ПЛАСТИЧНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ЗАМИКАЮЧОГО АПАРАТУ ТОВСТОЇ КИШКИ ПІСЛЯ ЕКСТИРПАЦІЇ ПРЯМОЇ КИШКИ З ПРИВОДУ РАКУ

summary

Матеріали та методи. Дисертаційна робота базуються на вивченні результатів лікування 134 хворих на рак нижньоампулярного відділу ПК в проктологічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні та Житомирському обласному онкологічному диспансері за 1989-2004 рр. у складі груп А, В, С та в державній установі «Інститут онкології» АМН України за 1989-2000рр. – група D. До основної групи А ввійшли 75 хворих, у яких здійснена ЧПЕ ПК з ПВЗАТК. В 8 випадках в цій групі проведені паліативні оперативні втручання, в 67 – радикальні. В групу В включено 25 хворих, яким було заплановано, але в силу різних причин не проведено ПВЗАТК після ЧПЕ ПК з приводу раку. Групу С (34 хворих після ЧАР ДВК) взято для порівняння функціональних результатів. Група D – це матеріали державної установи «Інститут онкології» АМН України, що вивчають 67 пацієнтів після радикальних операцій Кеню-Майлса, взятих для порівняння двохрічної виживаності з основною групою.

Групи хворих були репрезентативні за віком, статтю, частотою ураження різних відділів ПК, стадією захворювання та гістологічною формою пухлини.

Діагноз раку ПК встановлювали за допомогою клінічних, фізичних (ренгеноконтрастні дослідження, комп’ютерна томографія, ультрасонографія), інструментальних та морфологічних методів дослідження. Використовуючи дані, отримані при пальцьовому дослідженні, ректороманоскопії, фіброгастродуоденоскопії, ультрасонографії, комп’ютерній томографії, встановлювали локалізацію пухлинного процесу в прямій кишці, наявність дистального інтрамурального розпоширення, інвазію зовнішнього сфінктера, ураження параректальних лімфатичних вузлів. Ізольоване ураження злоякісним процесом нижньоампулярного відділу прямої кишки в групах досліджуваних хворих спостерегалось в 29,9-45,3% випадків, в більшості спостережень відмічалось розповсюдження пухлини на проксимальні відділи прямої кишки.