ИЗМЕНЕНИЯ СТРУКТУРНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ СВОЙСТВ КОСТНОЙ ТКАНИ У ДЕТЕЙ С ХРОНИЧЕСКИМ ПИЕЛОНЕФРИТОМ И ИХ КОРРЕКЦИЯ НА РАЗЛИЧНЫХ ЭТАПАХ РЕАБИЛИТАЦИИ



title:
ИЗМЕНЕНИЯ СТРУКТУРНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ СВОЙСТВ КОСТНОЙ ТКАНИ У ДЕТЕЙ С ХРОНИЧЕСКИМ ПИЕЛОНЕФРИТОМ И ИХ КОРРЕКЦИЯ НА РАЗЛИЧНЫХ ЭТАПАХ РЕАБИЛИТАЦИИ
Альтернативное Название: ЗМІНИ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ДІТЕЙ З хронічного пієлонефриту ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Тип: synopsis
summary:


Матеріали та методи дослідження. На базі дитячих клiнiчних санаторiїв: «Чайка», «Здравниця», «Ювілейний» та МДМЦ «Дружба» м. Євпаторії було обстежено 310 дітей у віці 7-16 років (середній вік 12,06±2,0 р.), хворих на ХП, з них 226 (72,9 %) дівчаток і 84 (27,1%) хлопчиків. Обструктивна форма ХП спостерігалася в 244 (78,7 %) хворих, необструктивна в 66 (21,3 %) пацієнтів. Тривалість захворювання на момент спостереження в 90 (29 %) дітей була від 1 до 3 років, у 76 (24,5 %) від 4 до 6 років і в 144 (46,5 %) пацієнтів 7 і більше років. Контрольну групу (КГ) склали 30 практично здорових дітей. Групу порівняння (ГП) склали діти, що проживають в різних областях України (Поворознюк В.В., Віленський А.Б., Григор’єва Н.В., 2001). Основна група (ОГ) всіх дітей, хворих на ХП, залежно від стану КТ була розподілена на дві: у І групу ввійшло 116 пацієнтів з ОП, в ІІ групу – 194 хворих з нормальним станом КТ. Всі групи були репрезентативними за віком та статю.



Діагноз ХП був верифiкований на підставі даних анамнезу, фiзикального обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження.



Комплексні дослідження мінерального обміну проводилися в динаміці: до лікування та після закінчення повного курсу лікувально-реабілітаційних заходів.



Методи дослідження включали докладний збір анамнезу і роботу з медичною документацією, огляд та фізикальне обстеження дитини, оцінку ФР за соматометричними показниками (зріст, маса тіла, окружність грудної клітки), використовуючи методи індексів пропорційності (індекс маси тіла – ІМТ), шкал регресії за зростом. За методом Поворознюка В.В. (1997) визначався структурно-функціональний вік кісткової системи (СФВікКС) і різниця між фактичним і належним кістковим віком (ФКВ-НКВ), що характеризує темп розвитку КТ. Дослідження СФВКТ було виконано методом ультразвукової остоденситометрії на апараті "Ahіlles+" (Lunar-General Electrіc Medіcal Systems, США) з визначенням швидкості поширення ультразвуку (ШПУ, м/с), широкополосного ослаблення ультразвуку (ШОУ, дб/МГЦ), індексу міцності кісткової тканини (ІМ, %); та оцінкою одержаних даних за Z-критерієм.



Біохімічні маркери мінерального обміну – концентрація загального кальцію (Сазаг), фосфору неорганічного (Рнеорг) у сироватці крові, а також кальцію (Сас) і фосфору (Рс) у двогодинній порції сечі вивчали фотометричним методом, використовуючи набори "Філісіт-Діагностика" (ТОВ НВП, Україна). Розрахунковими методами визначався іонізований кальцій у сироватці крові (Caі), співвідношення кальцію до креатиніну в ранковій тощаковій порції сечі (Сас/Крс), а також функціональні показники нирок: швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) за формулою Schwartz, канальцева реабсорбція (КР), кліренси фосфату (CP) і кальцію (CCa), канальцева реабсорбція фосфатів (RР). За допомогою номограми Walton і Bіjvoet визначалося відношення максимальної здатності ниркових канальців реабсорбувати фосфати до швидкості гломерулярної фільтрації (TmPі/ШГФ).



Методом твердофазного імуноферментного аналізу, як маркер порушення проксимальних ниркових канальців, досліджувався рівень в2-Мікроглобуліну (в2MГ) в сечі з використанням набору B-2 MG ELІSA (DRG Dіagnostіcs, Німеччина); у сироватці крові визначалися рівні кальційрегулюючих гормонів: паратгормону (ПТГ) – набором І-PTH ELІSA (DSL, США), кальцитріолу (КТр) – набором 1,25 Vіtamіn D ELІSA (Іmmundіagnostіk, Німеччина), кальцитоніну (КТн) – набором Calcіtonіn ELІSA (BІOMERІCA, США), і гормону росту (ГР) (Хема-Медіка, Росія).



Як маркери кісткового утворення в сироватці крові нами досліджувалися рівні активності лужної фосфатази (ЛФ) –спектрофотометричним методом, і остеокальцину (ОК) –  ІФ-методом набором N-MІ Osteocalcіn (Nordіc Bіoscіence Dіagnostіcs A/S, Канада). Для оцінки напруженості кісткової резорбції в ранковій сечі натще визначали рівень дезоксипірідіноліну (ДПД) набором Metra DPD EІ kіt (Quіdel Corporatіon, США) ІФ-методом у співвідношенні із вмістом креатиніну в цій же порції сечі.



Залежно вiд запропонованих способів корекції остеопенії та етапу реабілітації були сформовані наступні групи. 1 група – 30 дітей з ХП та ОП знаходилися на традиційному СКЛ, яке включало в себе: І-ІІ лікувально-руховий режим; кліматолікування: аеротерапія по І-ІІ режиму, геліотерапія по ІІ режиму та таласотерапія по І-ІІ режиму (у літній період); збалансоване харчування з включенням продуктів з підвищеним вмістом кальцію (1200-1500 мг/добу); бальнеотерапію і прийом всередину мінеральних вод; пелоїдотерапію (грязьових аплікацій на область "трусів" при температурі 38-40 °С, експозицією 8-10 хвилин, через день, на курс 10 процедур); і додаткові заходи  залежно від спектра супутньої патології: ручний масаж (м'язів спини, живота, коміркової зони), електрофізіопроцедури, фітотерапія, а також фармакотерапія полівітамінами та іншими препаратами за показаннями. 2 група – 20 хворих на ХП дітей з ОП, яким на СКЛ додатково призначався препарат "Вітрум Кальціум + вітамін D3" по 1 таблетці на добу наприкінці основного прийому їжі 20-30 днів (крім літнього періоду) для підвищення ефективності традиційної санаторно-курортної реабілітації з метою корекції вторинної ОП. 3 групі – 20 пацієнтам для лікування ОП на СКЛ додатково призначалися антигомотоксичні засоби "Солідаго композітум С" по 2,2 мл в/м 1 раз у 3 дні №5 та "Остеобіос" по 10-12 капель 2 рази в день 20-30 днів. В амбулаторних умовах 4 група хворих (17 дітей) отримувала корекцію ОП препаратом "Вітрум Кальціум + вітамін D3", а 5 група (17 пацієнтів) – комбінацією "Солідаго композітум С" і "Остеобіос" за вище описаними схемами.



Статистична обробка даних проводилась з використанням методів параметричної та непараметричної статистики за допомогою статистичної програми Statistica 6.0 (Statsoft, США). Визначались основні статистичні характеристики: середнє, помилка середнього і стандартне відхилення. Перевірка гіпотез щодо рівності двох середніх виконувалась з використанням парного критерію Вілкоксона і U-тесту Манна-Уїтні. Для оцінки ступеня взаємозв’язків проводився кореляційний аналіз з обчисленням парних коефіцієнтів кореляції Спірмена (r).



Результати досліджень та їх обговорення. При антропометричному дослідженні негармонійний ФР був відзначений у 104 (33,5 %) хворих на ХП дітей: найбільше часто у віці 13 - 16 років (у 42,5 % хворих), а також серед хворих дівчаток – на 13,2 % (у 1,6 рази) частіше, ніж у хлопчиків. У віковому інтервалі 10 - 12 років дисгармонійність ФР у два рази частіше відзначалася серед хлопчиків, ніж серед дівчаток. Період 13 - 16 років відрізнявся найвищою частотою дисгармонійного ФР серед хворих на ХП дівчаток (50 %), що було в 3 рази більше, ніж у хлопчиків у цьому віці. Відставання фактичного структурно-функціонального віку кісткової системи від  належного (ФКВ-НКВ) відзначалося в 85 (27,4 %) хворих на ХП, з яких в однієї половини затримка в кістковому розвитку була на 0,5 - 1 рік, а в іншої – більше ніж на 1 рік. У результаті середні арифметичні значення СФВікКС і показника (ФКВ-НКВ) у хворих на ХП дітей основної групи були достовірно нижче (Р<0,01, Р<0,001), ніж у дітей ГП і КГ. Це свідчило про відставання дітей із ХП від здорових по кістковому віку (КВ) внаслідок низьких темпів розвитку кісткової системи (КС).



