РЕКОНСТРУКТИВНО–ВІДНОВНІ ОПЕРАЦІЇ ПРИ ВИДАЛЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНО–АКТИВНИХ ВІДДІЛІВ ТОВСТОЇ КИШКИ

summary

Розділ 1. (Сучасний стан проблеми реконструктивно-відновних операцій в хірургії товстої кишки). Проведений огляд джерел літератури з актуальних питань реконструктивно-відновної хірургії товстої кишки, зокрема, профілактики тяжких патологічних станів: рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції, керованості процесом випорожнення після екстирпації прямої кишки, які виникають внаслідок видалення функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема, ілеоцекального відділу, ободової та прямої кишки, формування класичних терміно-термінальних, терміно-латеральних, латеро-латеральних анастомозів, післяопераційних ускладнень.

Показано, що покращання функціональних результатів реконструктивно-відновних операцій та якості життя оперованих хворих можливе шляхом розробки та впровадження тонкокишкових і товстокишкових анатомо-функціональних резервуарних конструкцій нового типу, методів сфінктерзберігальних операцій за низької локалізації раку прямої кишки, формування функціонально обгрунтованих найбільш технічно складних міжкишкових анастомозів, досконаліших способів профілактики та лікування післяопераційних ускладнень.

Розділ 2. (Загальна методика дослідження). Викладений загальний методичний підхід, відповідно до якого наукове дослідження умовно розподілене на чотири етапи, наведені загальна характеристика оперованих хворих, методи дослідження.

На першому етапі встановлені основні причини незадовільних результатів існуючих реконструктивно-відновних операцій після видалення функціонально-активних відділів товстої кишки; на другому - визначені основні напрямки покращання результатів зазначених реконструктивно-відновних операцій. Проведені експериментальні дослідження, спрямовані на розробку нової тактики виконання реконструктивно-відновних операцій при видаленні функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема, застосування анатомо-функціональних, у тому числі резервуарних конструкцій після правобічної геміколектомії, колектомії, колектомії з передньою резекцією або екстирпацією прямої кишки, після низької або наднизької передньої резекції, екстирпації прямої кишки, більш ефективні способи профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, що виникають після реконструктивно-відновних операцій. На третьому етапі розроблена тактика виконання реконструктивно-відновних операцій впроваджена у клінічну практику; на четвертому - оцінено ефективність впровадження цієї тактики, а також доведено її переваги у порівнянні з існуючими методами реконструктивно-відновних операцій зокрема, покращання функціональних результатів, зменшення частоти ускладнень загоєння анастомозів та резервуарних конструкцій, післяопераційної летальності, підвищення рівня медичної, соціально-трудової реабілітації, якості життя оперованих хворих.

Клінічна частина наукового дослідження проведена на базі Колопроктологічного центру України, клініки кафедри хірургії № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у 267 хворих протягом 7 років (з 2000 до 2006 р.). Хворі умовно розподілені на дві групи: контрольну – 135(50,6%) та дослідну – 132(49,4%). У хворих обох груп виконані стандартні радикальні оперативні втручання відповідно до основного захворювання, його ускладнень, які передбачали видалення функціонально-активних відділів товстої кишки. В контрольній групі використані відомі стандартні способи реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних операцій, з’єднання відрізків кишечнику, методи профілактики та лікування післяопераційних ускладнень. У пацієнтів дослідної групи використовували розроблені способи реконструктивно-відновних, сфінктерзберігальних операцій, з’єднання відрізків кишечнику, профілактики та лікування післяопераційних ускладнень.