КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ДІТЕЙ В СІМ’ЯХ, ДЕ ОДИН З БАТЬКІВ ХВОРІЄ НА ПАРАНОЇДНУ ФОРМУ ШИЗОФРЕНІЇ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ КОРЕКЦІЇ : Клинико-психопатологические нарушения у детей в семьях, где один из родителей БОЛЕЕТ Параноидной формы шизофрении И ПРИНЦИПЫ ИХ КОРРЕКЦИИ

summary

Виходячи з мети даного дослідження, ми на підставі клініко-психопатологічного аналізу вивчили особливості психічного та соматоневрологічного розвитку дітей, які виховуються в сім'ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії. Враховуючи, те, що неможливо розглядати психічні порушення у дитячому віці без діагностичного заключення про стан здоров’я їх сімей, нами за допомогою системно-структурного аналізу були досліджені порушення функцій сімей, де один з членів має психічне захворювання, рівень їх адаптивності та стан сімейної гармонії. Особливості сімейної ситуації, в якій зростають обстежені діти були враховані при виробленні системи психотерапевтичних заходів, які були спрямовані як на поліпшення психічного здоров’я дітей, так і на корекцію здоров’я сім’ї в цілому.

Відповідно до мети і завдань дослідження, був проведений клініко-психологічний аналіз 168 дітей, які виховувалися в 124 сім’ях, де один з батьків хворів на параноїдну форму шизофренії.

Усім дітям та їх батькам було проведено всебічне комплексне обстеження, яке включає до себе епідеміологічне, анамнестичне, клініко-психопатологічне та експериментально-психологічне.

Для дослідження дітей нами застосовувався комплекс клініко-епідеміологічних і експериментально-психологічних методик з великим числом різноманітних показників, що дозволяє максимально повно охарактеризувати психопатологічний стан досліджуваних дітей, які виховувалися в сім’ях де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії, дозволило прийти до висновків щодо розвитку та подальшого прогнозу психоневрологічних порушень у таких дітей. для більш повного аналізу сімейних стосунків, враховуючи мету і завдання дослідження всі діти були в залежності розподілені на наступні групи: до 1-ї групи увійшли діти, які виховувалися в сім’ях де параноїдною формою шизофренії хворів батько – 87 (51,78% від загальної кількості) – 42 дівчинки і 45 хлопчиків; до 2-ї групи були віднесені діти, які зростали в сім’ях де хворою виявилася матір – 81 (48,22%) дитина (35 хлопчиків і 46 дівчат); третю, контрольну групу склали 50 дітей (25 хлопчиків і 25 дівчат) 5-х та 6-х класів загальноосвітньої школи, які виховувалися в повних сім’ях, але у їх батьків не було виявлено психічних порушень. Дітям з контрольної групи було проведено тотожнє основній групі всебічне патопсихологічне обстеження. Виходячи з мети і задач дослідження та особливостей психодіагностичних методик які застосовувались, до основного етапу дослідження не залучались діти з ознаками нозологічно окреслених психічних розладів психотичного рівня та розумовою відсталістю.

Анамнестичні свідчення отримували безпосередньо від дітей, їх батьків, та в разі необхідності від вчителів і сусідів. Джерелом об’єктивної інформації слугували дані, які наводилися в індивідуальних амбулаторних картках дитини, архівних історіях хвороби.

За даними результатів клінічного обстеження соматичного та неврологічного статусу дітей та при дослідженні особливостей психічного і фізичног розвитку в ранньому дитинстві ми прийшли до висновку, що 152 дитини (90,47%) виявилися практично здоровими. Даний факт ми враховували при діагностиці невротичних уражень у обстежених дітей з метою виключення соматичної патології, як чинника розвитку психосоматичних уражень, що цілком відповідає задачам данного дослідження.

Психічний стан дітей, які зростали в досліджуваних сім’ях оцінювали за допомогою клініко-психопатологічного обстеження з виділенням провідних синдромів психічних уражень. Виявлені в ході проведеного дослідження психічні розлади ми реєстрували, систематизували і аналізували спираючись на діагностичні критерії міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду. В основних групах дітей, які не мали б жодних психічних розладів виявлено не було - із 168 обстежених дітей всі вони (100%) виявляли ті чи інші скарги, які стосувалися б психічних розладів.

За результатами клініко-психопатологічного дослідження виявилося, що в багатьох випадках у дітей досліджених сімей мається полісимптоматичне та полісиндромальне ураження психічної діяльності із сполученням декількох захворювань.

Загальна зведена картина виявлених при обстеженні психічних та поведінкових розладів у дітей згідно з розподілом по групам та в порівнянні з контрольною групою виявилася наступною - при дослідженні психічного статусу таких дітей спостерігалося полісимптоматичне та полісиндромальне ураження психічної діяльності із сполученням декількох захворювань, серед яких домінували поведінкові та емоційні розлади, що зазвичай починаються у дитячому і підлітковому віці (код F90-F98 за міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду) – які були виявлені у 38,69% обстежених дітей, та невротичні і пов’язані зі стресом та соматоформні розлади які були спостережені у 35,12% дітей, велику питому вагу складали також поведінкові синдроми, повязані з фізіологічними порушеннями (F50-F59) – 26,19% дітей.

Частка психічних порушень, що відносяться до інших діагностичних модулів виявилася вкрай низькою, та не мала достовірних відмінностей з контрольною групою.

Таким чином за результатами клініко-психопатологічного дослідження констатували домінування непсихотичних психічних розладів психогенного характеру, перш за все невротичних порушень у дітей, які зростають в сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії. При дослідженні була виявлена висока частка тривожно-фобічних та адаптивних розладів, в структурі психічних уражень, які визначалися тривалим впливом психотравмуючої ситуації, яка виникала в сім’ях, де виховувалися пацієнти.

З метою з’ясування впливу змін психічної діяльності та особистості осіб із психічними порушеннями на якість стосунків в сім’ї в цілому і на можливість розвитку психотравмуючої ситуації, яка впливає на дітей в таких сім’ях, ми за допомогою клініко-психопатологічного обстеження дослідили деякі особливості перебігу параноїдної шизофренії у батьків, в досліджених родинах. При цьому були зроблені висновки про те, що психопатологічні зміни, які є характерними для параноїдної шизофренії, особливо в емоційній та ефекторно-вольовій сфері мали негативний вплив на стан здоров’я сім’ї, призводячи до порушення її функцій, та психотравмуючий вплив на найближчих родичів хворих, в тому числі і на дітей, що безумовно виступало чинником розвитку у останніх нервово-психічного напруження, і як наслідок невротизації особистості.

При дослідженні аналізу здоров'я сім'ї враховували всі її характеристики: медичні (соматогенні, психогенні чинники), соціальні, психологічні, соціально-психологічні, тобто усі ті параметри, які дозволяють зробити діагностичний висновок про сім'ю. Під нашим спостереженням було 124 подружніх пари, у яких в 54,84% випадках жінка хворіла на параноїдну форму шизофренії, а в 45,16% психічне захворювання спостерігалося у чоловіка.

 Проводячи аналіз взаємостосунків в досліджуваних сім’ях, з метою більш повного аналізу та порівняння впливу хвороби на стосунки в сім’ї, як з боку психічно хворої матері так і з боку батька вважали за необхідне також розподілити їх на декілька груп – до першої групи увійшли 56 сімейних пар, де чоловік страждав на параноїдну форму шизофренії, до 2-ї групи – 68 сімейних пар, в яких дане психічне захворювання виявилося у матері і до 3-ї, контрольної, групи долучено 30 сімей, в яких жодної психічної патології виявлено не було. За допомогою системно-структурного аналізу для контрольної групи вибиралися гармонійні сім’ї, що відповідало завданням даного дослідження.

Результати ретельного аналізу здоров’я сім’ї, показали, що у всіх сім’ях, де один з членів хворів на параноїдну форму шизофренії спостерігалося порушення взаємостосунків, та вони за своєю типологією значно відрізнялися від родин контрольної групи. Так зокрема в основній групі не було виявлено гармонійних сімей, а кількість дисгармонійних і псевдогармонійних виявилася відповідно 70,16% та 29,84%, що безумовно виступало чинником порушення адаптації в таких сім’ях і призводило до різкого погіршення їх функціональності.

При дослідженні стану функцій в сім’ях, де один з членів хворіє на параноїдну форму шизофренії в обох основних групах відзначено велика кількість їх порушень  - в усіх сім’ях спостерігалося сполучене ураження трьох або більшої кількості функцій. Найбільше страждали виховна та господарчо-побутова функції, які були порушені у 100% та 95,16% сім’ях відповідно. Також була виявленя велика кількість сімей, у яких порушеними були сексуально-еротична функція - 88,71% випадків, духовна -  87,90% та емоційна, розлади якої спостерігалися у 89,55% сімей.