У дітей основної групи СФВікКС прямо пропорційно залежав від віку (r=0,87, Р<0,05). У 2 рази частіше відставання ФКВ від НКВ відзначалося в хворих на ХП у віці 10 - 12 років (40 %), у порівнянні з віковими періодами 7 - 9 років (22,2 %) і 13 - 16 (19,0 %) років. Середній темп росту КТ достовірно був нижче серед дівчаток у порівнянні з хлопчиками (Р<0,05). Серед дівчаток відставання КВ відзначалося в 2 рази частіше у віці 10 - 12 років, а серед хлопчиків такі зміни були частіше (на 5 - 8 %) також у віці 10 - 12 років у порівнянні з іншими віковими періодами. Це вказувало на те, що значна вікова дисрегуляція в системі гіпоталамус-гіпофіз-полові залози впливала на процеси кісткового формування, що, в остаточному підсумку, відбивалося в розвитку ОП і підвищеного ризику кісткових переломів у дітей із ХП.



Відставання СФВікКС найбільше було виражено в пацієнтів, які хворiють на ХП протягом  4-6 років, у порівнянні з групами, що мають більш-менш тривалі терміни хвороби (Р<0,01). Це свідчило про те, що в дітей із ХП у перші 6 років хвороби темпи розвитку КТ зменшувалися в зв'язку з перебігом патологічного ренального процесу, однак при більш тривалому терміну ХП на тлі збільшення віку і подальшого біологічного розвитку стан КТ поліпшувався.



Показник (ФКВКВ), що характеризує темп кісткового формування, достовірно (Р<0,05) був нижче в дітей з обструктивною формою ХП, які раніше отримували тільки консервативну терапію, у порівнянні з хворими, котрі мали в анамнезі хірургічну корекцію зміненої уродинаміки. Спостерігалася тенденція до відставання темпів кісткового розвитку у дітей з обструктивними формами ХП стосовно необструктивних, а також у пацієнтів з рецидивуючим характером перебігу мікробно-запального процесу в нирках у порівнянні з латентним.



Також нами виявлені достовірні позитивні кореляційні залежності між рівнем ФР і показниками КВ (r=0,7, P<0,001), це ще раз підтверджувало високу значимість КВ в оцінці загального біологічного розвитку дитини.



Отримані дані при проведенні ультразвукової остеоденситометрії свідчили про достовірне зниження середніх значень усіх кісткових характеристик у дітей із ХП у порівнянні з дітьми КГ і ГП (Р<0,001 (ІМ, ШПУ); Р<0,05 (ШОУ)), що свідчило про виражені структурні зміни КТ, зменшення щільності, пружності та еластичності кістки, що призводять до зниження її міцності і підвищенню ризику розвитку ускладнень (кісткових переломів) у хворих на ХП. Зниження інтегрального показника, що характеризує всі СФВКТ - ІМ (%) - спостерігалося у 37,4 % дітей із ХП, при цьому у 5,4 % пацієнтів воно характеризувалося як остеопоротичне. Зниження ІМ спостерігалося від -1 до -29 %.



Виразність порушень СФВКТ у дітей із ХП залежала від календарного віку дитини, про що свідчили виявлені прямі кореляційні зв'язки. Параметр ШОУ характеризуючи мінеральний компонент кістки, мав більш тісний статистичний зв'язок з віком (r=0,47, P<0,001), ніж показник ШПУ (r=0,31, P<0,001), який визначає білково-органічну складову КТ. Параметр ІМ залежав від календарного віку (r=0,46, P<0,001) і найбільш часто його зниження відзначалось у пацієнтів у віці 9 - 10 років (у 60 - 57,2 % хворих), а також у 12 і 16 років (у 48,9 і 46,2 % дітей).


 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины