Request a thesis ОСТЕОПОРОЗ ХРЕБТА ТА ЙОГО КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ У ЖІНОК РІЗНОГО ВІКУ : ОСТЕОПОРОЗ ПОЗВОНОЧНИКА И его клинические проявления У женщин всех возрастов

З метою вивчення інформативності, чутливості та специфічності хвилинного тесту-1 остеопорозу Міжнародної асоціації остеопорозу у жінок різного віку було обстежено 1183 жінки з використанням ультразвукової денситометрії (830 жінок віком 20–79 років) та ДРА (191 жінка віком 20–79 років) з різних регіонів України. З метою вивчення інформативності хвилинного тесту-2 оцінки ризику остеопорозу Міжнародної асоціації остеопорозу у жінок різного віку було обстежено 162 жінки з використанням ультразвукової денситометрії (73 жінки віком 40–69 років) та ДРА (89 жінок віком 30–79 років) з різних регіонів України.

З метою визначення референтних даних щодо показників МЩКТ за допомогою ДРА в осіб жіночої статі залежно від віку, взаємозв’язку між віком, зростом, масою та МЩКТ було обстежено 353 жінки з різних регіонів України без деформацій тіл хребців віком від 20 до 80 років.

З метою визначення референтних даних щодо рентгено-морфометричних показників хребта за допомогою ДРА в осіб жіночої статі залежно від віку було обстежено 202 жінки без деформацій тіл хребців віком від 20 до 80 років, розподілених за десятиріччями. З метою визначення особливостей рентгеноморфометричних показників щодо структурно-функціонального стану кісткової тканини хребта у жінок залежно від тривалості постменопаузального періоду було обстежено 168 практично здорових жінок віком від 45 до 80 років.

З метою вивчення впливу на структурно-функціональний стан кісткової тканини лікарських засобів проводили обстеження жінок на базі відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Державної установи «Інститут геронтології Академії медичних наук України».

З метою вивчення впливу алендронової кислоти було обстежено 14 жінок у постменопаузальному періоді. Пацієнти отримували алендронову кислоту (Остемакс, Polpharma) по 1 таблетці (70 мг) 1 раз на тиждень і комбінований препарат кальцію та вітаміна D (кальцемін адванс по 1 таблетці 2 рази на день) постійно протягом 12 місяців.

З метою вивчення впливу ібандронової кислоти було обстежено 12 жінок у постменопаузальному періоді. Пацієнти отримували ібандронову кислоту (Бонвіва, Roche) по 1 таблетці (150 мг) 1 раз на місяць і комбінований препарат кальцію та вітаміну D (кальцемін адванс по 1 таблетці 2 рази на день) постійно впродовж 12 місяців.

З метою вивчення впливу стронцію ранелату було обстежено 74 жінки в постменопаузальному періоді, з яких 10 пацієнток спостерігались в Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу і 64 жінки обстежені в медичних закладах інших регіонів України. Пацієнти, які спостерігались в Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу, отримували стронцію ранелат (Бівалос, Servier) по 1 саше 1 раз на день і комбінований препарат кальцію та вітаміну D (кальцемін адванс по 1 таблетці 2 рази на день) постійно протягом 12 місяців. Пацієнти, які були обстежені в медичних закладах інших регіонів України, приймали препарати за аналогічною схемою протягом 6 місяців (в якості препарату кальцію та вітаміну D переважно призначали кальцемін адванс).

У дослідження включали жінок у постменопаузальному періоді з порушеннями структурно-функціонального стану кісткової тканини за результатами ДРА поперекового відділу хребта та стегнової кістки (Т-показник ≤ -2,0 SD ), яку було проведено до початку лікування.

Критеріями виключення з дослідження були пацієнти, які мали тяжкі хронічні захворювання (органічні захворювання печінки та нирок, ендокринні захворювання тощо), а також пацієнти з факторами ризику, які впливають на метаболізм кісткової тканини (прийом медикаментів (кортикостероїди, антиконвульсанти, антирезорбенти та інші) – протягом трьох років та більше).

