Адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, висвітлено сутність розробки, методи наукового аналізу та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій, апробацій та впровадження здобутих результатів.

Перший розділ “Фондовий ринок України: поняття та склад учасників” – складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Фондовий ринок України як предмет адміністративно-правового регулювання” детально проаналізовано різні аспекти вітчизняного фондового ринку: економічний, суспільно-політичний, правовий (юридичний); при цьому, особливу увагу приділено юридичному аспекту даного поняття. З урахуванням специфіки предмета та суб’єктного складу, в дисертації запропоновано поділити правовідносини на фондовому ринку на три групи, а саме: а) правовідносин щодо розміщення цінних паперів; б) правовідносини щодо обігу цінних паперів; в) правовідносини щодо обліку цінних паперів. У результаті детального аналізу змісту та співвідношення понять “ринок цінних паперів” та “фондовий ринок” автором встановлено, що поняття ринок цінних паперів у науково-теоретичному значенні є більш значним за обсягом; фондовий ринок охоплює більшу частину ринку цінних паперів, яка заснована на грошах як на капіталі. У той же час, аналіз положень законодавства про цінні папери свідчить про використання законодавцем даних понять як синонімічних. У зв’язку із вищевикладеним, запропоновано під час висвітлення питань державного регулювання правовідносин, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів, використовувати поняття “ринок цінних паперів” та “фондовий ринок” як тотожні.

У підрозділі автором окреслені базові показники, що характеризують стан розвитку фондового ринку. Встановлено, що для фондового ринку з точки зору розуміння його юридичної складової, принциповими моментами є: наявність достатньої нормативно-правової бази, відповідність нормативного регулювання потребам та вимогам часу, наявність адекватної системи публічно-правових (адміністративно-правових) засобів захисту прав інвесторів та інших учасників ринку цінних паперів тощо. Важливим індикатором, який свідчить про ефективність адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів є кількість правопорушень на фондовому ринку (в абсолютних та відносних показниках), особливо таких, що призводять до суттєвих порушень прав власників цінних паперів.

Крім того, на підставі дослідження наукових та нормативно-правових джерел, в підрозділі запропоновано визначення понять: «ринок цінних паперів (фондовий ринок)», «первинний ринок цінних паперів», «вторинний ринок цінних паперів». При чому, встановлено, що відносини державного регулювання ринку цінних паперів, які виникають у зв’язку із застосуванням Комісією або її уповноваженими особами адміністративно-правових засобів захисту прав інвесторів, не охоплюються поняттям “ринок цінних паперів”, і мають розглядатися виключно в рамках відносин адміністративно-правового характеру. До суб’єктного складу таких відносин обов’язково входить держава в особі Комісії або її уповноваженої особи.

У підрозділі 1.2. “Цінні папери в Україні: правова категорія та її зміст” наведено детальний аналіз науково-теоретичних та нормативних визначень поняття “цінні папери” та проаналізовано систему ознак, що характеризують поняття цінних паперів. Враховуючи, що класифікація цінних паперів має важливе значення для правильного розуміння правової природи цінних паперів, у підрозділі дисертантом наведено їх класифікацію за декількома основними критеріями: за порядком розміщення, формою існування, формою випуску. Крім того, на підставі аналізу базових характеристик цінних паперів (порядок випуску та обігу; особливості нормативно-правової регламентації; орган, що здійснює державне регулювання тощо) запропоновано поділяти цінні папери на дві групи: а) приватні – емітується суб’єктами господарювання (акції, облігації підприємств, інвестиційні сертифікати, іпотечні цінні папери); б) державні – емітуються державою в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України (державні облігації та казначейські зобов’язання України). Враховуючи те, що державне регулювання правовідносин з випуску, обігу і обліку приватних та державних цінних паперів значним чином відрізняється автором зроблено висновок, що питання адміністративно-правових засобів захисту прав власників приватних та державних цінних паперів не може розглядатися в рамках єдиної системи, а в дисертації має досліджуватися лише питання адміністративно-правових засобів захисту прав власників приватних цінних паперів (акцій, облігацій підприємств, інвестиційних сертифікатів, іпотечних цінних паперів).

 У підрозділі 1.3. “Поняття, класифікація та адміністративно правовий статус учасників фондового ринку України” проаналізовано статус фізичних та юридичних осіб, які вступають у правовідносини з приводу цінних паперів: продають або купують цінні папери чи обслуговують обіг і розрахунки за ними. За результатом порівняльного аналізу учасників правовідносин на первинному ринку цінних паперів та учасників ринку цінних паперів, статус яких нормативно закріплений, встановлено, в законодавстві не регламентовано статус особи, яка бере участь у відкритому розміщенні цінних паперів з метою стати інвестором у цінні папери. У той же час, відповідно до законодавства про цінні папери вищезазначена особа набуває певних прав та обов’язків, а отже, є учасником ринку цінних паперів. Законодавче закріплення статусу такого учасника ринку цінних паперів дозволить посилити гарантії реалізації та захисту прав і законних інтересів потенційних інвесторів в цінні папери.

В підрозділі автором також наведено класифікацію учасників ринку цінних паперів залежно від функцій, а також постійно виконуваних дій; при цьому, органи регулювання і контролю (Комісія, Нацбанк тощо) дисертантом не відносяться до учасників ринку цінних паперів, оскільки вони безпосередньо не беруть участь у відносинах на фондовому ринку. Органи державного регулювання і контролю формують самостійну групу відносин – відносин з державного (адміністративно-правого) регулювання фондового ринку.

У підрозділі також детально проаналізовано зміст понять: “інвестор у цінні папери”, “власник цінних паперів”, “акціонер”, “депонент” тощо.

Другий розділ “Загальнотеоретична характеристика адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів” – складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Сутність та гарантії забезпечення правопорядку на фондовому ринку України (історія та сучасність): адміністративно-правовий аспект” проаналізовано: а) сутність та форми адміністративно-правових гарантій забезпечення правопорядку на фондовому ринку, б) етапи розвитку системи заходів державного регулювання ринку цінних паперів в історичному контексті, в) систему органів державної влади, що здійснюють державне регулювання фондового ринку.

Розглянувши деякі існуючі в юридичній літературі точки зору відносно співвідношення понять “охорона” і “захист”, дисертантом запропоновано розглядати поняття “охорона прав особи” та “захист прав особи” як окремих, що не охоплюють один одне за змістом. Особливістю засобів захисту є те, що їх застосування пов’язано із наявністю ситуації за якої порушуються права певного суб’єкта або створюється реальна загроза порушення таких прав у майбутньому, при цьому, діяльність державних органів щодо виявлення фактів правопорушень, які проявляються у контрольно-наглядових провадженнях, слід також відносити до засобів захисту.

На підставі детального аналізу правової природи адміністративно-правових гарантій правопорядку на фондовому ринку автором встановлено, що вони реалізуються у рамках публічних (адміністративно-правових) правовідносин, які, на відміну від правовідносини на ринку цінних паперів тісно пов’язані з державними інституціями та державним примусом і є невід’ємною складовою державного регулювання ринку цінних паперів. В підрозділі наведено класифікацію адміністративно-правових гарантій правопорядку на фондовому ринку. Автором окремо зауважено, що на рівні законодавства система адміністративно-правових гарантій правопорядку закріплена в правовій категорії “державне регулювання ринку цінних паперів”. У дисертації запропонована класифікація форм державного регулювання ринку цінних паперів. На підставі системного аналізу законодавства з цінних паперів дисертантом встановлено, що органом державної виконавчої влади на який покладено завдання розбудови та впровадження системи адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів є Комісія.

У дисертації також обґрунтовується теза, відповідно до якої в науці адміністративного права поняття “адміністративно-правові засоби захисту” найбільш повно розкривається через призму категорії адміністративно-правового примусу. Причому автором до засобів адміністративно-правового примусу пропонується відносити як адміністративно-юрисдикційні заходи, що застосовуються за наявності порушення установлень законодавства, а саме: заходи припинення порушень норм законодавства про цінні папери, заходи процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення, заходи відновлення законних прав та інтересів учасників ринку цінних паперів та заходи адміністративної відповідальності, так і примусові заходи неюрисдикційного характеру, які застосовуються з метою попередження правопорушень (контроль і нагляд).

У підрозділі 2.2. “Поняття та класифікація заходів адміністративно-правового примусу на фондовому ринку України” аналізуються сутність та форми адміністративно-правового примусу на вітчизняному фондовому ринку.

Так, адміністративний примус на фондовому ринку визначено як провідну форму державного регулювання ринку цінних паперів, яка полягає в застосуванні Комісією та її уповноваженими особами або саморегулівними організаціями у передбачених законом випадках примусових заходів морального, матеріального та організаційно-правового впливу на волю і поведінку учасників ринку цінних паперів з метою забезпечення правопо­рядку на фондовому ринку шляхом попередження та припинення порушень норм законодавства, відновлення порушених прав учасників ринку цінних паперів, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. З метою удосконалення практики правозастосування Комісії, дисертантом запропоновано поділити примусові заходи на: заходи попередження порушень норм законодавства про цінні папери, заходи припинення порушень норм законодавства про цінні папери, заходи відновлення законних прав та інтересів учасників ринку цінних паперів, заходи процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення, а також заходи відповідальності учасників ринку цінних паперів, їх посадових осіб та громадян.

За характером впливу на об’єкт примусу, попереджувальні (превентивні) заходи Комісії запропоновано розподіляти на: 1) примусові заходи, пов’язані із встановленням правообмежень; 2) контрольно-наглядові процедури. Адміністративно-правові заходи припинення запропоновано розподілити на: 1) універсальні – ті, що застосовуються до переважної більшості правовідносин на фондовому ринку; 2) спеціальні – ті, що застосовуються тільки щодо певної групи правовідносин на фондовому ринку. Право уповноважених осіб Комісії під час проведення перевірок учасників ринку цінних паперів вилучати на строк до трьох робочих днів документи, що підтверджують факти порушення актів законодавства з цінних паперів, віднесено до заходів процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення.

Адміністративна відповідальність за правопорушення на фондовому ринку визначена як форма та міра державного осуду юридичної або фізичної особи, що вчинила правопорушення на ринку цінних паперів, сутність якого полягає у ініціюванні та розгляді справи про правопорушення, і, як наслідок, – у разі доведення наявності в діях особи складу правопорушення – накладенні на винну особу стягнень (санкцій). Автором встановлено, що відповідальність за правопорушення на фондовому ринку виконує каральну, виховну та превентивну функції. У дисертації наведено аналіз недоліків інституту адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів та запропоновані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства з цінних паперів.

У підрозділі 2.3. “Діяльність саморегулівних організацій – спеціальний адміністративно-правовий засіб захисту прав інвесторів в цінні папери” наведено детальний аналіз механізму інституційно-правового, недержавного регулювання ринку цінних паперів, проаналізовано статус та компетенцію саморегулівних організацій професійних учасників ринку цінних паперів, за наслідком чого, автором обґрунтовано тезу про те, що поряд із зазначеними у підрозділі 2.2. засобами захисту існують адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів, які знаходять свій прояв у діяльності спеціальних недержавних організацій – саморегулівних організацій професійних учасників ринку цінних паперів (далі – СРО).

Зокрема, встановлено, що певний сегмент компетенції СРО має яскраво виражене правоохоронне спрямування. Наприклад, до адміністративно-правових засобів захисту прав інвесторів слід віднести такі повноваження СРО: 1) здійснення постійного контролю за дотриманням членами СРО правил, установлених СРО та вимог законодавства про цінні папери; 2) застосовування заходів впливу до своїх членів, які порушують вимоги чинного законодавства, статуту та внутрішніх документів СРО, зокрема, тимчасове припинення участі у складі саморегулівної організації або виключення з її складу.

Таким чином, дисертантом обґрунтовується теза про те, що саморегулювання професійних учасників ринку цінних паперів є невід’ємною складовою регулювання ринку цінних паперів та вагомим механізмом захисту прав власників цінних паперів, у зв’язку з чим. необхідно пришвидшити процес передачі (делегування) державою відповідних повноважень СРО, а також на добровільних засадах, використовуючи, передусім, ринкові інструменти, скоротити численність СРО, що функціонують на теренах України.

Третій розділ “Протиправне захоплення та поглинання акціонерних товариств в Україні” – складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Поняття протиправного захоплення та поглинання акціонерних товариств (“рейдерства”) в Україні” детально проаналізовано зміст поняття “рейдерства” та передумови його виникнення в Україні. З урахуванням специфіки правовідносин на ринку цінних паперів, запропоновано визначити рейдерство як цілеспрямовану зміну права власності на акції та підприємницькі активи за допомогою неправосудних судових та адміністративних рішень та протиправної (вчиненої з порушенням вимог законодавства про цінні папери) діяльності професійних учасників ринку цінних паперів, які обслуговують обіг та облік цінних паперів певного акціонерного товариства, та/або посадових осіб акціонерного товариства. У підрозділі проаналізовано найпоширеніші схеми протиправного захоплення акціонерного товариства, а саме: схеми із залученням реєстраторів і зберігачів та наведено перелік типових правопорушень зазначених професійних учасників ринку цінних паперів, що можуть призвести до протиправного (“рейдерського”) захоплення акціонерного товариства.

У дисертації наголошено на небезпечності рейдерства як суспільно-економічного явища, що підриває підвалини інституту права власності, руйнує цивілізовані відносини на ринку цінних паперів, створює вкрай негативний імідж України в очах міжнародних інвесторів, призводить до знищення прибуткових підприємств та скорочення чисельності робочих місць і висловлено позицію, відповідно до якої державі необхідно терміново активізувати взаємодію Комісії, інших органів державної виконавчої влади та правоохоронних органів з метою протидії протиправним захопленням акціонерних товариств в Україні. Вдосконалення системи адміністративно-правових засобів захисту прав власників цінних паперів має важливе значення для підвищення ефективності протидії протиправним захопленням акціонерних товариств.

У підрозділі 3.2. “Правоохоронна діяльність Комісії в системі протидії протиправним захопленням та поглинанням акціонерних товариств в Україні” надається визначення правоохоронної діяльності Комісії як діяльності щодо застосування адміністративно-правових заходів як юрисдикційного, так і неюрисдикційного характеру, спрямованих на виявлення, попередження та припинення порушень норм законодавства з цінних паперів, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, а також відновлення порушених прав учасників ринку цінних паперів. У підрозділі проаналізовано практику застосування Комісією та її уповноваженими особами заходів адміністративно-правового примусу як ефективного механізму протидії “рейдерському” захопленню акціонерних товариств у випадках втягнення до конфлікту навколо підприємства професійних учасників ринку цінних паперів (реєстраторів, зберігачів) та/або посадових осіб акціонерного товариства.

У дисертації обґрунтована теза про необхідність постановляння проблеми “рейдерства” на рівні Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з метою вироблення консолідованої позиції виконавчої та законодавчої гілок влади щодо внесення необхідних змін та доповнень до законодавства, а саме: Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України.

У висновках дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розкриття змісту правової категорії “адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів” та вдосконалення нормативно-правової регламентації застосування відповідних засобів захисту.

Виходячи із цілей та завдань дисертаційного дослідження, були зроблені такі висновки і пропозиції:

– чинне законодавство містить суттєві розбіжності у використанні понять “охорона прав” і “захист прав”, у зв’язку з чим у дисертації запропоновано критерії розмежування зазначених термінів;

– адміністративно-правові засоби захисту прав власників цінних паперів – це заходи примусу юрисдикційного і неюрисдикційного характеру, що застосовуються Комісією та її уповноваженими особами, а також саморегулівними організаціями з метою виявлення, попередження та припинення порушень норм законодавства з цінних паперів, відновлення порушених прав власників цінних паперів, встановлення факту та складу правопорушення, а також притягнення учасників ринку цінних паперів, їх посадових осіб та громадян до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів;

– до адміністративно-правових заходів попередження належать такі повноваження Комісії: а) зупинення на певний термін клірингу та укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, б) зупинення на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента; в) припинення допуску цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі, а також контрольно-наглядова діяльність Комісії;

– до контрольно-наглядової діяльності Комісії відносяться такі досить самостійні процедури: 1) проведення планових/позапланових перевірок; 2) направлення письмових запитів (вимог про надання документів); 3) направлення державних представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств; 4) призначення державних представників для контролю за діяльністю професійних учасників ринку: фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем; 5) розгляд скарг учасників ринку цінних паперів.

– з метою удосконалення контролю та нагляду за діяльністю емітентів на ринку цінних паперів необхідно запровадити таку контрольну процедуру Комісії: проведення перевірки діяльності емітента на предмет дотримання вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій з розміщення цінних паперів, викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії;

–адміністративно-правові заходи припинення порушення норм законодавства з цінних паперів розподіляються на: універсальні (розпорядження про усунення порушень законодавства з цінних паперів) та спеціальні: 1) призначення тимчасово (до двох місяців) керівників фондових бірж, депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку; 2) припинення або зупинення торгівлі на фондовій біржі; 3) визнання емісії цінних паперів недобросовісною; 4) визнання емісії цінних паперів недійсною;

– відповідно до діючої конфігурації інституту адміністративної відповідальності на ринку цінних паперів, уповноважені особи Комісії можуть застосовувати стосовно юридичних осіб – учасників фондового ринку такі санкції: 1) штраф; 2) попередження; 3) зупинення на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента; 4) зупинення/анулювання дії ліцензій; 5) припинення або зупинення торгівлі на фондовій біржі; 6) зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондову біржу або торгівлі ними на будь-якій фондовій біржі. Фізичні особи (громадяни та посадові особи підприємств) несуть відповідальність винятково у вигляді штрафу;

– на підставі ґрунтовного аналізу законодавства про цінні папери і практики його застосування встановлено, що суттєвими недоліками заходів адміністративно-правового примусу на ринку цінних паперів є таке:

а) відсутній розподіл заходів адміністративного примусу на заходи: попередження порушень норм законодавства з цінних паперів, припинення порушень норм законодавства з цінних паперів, процесуального забезпечення встановлення факту та складу правопорушення, поновлення порушених прав учасників ринку цінних паперів та заходів відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів;

б) відсутній нормативно-правовий порядок застосування таких адміністративно-правових заходів припинення, як визнання емісії цінних паперів недобросовісною та визнання емісії цінних паперів недійсною;

в) до заходів відповідальності віднесено повноваження Комісії зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, зупиняти або припиняти допуск цінних паперів на фондову біржу або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі, які за правовою природою відноситься до заходів попередження порушень прав власників цінних паперів;

г) відсутнє розмежування повноважень щодо зупинення розміщення цінних паперів та зупинення обігу цінних паперів, хоча мова йде про різні за характером правовідносини: розміщення цінних паперів відбувається на первинному ринку цінних паперів, обіг цінних паперів – на вторинному;

ґ) Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (ст. ст. 11, 13) не містить складів правопорушень на ринку цінних паперів, пов’язаних із розголошенням посадовими особами учасників ринку цінних паперів інсайдерської інформації, порушення посадовими особами емітентів вимог законодавства щодо корпоративного управління тощо;

д) система стягнень, закріплених законодавством з цінних паперів, не відповідає вимогам часу, а саме:

– розмір штрафів не відповідає суспільній шкідливості правопорушень, що допускаються учасниками ринку цінних паперів (особливо – професійними учасниками ринку), а також обсягам прибутків, що отримуються за рахунок протиправної діяльності;

– стосовно фізичних осіб (посадових осіб учасників ринку цінних паперів та громадян) може застосовуватися тільки санкція у вигляді штрафу;

– за значний сегмент порушень вимог законів щодо цінних паперів та нормативних актів Комісією може бути застосована санкція лише у вигляді попередження, яка, власне, не є адекватною мірою реагування держави на правопорушення на ринку цінних паперів;

е) у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма згідно з якою: а) суб’єктом адміністративного проступку може бути юридична особа; б) уповноважені особи Комісії за порушення вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативних актів Комісії, мають право накладати на юридичних осіб – учасників ринку цінних паперів, їх посадових осіб та громадян, санкції, передбачені спеціальними законами.

– на підставі детального аналізу положень чинного законодавства про цінні папери, пропонується внести такі зміни та доповнення до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в України” (далі – Закон):

1) абзац 4 ч. 1 ст. 3 Закону викласти у такій редакції:

 “притягнення до відповідальності учасників ринку цінних паперів, їх посадових осіб та громадян за порушення вимог законодавства з цінних паперів, у тому числі, нормативно-правових актів Комісії, а також застосування заходів попередження і припинення порушень вимог законодавства з цінних паперів, у тому числі, вимог нормативно-правових актів Комісії”;

2) пункт 5 ч. 1 ст. 8 Закону викласти у такій редакції: “у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення цінних паперів того чи іншого емітента, зупиняти на термін до одного року (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, зупиняти дію ліцензій, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій”;

3) пункт 9 ст. 8 Закону викласти у такій редакції: “проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки діяльності осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій на предмет дотримання вимог законодавства про цінні папери, а так само проводити перевірки діяльності емітентів на предмет дотримання вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій з розміщення цінних паперів, операцій викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії;

4) доповнити Закон:

Статтею 8-1 “Повноваження Комісії щодо накладення санкцій (стягнень) за правопорушення на ринку цінних паперів”.

“У разі порушення юридичною особою – учасником ринку цінних паперів вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативних актів Комісії, уповноважені особи Комісії мають право накладати такі санкції: 1) штраф; 2) зупинення дії ліцензій, виданих Комісією; 3) анулювання дії ліцензій, виданих Комісією.

У разі порушення посадовою особою учасника ринку цінних паперів вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативних актів Комісії, уповноважені особи Комісії мають право накладати такі санкції: 1) штраф; 2) скасування сертифіката сертифікованої особи; 3) позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів (емітенти, професійні учасники) чи займатися певною діяльністю на ринку цінних паперів.

У разі порушення громадянином України, громадянином іноземної держави, особою без громадянства вимог законодавства про цінні папери, у тому числі нормативних актів Комісії, уповноважені особи Комісії мають право накладати такі санкції: 1) штраф; 2) попередження.

Уповноважені особи Комісії мають право накладати на посадову особу учасника ринку цінних паперів санкцію у вигляді позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів (емітенти, професійні учасники) чи займатися певною діяльністю на ринку цінних паперів або санкцію у вигляді скасування сертифіката сертифікованої особи одночасно із санкцією у вигляді штрафу”.

5) підпункти 5, 7, 14 ст. 8 Закону виключити, як такі, що будуть дублювати положення ст. 8-1 Закону.

6) абзац 2 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: “за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства – у розмірі від 10 000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі від 100 до 200 відсотків прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій ”;

абзац 3 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: “за діяльність на ринку цінних паперів без ліцензії, одержання якої передбачено чинним законодавством, – у розмірі від 5000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ”;

абзац 4 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: “за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації – у розмірі від 1 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ”;

абзац 5 ч. 1 ст. 11 Закону викласти у такій редакції: “за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів – у розмірі від 500 до 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ”.

7) ч. 5 ст. 13 Закону викласти у такій редакції: “Порушення вимог законодавства з питань емісії цінних паперів тягне за собою накладення на посадових осіб емітента штрафу від 50 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів, на засновників (учасників) емітента чи уповноважених ними осіб від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

8) статтю 13 доповнити ч. 10 такого змісту: “Порушення вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії тягне за собою накладення на посадових осіб емітента цінних паперів штрафу від 50 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавства щодо корпоративного управління, проведення операцій з викупу та подальшого розповсюдження цінних паперів власної емісії, якщо такі дії призвели до неправомірного зменшення частки акціонера в статутному фонді акціонерного товариства або позбавлення акціонера права власності на належні йому акції тягне за собою накладення на посадових осіб емітента цінних паперів штрафу від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права протягом 1-3 років обіймати посади в господарських товариствах, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів”.