Роль сім’ї у виникненні патогенних ситуацій і психотравмуючих впливів, які стосуються дітей з’ясовували при вивченні стану сімейної ситуації, для чого за допомогою клініко-анамнестичного методу вивчали тип виховання дітей, ставлення батьків до захворювання дитини та та основні типи психотравм, які мають вплив на дітей. що зростають у досліджених сім’ях.

За допомогою клініко-анамнестичного обстеження ми виявили наступні типи подружніх і сімейних відношень при шизофренії у одного з членів родини, згідно з класифікацією Ейдеміллера:

1) «опозиція» - постійні сутички через грубість та егоїзм хворого члена родини були виявлені у 19,35% обстежених сімей;

2) «взаємна дисоціація», яка характеризується дезинтеграцією родини і низьким статусом хворого спостерігалася у 15,32% випадках;

3) «остракізм» - ізоляція хворого через холодність і егоїзм інших членів родини – у 12,10% випадках;

4) «диссимуляція» - родичі намагаються приховати психічну хворобу члена сім'ї від навколишніх, такий тип відносин нами був виявлений у 11.29% сімей;

5) «емоційна відчудженість» - холодність, замкнутість у стосунках подружньої пари – 8,87% випадків;

6) «гіперопіка» - надмірна турбота родичів, одгородження хворого від домашніх справ – у 6,45% сім’ях;

7) «конформність» - близькі не вважають пацієнта психічно хворим, розділяють його хворобливі переживання, хворий добре адаптований  - 3,23% сім’ї;

8) нормальні відношення (тип співробітництва) – спостерігалися лише у 23,39% сім’ях.

Найбільший вплив на психічний розвиток дітей має виховна функція сім’ї, яка за результатами її дослідження в сім’ях, де один з батьків страждає на параноїдну форму шизофренії була порушеною у 100% випадків (гармонійного типу виховання не спостерігалося в жодній сім’ї з основних груп). Вплив психопатологічних проявів параноїдної шизофренії у батька або матері на тип виховання визначався з одного боку паранояльною настороженості у хворого члена родини і підвищеним рівнем тривожності у у їх партнерів, що призводило то гіперпротективного виховання – у 37,09% випадків, та до виховання в умовах моральної відповідальності – 25,80%. Значна кількість сімей, де батько або мати хворіють на параноїдну шизофренію виховували своїх дітей в умовах недостатньої емоційної прихильності, так у 60,71% родин І групи, та 54,41% ІІ групи було спостережено емоційне відторгнення під час виховання, яке визначалося передусім порушенням емоційної сфери у хворих на шизофренію батьків, та високою невротизацією у їх партнерів. Виразні астенічні та астеноневротичні прояви невротизації у членів сімей психічно хворих також визначали і гіпопротективний тип виховання, який був відмічений у 62,60% досліджених сімей.

Враховуючи наявність у 92,34% дітей, які виховуються в досліджуваних сім’ях розладів поведінки та емоцій, ми дослідили сприйняття кожним з батьків основних захворювання дитини (дітей), що має велике значення для сімейної адаптації. При цьому виявилося, що в обох групах у батьків з шизофренією найчастіше спостерігалися ігноруючий і поверхневий тип сприйняття, тоді як у їхніх здорових сімейних партнерів –  демонстративно-героїчний і сором’язливо-катастрофічний у матерів, та демонстративно-героїчний і самообвинувачувальний у батьків. Адекватний тип сприйняття зустрічався у психічно хворих батьків лише в 3,22% випадках, а у здорових  - в 5,64% сім’ях від загального числа обстежених родин, при цьому в більшості обстежених сімей – 87,09% відмічалося неузгоджене сприйняття батьками психічних розладів у дітей.

Таким чином аналіз сімейного здоров’я в родинах, де один з членів хворіє на параноїдну форму шизофренії та виявлення цілої низки порушень сімейної адаптації дозволив прийти до висновку, що сімейна ситуація в досліджених родинах виступала головним чинником розвитку психотравмуючого впливу на дітей. Кількість психотравм (конфліктів), які впливають на дітей в досліджених сім’ях виявилася достовірно вищою в порівнянні з контрольною групою. Серед психотравм, які найчастіше впливали, на дітей, які виховувалися в досліджених сім’ях, окрім дисгармонійних стосунків в родині та неправильного виховання, які впливали на 100% дітей, також виділялися порушення групування з однолітками, які виявлялися 70,83% випадків, відчуття власної неповноцінності – у 58,33% випадків та емансипаційний конфлікт, який впливав стан психічного здоров’я 31,55% дітей в сім’ях, де один з батьків хворів на параноїдну форму шизофренії.