Використовували такі методи дослідження: клінічне обстеження проводили з метою виключення супутньої патології та патологічних станів, що мають вплив на структурно-функціональний стан кісткової тканини. При збиранні анамнезу звертали увагу на скарги пацієнтів, початок проявів захворювань кістково-м'язової системи, наявність у минулому переломів (кількість та обставини їх виникнення), у жінок з'ясовували особливості менструального циклу (вік настання менархе та менопаузи). Анкетування проводили за допомогою хвилинного тесту-1 і хвилинного тесту-2, оцінку вираженості вертебрального больового синдрому за допомогою візуально-аналогової шкали ВАШ. Ортопедичне обстеження проводили з метою визначення наявності захворювань опорно-рухового апарату. Під час об'єктивного обстеження визначали особливості постави, ходьби, наявність скривлень хребта, деформацій органів опорно-рухового апарату, болючості паравертебральних точок грудного та поперекового відділів хребта, визначення об'єму активних рухів у поперековому відділі хребта. Визначення МЩКТ всього скелета, хребта, стегнової кістки та передпліччя, рентгеноморфометричний аналіз тіл хребців проводили за допомогою програми ЛРA на апараті «Prodigy» (GE, 2005). Ультразвукову денситометрію кісткової тканини проводили за допомогою приладу «Аchilles+». Статистичний аналіз проводиили за допомогою програм «Statistika 6.0» та «Microsoft Excel».

Результати дослідження та їх обговорення. При вивченні хвилинного тесту-1 Міжнародної асоціації остеопорозу з використанням ультразвукової денситометрії встановлено, що найбільшу інформативність несуть запитання, які свідчать про наявність остеопорозу або низькоенергетичного перелому стегнової кістки у родичів пацієнта (у вікових групах 20–39, 50–59, 60–69 років), наявність низькоенергетичних переломів у пацієнта (у вікових групах 50–59, 60–69, 70–79 років), прийом кортикостероїдів пацієнтом більше 3 місяців (у вікових групах 50–59, 60–69 років), зменшення зросту пацієнта більше ніж на 3 см (у вікових групах 40–49, 50–59, 60–69 років), зловживання алкоголем (у віковій групі 20–39 років), наявність ранньої менопаузи до 45 років (у віковій групі 40–49 років).

При вивченні хвилинного тесту-1 з використанням ДРА встановлено, що найбільшу інформативність несуть запитання, які свідчать про наявність остеопорозу або низькоенергетичного перелому стегнової кістки у родичів пацієнта (у вікових групах 20–39, 60–69 років), наявність низькоенергетичних переломів у пацієнта (у вікових групах 50–59, 60–69, 70–79 років), прийом кортикостероїдів пацієнтом більше 3 місяців (у вікових групах 40–49, 60–69 років), зменшення зросту пацієнта більше ніж на 3 см (у вікових групах 50–59, 60–69 років), наявність періодів аменореї більше 12 місяців (у віковій групі 60–69 років).

За результатами вивчення чутливості і специфічності хвилинного тесту-1 Міжнародної асоціації остеопорозу встановлено:

Для І («Чи мав хтось із Ваших родичів діагноз остеопороз чи перелом 1. стегнової кістки після мінімального удару чи падіння?») запитання чутливість тесту залишається низькою (17-25%), специфічність – високою (61-85%) в усіх вікових групах;

Для ІІ запитання («Чи був у Вас перелом кісток після мінімального 2. удару чи падіння?») чутливість тесту збільшується залежно від віку від 17% у жінок вікової групи 20–39 років до 45% у жінок вікової групи 70–79 років; специфічність ІІ запитання є високою (78-97%) у всіх вікових групах;

Для IV запитання («Чи зменшився Ваш зріст більше ніж на 3 см?») 3. чутливість тесту є низькою у жінок вікових груп 20–39 і 40–49 років — відповід-но 2 і 6%, у віковій групі 70–79 років цей показник підвищується до 61%; специфічність IV запитання тесту є високою у жінок вікових груп 20–39 і 40–49 років — відповідно 99 і 96% і знижується до 43% у віковій групі 70–79 років.

Таким чином, чутливість запитань ІI і IV є найвищою у жінок вікової групи 70–79 років, найнижчою — у вікових групах 20–39 і 40–49 років, проте в цих групах специфічність тесту є найвищою у порівнянні зі старшими віковими групами.

