КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНОЕ ОБОСНОВАНИЕ ВЫБОРА СРЕДСТВ ПРОФИЛАКТИКИ КАРИЕСА ЗУБОВ У ПОДРОСТКОВ КРЫМА



title:
КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНОЕ ОБОСНОВАНИЕ ВЫБОРА СРЕДСТВ ПРОФИЛАКТИКИ КАРИЕСА ЗУБОВ У ПОДРОСТКОВ КРЫМА
Альтернативное Название: КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ЗАСОБІВ профілактики карієсу зубів У ПІДЛІТКІВ КРИМУ
Тип: synopsis
summary:

Матеріали й методи дослідження. Епідеміологічним дослідженням підлягали підлітки 12-16 років, які постійно проживали в несприятливих регіонах Криму з низьким умістом фтору в питній воді та наявністю техногенних джерел забруднення з високим умістом свинцю, хрому, ртуті, бору в ґрунті; у повітрі -забруднення діоксидом азоту, хлорним і фторидним воднем; з підвищеним рівнем іонізуючої радіації; з однаковим рівнем організації стоматологічної допомоги; з різним стоматологічним статусом, але без зареєстрованої соматичної патології.


Загальний стан здоров'я оцінювали за амбулаторними історіями розвитку.


Кожного підлітка обстежили згідно з методологією ВООЗ (1989) і методом, запропонованим Т.В.Виноградовою (1982). Методи дослідження розділили на об'єктивні й суб'єктивні. Особливу увагу звертали на вивчення анамнезу для заперечення фонової патології.


Оцінювали стоматологічний статус за стандартними індексами: поширеності, інтенсивності, приросту інтенсивності карієсу.


Залежно від значення індексів інтенсивності розрізняли такі стани стоматологічного статусу: підлітки зі значенням КПУ 0 або 1 зуб належали до першої групи (контрольна група). У другу групу виділяли підлітків за значення індексів до 6 зубів. У третій групі показники склали від 7 зубів і вище.


Гігієнічний індекс вивчали за Ю.А.Федоровим та В.В.Володкіною (1987).


У процесі епідеміологічного дослідження відібрали групу підлітків, які не мали зафіксованої патології зубів. Ці підлітки підлягали комплексу клініко-лабораторних досліджень, що охоплював вивчення мінералізуючого потенціалу ротової рідини, показники стану місцевого імунітету.


Ротову рідину збирали натщесерце в градуйовану пробірку; кількість одноразового збору - 3 мл. Швидкість виділення ротової рідини без стимуляції виражали об'ємом виділеної ротової рідини за одиницю часу (мл/хв.) (В.К.Леонтьев, Ю.А.Петрович, 1976). РН ротової рідини визначали на універсальному іонометрі ЭВ-74. Нами розроблена і використана методика для визначення рН ротової рідини в домашніх умовах із використанням лакмусового паперу (Redentis pН). Лакмусовий папір занурювали в слину й забарвлення порівнювали зі шкалою. За шкалою визначали рН. Активність лужної фосфатази в слині визначали методом O.A.Bessey (1946).



Мікрокристалізацію ротової рідини оцінювали за методикою П.А.Леуса, Т.К.Лебедева (1981), Л.И.Токуева (1983) в балах: 0,0-1,0 - дуже низький, 1,1-2,0 - низький, 2,1-3,0 - задовільний, 3,1-4,0 - високий, 4,1-5,0 - дуже високий типи кристалізації. Лізоцим визначали з урахуванням його бактеріологічної активності за використання в ролі субстрату бактерій, що легко лізуються лізоцимом, методом А.П.Левицкого (2005). Імунологічні дослідження проводили в ротовій рідині й ротових змивах. Для оцінки факторів неспецифічної резистентності в порожнині рота використали універсальні технології постановки комплексу імунологічних мікрометодів. Вони ґрунтуються на мікромодифікації експрес-методів розеткоутворення й фагоцитозу, запропонованих К.А.Лебедевим та ін. (1987) у модифікації Т.Г.Робустової (1990). Вивчали вміст секреторного імуноглобуліну А (S-Ig A) (Ю.А.Стефани, 1973; В.Н.Ослопов та ін., 2005). У ротових змивах визначали співвідношення клітинних елементів (лейкоцити, епітеліальні клітини), їхню кількість і функціональну активність імунокомпетентних клітин (адгезивна активність нейтрофілів і епітеліальних клітин відносно еритроцитів барана - Е-РОН, Е-РОЕк і клітин пекарських дріжджів Д-РОН, Д-РОЕк). Показники і змиви ротової рідини досліджували відповідно до динаміки проведення профілактичних заходів через один рік. Дані дослідження порожнини рота заносили в карту ВООЗ і амбулаторну карту стоматологічного хворого (043/у). Статистичну обробку досліджень проводили стандартними методами.


Результати дослідження і їх обговорення. Клінічним дослідженням підлягали 527 підлітків обох статей віком від 12 до 16 років. Із загальної кількості обстежених обрана група з 320 осіб, у яких одночасно вивчали стан ротової рідини, фактори неспецифічної резистентності, мінералізуючий потенціал, ступінь мікрокристалізації слини, рН ротової рідини, імунологічні показники, необхідні для аналізу й зіставлення впливу цих факторів на поширеність та інтенсивність карієсу, а надалі - на обґрунтування профілактичних заходів. Усі підлітки не мали зафіксованої соматичної патології.


Результати дослідження свідчать про те, що середня поширеність карієсу в підлітків Криму склала 91,4±4,8%. При цьому визначені такі особливості:


у хлопчиків і дівчаток не виявлено статистично достовірних розходжень у поширеності, лише в дівчаток має місце тенденція до її збільшення;


у 16 років збільшення поширеності карієсу відповідає періоду бурхливого росту підлітків, що педіатри позначають як віковий «стрибок»;


порівняння вікових показників підкреслює поступовий ріст поширеності карієсу в осіб обох статей, що вимагає профілактичної корекції в цьому віці.


Одночасно з поширеністю вивчали й інтенсивність карієсу.


За даними дослідження, в середньому в підлітків Криму було уражено 5,8±0,24 зуба на одного обстеженого. До 13 років відбувається збільшення кількості уражених зубів до 6,0±0,24. Ця цифра стабільна до 16 років.


 Разом з тим, кількість порожнин у зубах склала 8,17±0,03 зуба на одного обстеженого. Поряд із загальною кількістю порожнин і зубів була вивчена локалізація порожнин уражених зубів за міжнародною класифікацією карієсу: фісурний і карієс гладких поверхонь, взаємозв'язок між віком і характером ураження зубів. Як «фісурний» карієс виявляли в тих зубах, які мали порожнини або пломби у фісурах і природних ямках. Карієсом «гладких поверхонь» вважали ураження апроксимальних, вестибулярних, пришийкових поверхонь зубів (Р.Петерсон та ін., 1999). Індекс зубів із фісурним карієсом у 12 років склав 4,42±0,18, тоді як карієс гладких поверхонь - 3,66±0,02. З віком ці показники змінюються й у 16 років фісурний карієс діагностували в 3,50±0,01, а гладких поверхонь - у 5,09±0,02 випадків. Співвідношення фісурного карієсу й карієсу гладких поверхонь склало 54,58% і 45,42% у 12 років, а в 16 років ці показники різко змінюються: 30,0% - фісурний карієс і 70,0% - карієс гладких поверхонь. 


Результати обстеження показали, що в період другого «вибуху» (пубертатного, ювенального) змінюються вплив і співвідношення неспецифічних і специфічних факторів резистентності організму й особливо ротової рідини. Це, мабуть, і обумовлює особливості клініки карієсу в підлітків і, як наслідок, потребує корекції стану профілактичними заходами з метою запобігання виникненню карієсу і його ускладнень, особливо карієсу гладких поверхонь зубів.


Для подальшого дослідження з 527 обстежених підлітків за показниками КПУ виділена група в 320 осіб із різними значеннями інтенсивності карієсу.


Підлітки зі значенням КПУ 0-1 склали групу здорових (I група - 45 осіб), зі значенням індексу до 6 зубів - II групу (190 осіб), група з КПУ від 7 зубів – III групу (85 осіб).


Результати гігієнічного обстеження свідчили про незадовільний стан гігієни порожнини рота в підлітків у цілому, але особливо з ростом інтенсивності карієсу (III група).


Швидкість слиновиділення в підлітків I групи склала 0,81±0,07 мл/хв. У дітей II групи з інтенсивністю карієсу до 6 зубів показники швидкості салівації знизився до 0,59±0,02 мл/хв. (Р<0,05). Зниження рівня салівації – це несприятливий чинник, що призводить до створення критичних умов для розвитку мікрофлори й нагромадження кислих продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, що знижують рН у кислий бік.


рН ротової рідини в підлітків першої групи становив 6,76±0,1, тобто близько до нейтрального значення, а у підлітків II групи дорівнював 6,42±0,01. Ще більше рН знижувався в підлітків III групи за підвищення інтенсивності карієсу й склав 6,10±0,05. Зниження рН свідчить про інтенсифікацію процесів демінералізації, що призводить до розвитку карієсу.


Буферна ємність ротової рідини в підлітків першої групи становила 5,05±0,13. Її величина зменшувалася в II і особливо в III групі (4,77±0,01). Розбіжності статистично достовірні. Розуміючи, що значення буферної ємності полягає в нейтралізації кислот - як харчових, так і мікробних, що обумовлює нормальну мінералізацію зубів, зниження її розцінювали як несприятливий фактор.


При аналізі показників лужної фосфатази в слині її активність у першій групі дорівнювала 5,4±0,25 нкат/л, у II групі досліджуваних – значно знизилася й становила 4,29±0,29 нкат/л. Подальше зниження виявлялося в осіб із високою інтенсивністю карієсу і становило 4,01±0,23 нкат/л. Кількість лужної фосфатази тісно пов'язана з умістом фосфору й кальцію в ротовій рідині. Установлено, що за недостатності фосфору в слині мікробні фосфатази здатні розщеплювати фосфорні сполуки твердих тканин зуба (М.М.Руденко,1999).


За даними нашого дослідження, вміст фосфору в підлітків I групи становив 6,72±0,31 ммоль/л, а в II і III групах помічали тенденцію до зниження цього показника: 6,21±0,21 і 6,03±0,34 ммоль/л, відповідно.


Уміст кальцію в першій групі дорівнював величині 1,11±0,07 ммоль/л, у другій і третій групах знижувався більш виражено з підвищенням інтенсивності карієсу (1,01±0,06 ммоль/л).


Отже, за даними дослідження, в підлітків із високим значенням КПУ спостерігається порушення гомеостазу ротової рідини, що характеризується зміною вмісту мінеральних компонентів, які беруть участь у процесах мінералізації зубів і факторах, що їх регулюють.


Вивчення мікрокристалізації ротової рідини в підлітків виявило, що в першій групі величина мікрокристалізації становила в середньому 2,34±0,02, в дітей II групи - 1,50±0,10, а в III групі - 1,31± 0,09.


Порівняння показників II і III груп свідчить, що при фісурному карієсі мінералізуючий потенціал вищий, ніж при карієсі гладких поверхонь, і становить відповідно 1,68±0,07 і 1,37±0,43.


Вивчення показників неспецифічної резистентності ротової рідини й змивів показало, що активність лізоциму відрізнялася в підлітків другої й третьої груп у порівнянні з першою групою. У першій групі його середні показники становили 1,59±0,08 од./мл. У II групі вони були практично рівнозначними. У III групі за високої інтенсивності карієсу виявлялося зниження величини до 1,38±0,01 од/мл (Р<0,05). Особливо різко знижувався показник активності лізоциму в підлітків 16 років - до 1,20±0,01 од./мл. Він характеризувався як надзвичайно низький.


Вивчення кількості секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині свідчило про зниження його залежно від інтенсивності карієсу. Так, у першій групі він становив 0,63±0,09 г/л, у II групі - 0,51±0,09 г/л, а в третій - тільки 0,41±0,04 г/л (Р<0,05).


Імунограми змивів із порожнини рота показали, що в підлітків із компенсованою й субкомпенсованою формами карієсу кількість і функціональна активність імунокомпетентних клітин відносно еритроцитів барана (Е-РОН, Е-РОЕк) і клітин пекарських дріжджів (Д-РОН, Д-РОЕк) за двома показниками були вірогідно вищі, ніж у здорових підлітків.


За підвищення інтенсивності карієсу показники оцінки місцевого імунітету змінювалися так: Е-РОН підвищувався з 26,40±2,65 у першій групі до 36,2±3,11 у осіб II групи й 44,3±2,01 - III групи (Р<0,05). Також виявляли достовірне збільшення показників Е-РОЕк, з 25,2±1,71 у підлітків II і III груп до 32,3±3,21 (Р<0,05), а Д-РОЕк має виражене зниження активності імунних клітин до 27,4±2,14 і 25,3±3,02 у II і III групах, відповідно.