Багаточисельність та хронічний характер психотравм у досліджених дітей були одним з основних чинників в механізмі розвитку в них невротичних порушень, в тому числі і системних неврозів.

На основі проведеного клініко-психопатологічного обстеження дітей та за результатами функціонального аналізу їх сімейної ситуації можна зробити висновок, що психічні порушення у дітей, які виховуються в сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії пов’язані з психопатологічними проявами психічно хворих членів родини, невротизацією здорових та з порушенням виховної функції сім’ї. Стану емоційного напруження у таких дітей також сприяють і неадекватні типи реакції батьків на психічні проблеми дитини. Показники подружньої адаптації і виконання сім’єю її функцій в сім’ях, виявилися достовірно нижчими нормативних, що визначає дезадаптивність родини. При цьому в досліджених сім’ях спостерігаються такі системні порушення здоров’я як підвищений рівень сімейної тривожності, яка обумовлена передусім наявність тривожного синдрому у здорових членів родини.

Усі діти в таких сім’ях в результаті хронічних і часто множинних психотравм мали психоневрологічні порушення різного ступеню виразності. Невротизація дітей в умовах мікросоціальної дезадаптації поглиблювалась також неадекватним сприйняття батьками порушень психічного здоров’я дітей.

З метою уточнення результатів клініко-психопатологічного дослідження дітей, виявлення особистостей емоційних та поведінкових порушень, з’ясування характерологічних рис, які розвиваються внаслідок впливу сімейної ситуації було проведене комплексне експериментально-психологічне дослідження. Був використаний пакет психопатологічних та проективних методик, застосування і аналіз результатів яких, дозволили б більш повно, у відповідності до завдань даного дослідження зробити висновок, про особливості психічного розвитку у дітей, які виховуються в сім’ях, де один з батьків страждає психічним захворюванням.

Одним з важливих напрямків роботи було дослідити особливості розвитку основних когнітивних функцій (інтелекту, пам’яті та уваги) та їх адаптивності у дітей молодшого дошкільного віку, які виховувалися в досліджуваних сім’ях, з цією метою нами була використана методика Векслера (адаптований дитячий варіант Гамбурга). Для уточнення показників інших когнітивних функцій, та з’ясування ступеню виснажливості психічної активності дітям основних груп, в порівнянні з контрольною були проведені коректурна проба та запропоновані завдання на віднімання чисел.

За результатами проведення описаних вище трьох методик ми можемо зробити висновок про переважання в сім’ях де один з батьків хворіє на параноїдну шизофренію дітей із достовірно зниженими розумовими можливостями та виснаженістю психічних процесів. Недостатність активності уваги, швидка виснажуваність когнітивних функцій, низька адаптація психічних процесів обумовлюється у таких дітей не органічною патологією екзогенного ґенезу, а порушенням комунікативних процесів в сім’ї. Отримані дані у обстежених дітей корелюють з клінічною картиною астенічно-вегетативного та неврастенічного синдромів і свідчать про наявність порушень в ефекторно-вольовій сфері.

Для уточнення виявлених у дітей в досліджених сім’ях різноманітних поведінкових розладів, та для з’ясування впливу постійно діючих в таких сім’ях психотравм (конфліктів) на формування характеру дитини, нами була застосована методика Леонгарда-Шмішека, адаптована для дитячого віку з урахуванням їх вікових особливостей та інтересів.

За результатами проведення даного опитування чітко окреслені акцентуації характеру зустрічали у 91,07% дітей з основної групи. З результатів дослідження  можна зробити висновки, що порушення сімейної адаптації та функцій сім’ї, де виховуються обстежені діти призводить до розвитку в них характерологічних порушень у вигляді акцентуацій характеру, і, в свою чергу до прогнозованого розвитку у таких дітей декомпенсацій характеру в підлітковому та юнацькому віці.

Характеристику реакції дитини на стрес виявляли за допомогою проективної методики Розенцвейга, яка дозволила зробити висновки про ступінь фрустраційної толерантності дітей з межовими нервово-психічними розладами. Дані отримані за допомогою методики Розенцвейга, доповнювалися результатами аналізу автобіографічних даних і клінічного дослідження. Отримані характеристики порушення фрустраційної толерантності були використані, у відповідності до завдань дослідження, при проведенні психотерапевтичної корекції дітям з психічними порушеннями.

Ми звернули увагу на тісний взаємозв’язок між результатами проведеної методики фрустраційної толерантності і типом виховання дітей в досліджених сім’ях. Порушення принципів виховання дитини, які дуже часто спостерігаються в сім’ях з порушенням виховної функції, знижує здатність особистості протистояти несприятливим впливам, долати наслідки стресу і дистрес. Так, зокрема, виховання за типом гіперопікування або, навпаки, гіпоопікування самі по собі можуть не мати травмуючого впливу на психіку, але при цьому утруднює формування вольових якостей особистості і підвищує чутливість до фруструючих ситуацій, що в свою чергу призводить до формування нервово-психічного напруження у таких дітей, і як наслідок, до розвитку психогенних порушень.

Всім дітям, враховуючи порушення в їх сім’ях функцій і адаптації, ми намагалися з’ясувати вплив сімейної ситуації на емоційні переживання дитини, а також виявити роль наявності психічного захворювання у батька або матері у виникненні невротичних розладів у їх дітей. З цією метою, у відповідності до задач дослідження ми застосували проективну методику „Малюнок сім’ї”, за результатами проведеного експериментального дослідження в основній групі усі основні ознаки сприятливої сімейної ситуації, такі, як зображення всіх без винятку членів родини були спостережені на малюнках лише у 32,74% дітей а відсутність ізольованих члені родини – у 19,04% дітей.

На інших малюнках дітей були виявлені ознаки сімейної тривожності – у 64,88% випадках, ізоляція окремих фігур, яка свідчить про конфліктну ситуацію – у 80,95% випадків, відсутність автора малюнка на зображенні, що свідчить про почуття неповноцінності дитини у сімейному оточенні – у 57,74% випадках. Також велику питому вагу складали малюнки з ознаками ворожості сімейного оточення до дитини, у вигляді розташування фігур по різні боки аркуша (51,19% малюнків), агресивність в позиціях зображених фігур (27,38% малюнків) та інші. Загалом на основі проведеної методики “малюнок” сім’ї та за результатами додаткового обговорення можна зробити висновок про створення несприятливої сімейної ситуації в родинах де виховуються досліджені діти.  Порушення здоров’я сім’ї, які були виявлені за допомогою графічних психологічних методик повністю відповідають результатам клініко-анамнестичного аналізу функціонування сімей.

Результати всебічного аналізу здоров’я сім’ї, слугували підґрунтям для застосування системи психотерапевтичної корекції його порушень при параноїдній формі шизофренії у одного з членів родини.

При виборі методів психотерапії та під час визначення конкретного змісту психотерапевтичних сеансів, ми виходили із стану функцій кожної сім’ї, причин їх порушення і рівня сімейної дезадаптації з урахуванням психопатологічних симптомів ендогенного захворювання у одного з членів родини, особливостей особистості його сімейного партнера та синдромології психічних порушень у дітей, а також ступеню зацікавленості батьків в нормалізації поведінки дітей, і відповідно у нормалізації власних стосунків.

Основним методом, який був використаний при психокорекцій ній роботі була сімейна психотерапія із дорученням до комплексу заходів додаткових методів – комунікаційного та рольового тренінгу, персоналістичної та раціональної психотерапії в якості допоміжних методій використовувалися елементи трасактного аналізу та гештальт-терапії.

Психотерапевтична корекція порушень здоров’я сім’ї, де один з членів страждав на параноїдну форму шизофренії була нами проведена в двох головних напрямках:

1)     корекція, спрямована на лікування невротичних, поведінкових та емоційних розладів у дітей, які виховуються в таких сім’ях, для чого були використані методики психотерапевтичного театру та бібліотерапія;

2)      корекція, спрямована на нормалізацію функціонування сім’ї, з цією метою були застосовані методики сімейної психотерапії

В результаті проведеного комплексного психотерапевтичного лікування стан психічного здоров’я нормалізувався або значно поліпшився (спостерігалася редукція психопатологічних проявів і невротизації) у переважної кількості чоловіків –  у 86,28% і жінок – у 90,32%. Часткове поліпшення симптоматики (незначне зменшення психопатологічної симптоматики) у інших пацієнтів спостерігалося у хворих з виразним шизофренічним дефектом або яскравими психотичними проявами ендогенного процесу. У більшості дітей – 88,09% також спостерігалося повне зникнення симптомів або значне поліпшення стану, у 20 дітей відмічалися залишкові явища, частіше у вигляді енурезу, заїкання, тикозних розладів та фобій, але значно слабкіших в порівнянні із станом до початку лікування.

