ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДІВ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ : ОПТИМИЗАЦИЯ методов оперативного лечения ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ вентральной грыжей

summary

Матеріали і методи дослідження. В основі даної роботи лежать експериментальні та клінічні дослідження щодо вивчення процесів регенерації післяопераційної рани при її традиційному ушиванні та при застосуванні запропонованої методики з використанням розробленого нами пристрою.

Експериментальні дослідження. З метою вивчення морфо-функціональних змін в ділянці післяопераційного рубця проведені експериментальні дослідження. Робота виконана на 24 безпорідних статевозрілих собаках (чоловічої статі), масою 5-7 кг згідно до всіх правил та вимог „Європейської Конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментів або інших наукових цілей” (Стасбург, 1986), згідно з „Правилами проведення робіт з використанням експериментальних тварин” та норм, викладених в законодавчих актах (стаття 299 Кримінального Кодексу України, стаття 58 Закону України „Про тваринний світ” від 03.03.1993). Комітетом з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова встановлено, що проведене дослідження не суперечить загальноприйнятим біоетичним нормам і може бути використане у дисертаційній роботі (протокол № 9 від 06.05.09).

Експериментальним тваринам під загальним знечуленням виконували серединну лапаротомію. Операцію завершували зшиванням країв тканин за різними методиками. Контрольну групу склали 12 тварин, яким лапаротомні рани ушивали капроновою лігатурою за традиційною методикою, з почерговим суб’єктивно тугим затягненням вузлів. Дослідну групу склали 12 тварин, яким лапаротомні рани ушивали за запропонованою нами методикою.

На 7, 14, 21 добу після операції для гістологічного дослідження висікали апо-невротично-м’язові фрагменти післяопераційного рубця. Шматочки тканин, згідно до їх маркування, поміщали в 10 % розчин нейтрального формаліну на 24 години. Фік-совані шматочки тканини зневоднювали в спиртах, переносили в ксилол. Після охо-лодження зразки заливали в парафінові блоки. Зрізи готували на санному мікротомі „МС-2” ТУ 64-1-1629-78, фарбували їх гематоксиліном та еозином, забарвлювали за методом Ван Гізона та проводили сріблення нервових волокон за Футом.

Отримані гістологічні препарати досліджували під мікроскопом „Granum” R-50, при збільшенні х400. Для фотографування використовували мікрофотона-садку „Olympus”.

Метод тензіометрії післяопераційних рубців. З метою вивчення міцності рубців на розрив у тварин контрольної та дослідної груп використовували метод тензіометрії. Для цього експериментальним тваринам під загальним знечуленням виконували середньо-серединну лапаротомію. 5 тваринам контрольної групи лапаротомну рану ушивали за традиційною методикою з почерговим суб’єктивно тугим затягненням вузлів, 5 тваринам дослідної групи лапаротомну рану ушивали із використанням запропонованого нами пристрою.

На 21 добу після операції висікали зразки тканин з ділянки післяопераційного рубця. Визначали силу, необхідну для роз’єднання апоневротично-м’язового шару на всьому протязі рани методом тензіометрії. Сила, що викликала розтягнення зразку тканин, прикладалась статично та збільшувалась поступово.

Спосіб з’єднання країв апоневрозу. З метою запобігання компресії тканин, що зшивають та з метою забезпечення рівномірного затягнення вузлів вздовж усієї лінії розрізу у тварин дослідної групи для ушивання післяопераційних ран використовували розроблений нами спосіб та пристрій (Патент України на корисну модель № 28317; Патент України на корисну модель № 23349).

Пристрій має циліндричний корпус з рукояткою та робочу частину, яка сферично зігнута під кутом 90º до осі рукоятки і є продовженням циліндричного корпусу з отвором в центрі, який містить різьбу. До різьби циліндричного корпусу кріпиться змінна насадка циліндричної форми різного діаметру.