Застосування серветок з іммобілізованим металокомплексом Cu2+ для лікування гнійних ран м’яких тканин (клініко - експериментальне дослідження)



title:
Застосування серветок з іммобілізованим металокомплексом Cu2+ для лікування гнійних ран м’яких тканин (клініко - експериментальне дослідження)
Альтернативное Название: Применение салфеток с иммобилизованным металлокомплексов Cu2 + для лечения гнойных ран мягких тканей (клинико - экспериментальное исследование)
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи досліджень. Робота має експериментально – клінічний характер. Обстежено і проліковано 102 хворих з гнійно-запальними ускладненнями післяопераційних ран м’яких тканин. У більшості хворих (39,22%) гнійно-некротична рана локалізувалась на черевній стінці та попереку, в декілька меншій кількості випадків (36,27%) – на нижніх кінцівках.


З метою підвищення ефективності лікування гнійних ран в роботі запропонована серветка з металокомплексом, яка є перев’язочним матеріалом на основі марлі або бавовняного текстилю, що містить іммобілізований комплекс міді(II) з трис-(оксиметил) -амінометаном (ТРИС) (Деклараційний патент на винахід № 66699 А UA, Україна, 2004), яка прискорює термін загоєння ран (один з показників ефективності лікування) завдяки активному впливу на грампозитивну, грамнегативну і змішану мікрофлору та прискоренню репаративних процесів (Мартемянов В.В., 2006, 2008, 2009). Дозвіл на проведення ІІ фази клінічних випробувань, які передбачають застосуванням серветок з металокомплексом, отримано прийняттям рішення на засіданні Президії Фармкомітету №8 від 26.10.1995 року.


Для поліпшення результатів лікування гнійно-запальних ускладнень ран у 44 хворих, крім необхідного загального лікування, спрямованого на нормалізацію гомеостазу, протизапальної та антибактеріальної терапії, використовували для місцевого лікування серветки з металокомплексом. Вони увійшли до складу основної групи. Хворі, для місцевого лікування ран яким застосовувались традиційні засоби, також на фоні необхідного загального лікування, склали контрольну групу (n = 58).


В роботі досліджено 147 штамів мікроорганізмів, виділених із післяопераційних ран хворих, а також із сечі тих хворих, у яких під час операції рана мала з нею безпосередній контакт. Ідентифікацію та вивчення властивостей виділених мікроорганізмів проводили на базі кафедри мікробіології Дніпропетровської державної медичної академії та бактеріологічної лабораторії обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова. Крім виділених у хворих мікробів, в дослідженнях використовували музейні культури, отримані в ДІСК імені Л.О.Тарасевича (Державний інститут стандартизації та контролю). Потім була визначена чутливість флори по відношенню до 20 найчастіше вживаних антибактеріальних препаратів, середників місцевого призначення, які традиційно використовуються для лікування гнійних ран, та до розчину запропонованого комплексу двовалентної міді. Змінюючи концентрацію металокомплексу, була визначена її мінімальна величина, яка пригнічувала зростання всіх випробуваних штамів бактерій. Одержані результати мінімальної пригнічувальної концентрації (МПК) для металокомплексу враховувались при виготовленні серветок з іммобілізованим металокомплексом.


В експериментах на тваринах була використана модель гнійної рани. Дослідження виконані на 58 білих щурах лінії Vistar в умовах віварію Дніпропетровської державної медичної академії. Проведено 3 серії дослідів. В усіх серіях дослідів тварини були поділені на дослідну, в якій для місцевого лікування застосовували серветки з металокомплексом, та контрольні групи, в яких для лікування ран використовували мікроцид, розчини борної кислоти та фурациліну. Перев’язки робили кожний день до повного загоєння ран.


Досліджували динаміку площі раневої поверхні, мікробного обсіменіння ран, періоди звільнення ран від некрозу і флори, появи епітелізації у 58 тварин, гістологічні зміни в ранах у 32 тварин, динаміку титру комплементу і гетерофільних антитіл в сироватці периферичної крові у 18 тварин.


Комісія з біоетики Дніпропетровської державної медичної академії встановила (протокол № 8 від 15 вересня 2005 р.), що дослідження не суперечать загальноприйнятим біоетичним нормам і проведені з дотриманням відповідних міжнародних положень.


Об’єктами мікробіологічних досліджень служили відокремлюване з гнійних ран експериментальних тварин, нагноєних післяопераційних ран хворих та їх сеча. Кількісний підрахунок проводили за допомогою стерильних паперових дисків. Обсіменіння рани визначали шляхом розрахунку кількості колонії утворюючих одиниць (КУО) /мл ранового відокремлюваного і виражали в кількості мікробних тіл в 1 мл (КМТ/мл). Посів сечі на щільні живильні середовища здійснювали секторальним методом по Гоулд в модифікації Р. В. Родоман. Обсіменіння сечі бактеріями виражали в КУО/мл.