При вивченні хвилинного тесту-2 Міжнародної асоціації остеопорозу з використанням ультразвукової денситометрії встановлено, що найбільшу вірогідну інформативність несуть запитання, які свідчать про наявність у пацієнта частих падінь або страху падінь у зв’язку з власною ламкістю кісток (у вікових групах 40–49 і 50–59 років), зменшення зросту пацієнта більше 3 см (у віковій групі 50–59 років), прийом кортикостероїдів пацієнтом більше 3 місяців (у вікових групах 50–59 і 60–69 років), наявність ревматоїдного артриту (у віковій групі 40–49 років) та порушення функцій щитоподібної або паращитоподібних залоз (у віковій групі 40–49 років).

При вивченні хвилинного тесту-2 Міжнародної асоціації остеопорозу з використанням ДРА встановлено, що найбільшу вірогідну інформативність несуть запитання, які свідчать про наявність остеопорозу або низькоенергетичного перелому стегнової кістки у родичів пацієнта (у віковій групі 30–49 років), наявність у родичів пацієнта «горба вдови» (у віковій групі 30–49 років), наявність низькоенергетичних переломів у пацієнта після 18 років (у вікових групах 30–49, 50–59, 60–69 років), наявність у пацієнта частих падінь або страху падінь у зв’язку з власною ламкістю кісток (у вікових групах 30–49 і 70–79 років), зменшення зросту пацієнта більше 3 см (у віковій групі 70–79 років), прийом кортикостероїдів пацієнтом більше 3місяців (у вікових групах 30–49, 60–69 і 70–79 років), наявність ревматоїдного артриту (у вікових групах 30–49, 50–59, 60–69 і 70–79 років) та порушення функцій щитоподібної або паращитоподібних залоз (у віковій групі 30–49 років), тютюнопаління пацієнта на момент обстеження або коли-небудь (у віковій групі 60–69 років).

Таким чином, на всіх етапах дослідження підтверджується інформативність щодо декількох запитань. Так, при позитивній відповіді на запитання про наявність остеопорозу або перелому шийки стегнової кістки у родичів пацієнта спостерігаються вірогідно нижчі показники МЩКТ, що можна пояснити спадковою схильністю. За наявності низькоенергетичних переломів у пацієнта вірогідно нижчими є показники як ультразвукової денситометрії, так і ДРА.

Вірогідні відмінності між групами жінок при позитивній відповіді на запитання про зменшення зросту спостерігаються після 50 років, що можна пояснити віковими змінами структурно-функціонального стану кісткової тканини і формуванням кіфотичної постави жінки з віком. У жінок, які відповіли позитивно на запитання про наявність ревматоїдного артриту та захворювань щитоподібної або прищитоподібних залоз, спостерігаються вірогідно нижчі показники структурно-функціонального стану кісткової тканини, визначені за допомогою ультразвукової денситометрії та ДРА, які свідчать про погіршення не тільки кількісних, але й якісних показників стану кісткової тканини.

Для людей старших вікових груп більш простим для заповнення є хвилинний тест-1 при високій інформативності.

У зв’язку з демографічними процесами наприкінці ХХ сторіччя збільшується кількість як чоловіків так і жінок, у яких МЩКТ стає нижче критичного рівня та значно підвищується ризик розвитку переломів, які розвиваються після мінімальної травми.

При визначенні референтних даних щодо показників МЩКТ за допомогою ДРА в осіб жіночої статі отримані рівні МЩКТ порівнювали з референтними вибірками США та Північної Європи. Значення МЩКТ на рівні хребта та стегнової кістки подібні до нещодавно отриманих результатів США та Північної Європи у різних вікових групах. МЩКТ на рівні хребта у жінок України віком 50–59 років є нижчою в порівнянні з зазначеними вибірками, що можна пояснити недостатньою профілактикою втрати кісткової тканини у жінок України в пре- та постменопаузальному періоді. В Україні тільки 1-2% жінок у постменопаузальному періоді отримують замісну гормональну терапію, яка б могла частково запобігти втраті кісткової тканини. Середній вік менопаузи у жінок України складає 47,8 років, найбільша втрата кісткової тканини під час менопаузи спостерігається в аксіальному скелеті. МЩКТ на рівні стегнової кістки (трохантер, шийка стегнової кістки та загальний показник стегнової кістки) не відрізнялась від референтних даних США та Північної Європи. Найбільш виражена втрата спостерігається в поперековому відділі хребта у віці 50–59 років на 11,3%, 60–69 років на 15,3%, 70–79 років на 17,5% у порівнянні з жінками 30–39 років; кістках передпліччя у віці 50–59 років на 3,7%, 60–69 років на 14,7%, 70–79 років на 21,9% у порівнянні з жінками 30–39 років; проксимальній ділянці стегнової кістки у 60–69 років на 7,6%, 70–79 років на 14,8% у порівнянні з жінками 30–39 років. Регресійний аналіз демонструє зв’язок між масою та МЩКТ на рівні хребта та стегнової кістки в жінок у пре- та постменопаузальному періоді. У жінок України виявлено нижчу частку остеопорозу на рівні поперекового відділу хребта, згідно критеріям ВООЗ, у порівнянні з референтною вибіркою США та Північної Європи.

При визначенні референтних даних щодо рентгеноморфометричних показників хребта в осіб жіночої статі залежно від віку аналіз результатів об’єктивного обстеження виявив вірогідну різницю у зрості жінок старших вікових груп (60–69, 70–79 років) у порівнянні з 20–29 річними (p<0,005). Це узгоджується з даними літератури про те, що дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, а також остеопороз й спричинені ним деформаційні зміни тіл хребців з віком призводять до зменшення зросту. За масою тіла визначено вірогідну різницю жінок старших вікових груп у порівнянні з 20–39 річними (p<0,005), вірогідно більший індекс маси тіла в жінок старших вікових груп (60–69, 70–79 років), значення якого зумовлено вірогідно меншим зростом та збільшенням маси тіла жінок у цих вікових групах (p<0,005).

За результатами рентгеноморфометричного аналізу встановлені особливості структурно-функціонального стану хребта у жінок залежно від віку. Визначені вірогідні зміни розмірів тіл хребців, зокрема на рівні грудного відділу хребта передньої (TIV, TV, TVIII, TX, TXII), середньої (TIV–TVII, TVIII, TX, TXI), задньої (TIV, TVI, TVII, TIX, TXII) висот і на рівні поперекового відділу хребта передньої (LI, LIV ), середньої (LI, LIV), задньої (LI, LIV) висот тіл хребців. Крім того, встановлено: відносні показники (А/Р — передньозадній індекс тіла хребця, М/Р — середньозадній індекс тіла хребця, %) тіл хребців вірогідно зменшуються у жінок на рівні TV (А/Р), TVIII (А/Р), TX (А/Р), TXI (А/Р, М/Р), TXII (А/Р) у грудному відділі та LIII (А/Р), LIV (М/Р) у поперековому відділі хребта. Таким чином, найбільш вразливими ділянками хребта щодо втрати кісткової тканини у жінок є перехідна зона TXI–LI та середньогрудний відділ хребта TV–TVI. Спостерігається втрата передньої і задньої висот TV відповідно на 7,7 і 2,1%; передньої і задньої висот TVI відповідно на 1,7 і 2,0%; передньої висоти TXI на 10,6%; передньої і задньої висот TXII на 7 і 2,6%; передньої і задньої висот LI відповідно на 7,2 і 3,5% у жінок вікової групи 70–79 років у порівнянні з віковою групою 20–39 років. Вищевказані найсуттєвіші зміни передньої і задньої висот на рівні грудного кіфозу є передумовами розвитку кіфотичної постави жінки з віком.

При визначенні особливостей рентгеноморфометричних показників щодо структурно-функціонального стану кісткової тканини хребта у жінок залежно від тривалості постменопаузального періоду встановлено, що жінки групи з тривалістю постменопаузального періоду більше 25 років вірогідно були нижче зростом (p<0,005), у той час як за масою тіла (p>0,005) та індексом маси тіла (p>0,005) вірогідної різниці не визначено. Тривалість постменопаузального періоду має вірогідний вплив на такі показники: МЩКТ (мг/см²) і Т-показник на рівні всього скелета, поперекового відділу хребта, стегнової кістки і передпліччя. У результаті проведеного дослідження рентгеноморфометричних показників хребта встановлено, що у жінок залежно від тривалості постменопаузального періоду відмічаються вірогідні зміни як абсолютних (висот), так і відносних (індексів) рентгеноморфометричних величин. Так, вірогідні зміни розмірів передньої висоти тіл хребців спостерігаються на рівні TIV, TVIII, TX, TXII і LII, середньої і задньої висот — на рівні TIV, TX і LI–LII. Встановлені найвиразніші зміни відносних величин тіл хребців залежно від тривалості постменопаузального періоду: зменшення передньої по відношенню до задньої висоти тіла хребця на рівні TIV, TVIII, TX, TXII і LII, вірогідне зменшення середньої по відношенню до задньої висоти тіла хребця на рівні TVIII, TXI і LI. Аналіз отриманих даних показав, що найбільш суттєві деформаційні зміни тіл хребців з перебігом менопаузи розвиваються на висоті грудного кіфозу.

Для профілактики і лікування остеопорозу та його ускладнень застосовують препарати, які традиційно розподіляють на дві групи: засоби, які сповільнюють процес резорбції кісткової тканини (бісфосфонати: алендронова кислота, ібандронова кислота), і засоби, які стимулюють формування кісткової тканини. Унікальним за своєю дією є препарат, стронція ранелат, який володіє подвійним механізмом дії: збільшує формування та зменшує резорбцію кісткової тканини.

При лікуванні алендроновою кислотою пацієнтки відмічали тенденцію до зменшення вираженості вертебрального больового синдрому за 4-компонентною ВАШ. За результатами дослідження МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (LI–LIV) на фоні лікування алендронатом протягом 12 місяців встановлено вірогідне підвищення МЩКТ через 3 (t=3,76; p=0,002), 6 (t=2,95; p=0,01), 9 (t=3,05; p=0,01) і 12 (t=3,95; p=0,007) місяців лікування. Алендронова кислота призводить до збільшення МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта на 8,3%. За результатами дослідження МЩКТ стегнової кістки встановлено вірогідне збільшення МЩКТ на рівні шийки (t=3,58; p=0,005) через 9 місяців лікування і Т-показника на рівні всієї стегнової кістки через 6 (t=2,94; p=0,01), 9 (t=4,13; p=0,002) місяців. Вірогідних змін МЩКТ у зоні великого вертлюга, трохантера та трикутника Варда не встановлено.

При лікуванні ібандроновою кислотою пацієнтки відмічали зменшення вираженості вертебрального больового синдрому за 4-компонентною ВАШ. При цьому вірогідне зниження вираженості мінімального больового синдрому (ВАШ-3) через 6 місяців і больового синдрому на момент обстеження спостерігалось (ВАШ-1) через 12 місяців лікування. За результатами дослідження МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (LI–LIV) на фоні лікування ібандроновою кислотою встановлено вірогідне підвищення МЩКТ через 3 місяці (t=5,21; p=0,0002) лікування. При цьому вірогідне збільшення МЩКТ було відмічено впродовж всього послідуючого періоду спостереження – через 9 (t=4,00; p=0,004), 12 (t=4,12; p=0,02) місяців. За результатами дослідження МЩКТ стегнової кістки протягом 12 місяців встановлено вірогідне збільшення МЩКТ всієї стегнової кістки через 3 (t=3,06; p=0,01), 6 (t=2,90; p=0,02), 9 (t=4,79; p=0,002) і 12 (t=4,53; p=0,003) місяців. Ібандронова кислота призводить до збільшення мінеральної щільності кісткової

тканини на рівні поперекового відділу хребта на 4,2% і стегнової кістки на 3,7%.

При вивченні впливу стронцію ранелату на вираженість вертебрального больового синдрому встановлено зменшення больових відчуттів в середньому та верхньому відділах спини, як у спокої, так і при рухах; збільшення фізичної активності та розширення рухового режиму; нормалізацію сну; покращення якості життя. Стронцію ранелат у лікуванні порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини в постменопаузальному періоді протягом року призводить до зниження вираженості вертебрального больового синдрому на 45,2%, покращення якості життя на 33,5%. За результатами дослідження МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (LI–LIV) на фоні лікування стронцію ранелатом встановлено вірогідне підвищення МЩКТ через 6 місяців лікування (t=2,73; p=0,03). При цьому вірогідне збільшення МЩКТ було відмічено впродовж подальшого періоду спостереження, через 9 (t=3,36; p=0,02) і 12 (t=6,26; p=0,0004) місяців. За результатами дослідження МЩКТ стегнової кістки через 12 місяців встановлено вірогідне збільшення МЩКТ всієї стегнової кістки (t=3,69; p=0,01), а також у зоні великого вертлюга (t=5,14; p=0,002) та шийки стегнової кістки (t=2,15; p<0,05). Стронцію ранелат призводить до підвищення МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта на 7,7% і стегнової кістки на 4,1%.

ВИСНОВКИ

У результаті виконання даної роботи вирішено конкретне завдання щодо вдосконалення діагностики остеопорозу хребта та його ускладнень та оцінки ефективності антиостеопоротичних засобів щодо їх лікувально-профілактичної дії.

1. Хвилинний тест оцінки факторів ризику остеопорозу Міжнародної асоціації остеопорозу (тест-1 і тест-2) є високоінформативним, специфічним і чутливим. Найбільш інформативними виявились такі питання двох версій тесту: «Чи мав хтось із Ваших родичів діагноз остеопороз чи перелом стегнової кістки після мінімального удару чи падіння?» (тест-1 і тест-2), «Чи був у Вас перелом кісток після мінімального удару чи падіння?» (тест-1 і тест-2), «Чи приймаєте Ви кортикостероїди понад три місяці?» (тест-1 і тест-2), «Чи зменшився Ваш зріст більше ніж на 3 см?» (тест-1 і тест-2), «Чи встановлювали Вам діагноз ревматоїдний артрит?» (тест-2).

2. Найбільша інформативність зазначених запитань спостерігається у вікових групах 50–59, 60–69 і 70–79 років. При цьому чутливість запитання щодо наявності низькоенергетичних переломів у пацієнтів збільшується залежно від віку від 17% у жінок вікової групи 20–39 років до 45% у жінок вікової групи 70–79 років, специфічність є високою у всіх вікових групах (86–97%). Чутливість запитання щодо зниження зросту пацієнта є найнижчою у віці 20–39 років (2%) і найвищою у віці 70–79 років (61%); зазначене запитання є високоспецифічним у жінок вікової групи 20–39 років (99%), проте специфічність знижується з віком і у віці 70–79 років складає 43%. Для людей старших вікових груп більш простим для заповнення є хвилинний тест-1 при високій інформативності.

3. Спостерігаються вікові особливості втрати кісткової тканини у жінок у різних ділянках скелета. Так, найбільш виражена втрата спостерігається в поперековому відділі хребта у віці 50–59 років на 11,3%, 60–69 років на 15,3%, 70–79 років на 17,5% у порівнянні з жінками 30–39 років; кістках передпліччя у віці 50–59 років на 3,7%, 60–69 років на 14,7%, 70–79 років на 21,9% у порівнянні з жінками 30–39 років; проксимальній ділянці стегнової кістки у 60–69 років на 7,6%, 70–79 років на 14,8% у порівнянні з жінками віком 30–39 років.

4. Найбільш вразливими ділянками хребта щодо втрати кісткової тканини у жінок є перехідна зона TXI–LI та середньогрудний відділ хребта TV–TVI. Спостерігається втрата передньої і задньої висот TV відповідно на 7,7 і 2,1%; передньої і задньої висот TVI відповідно на 1,7 і 2,0%; передньої висоти TXI на 10,6%; передньої і задньої висот TXII на 7 і 2,6%; передньої і задньої висот LI відповідно на 7,2 і 3,5% у жінок вікової групи 70–79 років у порівнянні з віковою групою 20–39 років. Виявлені зміни обумовлюють виникнення в зазначених зонах остеопоротичних деформацій тіл хребців.

5. Варіабельність рентгеноморфометричних показників хребта залежить від тривалості постменопаузального періоду. Найсуттєвіші зміни передньої і задньої висот тіл хребців середньо-грудного відділу і перехідної зони хребта спостерігаються при тривалості постменопаузи 13–15 років.

6. Алендронова й ібандронова кислоти в лікуванні порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини у постменопаузальному періоді протягом року сприяють зменшенню вираженості больового синдрому. Алендронова кислота призводить до збільшення мінеральної щільності кісткової тканини на рівні поперекового відділу хребта на 8,3%, ібандронова кислота — на рівні поперекового відділу хребта на 4,2% і стегнової кістки на 3,7%.

7. Стронцію ранелат у лікуванні порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини в постменопаузальному періоді протягом року призводить до зниження вираженості вертебрального больового синдрому на 45,2%, покращення якості життя на 33,5%, підвищення мінеральної щільності кісткової тканини на рівні поперекового відділу хребта на 7,7% і стегнової кістки на 4,1%.