В переважній більшості дисгармонійних і псевдогармонійних сімей повністю нормалізувалися або значно поліпшилися між особистісні стосунки в подружній парі – відповідно у 90,80% та 78,38% сімей. Частковий ефект психотерапії в інших сім’ях був пов’язаний з грубою психічною патологією у одного з членів родини.

Функції сім’ї значно поліпшилися, але їх нормалізація або поліпшення виявилися неоднозначними. В найбільшому ступеню нормалізувалися або значно поліпшилися функції первинного соціального контролю – у 95,18% сім’ях де проводилися психокорекційні заходи, виховна  - у 90,90% та сексуально-еротична – у 94,35%. Дещо гірше піддавалася корекції господарсько-побутова функція, в зв’язку з тим, що під час психокорекції вдавалося підвищити відповідальність членів родини, щодо виконання господарських функцій, але не вдавалося запобігти впливу загальної економічної ситуації, тому в результаті проведених психотерапевтичних заходів нормалізація або значне поліпшення спостерігалося у 75 63,56% випадків. Також через низку порушень емоційної сфери, які є характерними для шизофренічного процесу не завжди вдавалося повністю скоригувати емоційну функцію досліджених сімей – повне або значне поліпшення стану цієї функції було відмічено у 62,16% родин.

Катамнестичні спостереження показали, що рецидиви, у вигляді погіршення психічного стану психічного здоров’я частіше спостерігалися у тих членів родини. які хворіли на параноїдну шизофренію, і пояснювалися наподоподібно-прогредієнтним типом перебігу хвороби. З періодичним розвитком психозів у одного з членів родини були також пов’язані  рецидиви порушень міжособистісних стосунків, особливо в псевдогармонійних сім’ях, де вони швидше піддаються психотерапевтичному впливу, але поліпшення має нестійкий ефект. В зв’язку з психічним захворюванням також траплялися рецидиви порушень емоційної, сексуально-еротичної і духовної функцій сім’ї. Враховуючи проведення досить потужної психотерапевтичної корекції психічних порушень у дітей  із залученням батьків, та пролонгованої психотерапевтичної корекції у вигляді библіотерапії рецидивів погіршення психічного здоров’я дітей спостерігалося небагато – 4,17% випадків, також в зв’язку з вищевказаними заходами була невисокою частота рецидивів порушення виховної функції сім’ї – 8,18% випадків.

Слід зауважити, що у 79,45% випадків рецидиви спостерігалися. в тих родинах, де за допомогою психотерапевтичних заходів був досягнутий лише частковий ефект психотерапії.

В цілому досить стійкий і високий терапевтичний ефект, який дозволяв би зробити висновок про відновлення функцій сім’ї був отриманий в результаті проведеної психотерапії у 77,50% досліджених сім’ях.

ВИСНОВКИ 

1. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і наведено нове розв’язання наукової проблеми комплексної діагностики і психотерапевтичної корекції психічних розладів у дітей в сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії. Отримані результати клініко-психологічного дослідження дітей в вищеозначених сім’ях. Комплексно вивчені особливості психічного, неврологічного та соматичного розвитку дітей в сім'ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії; досліджені механізми та умови формування психічних порушень у дітей в таких сім'ях. Доведено значення та вплив сімейних чинників на процес формування клінічних особливостей та ступінь виразності і перебіг психічних розладів.

2. Психопатологічні особливості клінічної картини параноїдної шизофренії у одного з членів родини особливо з боку емоційної та ефекторно-вольової сфер психіки, визначала негативний вплив на стан здоров’я сім’ї змін особистості у таких хворих, призводячи до порушення сімейних взаємостосунків та розвитку невротизації інших членів родини.

Отримані дані під час системно-структурного аналізу дані свідчили про порушення майже усіх компонентів і складових здоров’я сім’ї при наявності психічного захворювання (параноїдної форми шизофренії) у одного з її членів. При дослідженні типології таких сімей, 70,16% з них виявилися дисгармонійними, а 29,84% - псевдогармонійними. В усіх досліджених сім’ях спостерігалося сполучене ураження функцій родини, причому виховна функція була порушена в 100% випадків, емоційна – у 89,55%.

Сімейна ситуація виступала провідним чинником розвитку стану нервово-психічного напруження у досліджених дітей. Внаслідок відсутності в досліджених сім’ях взаємоповаги, порушення якісних емоційних зв’язків та невідповідності сімейно-рольових позицій у всіх родинах страждали виховна і емоційна функції, що виступало чинником емоційної депривації, постійних конфліктів та ігноруючого ставлення до дитячих проблем в сім’ях та створювало умови постійно діючої психотравмуючої ситуації. Невротизація дітей в умовах мікросоціальної дезадаптації поглиблювалась також неадекватним сприйняття батьками порушень психічного здоров’я дітей.

3. В сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії 90,47% дітей соматично були практично здоровими. В той же час при дослідженні психічного статусу таких дітей спостерігалося полісимптоматичне та полісиндромальне ураження психічної діяльності із сполученням декількох захворювань, серед яких домінували поведінкові та емоційні розлади, що зазвичай починаються у дитячому і підлітковому віці (код F90-F98 за міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду) – які були виявлені у 38,69% обстежених дітей, та невротичні і пов’язані зі стресом та соматоформні розлади які були спостережені у 35,12% дітей, велику питому вагу складали також поведінкові синдроми, повязані з фізіологічними порушеннями (F50-F59) – 26,19% дітей. Порушення формування характеру у досліджених дітей визначалися наявністю у 91,07% з них клінічно окреслених акцентуацій характеру, виявлених за даними методики Леонгарда-Шмішека. 

4. При проведенні клініко-психопатологічного обстеження, виявлено достовірне переважання порушень психічного здоров’я у дітей, які виховуються в сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії в порівнянні з контрольною групою. В клінічній картині таких розладів переважали симптоми невротичних уражень у вигляді астено-невротичних, неврастенічних, тривожно-фобічних та обсесивних синдромів. Також часто спостерігалися порушення контакту з однолітками та труднощі при навчанні, які перш за все були пов’язані з порушеннями емоційної сфери та розвитком патологічних рис характеру.

5. Порушення принципів виховання дитини, що були спостережені в сім’ях де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії знижує здатність особистості протистояти несприятливим впливам, долати наслідки стресу і дистрес. За результатами дослідження фрустраційної толерантності у 93,45% випадків у дітей визначалося схильність до екстрапунітивних або інтрапунітивних реакцій під час конфліктних, стресових ситуацій, з переважанням самозахисного типу, який визначався наявністю невротичних та емоційних порушень у обстежених.

Дослідження сімейної ситуації за допомогою графічної презентації “Малюнок сім’ї” свідчило про високий вплив сімейних конфліктів, емоційного відчуження та, навіть, ворожості по відношенню до дітей в сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії на виникнення та подальших несприятливий перебіг психічних порушень у пацієнтів дитячого віку.

6. Системна психотерапевтична корекція порушень психічного розвитку у дітей в сім’ях, де один з батьків хворіє на параноїдну форму шизофренії  проводилася в комплексі з психотерапевтичними заходами, спрямованими на усунення порушень здоров’я в сім’ї в цілому і базувалася на принципах диференційованості і етапності (послідовності) коригуючи заходів. Для лікування невротичних розладів у дітей найбільш ефективними методами виявилися психотерапевтичний театр та бібліотерапія, які ґрунтувалися на засадах казкотерапії. В сполученні з симптоматичним медикаментозним лікуванням проведення психотерапевтичних заходів у досліджених дітей призвело до покращення психічного здоров’я у 88,09% випадках.

 7. Проведені заходи в межах сімейної психотерапії  були спрямовані на вирішення основних завдань корекції здоров’я сім’ї – поліпшення якості внутрішньосімейної комунікації, підвищення рівня адаптивності та нормалізації функціонування родини.

Проведення запропонованої системи сімейної психотерапевтичної корекції призвело до досягнення високого і стійкого терапевтичного ефекту, який дозволяв би зробити висновок про відновлення функцій сім’ї, у 77,50% родин, де один з членів хворіє на параноїдну форму шизофренії. Рецидиви порушень емоційної, сексуально-еротичної і духовної функцій сім’ї були пов’язані з загостренням психопатологічної симптоматики шизофренічного процесу у членів досліджених сімей.