СТАН МІКРОЦИРКУЛЯЦІЇ ТА ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ОСТЕОАРТРОЗІ У ПІДЛІТКІВ НА ТЛІ ГІПЕРМОБІЛЬНОГО СИНДРОМУ : Состояние микроциркуляции и вегетативной нервной системы при остеоартрозе У ПОДРОСТКОВ НА ФОНЕ гипермобильного синдрома

summary

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було обстежено 126 підлітків 15-18 років, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у кардіоревматологічному відділенні ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України». Діагноз ОА встановлювали згідно з сучасною класифікацією ревматичних захворювань та критеріїв діагностики ОА (Коваленко В.М., Шуба Н.М., 2004). Основну групу досліджуваних склали 106 підлітків, у яких ОА розвинувся на тлі ГМС. Серед них в залежності від строків ОА виділено дві групи: із тривалістю до одного року (46 осіб) і більше одного року (60 осіб). Групу порівняння склали 20 підлітків із ГМС без ознак ОА. Наявність ГМС встановлювали за допомогою критеріїв C. Carter J. і Wilkinson у модифікації  P. Beigton (1973) та Брайтоновських критеріїв (1998). Рентгенологічну стадію розвитку ОА визначали за класифікацією Kellgren-Lawrence в модифікації M. Leguense (1957). Клінічне обстеження суглобів включало огляд і пальпацію суглобів, м’язів, визначення обсягу рухів у суглобах за допомогою кутоміра (у градусах). Інтенсивність болю оцінювали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ Хаскінсона).

Сприйняття хвороби та її вплив на емоційний стан підлітка оцінювали за результатами психологічного тестування зі встановленням типів ставлення до хвороби за опитувальником «Тип отношения к болезни», акцентуацій характеру за опитувальником «Патохарактерологический диагностический опросник для подростков» за А.Е. Личко, нейротизму за особистісним опитувальником Г. Айзенком та рівня емоційного стресу за кольоровим тестом М. Люшера.

Для оцінки стану МЦ використовували капіляроскопію нігтьового ложа          (Філіпова Н.В., 2001), лазерну доплерівську флоуметрію з оцінкою показників тканинного кровообігу (показник мікроциркуляції - ПМ, п.од.; коефіцієнт варіації - КВ, %, резерв капілярного кровообігу - Ркк, %), дистанційну інфрачервону термографію з оцінкою симптому термоасиметрії. Наявність запального компоненту досліджували шляхом визначення рівня прозапальних цитокінів інтерлейкинів (ІЛ) – ІЛ-1β, ІЛ-6, фактора некрозу пухлини-α (ФНП-α), комплементу, циркулюючих імунних комплексів, стану клітинної (Т-загальні лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори, В-лімфоцити), гуморальної (Ig A, M, G) та моноцитарно-макрофагальної (Фч, Фі, НСТ - спонтанний, НСТ - індукований) ланок імунітету за Фримель Г., 1987; Чирковою В.В., 1990; Єршовою І.Б., 1997; Єгоровою А.М., 1982. Контролем імунологічних даних стали показники цих параметрів у здорових осіб ідентичного віку.

Визначення особливостей вегетативної нервової системи (ВНС) у підлітків проводили методом варіабельності серцевого ритму (ВСР) з використанням комп’ютерної діагностичної системи "Cardiolab+" (ХАІ-медика) за рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (1996 рік). Оцінювали спектральні показники – загальну потужність спектра (ТР, мс²), домени симпатичної (LF, мс²), парасимпатичної (HF, мс²) та гуморальної (VLF, мс²) складових спектра. Окрім того, визначали вихідний вегетативний тонус за значеннями симпатовагального показника LF/HF. Вегетативну реактивність обчислювали шляхом вираховування співвідношення симпатовагального показника в положенні «стоячи» і в положенні «лежачи» при проведенні ортостатичної проби (ОП).

Статистична обробка отриманих даних виконувалася на IBM PC/Pentium 366 за допомогою програмного пакету Statgraphics Plus 5.1 для Windows. Для визначення вірогідності показників використано критерії Стьюдента (р_s) (Гублєр Є.В., 1990). Обчислення значимості розходжень щодо відносних показників проводилося за методом кутового перетворення Фішера (р_φ). Для розробки критеріїв діагностики захворювання використано методику неоднорідної послідовної процедури Вальда з визначенням інформативності ознак за допомогою критерію Кульбака (Гублєр Є.В., 1973). Для виявлення характеру взаємозв’язків між показниками застосовувався кореляційний аналіз, за яким зважали на силу (r) та значущість (р) кореляційного зв’язку. Показник r класифікували наступним чином: r < 0,19 – зв'язок дуже слабкий, 0,20 < r < 0,29 – слабкий,  0,30 < r < 0,49 –помірний, 0,50 < r < 0,69 – середньої сили, r > 0,70 – досить сильний. Отримані кореляційні зв’язки оцінювали за рівнем статистичної значущості: при р ≤ 0,01 – висока значуща кореляція, при р ≤ 0,05 – значуща кореляція, р ≤ 0,10 – тенденція до достовірного зв’язку (Сидоренко Є.В., 2001). Окрім кореляційного аналізу для встановлення взаємозв’язків використовували багатомірний статистичний аналіз – факторний (методом головних компонент), «варімакс» обертання, обчислення індивідуальних значень факторних внесків (Айвазян С.А. та співавт., 1989).

Результати дослідження та їх обговорення

Результати дослідження дозволили виявити, що ОА більш часто розвивався у осіб жіночої статі (відповідно 72,64 % і 27,36 %,   р_φ < 0,001). Виділено деякі фактори ризику формування ОА. Встановлено, що більшість підлітків (56,25 %) з ОА займалися певними видами спорту: дівчата – переважно спортивними танцями, хлопці – футболом або іншим легкоатлетичним спортом. Не виключається й вплив спадковості на ранній розвиток ОА, бо наявність цього захворювання у найближчих родичів пробанда (першого та другого ступеня спорідненості) нами була визначена у 81,25 % осіб.

Важливе значення у діагностиці ОА у підлітків мають особливості клінічної симптоматики, за якою можна диференціювати дане захворювання від інших, і, в першу чергу, від запальних уражень суглобів. Визначено, що у більшості хворих залучалися переважно суглоби нижніх кінцівок, які отримують найбільше фізичне навантаження, перш за все колінні  (88,68 %). ОА характеризувався наявністю помірного больового синдрому, інтенсивність якого у середньому склала 3,67±0,15 бали за ВАШ. Артралгії в суглобах у досліджуваних виникали після надмірного фізичного навантаження, пов’язаного з уроками фізкультури, заняттями у спортивних секціях. Біль виникав переважно надвечір (43,39 %), менш часто – при спусканні зі сходів (32,08 %). Встановлено, що збільшення тривалості захворювання призводило до зростання інтенсивності болю, і він з’являвся вже при звичайному денному навантаженні (р_φ < 0,001). Зазначене, очевидно, свідчило про прогресування патологічного процесу. У таких хворих зростала частота артралгій як надвечір (р_φ < 0,001), так і при спусканні зі сходів (р_φ < 0,001). Найбільш частими типами болю при ОА у підлітків були «механічний» (78,30 %) та «стартовий» (58,49 %). Разом з тим, у 61,32 % осіб мало місце сполучення різних типів болю. Важливими характеристиками суглобового синдрому було його посилення при метеорологічних зсувах (58,49 %) і сезонність проявів (50,00 %). При об’єктивному обстеженні суглобового апарату у більшості досліджуваних визначалося різне за характером хрускотіння у суглобах (86,92 %) та ознаки вторинного синовіту (33,96 %). Слід зазначити, що, на відміну від дорослих, функція уражених суглобів у підлітків практично не змінювалася, а синовіт був мало виражений і проявлявся помірним згладжуванням контурів суглобів та болем при рухах, деяким підвищенням місцевої температури.

Стосовно проявів ГМС. Встановлено, що як у підлітків, хворих на ОА, так і у досліджуваних із ГМС без ознак ОА переважала виражена гіпермобільність суглобів                (71,69 % та 65,00 %). Визначено, що 45,00 % осіб із ГМС без ознак ОА теж скаржилися на біль у суглобах (66,67 %). Але, слід зазначити, що він мав періодичний характер і його інтенсивність у даної категорії підлітків була значно нижчою, ніж у хворих на ОА (ВАШ дорівнювало 1,75±0,17 бали, р_s < 0,001).

