Вплив фізичних навантажень на віковий склад та метаболічний статус червонокрівців периферійної крові спортсменів, які займаються бігом на середні дистанції

summary

Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням протягом 2006-2008 рр. знаходилось 108 спортсменів-чоловіків 18-21 року, які займались бігом на середні дистанції (50 спортсменів масових розрядів, 58 кандидатів та майстрів спорту). Контрольну групу склали 47 практично здорових нетренованих чоловіків 18-21 року. Робота виконувалась у відповідності до загальноприйнятих біоетичних норм. Дослідження здійснювали до та після змагань в науковій лабораторії кафедри патофізіології Луганського державного медичного університету (завідувач кафедри – професор Н.К. Казімірко).

У периферичній крові проводили підрахунок кількості червонокрівців, ретикулоцитів, визначали показник гематокриту. Гемолізати червонокрівців отримували шляхом змішування 2 мл отриманої суспензії з 2 мл 0,002 М HCl на 0,9 % розчині NaCl. Кислотну резистентність червонокрівців визначали методом И.А. Терскова та И.И. Гительзона (1957). Із отриманих даних складали еритрограми та підраховували показник стійкості червонокрівців. При цьому враховували час сферуляції (точка початку гемолізу), час появи максимуму, час початку та закінчення гемолізу, висоту максимуму, кількість максимумів. На еритрограмах визначали точки: (1) кінця сферуляції (відповідала початку кислотного гемолізу); (2) передмаксимуму гемолізу; (3) максимуму гемолізу; (4) постмаксимуму-1 гемолізу; (5) постмаксимуму-2 гемолізу; (6) кінця гемолізу. На графічному зображенні еритрограми визначали загальну площу фігури, використовуючи формули визначення площі прямокутника та трикутника. Приймали розраховану площу до кількості червонокрівців в 1 літрі крові. З часових точок (1-6) ламаної лінії опускали перпендикуляри на ось ординат та вираховували площі фігур між перпендикулярами. Площа кожної фігури відповідала частці червонокрівців певного віку. Розрахунок абсолютної кількості червонокрівців кожної вікової групи проводили за формулою: кількість червонокрівців=(А+В)/С, де А – загальна кількість червонокрівців (Т/л), В – площа фігури між перпендикулярами, С – загальна площа фігури, обчислена при визначенні еритрограми.

Для визначення показників ПОЛ, системи АОЗ, вмісту аденозину фосфатів у різних вікових групах червонокрівців на еритрограмах визначали 6 точок, описаних вище. Для ізоляції клітин певної вікової групи з другої порції крові реакцію зупиняли в точці сферуляції, з третьої порції – в точці передмаксимуму, з четвертої – в точці максимуму, з п’ятої – в точці постмаксимуму-1, з шостої – в точці постмаксимуму-2. Реакцію зупиняли додаванням 3 мл 0,002 N розчину NaOH, який знаходився в центрифужній пробірці обсягом 20 мл. Після зупинки реакції кислотного гемолізу червонокрівців пробірку негайно центрифугували протягом 1 хвилини при 1000 оборотах за хвилину. Після центрифугування забирали надосадову рідину, в якій визначали необхідні метаболічні показники, розрахунок концентрації проводили з урахуванням кратності розведення вихідного об’єму крові, від отриманого результату віднімали значення відповідних метаболічних показників в сироватці крові (визначені з урахуванням гематокриту), результат відповідав вмісту метаболітів у червонокрівцях.

У червонокрівцях вивчали: вміст МДА, ДК, активність КТ, СОД, Г-6-ФДГ та ЛДГ, вміст АМФ, АДФ, АТФ, ізоферментний спектр ЛДГ. ЕЗ вираховували за формулою: ЕЗ = ((АТФ) + 1/2(АДФ))/((АТФ) + (АДФ) + (АМФ)). Характер виявлених змін був проаналізований з використанням варіаційної статистики на ЕОМ.

Результати дослідження та їх аналіз. Вплив фізичних навантажень на кількісний та віковий склад червонокрівців. Загальні кількості червонокрівців в крові осіб контрольної групи та спортсменів до змагань були практично однаковими. Після змагань загальні кількості червонокрівців збільшувались, але в розрядників - невірогідно.

