Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / Jurisprudence / Administrative law; administrative process
title: | |
Альтернативное Название: | ЗАЩИТНИК В производстве по делам об административных правонарушениях |
Тип: | synopsis |
summary: |
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, її актуальність, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження; розкриваються його методологічні та теоретичні засади; визначається особистий внесок здобувача, наукова новизна роботи, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень роботи, її структуру та обсяг.
Розділ 1 «Основні теоретичні засади участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення», який складається з двох підрозділів, присвячено теоретичним питанням правової сутності діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, генезису дослідження його адміністративно-правового статусу в адміністративній науці із виділенням етапів розвитку та їх характеристикою.
У підрозділі 1.1. «Правова природа діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» розглянуто основні складові елементи правової природи участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких розпочинається із дослідження передумов такої діяльності, що випливають як із сутності адміністративно-деліктного процесу, в якому суттєво зачіпляються права та свободи людини, так й із недосконалого стану адміністративно-деліктного законодавства, що відкриває шлях до потенційного свавілля органів адміністративної юрисдикції. У підрозділі проаналізовані кількісні та якісні статистичні показники притягнення до адміністративної відповідальності та накладання адміністративних стягнень за останні роки, наведені приклади з практики, що свідчать про численні випадки порушень прав та свобод особи під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, недотримання законності у діяльності адміністративно-юрисдикційних органів, які акумульовані на підставі публікацій у періодичній літературі та даних правозахисних інституцій. Підкреслено генетичний зв’язок професійного тлумачення норм права та професійної правової допомоги, якої потребують учасники правовідносин, що виникають у рамках адміністративно-деліктного процесу, відзначено стійкість тенденції виділення в адміністративно-правовій науці принципу забезпечення захисту прав та свобод людини, складовою якого завжди є реалізація конституційного права на захист та правову допомогу, і стосовно адміністративного права взагалі, і його адміністративно-процесуальної складової, зокрема, адміністративно-деліктної. В свою чергу, інститут захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення виступає однією із гарантій законності провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Звернення до відповідних нормативно-правових актів, перспективного законодавства та теоретичних напрацювань свідчить також про тісний зв'язок сутності діяльності захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення із такими категоріями як "правова допомога", "юридична допомога", "захист", "представництво", "реалізація права на правову допомогу", "забезпечення права на правову допомогу" тощо, тому у підрозділі здійснено розгорнутий аналіз та розмежування зазначених понять у контексті участі захисника в адміністративно-деліктному процесі. Детально висвітлено специфіку правової природи діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у порівнянні з іншими видами юридичного процесу, визначено мету та завдання відповідної діяльності, сформульовано поняття захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
У підрозділі 1.2. «Ґенеза дослідження адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» відзначається, що, на відміну від кримінально-правової та цивільно-правової наук, в адміністративно-правовій науці робіт, безпосередньо присвячених характеристиці правового статусу захисника, на відміну від інших суб’єктів (наприклад, прокурора, потерпілого того), не було і ця прогалина зберігається до цього часу. Увага вчених-адміністративістів постійно зосереджується або ж на фрагментарному аналізі статусу цього суб’єкта під кутом зору характеристики всіх суб’єктів, або ж на окремих процесуально-правових властивостях його статусу, що, у свою чергу, зумовлює відсутність надійного наукового фундаменту для нормотворчої діяльності щодо відповідної сфери відносин і, як наслідок, недосконалість законодавства та проблемність його застосування. У роботі, на підставі ґрунтовного аналізу праць вітчизняних вчених, написаних у різні історичні періоди, зроблено висновок про певну етапність доктринального дослідження правового статусу захисника у провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема пропонується умовно виділити чотири етапи: перший із тотальним запереченням необхідності участі захисника у провадженні, другий – із першими спробами наукового аналізу окремих складових процесуального статусу захисника як самостійного суб’єкта провадження, однак при пануванні тези щодо відсутності нагальної потреби у його участі, третій – із появою перших наукових дискусій щодо місця і ролі захисника в системі суб’єктів провадження, хоча й із фрагментарним поглядом на цю проблему, четвертий – із поглибленою спеціалізацією наукових досліджень, появою наукових дискусій щодо співвідношення понять «суб’єкт» – «учасник», тенденцією щодо зростання інтересу науковців до дослідження питань правового статусу захисника у провадженні, хоча і при відсутності комплексних робіт. У підрозділі детально аналізуються особливості кожного періоду ґенези й формулюється висновок щодо потреби саме комплексного дослідження відповідного питання у світлі активізації нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній та адміністративно-процесуальній сферах.
Розділ 2 «Особливості правового статусу захисника в адміністративно-деліктному процесі» присвячено дослідженню основних елементів правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розкрито специфіку його діяльності у адміністративно-деліктному процесі шляхом визначення місця серед інших суб’єктів зазначеного процесу та охарактеризовано його участь на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У підрозділ 2.1 «Характеристика основних елементів правового статусу захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення» зазначається, що питання щодо правового статусу захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення на теоретичному рівні пов'язане із існуючими в правовій науці дослідженнями щодо правового статусу особи взагалі, адміністративно-процесуального статусу особи, правового положення учасників (суб'єктів) адміністративно-деліктного процесу, а також загального правового статусу захисника, фахівця в галузі права, адвоката. Проведено узагальнення вироблених юридичною доктриною значної кількості різних підходів до визначення елементів правового статусу, особливу увагу приділено теоретичним та практичним аспектам змісту таких визначальних елементів правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як його права, обов’язки та гарантії. Проаналізовано стан чинного законодавчого закріплення зазначених категорій та практики їх застосування, наведено пропозиції щодо усунення висвітлених недоліків нормативного регулювання. Сформульовано поняття прав захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, наведено їх класифікацію. У підрозділі також приділяється увага обов’язкам захисника, наголошується на необхідності їх законодавчої систематизації. Особливе місце у роботі займає дослідження гарантій діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, які розкриваються шляхом їх розподілу на загальні та спеціальні (матеріально-правові та процесуально-правові).
У підрозділі 2.2 «Місце захисника в системі суб’єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення» досліджено особливості правового статусу захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення шляхом аналізу його місця в системі суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення за двома напрямками: по-перше, визначається місце захисника як суб’єкта провадження у справах про адміністративні правопорушення серед класифікаційного розподілу відповідних суб’єктів, по-друге, досліджуються зв’язки та відносини, що існують між захисником та іншими суб’єктами у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Проведений аналіз ґрунтується на вивченні та систематизації напрацювань вчених щодо системи суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення, чинних та перспективних законодавчих положень, що дозволило сформулювати власну думку з досліджуваних питань.
У підрозділі 2.3 «Особливості участі захисника на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення» зазначається, на різних стадіях провадження захисник виконує одну функцію – представництво і захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, однак для цього він може застосовувати різні процесуальні можливості, надані йому законом. На підставі ґрунтовного аналізу положень наукових робіт з питань поділу відповідного провадження на стадії, їх назви та змісту, у підрозділі пропонується дотримуватися традиційного (чотири стадії) варіанту стадійності провадження у справах про адміністративні правопорушення й зосереджується увага на особливостях участі захисника під час кожної із них. Так, зазначається, що захисник допускається у провадження лише після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи це, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в момент порушення справи, з’ясування причин і обставин правопорушення, процесуального оформлення результатів та направлення матеріал для розгляду за підвідомчістю, фактично позбавлена права на захист та на необхідну в даному випадку правову допомогу. Що, у свою чергу, свідчить про нормативну обмеженість прав захисника під час першої стадії. під час розгляду справи (друга стадія) захисник може максимально реалізувати свої права як захисник провадження, засади його участі знайшли своє більш-менш детальне нормативне закріплення, він отримує законодавчо забезпечені важелі впливу, необхідні для належного захисту осіб. Роль і значення захисника під час третьої стадії (оскарження або опротестування постанови) значно зростає і має визначальний характер. Користуючись правом подавати від імені особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, скаргу на постанову уповноваженого органу (особи), захисник може правовими засобами домогтися скасування відповідної постанови, якщо вона не відповідає вимогам закону або ж особа є невинною. при цьому захисник наділений достатньо широким комплексом прав. Під час останньої стадії (виконання постанови) роль захисника у забезпеченні права на захист особою, яка притягується до відповідальності, є достатньо важливою, задля чого він також має широкий спектр прав (знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, брати участь у провадженні виконавчої дій тощо). У роботі зазначається, що на протязі тривалого часу зміст процесуальних прав захисника, закріплених у чинному законодавстві, не зазнав жодних змін, зберігає свою конструкцію, запропоновану законодавцем ще у 1984 році, і, як наслідок, не у повній мірі узгоджується з вимогами сьогодення. Пропонується дещо розширити перелік прав захисника на кожній стадії, починаючи з першої стадії (наприклад, бути присутнім при опитуванні особи, відносно якої ведеться адміністративне провадження тощо), обов’язків (наприклад, нерозголошення відомостей, що стали відомі у зв’язку з наданням правової допомоги, не вчиняти дій проти інтересів особи, яка притягується до відповідальності), а також врегулювати питання обов’язкової участі захисника (наприклад, щодо неповнолітньої особи або ж особи, яка в силу фізичних або психічних недоліків нездатна самостійно здійснювати своє право на захист) із окресленням можливих механізмів такої участі.
Розділ 3 «Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання участі захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення» складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду нормативного регулювання статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, а також основним перспективам розвитку та вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.
У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід нормативного визначення правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та основні пріоритети його запозичення в Україні» зазначено, що запозичення зарубіжного досвіду є одним із пріоритетних напрямків на шляху формування досконалого вітчизняного законодавства. Однак, як свідчить практика, сліпе запозичення відповідного досвіду дає недостатньо бажаний ефект, створює законодавчі суперечності і часом призводить до виникнення прогалин у регулюванні того чи іншого пласту правових відносин. Тому важливим і неодмінним, поряд із запозиченням зарубіжного досвіду, є врахування національних традицій та тенденцій юридичної регламентації існуючих правовідносин і збереження особливостей правотворчої діяльності в Україні. У роботі зроблено наголос на тому, що в Україні на сьогоднішній день виокремлюються два альтернативні вектори, моделі формування адміністративно-деліктного законодавства в цілому й інституту захисника у провадженні зокрема. Це – європейський вектор із орієнтацією на вивчення та запозичення досвіду Франції, Німеччини та інших країн Європи і другий вектор, орієнтований на досвід країн СНД. Ґрунтовно проаналізовано, перш за все, кодифіковані адміністративно-деліктні акти зарубіжних країн, їх науково-практичні коментарі, сформульовані конкретні пропозиції щодо можливого запозичення деяких положень для України у світлі активізації нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері. Так, зокрема пропонується врахувати положення зарубіжного законодавства щодо детальної регламентації процесуального статусу захисника фізичної та юридичної особи (Російська Федерація), визначення моменту допуску захисника у провадження (Республіка Білорусь), впорядкування термінологічного ряду, в т.ч. офіційного визначення терміну «захисник», обов’язкової участі захисника у провадженні (Республіка Казахстан) тощо. В той же час не слід штучно зберігати «радянську модель» нормативної регламентації засад участі захисника у провадженні, зважаючи на їх неузгодженість із вимогами часу (наприклад, Республіки Киргиз стан, Таджикистан тощо), що негативно впливає на ступінь захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у провадженні.
У підрозділі 3.2. «Основні перспективи розвитку законодавства в сфері діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» наголошується на необхідності реформування законодавчого регулювання участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Концептуально вдосконалення законодавства в сфері діяльності захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися в рамках двох складових цього процесу – реформування організаційної частини, в межах законодавства про правову допомогу та вдосконалення адміністративно-процесуального статусу захисника як частина загальної кодифікаційної роботи над створенням новітнього адміністративно-деліктного законодавства, причому останнє повинно здійснюватися з урахуванням фундаментального оновлення засад адміністративного права в напрямку переходу до так званих «людиноцентриських» його засад, їх пріоритетності в тому числі і щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. У підрозділі проаналізовано відповідні законопроекти та пропозиції, висловлені вченими-юристами та фахівцями-практиками. Дисертантом сформульовано низку конкретних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері правової допомоги в адміністративно-деліктному процесі та статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
ВИСНОВКИ
Проведене на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних і нормативно-правових джерел, дисертаційне дослідження проблематики участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, дозволило отримати відповідно до поставленої мети та завдань основні результати дослідження, в яких певною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми. Основні з яких такі.
|