Таким чином, визначені нами фактори ризику розвитку ОА та головні ознаки клінічної симптоматики захворювання переважно співпадають з даними інших дослідників, які вивчали прояви цієї патології у підлітків (Лебець І.С., 1997, 2006). Звертала на себе увагу деяка схожість з ОА проявів ГМС.

Важливим моментом у розвитку будь-якого захворювання є його вплив на психологічну сферу людини. Відомо, що хвороба є своєрідним поштовхом до формування стресу, який супроводжується розбалансованістю у роботі різних систем організму, у тому числі серцево-судинної та нервової систем. На сьогодні відомо, що неможливо також виключити відбиток емоційного стану хворого на становлення патологічного процесу, клінічну картину (Попова Л.В. зі співавт. 2004). Аналізуючи вплив патологічного процесу на емоційну сферу життя підлітка, ми встановили певні особливості, які вказували на формування у них «чистих» типів ставлення до хвороби (ТСХ). При цьому виявлено, що хоч дівчата і намагаються адекватно ставитися до захворювання та до причин, які призвели до його розвитку, у них все ж таки спостерігається наявність інтраверсії. Ці ознаки відповідають ергопатичному ТСХ. Хлопці, навпаки, часто легковажно ставляться до захворювання, відкидаючи будь-які думки про хворобу, не вірять, що існують фактори, які посилюють ризик розвитку ОА (анозогнозичний тип). В той же час, як серед дівчат, так і серед хлопців були підлітки, які оцінювали свій стан без зменшення або перевищення його тяжкості (відповідно: 23,08% і 21,05 %). Тривалість ОА у дівчат майже не вплинула на їх відношення до хвороби, проте хлопці із її зростанням зрештою починають розуміти, що вони хворі. Це проявлялося збільшенням частоти ергопатичного ТСХ (відповідно: 14,37 % і 33,33 %,                    р_φ < 0,05). В групі порівняння, навпаки, частіше визначалися «змішані» ТСХ (р_φ < 0,01), що вказувало на відсутність чітко спрямованого відношення таких підлітків до свого стану.

У хворих на ОА виявлено деякі особливості характеру – акцентуації (АХ), які здебільшого вважаються варіантом норми у цьому віці і характеризуються загостренням певних його рис. АХ діагностувалися у 93,40 % хворих у вигляді окремих АХ (69,70 %). Серед них найбільш частими були: істероїдний (23,21 %), лабільний (20,34 %) та епілептоїдний (20,34 %) типи. Аналізуючи АХ за статтю, було встановлено, що дівчата більш схильні до емоційного забарвлення поведінки: у вигляді намагання привернути увагу оточуючих і близьких до себе, роздратування з найменших причин, що укладалося в ознаки істероїдного (27,50 %), лабільного (23,50 %) та епілептоїдного (21,63 %) типів АХ. Особливості характеру осіб чоловічої статі переважно проявлялися формуванням у них шизоїдного (22,23 %) та епілептоїдного (16,70 %) типів АХ. У підлітків із ГМС, також як і у хворих на ОА, визначалися різні АХ, серед яких також найбільш частими були істероїдний (31,33 %) та епілептоїдний (56,32 %) типи.

Визначені в процесі дослідження у пацієнтів з ОА постійні зміни настрою, ігнорування хвороби, агресивність та роздратованість могли бути ознаками емоційної нестабільності. За даними особистісного опитувальника Айзенка (за шкалою нейротизму), нейротизм визначався в обох групах. У хворих на ОА емоційна неврівноваженість діагностувалася у 1/3 пацієнтів. Її рівень у середньому становив 19,12 ± 4,00 балів. Слід зазначити, що дівчата були дещо більш схильні до проявів нейротизму ніж хлопці (відповідно: 35,06 % і 20,68 %), особливо при тривалості симптоматики ОА менше 1 року (р_φ < 0,01). У групі порівняння нейротизм визначався значно частіше, ніж у підлітків з ОА (відповідно: 65,00 % і 31,13 %,            р_φ < 0,01), що може бути пов’язане з більшим анамнезом патологічного стану у підлітків із ГМС без ознак ОА і визначає необхідність психологічного супроводження підлітків обох груп.

Методом кольорових виборів за М. Люшером у більшості підлітків, хворих на ОА, діагностувався емоційний стрес (72,64 %), переважно середнього рівня (64,93 %). Вивчаючи частоту емоційного стресу між дівчатами та хлопцями, ми не виявили суттєвої різниці (відповідно: 65,45 % і 63,64 %). Наявність стресу корелювала з більш вираженим болем за ВАШ (r = +0,41, p < 0,05), що свідчило про значний вплив емоційного стану хворого на поріг відчуття болю у суглобах. У контрольній групі переважав високий рівень емоційного стресу (62,50 %), причому у дівчат він визначався значно частіше, ніж у хлопців (відповідно:               71,43 % і 55,56 %, р_φ < 0,05). Можна припустити, що підлітки із ГМС без ознак ОА тривало не можуть пристосуватися до негативних клінічних симптомів ГМС, які доволі часто проявляються непередбаченим падінням, травмами. Саме цим фактором, очевидно, також пояснюється і наявність у значної кількості цих досліджуваних проявів нейротизму та стресу високого рівня. З часом при формуванні на тлі ГМС ОА відбувається зниження рівня і частоти емоційного стресу. На це вказує те, що частота нейротизму та рівень стресу у пацієнтів першої групи були нижчими, ніж у другій групі. 

Вивчаючи особливості МЦ у підлітків, хворих на ОА, визначено, що вже на початковому етапі розвитку даного захворювання формуються певні мікроциркуляторні порушення (МП), які прогресують з часом. Методом капіляроскопії нігтьового ложа виявлено зсуви на усіх рівнях МР: судинному (86,79 %), внутрішньосудинному (68,86 %) та периваскулярному (65,09 %). Провідними капіляроскопічними ознаками судинних порушень було зменшення не тільки числа капілярних рядків (86,96 %), але й кількості функціонуючих капілярів у рядку (64,13 %), скорочення капілярних петель (35,87 %) та нерівномірне розташування капілярів у рядку (53,26 %). Окрім відхилень у кількісному складі капілярів, спостерігалися й зсуви в їх будові – звивистість (85,87 %), переважно венозного відділу, мікроаневризми (13,04 %), помірний спазм артеріального відділу капіляра (64,15 %). Слід зазначити, що звивистість капілярних бранш значно частіше визначалася в осіб жіночої статі (відповідно: 80,52 % і 58,62 %, р_φ < 0,01). Збільшення тривалості ОА призводило до появи МА, зростання частоти зниженої кількості функціонуючих капілярів (відповідно: 47,82 % і 61,67 %) та їх скорочення (відповідно: 4,35 % і 51,67 %, р_φ < 0,001). Визначено, що окрім мікроангіоархітектонічних зсувів при ОА мають місце внутрішньосудинні та периваскулярні відхилення у вигляді сповільнення швидкості кровообігу (80,65 %), феномену агрегації еритроцитів (48,11 %), блідого забарвлення фону (34,91 %), порушення прозорості (30,19 %) та відкритих АВА (22,64 %). Отримані нами дані співпадають з результатами Корольової С.В. (2005, 2006), яка вивчала мікроангіоархітектонічні особливості МР у дорослих, хворих на ОА.

Методом кореляційного аналізу нами отримано взаємозв’язки між показниками системи МЦ у хворих на ОА. Встановлено, що порушення у МЦ тісно пов’язані один з одним. Визначено позитивний кореляційний зв’язок уповільнення руху еритроцитів із скороченням капілярних петель (r = +0,71, р < 0,001), агрегацією еритроцитів (r = +0,53,               р < 0,05), зменшенням кількості капілярів (r = +0,62, р < 0,01). В свою чергу, частота появи блідого забарвлення периваскулярного фону (r = +0,77, р < 0,01) прямо пропорційно залежала від зниження швидкості кровообігу. Звертала на себе увагу кореляція, яка спостерігалася між зниженням кількості капілярних рядків і відкритими артеріовенозними анастомозами (r = +0,57, р < 0,05), помірним спазмом артеріального відділу і блідим забарвленням фону (r = +0,56, р < 0,05), зниженням його прозорості (r = +0,64, р < 0,05). Очевидно, у даному випадку, формування блідого фону пов’язано із спазмом артеріальної бранші, а зниження прозорості – із надмірною проникненістю речовин у підлеглу тканину через розширений венозний відділ капіляра. Наші дані співпадають з результатами Котельникова В.П. (1986), який вивчав мікроциркуляторні порушення у дорослих, хворих на ОА, і теж виявив при даній патології зменшення кількості капілярів, перервний кровообіг з закриттям деяких капілярів, периваскулярні зміни.

Відхилення, визначені нами у системі МЦ за даними капіляроскопії нігтьового ложа, знайшли підтвердження і у результатах, отриманих методом лазерної доплерівської флоуметрії. Встановлено, що у підлітків, хворих на ОА, знижуються показники, які відображають інтенсивність мікроциркуляторних процесів (ПМ та Kv). Окрім того, встановлено значне зменшення резервних можливостей МР, що негативно впливає на життєдіяльність не тільки хрящової тканини, але й інших структур суглоба.

Слід зазначити, що порушення інтенсивності процесів кровообігу проявлялося й температурною асиметрією, яка була визначена при проведенні дистанційної інфрачервоної термографії. Встановлено, що МП у хворих на ОА без клінічних ознак запального процесу характеризувалися появою зон шкірної гіпотермії, а її вираженість була різною у разі залучення у патологічний процес одного або обох суглобів. При розвитку ОА у одному суглобі зниження температури спостерігалося у хворому суглобі, і різниця температур у середньому складала 1,74±0,03 ºС. Зі зростанням числа суглобів градієнт температур зменшувався і відповідав 0,95±0,01 ºС. На відміну від дорослих, у яких ступінь дегенерації суглобового хряща переважно значний, і у разі запальної реакції температура шкіри над суглобами тільки наближується до нормальної, то у підлітків, хворих на ОА, спостерігалися зони гіпертермії, а це свідчило про меншу вираженість МП, очевидно, за рахунок досить швидкого пристосування кровозабезпечення в підлітковому віці на тлі формування захворювання.

Проведений кореляційний аналіз у підлітків із ОА на тлі ГМС виявив зв’язок деяких показників, що характеризують мікроциркуляторний кровообіг, із вираженістю клініко-рентгенологічних ознак ОА. Визначено, що больовий рівень за ВАШ в певній мірі може збільшуватися при появі функціонуючих АВА (r=0,45, р < 0,05). Очевидно, це пояснюється тим, що відкриті АВА сприяють обхідному руху крові, недостатньому надходженню поживних речовин не тільки до хрящової тканини, але й до синовіальної оболонки з подальшим виникненням стійкої патологічної імпульсації. Окрім того, відкриті АВА можуть створювати умови для зниження кількості капілярних рядків, що відображається на метаболічній спроможності хондроцитів та сприяє прогресуванню деструктивного процесу у хрящі.

МП також визначалися й в групі підлітків із ГМС без ознак ОА, проте значно рідше. Особливо це стосувалося зниження числа капілярних рядків (р_φ < 0,01), зниження кількості функціонуючих капілярів у рядку (р_φ < 0,001), скорочення капілярних петель (р_φ < 0,001). Це відносилося також до звивистості капілярних бранш, помірного спазму артеріального відділу капіляра. Зазначені МП при ГМС в певній мірі можна пов’язати з наявністю системної дисплазії сполучної тканини, яка мала місце у більшості пацієнтів даної групи підлітків. Прискорення швидкості кровообігу (75,00 %), яке у них виявлялося, очевидно, пояснюється особливостями пристосувальних механізмів у системі МР на тлі дисплазії сполучної тканини. 

Відомо, що руйнування СХ при ОА у дорослих відбувається під впливом різних чинників, серед яких обговорюється роль запального процесу, а останній клінічно визначено і нами у хворих на ОА підлітків.

Аналізуючи результати імунологічного дослідження з метою визначення значущості запалення у розвитку ОА в підлітковому віці, ми встановили різноманітні  відхилення у клітинній, гуморальній та моноцитарно-макрофагальній ланках імунітету, показниках цитокінів, які свідчили про значущість у розвитку ОА запалення, яке в певній мірі може мати автоімунну спрямованість.

Так визначено, що у більшості підлітків, хворих на ОА, спостерігалося зниження загальної кількості Т-лімфоцитів (93,39 %) та підвищення рівня В-лімфоцитів (84,91 %). Зниження CD³⁺ відбувалося як за рахунок Т-супресорів (86,79 %, р_φ < 0,001), так і Т-хелперів (87,74 %, р_φ < 0,001).

За даними ряду дослідників, перебіг імунопатологічних реакцій при ОА у дорослих пов’язується із порушеннями у клітинно-гуморальних взаємодіях, що сприяє появі клітин, сенсибілізованих до ПГ хрящової тканини, розчинних медіаторів міжклітинних взаємодій, переважно лимфокінів, молекул міжклітинної адгезії, а також їх інгібіторів та антагоністів, зі зсувами у функціональній активності нейтрофилів за рахунок продукції ними активних метаболітів кисню, що мають виражений деструктивний потенціал (Маянский Д.Н., 1991; Давидов С.О., 2003). Ми встановили, що для підлітків із ОА характерно зниження поглинальної здатності фагоцитарних нейтрофілів. Зазначене підтверджувалося зменшенням Фч (80,19 %, р_φ < 0,001) та Фі (82,07 %, р_φ < 0,001) порівняно із здоровими однолітками. Це вказувало на відхилення окислювально-метаболічної функції нейтрофилів, що в певній мірі впливає на формування деструктивного процесу на ранніх етапах його розвитку.  

Визначено, що у хворих на ОА, порівняно із здоровими однолітками, був значно збільшеним вміст прозапальних цитокінів, а саме ІЛ-1β, ІЛ-6, ФНП-α (р_s < 0,001). На їх участь у патогенезі ОА у дорослих вказують і Шостак Н.А. (2003) та інші науковці, які зазначають, що цитокіни, переважно ІЛ-1 β, стимулюють процеси синтезу хондроцитами матриксних металопротеаз та блокують продукцію головних компонентів МКМ – колагену та протеогліканів, що й обумовлює деструктивні зміни у хрящі (Kobayashi M., 2005;                Roux-Lombard P., 2001).

В групі порівняння відбувалися схожі зміни у клітинній ланці імунітету. Це проявлялося, зниженням порівняно із здоровими Т-загальних лімфоцитів (р_s < 0,001), як за рахунок Т-хелперів (р_s < 0,001), так і Т-супресорів (р_s < 0,001), підвищенням Т-активних лімфоцитів (р_s < 0,001) та В-лімфоцитів (р_s < 0,001), що вказувало на скомпрометованість імунної системи вже при наявності ГМС. Проте при порівняні із досліджуваними основної групи виявилося, що у пацієнтів із ГМС без ознак ОА ці зміни були виражені значно менше.

Визначено деякі кореляційні залежності між показниками імунітету, що зазнали суттєвих змін при розвитку ОА, та розладами у системі МЦ. Так, встановлено, що МП найбільш активно формувалися на тлі відхилень у вмісті Т-лімфоцитів, як загальних, так і             Т-хелперів. Кореляційний аналіз показав, що зниження рівня Т-загальних лімфоцитів (r=0,44, р < 0,01) та Т-хелперів (r=0,51, р < 0,05) негативно відображається на резервних можливостях капілярного русла, а зменшення Т-хелперів мало позитивний кореляційний зв’язок із розвитком «помірного спазму» артеріальної бранщі капілярів (r=0,42, р < 0,01).  На зростання частоти відкритих артеріовенозних анастомозів впливав високий рівень IgA (r=0,49,                    р < 0,05). Зазначене підкреслювало зв’язок між МП і розвитком імунозапального процесу.  

Оцінка стану системи МЦ із урахуванням наявності синовіту, як клінічної ознаки запалення не виявила суттєвої різниці у частоті судинних (відповідно: 83,33 % і 88,57 %) та внутрішньосудинних (відповідно: 69,44 % і 68,57 %) порушень між хворими з синовітом і без нього. Але у пацієнтів з синовітом визначено зміни і в периваскулярній ланці МЦ. Так, оточуючий судини фон за наявності запалення був переважно блідим (відповідно: 55,56 % і 24,29 %; р_φ < 0,01) та замутненим (відповідно 50,00 % і 20,00 %; р_φ < 0,05). Подібна відповідь системи МЦ на запалення пояснюється тим, що патологічний процес у суглобах є хронічним. При цьому, в деякій мірі, може спостерігатися перерозподіл об’єму крові, що надходить до структур суглоба. Про це свідчать показники ЛДФ – ПМ та Кv, які у хворих з синовітом були дещо вищими, ніж при його відсутності (ПМ: 1,08±0,05 п.од. і 1,03±0,03 п.од.; Кv: 17,01 % і             15,08 %). Такі зміни, очевидно, вказують на активний розвиток колатеральних мереж кровоносних судин і підвищення інтенсивності шкірного кровообігу, що і було зареєстровано за даними лазерної доплерівської флоуметрії.

Вивчаючи характер вегетативного регулювання методом варіабельності серцевого ритму (ВСР), ми встановили, що вегетативний спектр у хворих на ОА був представлений приблизно однаковим внеском хвиль високої (HF), низької (LF) та дуже низької частоти (VLF). Відповідно, LF становив 30,72 %, HF – 32,38 %, VLF – 36,88 %. Слід зазначити, що порівняно зі здоровими однолітками (Назаренко С.Ю., 2007) у хворих на ОА була значно знижена частка парасимпатичної (р < 0,001) та збільшення гуморальної складової ВСР                  (р_φ < 0,001). Окрім того, ми визначили, що розвиток ОА супроводжується значним зниженням порівняно із нормативними значеннями значень як загальної потужності спектра (р_s < 0,01), так і деяких її складових – LF становило у середньому 507,9 мс²                                 (196,2 – 819,6 мс², р_s < 0,01), VLF – 706,7 мс² (319,9 – 1093,5 мс², р_s < 0,01). В той же час показники парасимпатичної складової відповідали нормі і НF у середньому складало                  537,6 мс² (107,7 – 967,5 мс²). Тенденція щодо зниження активності ВНС у хворих на ОА спостерігалася й при розподілі за статтю, причому у дівчат частіше спостерігалося зменшення абсолютних значень усіх ланок ВНС, ніж у хлопців (р_s < 0,05). Зі збільшенням тривалості захворювання продовжували змінюватися загальні значення ТР (р_s < 0,01). У підлітків із ГМС без ознак ОА встановлено схожі особливості у вегетативному регулюванні. У цій групі досліджуваних теж визначено зниження значень загальної потужності спектра ВСР переважно за рахунок симпатичної та гуморальної складових спектра, проте дана тенденція була значно менш вираженою, ніж у хворих основної групи.

Узагальнюючи отримані результати, ми встановили, що вихідний вегетативний тонус (ВВТ) у підлітків із ОА характеризувався переважно вихідною симпатикотонією (44,79 %),  особливо у дівчат (46,61 %). Для хлопців, навпаки, була характерна збалансованість впливу СНС та ПНС. У 55,00 % підлітків із ГМС без ознак ОА діагностувалася теж збалансованість симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Як у дівчат, так і у хлопців із ОА спостерігалося значне зниження вегетативної реактивності (ВР) порівняно із пацієнтами із ГМС без ознак ОА (відповідно: 2,81 ± 0,24 і 4,43 ± 1,06, р_s < 0,001).

Для уточнення механізмів розвитку ОА на тлі ГМС, підтвердження значущості взаємозв’язків між показниками МЦ, ВНС та імунного гомеостазу, тобто структури залежностей між ними, був проведений факторний аналіз. Обчислено відносну, накопичену дисперсію, індивідуальні факторні внески, побудовано факторну модель взаємозв’язків показників. Виділено 4 головних факторів, які становили 84,31 % загальної дисперсії. Це вказувало на високу інформативність, що міститься в показниках, представлених на рис.1. доведено, що розвиток мікроциркуляторних порушень відбувається на тлі зсувів у імунному гомеостазі та ВНС.