Вивчення чутливості бактерій до двадцяти антибіотиків здійснювали методом дифузії в агар з використанням стандартних тестових дисків. При вивченні антагоністичних властивостей металокомплексу використовували метод розведень в щільних живильних середовищах. Визначення чутливості культур до розчинів фурациліну, мікроциду, борної кислоти, гіпохлориту натрію та металокомплексу, який містить серветка, проводили методом дифузії в агар з використанням стандартних циліндрів. Антибактеріальну активність серветок з металокомплексом вивчали методом дифузії в агар з використанням нарізаних з серветки смужок замість стандартних дисків. Для вказаних досліджень використовували середовище на переварі Хоттінгера, казеїново-дріжджове та м’ясо-пептонне середовище.


Моделювання гнійних ран у тварин проводили з використанням культур Escherichia coli і Pseudomonas aeruginosa, виділених з ран хворих за методиками Л.З. Пономарьової-Астраханцевої (1954) та Р.М. Молчанова (1992). Виділення і кількісне урахування збудників в ранах тварин проводили за стандартною методикою з використанням стерильних паперових дисків.


Гістологічні зрізи отримували за стандартною методикою, фарбували гематоксилін-еозином та поміщали в канадський бальзам. Всього приготовлено і досліджено 156 препаратів із 68 блоків. Цитологічні відбитки з ран хворих одержували за методикою Покровської М.П. і Макарова М.С. (1942). Вивчення препаратів проводили за участю співробітників відділу патоморфології ЦНДЛ та кафедри патанатомії Дніпропетровської державної медичної академії.


Для імунологічних досліджень кров у тварин брали з хвостової вени, а у хворих – з ліктьової. Реакцію фагоцитозу визначали за стандартною методикою. Оцінювали по фагоцитарному числу і фагоцитарній активності. Визначення кількості Т-, В-лімфоцитів та їх субпопуляцій проводили за методом розеткоутворення, титр комплементу визначали за реакцією 100% гемолізу з еритроцитами барана, а титр гетерофільних антитіл – за реакцією прямої гемаглютинації (РПГА) з еритроцитами барана – реакція Пауля-Буннеля (Петров І.В. та співавт., 1984). Основні класи імуноглобулінів (A, M, G) в сироватці крові визначали за методом Манчині (Каменських А.Н., 1972). Реакцію відновлення нітросинього тетразолія (НСТ-тест) – за стандартною методикою (Гербицький Є.В., 1987). Для визначення циркулюючих імунних комплексів використовували спектрофотометр „СФ - 46 ЛОМО” за методикою Гриневич Ю.А. та Алферова А.Н. (Шідловський В.О., 2005). Вимірювання площі ранової поверхні здійснювали за методикою Попової Л.Н. (Савченко Ю.П. та співавт., 2007).


Місцеве лікування гнійно-запальних ускладнень післяопераційних ран у хворих проводили за наступною методикою: шкіру навкруги рани обробляли 3% спиртовим розчином йоду, ранову поверхню механічним чином звільняли від вільно лежачих некротичних тканин та гнійно-некротичних виділень. Потім хворим основної групи всю поверхню рани вкривали серветками з металокомплексом, а контрольної групи – стерильними серветками з препаратами відповідно стандартній схемі ( спочатку з розчином гіпохлориту натрію або композицією окислювачів, а потім з мазями на гідрофільній основі). Вказане місцеве лікування проводили до остаточного дозрівання грануляційної тканини, тобто до початку ІІІ фази перебігу ранового процесу.


Статистичну обробку матеріалів проводили за допомогою прикладних програм STATISTICA 7 (StatSoft) (Реброва О.Ю., 2002). Для визначення статистичної залежності між величинами використовували параметричні (критерій Ст’юдента) та непараметричні (критерій Вілкоксона та Уайта) методи.


Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення спектру збудників гнійно-запальних ускладнень післяопераційних ран виявило, що провідну роль в етіології ранової інфекції займають грамнегативні бактерії. Серед виділених з ран хворих 147 штамів мікроорганізмів 76,9% склали саме грамнегативні, головним чином представлені родами Escherichia, Pseudomonas та Proteus. З грампозитивної інфекції в 13,6% випадків зустрічалися представники роду Staphylococcus. При вивченні властивостей мікроорганізмів, які виділялися, встановлено, що 9,52% з них чутливі тільки до одного, 14,97% тільки до двох, 31,97% тільки до трьох з досліджених нами 20 антибіотиків. Решта представників мікрофлори проявляла найбільшу чутливість до антибіотиків групи аміноглікозидів, які мають ряд не бажаних побічних ефектів, що часто обмежує їх широке застосування в клінічній практиці.


