ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ РАЦІОНАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ЯТРОГЕННИМИ УШКОДЖЕННЯМИ СЕЧОВОДУ ПІСЛЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ПРИНЦИПІВ ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ

summary

          Матеріали та методи дослідження. Реалізація мети дослідження обумовила необхідність інтеграціі клінічних та морфологічних даних, що  визначило два відповідних напрямки роботи: клінічної та експериментальної; вони логічно та органічно доповнюють одна одну. Кожний з них виконувався при дотриманні існуючих вимог біоетики та загальних етичних принципів експериментів на тваринах.

          Базами, де проводились клінічні дослідження були Донецьке обласне клінічне-територіально медичне об’єднання (ДОКТМО) (відділення: урологічне, ендоурологічне та літотрипсії) та Університетська клініка Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

          Вивчено та проаналізовано результати діагностики та лікування 65 хворих з ятрогенними ушкодженнями сечоводів під час різних акушерсько-гінекологічних операцій (за період з 1998 по 2006 рр.). Первинними документами були історії хвороб хворих, які перебували у вказаних відділеннях, а також виписки, протоколи операцій, анестезіологічні картки із акушерсько-гінекологічних відділень.

          Для збору та обробки інформації була розроблена спеціальна реєстраційна картка, в яку вносились необхідні дані на кожного хворого. Вона складалася із 25 пунктів і включала в себе: паспортні відомості хворої; дату та вид гінекологічної операції, в результаті якої відбувалася травма сечоводу; об’єм крововтрати при її проведенні; на яку добу після операції відмічена клініка травми сечової системи; перелік заходів проведеного консервативного лікування; період від травми до госпіталізації в урологічне відділення; діагноз при направленні до нього, клінічний та остаточний, що включав ускладнення та супутню патологію; дані клініко-лабораторних та інструментальних методів обстеження; вид реконструктивної операції та строки її  виконання; наслідки захворювання.

          Експериментальна частина роботи виконана на базі центральної науково-дослідної лабораторії Донецького національного медичного університету. Об’єктом дослідження були 40 нелінійних білих статевозрілих щурів самок вагою 200-250 гр. З них 35- накладені периуретеральні лігатури, здійснено розсікання та з’єднання тканини сечоводу. Решті – 5 тваринам виконана резекція сечоводу без накладання периуретеральної лігатури. Морфологічні і морфо метричні зміни оцінювались на 1,2,3,4,5,7 та 14 добу після операції.

          Крім того, морфологічному дослідження було піддано 19 шматочків тканини резеційованого під час урологічних операцій сечоводу, що виконувались у різні строки від моменту його травми, а також 36 шматочків навколосечостатевої клітковини. При цьому використовувались класичні загальновідомі методи, а за основу морфометричного вивчення прийнято метод полів Глагольва.

  Всі хворі, що перебували у  стаціонарі, пройшли комплексне клініко-лабороторне обстеження, яке відповідало існуючим стандартам.

  Загальноклінічні методи обстеження включали збір анамнезу, скарги хворого, результати фізікального дослідження; лабораторні: загальний аналіз крові і сечі, біохімічні показники крові та бактеріологічний склад сечі. Клінічні дослідження здійснювались у відповідності до загальних вимог.

  Оцінку одержаних лабораторних досліджень проводили за Міжнародною системою одиниць.

  При оцінці результатів відновлювального лікування травми сечоводу враховувались не тільки строки після неї, але й ступінь пошкодження. При цьому, не залежно від обсягу оперативної допомоги, до головних критеріїв його ефективності відносили найскорійше відновлення функції нирок, а також ступінь активності запального  процесу.

  Наявність активності пієлонефриту виявлялась за даними аналізу осаду сечі в разових порціях, а також за методом Нечипоренка; рівень бактеріурії – шляхом засіву сечі на живильне середовище з визначенням ступеню їх патогенності і чутливості до антибактеріальних препаратів.

  Всім хворим виконувалась  екскреторна урографія, а за необхідністю - ретроградна пієлографія. Крім того, за показаннями здійснювалась цистоскопія та огляд піхви. З метою одержання інформації про анатомо-топографічний стан нирок, сечоводів, сечового міхура використовувалось ультразвукове дослідження, а також радіоізотопна ренографія, сцинтіграфія нирок, КТ, МРТ.

          Ультразвукове дослідження проводилось на ультразвуковій діагностичній системі  “Sonoline SI-450” (Simens, Німеччина) та апараті “Aloka SSD-630” (Японія). При цьому застосували зовнішній секторальний або конвекційний мультичастотний датчик з частотою 3,5 – 5 МГц.

Функціональний стан нирок оцінювали за допомогою радіоізотопної ренографії (2-х канальна радіографічна установка NK-350А) і екскреторної урографії.

Рентгенологічне дослідження здійснювали за допомогою апарату «Compact Diagnost -56 CD 1» (Німеччина). Спочатку виконувалась оглядова рентгенографія нирок і сечових шляхів. Оцінювалась чіткість контурів поперекових м’язів, вираженість нефрограми.

  В основу морфометрічного дослідження покладено метод полів Глагольва. За допомогою окулярної сітки на препаратах, пофарбованих гематоксіліном і еозином, визначали загальний питомий об’єм клітин запальних інфільтратів; на препаратах, пофарбованих за відповідною методикою, подібним чином визначали питомі об’єми поліморфно-ядерних лейкоцитів (ПМЯЛ), макрофагів, лімфоцитів, тканинних базофілів (лаброцитів). При виконанні морфометрічних досліджень враховувались основні принципи, які подані в посібнику Г.Г. Автандилова (2004).

  Аналіз зображення здійснювався на універсальному мікроскопі Hund H 500 з телевізійною системою, з’єднанною з персональним комп’ютером ОЕМ IBM PC/АT Pentium. Морфометрічне вивчення здійснено за допомогою комп’ютерної програми «Cruiz», розробленої в Донецькому інституті штучного інтелекту.

  Статистична обробка одержаних  даних проводилася за допомогою програми Excel на комп’ютері ОЕМ IBM PC/АT Pentium. Обчислені значення середнього арифметичного (М), середнього квадратичного відхилення (σ),