До змагань абсолютна та відносна кількість старих клітин в розрядників та осіб контрольної групи була практично однаковою. У висококваліфікованих бігунів частка та абсолютний вміст старих червонокрівців виявились вірогідно нижчими показників осіб контрольної групи та розрядників. Кількість зрілих-2 клітин в розрядників відповідала показнику осіб контрольної групи, тоді як в висококваліфікованих бігунів була суттєво нижчою. Кількість зрілих-1 клітин у розрядників за відносним і абсолютним показниками знаходилась в межах значень осіб контрольної групи; а в бігунів високої кваліфікації – була суттєво збільшеною. У розрядників відносний вміст молодих клітин не відрізнявся від показника осіб контрольної групи та був вірогідно вищим, ніж відносні кількості старих, зрілих-2 та зрілих-1 червонокрівців. У бігунів високої кваліфікації відносна кількість молодих клітин невірогідно відрізнялась від такої в розрядників, але була вірогідно вищою, ніж частки старих, зрілих-2 та зрілих-1 клітин всередині групи. Абсолютна кількість молодих клітин у висококваліфікованих бігунів вірогідно переважала над рівнями старих, зрілих-2 та зрілих-1 червонокрівців, але невірогідно перевищила показник розрядників. Рівень юних клітин в розрядників за відносним та абсолютним показниками невірогідно відрізнявся від показників осіб контрольної групи. У висококваліфікованих спортсменів частка юних червонокрівців була практично однаковою з показниками осіб контрольної групи та розрядників.

Після змагань в розрядників сума старих та зрілих-2 червонокрівців склала 38,48±1,53 %, що було в 1,19 рази вище їх вихідного рівня (р<0,05), або 1,897±0,076 Г/мл проти 1,19±0,047 Г/мл у висококваліфікованих бігунів (р<0,001), тоді як сума зрілих-1, молодих та юних клітин склала 61,52±2,8 %, що було нижче вихідного рівня в 1,1 рази (р<0,05), або 3,03±0,12 Г/мл проти 3,83±0,15 Г/мл у висококваліфікованих бігунів (р<0,001). У висококваліфікованих бігунів сукупність старих та зрілих-2 червонокрівців після змагань склала 23,72±0,94 %, що було невірогідно вище вихідного рівня.

Вплив фізичних навантажень на кислотну резистентність червонокрівців. До змагань не виявлено вірогідних розбіжностей між показниками кислотної резистентності спортсменів та осіб контрольної групи. Однак у висококваліфікованих бігунів спостерігали вірогідне подовшення часу сферуляції, невірогідне збільшення часу появи передмаксимуму, максимуму, першого та другого постмаксимумів порівняно з розрядниками. Тривалість гемолізу у висококваліфікованих спортсменів виявилась невірогідно довшою, ніж в розрядників. У всіх спортсменів реєстрували тільки один максимум гемолізу.

Після змагань в розрядників час сферуляції, появи передмаксимуму та максимуму вірогідно скорочувався порівняно з показниками висококваліфікованих бігунів та осіб контрольної групи. Висота максимуму гемолізу в розрядників виявилась невірогідно вищою, ніж вихідний рівень, та вірогідно вищою показника осіб контрольної групи. У всіх розрядників реєстрували тільки один максимум гемолізу, а також вірогідне скорочення часу появи першого та другого постмаксимумів та тривалості гемолізу порівняно з вихідним рівнем та особами контрольної групи.

У висококваліфікованих бігунів час сферуляції після змагань невірогідно скоротився проти вихідного рівня, не відрізнявся від показника осіб контрольної групи та був вірогідно довшим, ніж в розрядників. Час появи передмаксимуму також невірогідно скорочувався відносно вихідного рівня та не відрізнявся від показника осіб контрольної групи, тоді як порівняно з показником розрядників був вірогідно збільшеним. Час появи максимуму коливався в межах значень осіб контрольної групи, але був невірогідно нижчим вихідного рівня та вірогідно перевищував показник розрядників. Висота максимуму невірогідно збільшилась проти вихідного значення та показника розрядників. Збільшення висоти максимуму в бігунів високої кваліфікації після змагань, порівняно з показником осіб контрольної групи, було вірогідним. Особливістю еритрограми була поява в 45 % висококваліфікованих бігунів двох максимумів. Відзначали невірогідне скорочення часу появи першого та другого постмаксимумів відносно вихідного рівня. Крім того, зареєстровані показники виявились вірогідно вищими, ніж в розрядників для часу появи першого та другого передмаксимумів. Тривалість гемолізу невірогідно скоротилась порівняно з вихідним рівнем, але була вірогідно більшою показників осіб контрольної групи та розрядників.

Вплив фізичних навантажень на стан процесів ПОЛ в червонокрівцях. До змагань вміст ДК та МДА в червонокрівцях розрядників вірогідно не відрізнявся від показників осіб контрольної групи. У висококваліфікованих бігунів вміст ДК та МДА був вірогідно нижчим показників осіб контрольної групи та розрядників. Після змагань в розрядників рівні ДК та МДА вірогідно збільшились проти вихідних рівнів та показників осіб контрольної групи. Активація процесів ПОЛ у висококваліфікованих бігунів була менш значною.

Вміст ДК та МДА в старих клітинах розрядників виявився вірогідно вищим, ніж в зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних червонокрівцях. У розрядників до змагань концентрації ДК та МДА в клітинах різних вікових груп не відрізнялись від таких в осіб контрольної групи. У висококваліфікованих бігунів вихідні рівні ДК та МДА суттєво відрізнялись від значень осіб контрольної групи та були нижчими їх, при збереженні тенденції до найвищої активності процесів ПОЛ в старих червонокрівцях та найменшої – в юних.

Після змагань активність процесів ПОЛ у всіх вікових групах клітин суттєво збільшувалась, при цьому найбільшу інтенсифікацію спостерігали в клітинах розрядників. Незалежно від кваліфікації спортсменів, найінтенсивніший перебіг процесів ПОЛ реєстрували в старих клітинах, помірний – в зрілих-2 та зрілих-1, найменш активний – в юних.

Вплив фізичних навантажень на стан системи АОЗ в червонокрівцях. У загальному пулі клітин розрядників до змагань активність КТ була вірогідно нижчою, ніж у висококваліфікованих бігунів, та невірогідно нижчою показника осіб контрольної групи. Вихідний рівень активності СОД в спортсменів вірогідних відмінностей з показником осіб контрольної групи не мав, але активність СОД у висококваліфікованих бігунів виявилась вірогідно вищою. Після змагань зареєстроване суттєве зниження активності КТ та СОД в обох групах спортсменів, однак в бігунів високої кваліфікації активність КТ та СОД виявилась вірогідно вищою.

Різні вікові групи червонокрівців характеризувались різним рівнем активності КТ та СОД. У осіб контрольної групи активність КТ в старих клітинах виявилась в 1,69 рази меншою, ніж в зрілих-2 клітинах; в 2,23 рази меншою, ніж в зрілих-1, в 2,83 та 3,19 рази меншою, ніж в молодих та юних клітинах (р<0,001 в усіх випадках). Активність СОД в старих клітинах осіб контрольної групи виявилась в 1,44 рази меншою, ніж в зрілих-2, в 1,87 рази меншою, ніж в зрілих-1, та, відповідно, в 3,05 та 3,45 рази меншою ніж в молодих та юних клітинах (р<0,05 в усіх випадках).

Різна активність КТ та СОД зареєстрована також у вікових групах клітин спортсменів до змагань. У цілому, активність КТ та СОД у вікових групах клітин розрядників не мала вірогідних відмінностей з показниками осіб контрольної групи; найменшу активність ферментів також реєстрували в старих клітинах, найбільшу – в юних. У бігунів високої кваліфікації вихідна активність КТ в старих клітинах була вірогідно вищою, а активність СОД – вірогідно меншою показників осіб контрольної групи та розрядників. У зрілих-2 червонокрівцях значущих розбіжностей не виявлено. У зрілих-1, молодих та юних клітинах активність КТ виявилась вірогідно вищою, ніж в осіб контрольної групи та розрядників. Рівень активності СОД в зрілих-1 та молодих червонокрівцях не відрізнявся від показника осіб контрольної групи, а також виявився вірогідно вищим показника розрядників. Вихідна активність СОД в юних клітинах вірогідно перевищила показники осіб контрольної групи та розрядників.

Після змагань найбільшу недостатність системи АОЗ спостерігали у всіх вікових групах червонокрівців розрядників.

Вплив фізичних навантажень на активність Г-6-ФДГ, ЛДГ та її фракцій в червонокрівцях. Вихідні рівні активності Г-6-ФДГ, ЛДГ та її ізоферментів в загальному пулі червонокрівців розрядників до змагань не відрізнялись від таких осіб контрольної групи, а показники висококваліфікованих бігунів були суттєво вищими. Після змагань активність Г-6-ФДГ, ЛДГ та її ізоферментів знижувалась у всіх спортсменів, при цьому в розрядників дефіцит виявився найбільшим.

У осіб контрольної групи найменша активність Г-6-ФДГ була зареєстрована в старих червонокрівцях: вона виявилась в 2,02 рази нижчою, ніж в юних клітинах, в 1,67 рази нижчою, ніж в молодих, та в 1,41 і в 1,29 рази нижчою, ніж в зрілих-1 та зрілих-2 (р<0,05 у всіх випадках). У розрядників вихідний рівень активності Г-6-ФДГ в старих клітинах не відрізнявся від значення осіб контрольної групи та був нижчим, ніж в юних, молодих, зрілих-1 та зрілих-2 клітинах. Аналогічна ситуація мала місце і відносно вихідних рівнів активності Г-6-ФДГ в бігунів високої кваліфікації.

У розрядників після змагань активність Г-6-ФДГ в усіх вікових групах клітин знижувалась проти вихідного рівня та показника осіб контрольної групи. У висококваліфікованих бігунів активність Г-6-ФДГ у всіх вікових групах клітин знижувалась проти вихідного рівня та показника осіб контрольної групи, але збільшувалась проти показника в клітинах розрядників (р>0,05 в усіх випадках).

Активність загальної ЛДГ також була неоднаковою в різних вікових групах червонокрівців осіб контрольної групи і спортсменів. Середній рівень активності загальної ЛДГ в старих червонокрівцях осіб контрольної групи був в 1,12 рази нижчим, ніж в зрілих-2 клітинах, в 1,13 рази нижчим, ніж в зрілих-1 клітинах, та, відповідно, в 1,25 та в 1,29 рази нижчим, ніж в молодих та юних. Аналогічні зсуви активності загальної ЛДГ спостерігали також в червонокрівцях спортсменів різної кваліфікації, незалежно від динаміки змагального періоду. Після змагань активність загальної ЛДГ у вікових групах червонокрівців розрядників знижувалась, однак кінцева активність загальної ЛДГ залежала від її вихідного рівня та була неоднаковою в різних вікових групах клітин. Активність загальної ЛДГ в клітинах різних вікових груп висококваліфікованих бігунів після змагань суттєво знижувалась, а зміни були менш значними, ніж в розрядників.

У всіх групах червонокрівців осіб контрольної групи та спортсменів частка фракції ЛДГ1+2 була найбільшою. При урахуванні абсолютних показників активності ЛДГ1+2 в клітинах різного віку встановлена її найбільша активність в юних червонокрівцях, а найменша активність – в старих клітинах. Після змагань в розрядників активність ЛДГ1+2 в усіх групах червонокрівців знижувалась за абсолютними показниками. Рівень активності ЛДГ1+2 юних клітин був найбільшим порівняно з таким в інших вікових групах червонокрівців. У старих, зрілих-2, зрілих-1 клітинах висококваліфікованих бігунів до змагань активність ЛДГ1+2 виявилась невірогідно вищою такої в розрядників та в осіб контрольної групи, а також була вірогідно нижчою показника юних клітин. Після змагань активність ЛДГ1+2 в червонокрівцях знижувалась, при цьому найменший рівень активності реєстрували в старих клітинах розрядників.

Частка активності ЛДГ3 в різних вікових групах червонокрівців була стабільною та коливалась в діапазоні 18,1-18,7 %. Абсолютні показники активності ЛДГ3 в клітинах різного віку були неоднаковими в осіб контрольної групи та спортсменів. У осіб контрольної групи та в розрядників до змагань найменшу абсолютну активність ЛДГ3 реєстрували в старих клітинах. Після змагань активність ЛДГ3 у вікових групах червонокрівців знижувалась.

Активність ЛДГ4+5 була різною у вікових групах червонокрівців, при цьому найбільші частка цього ізоферменту та його абсолютна активність були зареєстровані в старих клітинах, а найменші – в юних. Вказана закономірність простежувалась як у вікових групах клітин осіб контрольної групи, так і в спортсменів (незалежно від їх кваліфікації та динаміки змагань). Після змагань активність ЛДГ4+5 знижувалась. В старих, зрілих-2 та зрілих-1 червонокрівцях висококваліфікованих бігунів відзначали зниження активності ЛДГ4+5 в 1,17-1,2 рази проти вихідних рівнів. У зрілих-2 клітинах кінцева активність ЛДГ4+5 виявилась суттєво нижчою такої в групі розрядників.

Вплив фізичних навантажень на енергетичний потенціал червонокрівців. Вихідний енергетичний потенціал в загальному пулі клітин до змагань виявився дещо вищим у висококваліфікованих бігунів, що мало прояв у вірогідному переважанні в цих спортсменів вмісту АТФ, а також у невірогідному збільшенні ЕЗ. Після змагань відзначали збільшення концентрацій АДФ та АМФ, особливо в розрядників. У результаті зниження рівня АТФ та збільшення АДФ та АМФ, ЕЗ після змагань знижувався (більш виразно – в розрядників).

До змагань вміст АТФ в старих червонокрівцях розрядників виявився вірогідно нижчим, ніж в інших вікових групах клітин, але суттєвих розбіжностей з показниками осіб контрольної групи не виявлено. Вихідний рівень АТФ в старих клітинах висококваліфікованих бігунів був невірогідно вищим, ніж в розрядників, вірогідно вищим показника осіб контрольної групи, а також вірогідно нижчим показників у інших вікових групах клітин висококваліфікованих бігунів. Вихідні рівні АТФ в зрілих-2 та молодих клітинах висококваліфікованих бігунів вірогідних розбіжностей з такими розрядників не мали. У молодих та юних клітинах висококваліфікованих бігунів вихідний рівень АТФ виявився вірогідно вищим таких в осіб контрольної групи та розрядників. Після змагань вміст АТФ в червонокрівцях різних вікових груп знижувався. Кінцеві рівні АТФ в клітинах висококваліфікованих бігунів були вірогідно вищими таких в розрядників.

Вихідні концентрації АДФ в червонокрівцях всіх вікових груп в розрядників вірогідних відмінностей з показниками осіб контрольної групи не мали. У висококваліфікованих бігунів збільшення вмісту АДФ в старих, зрілих-2 та зрілих-1 клітинах було вірогідним порівняно з розрядниками, а в молодих та юних – невірогідним. Після змагань вміст АДФ в червонокрівцях збільшувався, при цьому найбільші концентрації АДФ реєстрували в старих клітинах. Найбільше накопичення АДФ в клітинах різних вікових груп спостерігали в розрядників.

Вміст АМФ в старих червонокрівцях розрядників до змагань невірогідно відрізнявся від показника осіб контрольної групи та вірогідно перевищував такий у всіх вікових групах клітин. У бігунів високої кваліфікації до змагань вміст АМФ в старих червонокрівцях виявився вірогідно нижчим показників осіб контрольної групи та розрядників, а також був вірогідно вищим, ніж в зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних клітинах цих же спортсменів. Після змагань в розрядників вміст АМФ в усіх вікових групах клітин вірогідно перевищив показник осіб контрольної групи, вихідний рівень і показник старих клітин висококваліфікованих бігунів. Порівняно з вихідним рівнем, концентрація АМФ після змагань в старих, зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних червонокрівцях висококваліфікованих бігунів вірогідно збільшилась.

Вказані зсуви у вмісті АТФ, АДФ та АМФ призводили до зниження ЕЗ червонокрівців. Кожна вікова група червонокрівців мала свій певний ЕЗ, при цьому найбільший ЕЗ мали юні клітини, а найменший – старі. Вихідні значення ЕЗ у вікових групах червонокрівців спортсменів суттєвих розбіжностей з такими в осіб контрольної групи, а також між групами не мали. Після змагань ЕЗ знижувався, порушення у вікових групах червонокрівців висококваліфікованих бігунів були менш значними.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичне обґрунтування ролі фізичних навантажень змагального періоду у виникненні порушень кількості, вікового складу та метаболічного статусу червонокрівців периферичної крові спортсменів-бігунів на середні дистанції різної кваліфікації.

1.              У спортсменів після змагань відбуваються збільшення абсолютної кількості червонокрівців в периферичній крові та зміна їх вікового складу. У розрядників зсуви у віковому складі червонокрівців мають прояв у зменшенні кількості молодих клітин при збільшенні кількостей старих, зрілих-2, зрілих-1 та юних. У висококваліфікованих спортсменів зсуви мають прояв у зменшенні вмісту старих та збільшенні зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних клітин. У спортсменів-розрядників сумарний вміст старих та зрілих-2 червонокрівців є в 1,6 рази вищим, а сумарний вміст зрілих-1, молодих та юних червонокрівців – в 1,26 рази нижчим, ніж у висококваліфікованих спортсменів.

2.              В кінці змагального періоду тренувального макроциклу в спортсменів реєструють зміни показників кислотної резистентності червонокрівців периферичної крові. В розрядників скорочується час сферуляції, час появи передмаксимуму, максимуму, першого та другого постмаксимумів гемолізу, тривалість гемолізу, реєструють один максимум гемолізу при збільшенні його висоти. У висококваліфікованих спортсменів реєструють стабільність часу сферуляції, появи передмаксимуму, максимуму, першого та другого пост максимумів гемолізу, збільшення тривалості гемолізу, кількості та висоти максимумів гемолізу.

3.              Різні вікові групи червонокрівців характеризуються різною активністю процесів ПОЛ та ферментів системи АОЗ. Найбільшу активність ПОЛ при найменшій активності ферментів системи АОЗ спостерігають в старих червонокрівцях; найменшу активність ПОЛ при найбільшій активності антиокислювальних ферментів – в юних та молодих клітинах, помірний баланс між активністю ПОЛ та системи АОЗ – в зрілих-2 та зрілих-1. Вихідний рівень активності антиокислювальних ферментів є більш високим в червонокрівцях спортсменів високої кваліфікації. В кінці змагального періоду тренувального макроциклу відбувається посилення інтенсивності процесів ПОЛ та зниження активності ферментів системи АОЗ, що має прояв у збільшенні внутрішньоклітинного вмісту ДК та МДА, в також у зниженні активності КТ та СОД. Найбільші порушення мають місце в старих та зрілих-2 червонокрівцях у розрядників, найменші – в юних та молодих клітинах висококваліфікованих спортсменів. В цілому, зміни активності балансу ПОЛ/АОЗ в червонокрівцях різних вікових груп у висококваліфікованих спортсменів є менш значними порівняно з розрядниками.

4.              Для різних вікових груп червонокрівців характерна різна активність Г-6-ФДГ, ЛДГ та її фракцій. Найбільшу активність реєструють в юних та молодих червонокрівцях, помірну – в зрілих-1 та зрілих-2, найменшу – в старих. В кінці змагального періоду активність Г-6-ФДГ, ЛДГ та її фракцій в червонокрівцях спортсменів знижується: найбільше – в старих клітинах розрядників, найменше – в юних та молодих клітинах висококваліфікованих спортсменів. У цілому, зміни активності Г-6-ФДГ, ЛДГ та її фракцій в червонокрівцях різних вікових груп у висококваліфікованих спортсменів є менш значними порівняно з розрядниками.

5.              Червонокрівці різних вікових груп містять різні кількості АТФ, АДФ, АМФ; та мають різний ЕЗ, найбільший в юних клітин, помірний – в молодих, зрілих-1 та зрілих-2 клітинах, найменший – в старих. В кінці змагального періоду в спортсменів зменшується ЕЗ червонокрівців та знижується вміст АТФ при збільшенні концентрацій АДФ та АМФ. Найсуттєвіше ЕЗ знижується в старих та зрілих-2 червонокрівцях, помірно – в зрілих-1 та молодих, найменше – в юних. Порушення енергетичного потенціалу червонокрівців висококваліфікованих спортсменів є меншими порівняно з розрядниками.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.              Розроблена методика кількісного визначення вікового складу червонокрівців периферичної крові шляхом планіметричного аналізу кислотних еритрограм. На еритрограмах визначали 6 точок та загальну площу фігури, використовуючи формули визначення площі прямокутника та трикутника. Приймали розраховану площу до кількості червонокрівців в 1 літрі крові. З часових точок (1-6) ламаної лінії опускали перпендикуляри на ось ординат та вираховували площі фігур між перпендикулярами. Площа кожної фігури відповідала частці червонокрівців певного віку. Розрахунок абсолютної кількості червонокрівців кожної вікової групи проводили за формулою: кількість червонокрівців=(А+В)/С, де А – загальна кількість червонокрівців (Т/л), В – площа фігури між перпендикулярами, С – загальна площа фігури, обчислена при визначенні еритрограми.

2.              При визначенні внутрішньоклітинного вмісту хімічних речовин та активності внутрішньоклітинних ферментів за умов проведення кислотного гемолізу червонокрівців для зупинки кислотного гемолізу в потрібній часовій точці до суспензії червонокрівців, які взаємодіють з 0,1 N розчином хлористоводневої кислоти, додають еквівалентний об’єм 0,1 N NaOH, після чого проводять центрифугування суспензії клітин при 1000 оборотах на хвилину протягом 3 хвилин та наступне визначення у надосадовій рідині необхідних речовин.