Експериментальне обґрунтування застосування препарату «Корвітин» при нирковій недостатності : Экспериментальное обоснование применения препарата «Корвитин» при почечной недостаточности

summary

Матеріали та методи дослідження. Як об’єкт дослідження було обрано препарат «Корвітин^®» виробництва зат нвц «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (Україна) – ліофілізований порошок для ін’єкцій у флаконах по 500 мг. Також одним із дослідних об’єктів був розчин ПВП для парентерального введення з концентрацією діючої речовини 20 мг/мл, яка забезпечує необхідну дозу ПВП у певному обсязі рідини – еквівалентну вмісту у корвітині при його введенні тваринам. Як препарат порівняння було використано препарат «Леспенефрил» виробництва «USB Healthcare» (Франція) – спиртовий розчин для перорального застосування, як найвідоміший засіб гіпоазотемічної дії, що застосовується при нирковій недостатності.

Фармакологічні дослідження проведені на 398 білих нелінійних щурах, що були вирощені у розпліднику ЦНДЛ НФаУ та утримувались на стандартному харчовому раціоні відповідно до санітарно-гігієнічних норм.

Основні етапи досліджень наведені на схемі. На першому етапі було проведено вивчення гострої токсичності корвітину за методом В.Б. Прозоровського (Прозоровский В.Б., 1992). Тварини дослідних груп одержували корвітин у діапазоні доз від 500 мг/кг до 5000 мг/кг. Для розрахунку середньої летальної дози (ЛД₅₀) через 14 днів визначали відсоток летальності в кожній групі і за допомогою таблиць, а також розрахунків відповідно до методу пробіт-аналізу кривих летальностей за В. Б. Прозоровским визначали значення ЛД₅₀.

Дослідження середньоефективних доз корвітину проводили на моделі ниркової недостатності, викликаної підшкірним уведенням 2,5 % розчину хромату калію в дозі 0,7 мл/кг (Андреев С.В., 1973). Активність препарату визначали за його здатністю зменшувати порушення гломерулярної фільтрації, що у свою чергу оцінювалося ступенем посилення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) у порівнянні з контрольною патологією. На підставі залежності активності препарату від використаної дози методом пробіт-аналізу розраховувалася середньоефективна доза препарату (ЕД₅₀) при застосуванні в умовах розвитку ниркової недостатності.

Дослідження нефротропних властивостей ПВП проводили також на моделі ниркової недостатності, викликаної хроматом калію. Визначення дослідних показників у тварин проводили на 10 та 20 добу експерименту.

Вплив дослідних об’єктів на перебіг гострої ниркової недостатності (ГНН) було вивчено на моделі гострого гліцеринового нефрозу, який відтворювали шляхом внутрішньом’язового уведення 80 % розчину гліцерину в дозі 9 мл/кг (Гуляев В.Г., 1989). Дослідження проводили у порівнянні з леспенефрилом станом на 4 та 7 добу експерименту.