1 балу (p<0,05), що обумовлює наявність показань до застосування даної комбінації препаратів у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

4.     В РР хворих на ГП встановлені порушення метаболічної системи регуляції кислотно-лужної рівноваги, ПОЛ, мінерального обміну і обміну оксиду азоту, характер яких прямо залежить від клінічних варіантів перебігу ГП. Для ГП І ст., хронічний перебіг, характерний розвиток початкових ознак МА з мінімальними порушеннями ПОЛ (зменшення у 1,4 рази НАД/НАД·Н, збільшення у 1,5 рази SH/SS, у 3 рази - вмісту ФдФази, у 5,4 рази – МДА, p<0,001-0,05) та відсутністю достовірних відмінностей показників мінерального обміну та обміну оксиду азоту; для ГП І-ІІ ст., хронічний перебіг, характерний розвиток МА середньої тяжкості (зменшення у 5,4 рази НАД/НАД·Н, збільшення у 5,6 рази SH/SS, p<0,001-0,05) із підвищенням активності процесів ПОЛ (збільшення у 7,6 рази – МДА, p<0,05) та появою достовірних змін (p<0,001-0,05) показників мінерального обміну і обміну оксиду азоту; для ГП І-ІІ ст., загострений перебіг характерні інтенсивні прояви МА, значне посилення ПОЛ (збільшення вмісту МДА у 12,6 рази, p<0,001), які супроводжувалися вираженими порушеннями мінерального обміну та обміну оксиду азоту.

5.     Диференційоване використання препаратів «Вітафтор» (II схема) та його комбінації з «Намацитом» (III схема) в комплексному лікуванні хворих на ГП І-ІІ ст. призвело до усунення запального процесу в тканинах пародонта (зниження індексу РМА, негативна проба Шиллера-Писарева, зниження КПІ, підвищення ІПР, p<0,001-0,05), значному покращенню гігієнічного стану порожнини рота (зниження індексів Грін-Вермільона, Турескі, p<0,001-0,05) із досягненням довготривалої ремісії у перебігу ГП (до 12 міс.).

6.     Висока клінічна ефективність препарату «Вітафтор» (II схема) та його поєднання з «Намацитом» (III схема) пов'язана із  нормалізацією під впливом цих препаратів окисно-відновних характеристик РР, з посиленням її антиоксидантних властивостей і активацією процесів ремінералізації. Найбільш виражені (p<0,001) антиацидотичні та антиоксидантні властивості були встановлені при застосуванні III схеми лікування (одночасне використання «Вітафтору» і «Намациту»).