Чутливість штамів бактерій, виділених із ран хірургічних хворих, до застосовуваних антибіотиків складала від 2,7 до 44,6%, в основному за рахунок меронему (44,6%), амікацину (40,5%), офлоксацину (31,1%) та поліміксину (29,7%). У хворих, рани яких контактували з сечею, виявлена аналогічна тенденція. Чутливість складала від 2,7 до 45,2% також в основному за рахунок меронему (45,2%), амікацину (39,7%), поліміксину (31,5%) та офлоксацину (28,8%). Також виявлено, що характер мікрофлори, яку отримали при посіві сечі та відокремлюваного з ран, у 75% хворих співпадала.


Враховуючи високу резистентність виділених збудників до антимікробних препаратів, які широко застосовуються в практиці, і недостатню ефективність відомих лікарських речовин для місцевого лікування ранової інфекції, проведені випробування нової лікарської форми для контактного лікування гнійних ускладнень післяопераційних ран м’яких тканин – серветок з іммобілізованим металокомплексом Cu2+.


Проведені дослідження показали, що розчин металокомплексу, який містить запропонована серветка, мав виражену антимікробну дію по відношенню до всіх випробовуваних штамів. Встановлено, що діаметри зон пригнічення росту культур мікробів роду Escherichia та Pseudomonas при застосуванні металокомплексу були більшими в 1,7 – 2,3 рази в порівнянні з розчином гіпохлориту натрію. Водночас інтенсивність антагонізму до мікроорганізмів родів Staphylococcus та Streptococcus залишалася на такому ж високому рівні. Слід також відмітити, що всі випробовувані штами бактерій, виділені з ран хворих, були чутливими до антагоністичної дії розчину металокомплексу.


Важливим етапом роботи було визначення мінімальної пригнічувальної концентрації металокомплексу відносно флори з ран хворих. Дані проведених досліджень показали, що мінімальна його концентрація, при якій з’являлася антагоністична дія тільки до деяких штамів мікроорганізмів, є 1000 мкг/мл, а мінімальною концентрацією діючої речовини, при якій відбувалося пригнічення зростання всіх випробовуваних штамів, була 8000 мкг/мл, що відповідає 0,8% розчину комплексу в агарі. Одержані результати МПК для металокомплексу були використані при виготовленні серветок, склад яких представляв: металокомплексу – 0,8-1,5 г і целюлози (марлі або текстилю) – 98,5-99,2 г на 100 г виробу.


Перевірка антагоністичної активності серветок з металокомплексом по відношенню до виділених з ран хворих штамів бактерій показала, що довжина зон пригнічення зростання тест-культур від її краю коливалась від 7 до 11 мм.


Результати дослідження in vitro дозволили зробити висновок, що переважаюча роль в етіології гнійно-запальних ускладнень ран м’яких тканин належить антибіотикорезистентним грамнегативним штамам мікроорганізмів. Для ефективнішої боротьби з ними в ранах є доцільним використання препаратів місцеві дії, серед яких найефективнішими були серветки з металокомплексом, до антагоністичної дії яких проявляли чутливість всі штами випробовуваних бактерій.


Для підтвердження ефективності дії серветок з металокомплексом на процеси загоєння гнійної рани та порівняння з дією традиційних препаратів для місцевого лікування були проведені експерименти на тваринах.


Дослідження рівня мікробного забруднення ран до лікування показали, що у всіх тварин його показники перевищували критичний рівень – 105 КМТ/мл відокремлюваного, і коливалися в межах 2,6 - 8,73 × 106 КУО/мл. Вже через дві доби місцевого застосовування серветок з металокомплексом в ранах щурів його показники знизились нижче критичних і знаходились в межах 2,37×104 – 4,21×104 КУО/мл. У контрольних групах при застосуванні мікроциду через чотири, а при лікуванні розчинами борної кислоти та фурациліну – тільки після п’ятої доби вони опустились за межу критичного рівня (від 1,49 × 104 до 7,37 × 104 КУО/мл). Застосування серветок з металокомплексом вже на шосту добу лікування звільнило рани всіх тварин від збудників гнійно-запальних процесів. У контрольних груп очищення ран від флори наступило достовірно пізніше (р < 0,001): при лікування мікроцидом – на дев’яту, а при застосуванні розчинів борної кислоти та фурациліну – на десяту добу лікування.


 


Таким чином, результати проведених мікробіологічних досліджень свідчили про наявність більш вираженої антибактеріальної дії на збудників гнійних ран м’яких тканин серветок з іммобілізованим металокомплексом в порівнянні з серветками, просоченими розчинами мікроциду, фурациліну та борної кислоти. Також слід відмітити, що запропоновані серветки проявляли однаково виражену антагоністичність як до флори, яка висівалась із ран хірургічних хворих, так і до інфекції з урологічних ран, незалежно від присутності або відсутності в ній сечі.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины