ВІДНОВЛЕННЯ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПУХЛИНОПОДІБНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ДОБРОЯКІСНИХ ПУХЛИН КІСТОК КІНЦІВОК У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) : ВОССТАНОВЛЕНИЕ структурно-функционального состояния костной ткани при комплексном лечении опухолеподобных заболеваний И доброкачественных опухолей костей конечностей у ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ (Экспериментальное исследование)

summary

Матеріал та методи дослідження. Експериментальна частина роботи виконана на базах багатопрофільних наукових лабораторій Луганського державного медичного університету, використано 210 білих щурах (самцях) з початковою масою 130-150г. Експерименти на тваринах виконували у відповідності до положень "Загальних етичних принципів експериментів на тваринах", ухвалених Першим національним конгресом із біоетики (Київ, 2001) та міжнародних вимог згідно „Європейської конвенції захисту хребетних тварин, що використовуються у експериментальних та інших наукових цілях”.

Для заміщення дефектів довгих кісток в експериментальній та клінічній частинах роботи використовували вітчизняний виріб медичного призначення “Матеріал біоактивний композиційний для остеопластики “Остеоапатит керамічний” (ОК). В Інституті матеріалознавства ім. Францевича АН України під керівництвом д. ф.-м. наук Л.А. Іванченко виготовлений ОК, легований цинком у концентрації 0,2%, з розміром часток 1000-5000 мкм (ОК-015-5000) і з розміром пор 90-600 мкм. Проведене вивчення впливу остеіну на перебудову ОК, легованого цинком та реакцію кісткової тканини. Остеін рекомендується для профілактики та лікування ОП (первинного і вторинного), корекції СФСКТ, а також як засіб, що забезпечує кальцієвий баланс при травмах та інших процесах, які ведуть до втрати маси кісткової тканини. До його складу входять 98% кальцію фосфату, 2% вітаміну С.

Вивчення перебігу регенерації кісткової тканини при імплантації ОК-015 та застосуванні в післяопераційному періоді остеіну проведено на 5 групах тварин: перша група (К-1) – інтактні тварини; друга (К-2) – щури, в яких після  оперативного втручання сформований дефект не заповнювали; третя (К-3) – дефект заповнювали ОК-015, легованим цинком у пористих гранулах; четверта (К-4) – щури, в яких після оперативного втручання сформований дефект не заповнювали, але в післяопераційному періоді давали остеін, та п’ята група тварин (Д-1) – дефект заповнювали ОК-015, легованим цинком, у пористих гранулах та  після оперативного втручання призначали остеін. Його вводили внутрішньошлунково через зонд із розрахунку 90 мг/кг/добу (при розрахунках використовували загальноприйнятий коефіцієнт видової чутливості 3,6).

 З метою оцінки вихідного стану кісткової тканини у ділянці нанесення дефекту було проведено вивчення стану кісткової речовини у проксимальному метафізі ВГК, що відповідає зоні нанесення дефекту.

Всі дослідження були проведені при обов’язковому порівнянні отриманих результатів із показниками контрольних груп.

Клінічна частина роботи виконана на базі кафедри ортопедії і травматології Луганського державного медичного університету – у травматологічному відділенні обласної дитячої клінічної лікарні. Клінічні спостереження налічують 76 хворих дітей та підлітків, яким після оперативного лікування з приводу пухлиноподібних захворювань та доброякісних пухлин кісток кінцівок виконували пластику дефектів із застосуванням ОК-015, легованого цинком. Вік хворих коливався від 2,5 до 17 років. Більшість складали хлопчики – 46 (60,5%). До 15 років їх кількість перевищувала в усіх вікових групах. Дівчаток було 30 (39,5%).

Кісткові кісти (КК) спостерігали в 18 дітей. Аневрізмальні кісткові кісти (АКК) мали місце у 5, а солітарні кісткові кісти (СКК) зустрілися в 13 хворих. Фіброзна дисплазія (ФД) була в 28 пацієнтів. Остеохондроми спостерігали в 23 хворих. У 3-х дітей мали місце енхондроми фаланг кисті, в одному випадку спостерігали енхондрому п’ясткової кістки. Гігантоклітинні пухлини (ГКП) великогомілкової кістки зустрілися в 2-х випадках. Ще в одному випадку мала місце остеоїд-остеома в/3 великогомілкової кістки. Найчастіше спостерігали ураження великогомілкової кістки – 29 (38,4%), плечової кістки – 20 (26,3%) та стегнової – 16 (21,1%) випадків. Діагноз встановлювали на підставі клінічних та рентгенологічних даних, а також завдяки цитологічному дослідженню пунктату, отриманому при пункційній біопсії КК. Рентгенографічне обстеження здійснювали в 2-х проекціях при надходженні хворих у клініку, відразу після операції та в процесі наступного контролю за репаративним остеогенезом через 1; 3; 6 міс. з моменту оперативного втручання й надалі кожні 6 місяців. Оцінку біодеградації імплантатів ОК-015 здійснювали на підставі рентгенологічної картини за чотирибальною системою, розробленою на кафедрі.

Рентгенденситометричне обстеження проведено 36 хворим (47,4%) у віці від 4 до 17 років (хлопчиків – 20, дівчаток – 16). Серед них – 18 з кістковими кістами, 16 –з фіброзною дисплазією і 2 дітей з остеохондромами. При дослідженні застосовувались прототип АРМ “Остеолог” та програмний пакет “OSTIM+”, версія 1.02, призначений для морфометричних досліджень оцифрованих зображень на IBM-сумісних комп’ютерах у середовищі Windows 98. Обстеження проводили до оперативного втручання, а також через 1, 3, 6 та 12 місяців після операції.  

Хворі були розподілені на 4 групи по 9 пацієнтів в кожній. Перша група включала дітей з ураженням верхньої кінцівки, яким була здійснена операція пристінної або внутрішньокісткової резекції патологічного осередку із заміщенням післяопераційного дефекту ОК, легованого цинком. У післяопераційному періоді хворі перорально приймали остеін. Після гістологічного підтвердження доброякісного характеру патологічного процесу в кістці, хворому призначали прийом остеіну по одній капсулі 2-3 рази на день у залежності від віку та маси тіла після прийому їжі, протягом 3-х місяців (в кожній капсулі міститься 200 мг кальцію та 92 мг фосфору, що відповідає 500 мг гідроксиапатиту, складовій частині кісткової тканини, а також 10 мг аскорбінової кислоти). У другій групі дітям із ураженням верхньої кінцівки здійснювали аналогічне оперативне втручання, але в післяопераційному періоді ні остеін, ні будь-які інші препарати кальцію не призначалися. Третя група представлена дітьми з патологією нижньої кінцівки, яким були проведені оперативні втручання, як і у хворих першої групи, і також з наступним прийомом остеіну. В четвертій групі дітям із ураженням нижньої кінцівки після операції остеін не призначали.

Частіше за інші виникали показання до внутрішньокісткової резекції – 53 випадка (69,7%). Її виконували не тільки при пухлиноподібних захворюваннях, а й при енхондромах, остеоід-остеомі та ГКП. У 23 випадках (30,3%) існували показання до пристінної резекції, яку виконували при остеохондромах.

Результати дослідження та їх обговорення. На підставі проведених експериментальних досліджень встановлено, що  внутрішньошлункове застосування остеіну при імплантації ОК, легованого цинком, у кістковий дефект, супроводжується оптимізацією як процесів репаративної регенерації кістки, так і процесів перебудови імплантату.

При гістологічному дослідженні тварин групи К-1 у період з 7 по 180 день спостереження ділянка проксимального метафіза ВГК була представлена кортикальною і губчастою кістковою речовиною, в якій кісткові трабекули розташовувались переважно впродовж поздовжньої осі кінцівки. Об’ємний вміст трабекулярної кісткової речовини в метафізарній ділянці протягом усього періоду спостереження повільно зростав – від 33,03±0,30 до 35,31±0,91%, що свідчить про збалансованість процесів резорбції та кісткоутворення в щурів репродуктивного віку. Хімічний склад ділянки ВГК, що відповідала нанесеному дефекту змінювався таким чином: вміст води з 7 по 180 день зменшувався від 31,69±0,59 до 26,25±0,81%, вміст органічних речовин – від 27,09±0,31 до 24,08±0,85%; у той же час частка мінеральних речовин за досліджуваний період збільшувалася від 41,61±0,72 до 49,68±0,38%. Це співпадає з описаною в літературі віковою динамікою хімічного складу кісток у щурів репродуктивного віку. Оскільки кристалічна будова інтактної кісткової речовини багаторазово описана як у літературі, так і в дослідженнях вчених Луганського державного медичного університету, такі дослідження в групі К-1 не проводились. За нашими попередніми даними, вона характеризується поступовим збільшенням розмірів елементарних комірок та кристалітів гідроксиапатиту та зменшенням коефіцієнта мікротекстурування, що є проявами початку старіння кісткової системи.

У тварин групи К-2 питома частка фіброретикулярної тканини з 7 по 30 добу експерименту знижувалась із 65,31±0,94 до 20,78±0,74 об’ємних відсотків, а вміст грубоволокнистої кісткової тканини збільшувався з 7 по 60 день експерименту з 34,69±0,94 до 71,08±1,14 об’ємних відсотків. Надалі вміст грубоволокнистої тканини зменшувався за рахунок заміщення пластинчастою кістковою тканиною і на 90 добу її вміст складав 34,11±0,74%. На 180 день досліджувана ділянка майже не відрізнялась за будовою від аналогічної в інтактних тварин. Об’єм трабекулярної кісткової тканини в ділянці, прилеглій до зони дефекту, у тварин групи К-2 збільшувався в 1,46 рази, що свідчіть про інтенсивні поточні репаративні процеси. Хімічний склад регенерату в ділянці незаповненого дефекту характеризувався збільшенням вмісту води та зниженням частки органічних та мінеральних речовин у ранні строки експерименту з подальшим згладженням відхилень. На 7 день експерименту розміри елементарних комірок вздовж осей с та а склали відповідно 6,845±0,003 (´10-10 М) та 9,389±0,003 (´10-10 М), що дещо більше, ніж в інтактній кістці. Це є відображенням дестабілізації елементарних комірок і пояснюється тим, що в ділянці дефекту разом з активними процесами утворення кісткової тканини йде й резорбція кісткових уламків, що утворились під час операції. Розміри блоків когерентного розсіювання на 7 день спостереження складали 35,64±0,75 нМ, що також підтверджує початок новоутворення кісткової тканини. Розміри кристалітів також поступово збільшувались та на 180 день відповідали довідниковим значенням для інтактних одновікових щурів. Така динаміка є проявом активного росту кристалітів новоутвореного кісткового мінералу і свідчить про більшу його загальну обмінну поверхню в ранні періоди спостереження в порівнянні з інтактною кісткою. Коефіцієнт мікротекстурування також починав збільшуватись. Це пояснюється тим, що дефект заповнюється грубоволокнистою кістковою тканиною, яка в подальшому заміщується пластинчатою кістковою тканиною, починаються процеси ремодулювання, в результаті чого кристали кісткового мінералу шикуються вздовж ліній силового навантаження, що веде до деякого зниження значень коефіцієнта мікротекстурування на 90 та 180 день спостереження. Фазовий склад кісткового мінералу в початкові терміни частки аморфних складових (кальциту та вітлокіту) були найвищими, а частка кристалічної складової – гідроксиапатиту – найнижчою. Із збільшенням терміну з моменту операції частка аморфних складових поступово зменшувалась, а частка гідроксиапатиту – збільшувалась.

У тварин групи К-3 імплантований матеріал поступово заміщується новоутвореною кістковою тканиною, а також біодеградує та фрагментується. Найбільш активними ці процеси є в період з 15 до 30 дня спостереження, а потім поступово уповільнюються. Об’єм трабекулярної кістки в прилеглій до дефекту ділянці у тварин групи К-3 був вірогідно нижчим, ніж показник групи тварин К-1 у період із 7 по 60 дні спостереження – відповідно на 31,29, 34,35, 21,22 та 8,55%. У порівнянні з групою К-2 ці показники також були вірогідно меншими на 15 та 30 дні спостереження – відповідно на 12,96 та 11,10%. Це свідчить про те, що реактивні процеси в прилеглій до дефекту зоні в умовах імплантації пористо-гранульованого ОК-015 починаються раніше, ніж у тварин групи К-2, що пояснюється наявністю в імплантованому матеріалі пор (збільшення обмінної поверхні) та іонів кремнію (склофази) та цинку. Переважання органічного компонента у тварин групи К-3 у порівнянні з групами К-1 та К-2 можна пояснити активним синтезом органічного компонента кісткового матриксу в цей період. Ймовірно, цьому сприяє наявність у складі імплантованого матеріалу склофази, в результаті резорбції якої, звільняються іони кремнію,  та іони цинку, що позитивно впливають на процеси кісткоутворення. Рентгеноструктурне дослідження регенерату визначило зміни, зумовлені наявністю у складі регенерату ОК-015, що є більш кристалізованим, ніж кістковий мінерал.

У групі тварин К-4 динаміка перебігу процесів репаративної регенерації та формування кісткового регенерату якісно не відрізнялись від групи К-2, проте кількісна гістоморфометрія дозволила визначити деякі відмінності. Внутрішньошлункове застосування остеіну в умовах процесів репаративної регенерації, що перебігають у незаповненому кістковому дефекті, приводить до оптимізації тканинного складу регенерату, що формується. Це проявляється зменшенням частки фіброретикулярної тканини в період до 30 дня від моменту операції, збільшенням об’єму грубоволокнистої кісткової тканини в той же період та створенні оптимальних умов для формування пластинчастої кісткової тканини. Менш визначені зміни відбувалися і в реактивній зоні кістки.

При пероральному застосуванні остеіну динаміка складу кісткового регенерату у тварин групи К-4 в цілому не відрізнялась від групи К-2, проте визначеність відхилень також була іншою. Дослідження ультраструктури кісткового мінералу групи К-4 визначило, що показники, які характеризують елементарні комірки мінералу в ранні строки спостереження, не відрізнялись вірогідно від показників тварин групи К-2. Співвідношення с/а вірогідно зростало на 0,17% і є підтвердженням визначеного гістологічно прискорення перебудови грубоволокнистої кісткової тканини в пластинчасту в умовах застосування остеіну. В умовах застосування остеіну збільшується загальна обмінна поверхня кісткового мінералу та впорядкованість його кристалічної решітки. Фазовий склад мінералу кісткового регенерату в зразках групи К-4  свідчить про оптимізацію фазового складу кісткового мінералу в умовах застосування остеіну.

У групі тварин Д-1 процеси перебудови імплантованого матеріалу та перебіг процесів репаративної регенерації кістки якісно не відрізнялись від групи К-3. Проведений гістоморфометричний аналіз дозволив визначити деякі кількісні відмінності в процесах перебудови імплантованого матеріалу. Реактивні процеси в прилеглій до дефекту ділянці в умовах застосування остеіну починаються раніше, ніж у групі К-3, та перебігають швидше. Пероральне застосування остеіну вірогідно впливає на процеси біодеградації імплантованого матеріалу лише на 15 та 90 дні (ступінь впливу фактору відповідно – 50,8 та 48,0%). Процеси синтезу органічного матриксу та новоутворення кісткового мінералу перебігають дещо швидше. В умовах прискореної резорбції ОК-015 у групі тварин Д-1 створюється більш впорядкована кристалічна решітка, ніж у групі К-3. Проведений однофакторний дисперсійний аналіз між групами К-3 та Д-1, показав, що застосування остеіну (група Д-1) здійснює вірогідний вплив на розміри кристалітів регенерату в строки з 7 по 30 день експерименту. Слід зауважити, що із збільшенням строку експерименту, ступень дії фактора зменшувалась.

Динаміка змін кісткового регенерату дозволяє зробити висновки про те, що в разі заповнення дефекту матеріалом ОК-015, легованим цинком, та внутрішньошлунковим застосуванням остеіну (група Д-1) максимальна активність процесів біодеградації імплантованого ГАП приходиться на період до 30 дня, а процеси перебудови новоутвореного мінералу є найбільш активними в період з 30 по 60 дні експерименту. Можна припустити, що підвищений рівень іонів кальцію та фосфору крові оптимізує умови для визрівання та перебудови кісткової тканини, сприяє також позитивному впливу іонів кремнію та цинку з імплантату, що надходять при його резорбції.

В результаті проведеного експериментального дослідження впливу на регенерацію кістки встановлено, що використання біологічного остеоапатиту, легованого цинком при заповненні кісткових дефектів разом з внутрішньошлунковим застосуванням остеіну оптимізує процеси репаративної регенерації кістки. Це проявляється в тому, що перетворення тканинного складу регенерату в зоні дефекту відбувається швидше, ніж у групах без застосування остеіну. Поряд з цим активізуються процеси інтеграції кісткової тканини з поверхнею імплантату, а також процеси біодеградації ОК і створюються сприятливі умови для росту елементарних комірок ОК, формування упорядкованої кристалічної решітки кісткового мінералу і оптимізації його фазового складу.

Застосування остеіну в умовах імплантації матеріалу ОК-015 в дефект великогомілкової кістки в значній мірі згладжує зміни характеристик міцності плечової кістки. Отримані результати дозволяють стверджувати, що нанесення незаповненого дефекту діаметром 2,2 мм на межі проксимального метафіза і диафіза ВГК супроводжується зниженням механічної міцності плечових кісток. Амплітуда відхилень залежить від активності процесів репаративної регенерації. Імплантація в область нанесеного дефекту біогенного гідроксиапатиту ОК-015 супроводжується аналогічними відхиленнями, які до пізніх строків спостереження повністю нівелюються. Застосування біологічно активної добавки остеіну, як в умовах незаповненого дефекту, так і при заповненні його матеріалом ОК-015 у значній мірі згладжує виявлені відхилення.

Дослідження стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у дітей та підлітків фіксували у відповідних протоколах. Початковий Z-score у дітей з ураженнями ФД кісток верхньої кінцівки коливався від -3,6 до -4,11 SD, що свідчить за наявність остеопорозу (ОП <-2,5 SD). Відсоток насичення кістки мінеральними речовинами (Z%) у цих дітей був також достатньо низьким і складав від 45,91 до 54,1%. ІКІ варіював від 0,28 до 0,42 ум.од., тобто, був нижче або трохи перевищував нижню межу середніх статево-вікових норм (0,366 – 0,536 ум.од.). У хворих із КК початковий Z-score варіював у межах -2,84 – -5,13 SD, що свідчить про наявність остеопенії III ст. (остеопенія III ст. <-2,0 – -2,5 SD) або ОП. Відсоток насичення кістки мінеральними речовинами (Z%) у дітей з КК був також достатньо низьким і дорівнював від 45,91 до 54,1%. ІКІ варіював від 0,25 до 0,44 ум.од., тобто, був нижче або трохи перевищував нижню межу середніх статево-вікових норм (0,366 – 0,58 ум.од.). При остеохондромах кісток верхньої кінцівки у дітей початковий Z-score варіював в межах -3,91 – -4,68 SD, що свідчить про наявність ОП, а відсоток насичення кістки мінеральними речовинами складав менше 50% (40,61 – 49,2%). ІКІ варіював від 0,32 ум.од. у хлопчика до 0,4 ум.од. у дівчинки, тобто, був нижче середніх статево-вікових норм відповідно – 0,406 та 0,536 ум.од..

У хворих із КК нижніх кінцівок початковий Z-score варіював у межах -2,46 – -4,47 SD, що свідчить про наявність остеопенії III ст. (остеопенія III ст. <-2,0 – -2,5 SD) або ОП. Відсоток насичення кістки мінеральними речовинами (Z%) у дітей з КК був також достатньо низьким і складав від 37,52 до 62,9%. ІКІ варіював від 0,29 до 0,49 ум.од., тобто, був нижче або трохи перевищував нижчу межу середніх статево-вікових норм (0,366 – 0,58 ум.од.). Початковий Z-score у дітей з ураженнями ФД кісток нижньої кінцівки коливався від -2,47 до -4,86 SD, що свідчить про наявність остеопорозу (ОП <-2,5 SD). Відсоток насичення кістки мінеральними речовинами (Z%) у цих дітей хоча і був низьким і складав від 37,48 до 67,21%, але він був трохи вищим ніж у дітей з ураженнями цим захворюванням кісток верхньої кінцівки. ІКІ, хоча і був трохи вищим, ніж у дітей з ураженнями цим захворюванням кісток верхньої кінцівки (0,29 до 0,5 ум.од.), але був нижче середніх статево-вікових норм (0,354 – 0,544 ум.од.).  

Визначення СФСКТ свідчить, що в дітей із вказаною патологією мають місце остеопенії ІІ – ІII ст. або остеопороз. Порушення МЩКТ більш виражене при ураженнях доброякісними пухлинами або пухлиноподібними захворюваннями кісток верхніх кінцівок. Про це свідчать критерій Z (Z-score), який має діагностичне значення в педіатричній практиці та відсоток насичення кістки мінеральними речовинами (Z%). Ці зміни підтверджуються і показником ІКІ, який також свідчить про відсоткове насичення кістки мінеральними речовинами, особливо в порівнювали з середніми статево-віковими нормами.

Загальновизнаним методом лікування пухлиноподібних захворювань та доброякісних пухлин кісток є хірургічний. Обсяг оперативного втручання при лікуванні патології, що досліджується, розглядався в класичному варіанті: внутрішньоосередкова або пристінна резекції з наступною пластикою дефекту ОК, легованим цинком. Підставою для клінічного дослідження ОК, легованого цинком, служили як дані наукової літератури, так і результати проведеного нами експерименту. Останній свідчить, що ОК є високобіосумісним остеокондуктивним матеріалом і може застосовуватися для заміщення дефектів кісток. У цьому є нагальна потреба при хірургічному лікуванні КК, а також після радикального видалення осередків ФД та доброякісних пухлин кісток. Внутрішньоосередкову резекцію виконали 18 хворим із КК, 24-м з ФД, 4-м – з енхондромами,  2-м хворим з ГКП та 1-му – з остеоїд-остеомою.  

Певні труднощі під час оперативного втручання виникають у випадках, коли пухлинний процес розповсюджується до субхондральної кісткової пластинки, особливо з пошкодженням останньої. Це ускладнює пластику дефекту, виникнення ушкодження після оперативного втручання викликає відповідну реакцію з боку суглоба, що привзодить до обмеження рухів у ньому, до подовження строків фіксації кінцівки та строків реабілітації, і, як наслідок, до погіршення результатів лікування. Нами запропоновано та запроваджено спосіб укріплення субхондральної пластинки під час пластики значних кісткових дефектів довгих кісток з використанням поряд з аутокісткою композиційного матеріалу на основі біологічного гідроксиапатиту, насиченого селеном, який сприяє прискоренню процесу репаративної регенерації кісткової тканини, зменшує імовірність рецидиву захворювання та покращує місцеві біомеханічні умови, що сприяє зменшенню строків зовнішньої фіксації кінцівки та реабілітації хворого (деклараційний патент на корисну модель16838 U МПК). 

Оперативне втручання з вилучення патологічного осередку та заміщення дефекту ОК, легованим цинком, позитивно впливало на МЩКТ. Пероральне використання остеіну вірогідно покращувало показники, що характеризують МЩКТ як у дітей з ураженнями верхніх, так і нижніх кінцівок. Під впливом комплексного лікування зміни МЩКТ на краще спостерігали раніше в дівчаток. Але при якій патології зміни на краще відбуваються скоріше, сказати не можливо.

Найближчі результати лікування простежені в усіх 76 хворих. Добрі найближчі результати лікування досягнуто в усіх 23 випадках, коли хворим виконували пристінну резекцію. При внутрішньокістковій резекції добрі результати отримані в 90,6% випадків. В інших спостереженнях вони оцінені як задовільні через наявність залишкових порожнин в місці керамопластики розміром 0,8 – 1,3 см у діаметрі. Причиною їх виникнення були технічні огріхи під час оперативного втручання.

Віддалені результати лікування простежені в усіх хворих у строки від 1 до 3 років. У всіх пацієнтів після пристінної резекції віддалені результати лікування оцінені як добрі. Після внутрішньоосередкової резекції добрі результати отримані в 88,7% хворих. У 7,5% віддалені результати визнані задовільними через наявність залишкових порожнин у місці керамопластики діаметром 0,8 – 1,3 см. У 2-х дітей із ФД результати лікування визнані незадовільними внаслідок рецидиву захворювання, з приводу чого їм були здійснені повторні операції. Причини рецидивів, на наш погляд, пов’язані з технічним виконанням оперативних втручань та перебігом патологічних процесів. Значних розходжень у результатах лікування патологічних осередків у залежності від типу резекції не встановлено. Будь-яких протипоказань для застосування цього матеріалу при хірургічному лікуванні пухлин або пухлиноподібних захворювань не виявили.

В усіх дітей, які у післяопераційному періоді приймали остеін, динамічні зміни показників рентгенденситометрії розцінювалися як добрі, оскільки в середньому складали: Z-score вірогідно збільшувався на 2 і більше SD, ІКІ зростав на 0,1 і більше, тобто, ці значення наближалися до середніх статево-вікових норм.

У цілому, добрі віддалені результати лікування мали місце в 70 (92,1%) хворих.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішене актуальне завдання ортопедії – поліпшення результатів лікування дітей та підлітків із пухлиноподібними захворюваннями та доброякісними пухлинами кісток кінцівок шляхом пластики післяопераційних кісткових дефектів остеоапатитом керамічним та використанням у післяопераційному періоді біологічно активної добавки остеін.

1. Внутрішньошлункове застосування остеіну при імплантації ОК, легованого цинком, у кістковий дефект оптимізує як процеси репаративної регенерації кістки, так і процеси перебудови імплантату. Перетворення тканинного складу регенерату в зоні дефекту у тварин, що приймали остеін, відбувається швидше, ніж в групах контролю, так об’ємний відсоток, зайнятий  фіброретикулярною тканиною в складі регенерату, на 15 та 30 доби спостереження був вірогідно меншим за показники групи без остеіну відповідно на 16,00 та 49,73% (р<0,05). В групі з застосуванням остеіну при пластиці кісткових дефектів ОК-015 визначено, що на 7 день експерименту розмір блоків когерентного розсіювання переважав показники контрольної групи на 29,95%, що є свідченням більш далеко продвинутої біорезорбції імплантату.

2. Нанесення кісткового дефекту в ділянці проксимального метадіафізу великогомілкової кістки, як незаповненого, так і при пластиці ОК-015, супроводжується зниженням механічної міцності плечових кісток. Внутрішньошлункове застосуванння остеіну в умовах імплантації матеріалу ОК-015 в значній мірі покращує показники міцності та біомеханічні якості плечової кістки, що підтверджується зниженням значення руйнуючого моменту та збільшення питомої стріли вигину на 7 день експерименту відповідно на 12,82 і 16,67% (р<0,05 у всіх випадках) порівняно з показниками тварин контрольної групи, зниженням значень руйнуючого моменту і мінімальної роботи руйнування плечової кістки відповідно на 16,28 і 18,02% (р<0,05 у всіх випадках) на 60 день експерименту, а на 90 день виявлені відхилення повністю нівелюються.

3. Визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини свідчить, що в дітей із ураженням ФД кісток як верхньої, так і нижньої кінцівок має місце ОП, а при наявності КК – остеопенія ІІ – ІII ст. Порушення МЩКТ більш виражене при ураженнях кісток верхніх кінцівок за критерієм Z (Z-score), та відсотком насичення кістки мінеральними речовинами (Z%), а також показником ІКІ, особливо в порівнянні з середніми статево-віковими нормами.

4. Остеоапатит керамічний, легований цинком, можна використовувати при пластиці кісткових дефектів після видалення доброякісних пухлин і пухлиноподібних захворювань кісток кінцівок у дітей та підлітків, що є альтернативою іншим методам, у тому числі й аутокістці, особливо при великих кісткових дефектах.

5. Пероральне використання остеіну вірогідно покращувало показники, що характеризують МЩКТ – показник Z(SD) через 12 міс був на 22,57% менше, ніж у групи дітей без остеіну, а значення Z% та ІКІ через 6 и 12 міс після операції перевищувало показники у дітей, які не приймали остеін, відповідно на 23,70 і 31,90%, та на 18,75 і 23,91%, а в інших випадках приводило до відновлення МЩКТ. Застосування остеіну сприяє перебудові керамотрансплантата, більш швидкому відновленню функції кінцівки. Так ознаки біодеградації пористо-гранульованого ОК-015, легованого цинком, 1–2 бали визначалися з 3–4-го місяця після операції.

6. Комплексне лікування пухлиноподібних захворювань та доброякісних пухлин кісток кінцівок у дітей та підлітків, складовою частиною якого є оперативне видалення патологічного осередку, пластика виниклого дефекту кістки ОК-015, легованого цинком, прийом у післяопераційному періоді остеіну дало змогу отримати добрі віддалені результати лікування в 92,1% хворих, тоді як при використанні загальноприйнятих методик такі результати складають 66,7–83,4%.