Отримані результати дослідження обумовили розробку спеціальної програми профілактики карієсу для підлітків 12-16 років. В основі запропонованих методів лежать використання комплексу макро- і мікроелементів разом із вітамінами та місцеве застосування ремінералізуючих засобів з урахуванням стану рН ротової рідини.


Для корекції загальної резистентності ми обрали комплекс вітамінів, мікро- і макроелементів у складі «Лайфпаку». Це спеціальний комплекс біологічно-активних речовин для підлітків, який завдяки своєму складу сприяє їхньому гармонійному росту й розвитку. Він дозволений для застосування в Україні (висновок Державної епідеміологічної комісії №05.03.02-03/42877).


Для оцінки ефективності розробленої методики профілактики були сформовані 3 групи. Основу розподілу в кожній групі склав індекс інтенсивності карієсу.


Підлітки І групи (45 осіб) із КПУ 0-1 були групою порівняння (контрольна група). Об’єднувало їх те, що вони не входили до груп диспансерного спостереження за соматичною патологією та не пред'являли скарг на момент обстеження щодо стоматологічного статусу.


Підліткам цієї групи пропонували такий профілактичний комплекс: необхідний обсяг санації, герметизація фісур, навчання навичкам гігієни порожнини рота. Дані цієї групи використовували для порівняння й розцінювали як контрольні.


Підлітки другої групи (190 осіб) з інтенсивністю карієсу до 6 зубів - розділені на 2 підгрупи. I підгрупа умовно позначалася IIА, одержувала весь профілактичний комплекс з уведенням препарату «Лайфпак» по капсулі за день, 4 тижні, два рази за рік. У II підгрупі (IIБ) поряд із вищезгаданими заходами профілактичної схеми (застосування «Лайфпаку») залежно від показників рН проводили місцеву ремінералізуючу терапію препаратами кальцію або фтору.


Підлітки третьої групи (85 осіб) з інтенсивністю карієсу більше 7 зубів на одного обстеженого також розподілені на дві підгрупи: IIIА й IIIБ. Підгрупа IIIА одержувала весь комплекс профілактичних заходів і «Лайфпак». Підліткам групи IIIБ призначали «Лайфпак» за схемою й весь комплекс місцевих профілактичних заходів: покриття зубів белагелем Са/Р або фторидом натрію в домашніх умовах залежно від рН ротової рідини. Після тестування рН рекомендували зубні пасти з різним умістом фтору або кальцію з фосфатами.


Динаміка спостереження підлітків зі здоровою порожниною рота до початку дослідження показала, що карієс у цій групі не був діагностований, але через 12 місяців інтенсивність ураження склала 0,3±0,05. Це свідчить про необхідність призначення додаткових засобів, що підвищують ремінералізуючий потенціал, а не тільки поліпшують гігієнічний догляд за порожниною рота. У групах IIА, IIIА, де спочатку діагностували карієс і провели профілактичні заходи згідно зі схемою, приріст карієсу був мінімальним, що свідчило про підвищення карієсрезистентності зубів у підлітків.


Аналіз приросту карієсу в групах IIБ і IIIБ показав високу ефективність профілактики в разі поєднання ендогенних і екзогенних засобів і методів. Додавання до комплексу препарату «Лайфпак» і ремінералізуючих розчинів сприяло зниженню приросту інтенсивності карієсу на 0,19±0,01 і 0,17±0,01, відповідно.


Редукція карієсу залежно від інтенсивності карієсу склала в підгрупах IIА й IIБ 26,6% і 36,6%, а IIIА й IIIБ - 33,3% і 43,3%, відповідно.


Показники гігієнічних індексів усіх груп за 12 місяців спостереження змінилися в кращий бік. Зі стану незадовільної гігієни порожнини рота вони перейшли на рівень задовільних показників.



 


Разом зі стоматологічним статусом вивчали біохімічні та імунологічні показники ротової рідини. Через рік після проведених профілактичних заходів у осіб усіх груп, особливо які вживали «Лайфпак» і підлягали місцевій ремінералізуючій терапії, пришвидшується виділення ротової рідини, оптимально змінюється рН, збільшується буферна ємність і підвищується концентрація кальцію; вміст фосфору також підвищується. Відповідно зменшився коефіцієнт Са/Р. Активність лужної фосфатази підвищилася, однак її величина не досягла початкового рівня.




 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины