ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ

summary

У вступі автор обґрунтовує актуальність дисертаційної теми, показує ступінь її наукової розробки, розкриває основні методи дослідження, визначає його мету, завдання, предмет та об’єкт, а також наукову новизну, практичне значення, зв’язок дисертації з науковими програмами і темами, апробацію результатів дослідження, структуру роботи та її обсяг.

Розділ 1 „Правова характеристика безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України” містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 „Місце, роль та поняття організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України” зазначається, що загальною метою організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України є забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність у процесі виконання ними своїх посадових обов’язків. На підставі розгляду особливостей діяльності працівників ОВС робиться висновок, що небезпека, якої вони зазнають під час виконання службових обов’язків, є багатоплановою за змістом, силою, наслідками свого впливу та за іншими характеристиками. Визначається сутність та поняття безпеки діяльності працівників ОВС. Формулюються основні завдання організаційно-управлінської діяльності у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС, до яких віднесено такі: а) вивчення й аналіз головних факторів і причин трагічних випадків під час виконання професійних обов’язків; б) впровадження спеціальних програм з підготовки до дій у небезпечних ситуаціях; в) регулювання питань професійного захисту працівників; г) усунення небезпечних умов професійної правоохоронно-правозабезпечувальної діяльності.

У підрозділі 1.2 „Фактори зниження безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України” на підставі аналізу особливостей службово-трудової діяльності працівників ОВС з’ясовано, що фактори, які впливають на зниження безпеки їх діяльності, поділяються на дві основні групи. Перша група факторів пов’язана з особливостями правозахисних цілей, функцій, завдань органів служб та підрозділів внутрішніх справ; друга – з професійною діяльністю працівників ОВС. Причому друга група факторів є похідною від першої. Об’єктивні умови функціонування органів внутрішніх справ зумовлюють вимоги до професії правоохоронця, останні, у свою чергу, є підґрунтям до виникнення численних факторів зниження безпеки діяльності працівників ОВС другої групи. Обґрунтовано, що цілі, функції та завдання функціонування органів внутрішніх справ, вимоги, які ставляться до професійного правоохоронця, зумовлюють виникнення під час службово-трудової діяльності небезпечних факторів, які знижують безпеку діяльності працівників ОВС. Такими небезпечними факторами є: виконання посадово-функціональних обов’язків, пов’язаних із розшуком та затриманням озброєних злочинців; недостатньо продумані й узгоджені дії працівників; відсутність необхідного рівня професійних знань, умінь та навичок; відсутність відповідної екіпіровки для зброї, спеціальних засобів; невміння швидко оцінити обстановку; відсутність належного контролю за несенням служби працівниками з боку керівництва органу; порушення нормативних приписів; відсутність належного матеріально-технічного забезпечення та соціально-правового захисту тощо.

У роботі аналізуються результати анонімного анкетування працівників ОВС зі всіх регіонів України, проведеного у 2005–2006 роках з метою визначення умов, які впливають на безпеку діяльності працівників ОВС України. Досить показовою є висловлена під час анкетування позиція 65% опитаних, відповідно до якої рівень безпеки діяльності працівників ОВС є незадовільним. Лише 2% опитаних працівників заявили, що у підрозділі, в якому вони проходять службу, встановлено режим праці, за якого вони можуть повністю відновити свою працездатність протягом часу, відведеного на відпочинок, а 57 та 22% зазначили, що вони досить часто або постійно виконують свої службові обов’язки у стані втоми. 29% опитаних працівників, перебуваючи на робочому місці, часто не мають можливості задовольнити деякі психофізіологічні потреби або потерпають від незадовільних умов праці. Що стосується стану засобів індивідуального захисту, то більше половини опитаних (53%) заявили, що значна частина останніх або застаріла, або знаходиться у незадовільному стані. Понад третину опитаних (34%) вказують на формальний характер навчання безпечному виконанню своїх службових обов’язків. Щодо проведення аналізу причин травматизму та надзвичайних подій у службовій діяльності працівників ОВС більше половини опитаних (55%) заявили про зведення останнього до зачитування наказів про покарання винних, що свідчить про формальний характер цього напряму роботи. Особливу тривогу викликає той факт, що лише 8% опитаних мають вільний доступ до нормативно-правових актів, якими регламентуються питання безпеки діяльності працівників ОВС. При цьому, 48% опитаних заявили, що їм доводиться докладати зусилля, щоб ознайомитися з нормативними актами у сфері безпеки діяльності працівників ОВС, а 45% взагалі не мають до них доступу.

У дисертаційній роботі розглядається зміст нормативно-правових актів МВС України у сфері безпеки діяльності працівників ОВС, аналіз яких свідчить: а) рівень безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ знаходиться на низькому рівні; б) цьому є багато причин – порушення дисципліни і законності, низький професіоналізм, недостатній рівень соціально-правового захисту працівників, безвідповідальне ставлення осіб рядового та начальницького складу до вимог нормативних актів; в) низький рівень безпеки діяльності працівників ОВС України залишається незмінним протягом багатьох років.

У підрозділі 1.3 „Сутність нормативно-правового забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників ОВС України” здійснено аналіз системи нормативного регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників ОВС. Визначено, що основна мета правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ полягає в закріплені ефективного механізму прийняття й реалізації організаційно-управлінських рішень. Зазначені організаційно-управлінські рішення повинні прийматись уповноваженими суб’єктами, мати встановлену нормами права форму та відповідати певному рівню в системі нормативно-правових актів. Дослідження змісту, особливостей, якостей та основних ознак джерел права і нормативно-правового акта дозволило зробити декілька висновків щодо сутності нормативно-правового забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ. Дисертант вважає, що основними ознаками нормативно-правового акта в досліджуваній сфері є те, що він: а) має імперативний (владно-приписуючий) характер; б) є одностороннім актом текстуального вираження волі правотворчого органу (посадової особи); в) приймається з дотриманням нормативно визначеної процедури, покликаної оптимізувати зміст правового тексту та його форму; д) має власну структуру; е) має юридичну силу та займає певне місце в ієрархії нормативно-правових актів; ж) має чіткі часові, просторові та суб’єктні характеристики; з) містить загальні, спеціальні чи індивідуальні нормативні приписи, покликані регулювати відносини забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС. Запропоновано визначення поняття даного різновиду нормативно-правового акта як прийнятого в нормативно встановленій формі суб’єктами правотворчості офіційного письмового документа, який має імперативний характер і містить загальні, спеціальні та індивідуальні нормативні приписи, покликані регулювати відносини у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ. Дано визначення нормативно-правового забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників ОВС як сукупності всіх юридичних    засобів,   прийомів,   способів,   за    допомогою   яких регулюються   ці

відносини. Запропоновано визначення мети нормативно-правового забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у створенні й закріпленні ефективного правового механізму, здатного забезпечити оптимальну процедуру розробки та реалізації відповідних організаційно-управлінських рішень.

Розділ 2 „Теоретичні основи організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України” містить два підрозділи. У підрозділі 2.1 „Безпека працівників органів внутрішніх справ як результат нормативно-управлінського впливу” доводиться, що небезпека і фактори ризику в професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ зменшуються чи нейтралізуються органічною системою взаємозалежних і взаємозумовлених заходів організаційно-управлінського та правового характеру. При цьому, поняття „організаційно-правові заходи” охоплює елементи змісту також кадрове, матеріально-технічне, економічне, соціальне, психологічне та інше забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ. Завдання правового забезпечення у цій сфері полягає в легалізації всіх найважливіших моментів здійснення організаційно-управлінської функції. Обґрунтовується, що безпека працівників органів внутрішніх справ у процесі діяльності об’єктивно вимагає специфічного, чітко працюючого механізму організаційно-правового забезпечення, здатного здійснювати ефективний вплив на об’єкт своєї діяльності, спрямованого насамперед на усунення чи нейтралізацію небезпечних чи ризикових факторів у професійній службово-трудовій діяльності працівників органів внутрішніх справ.

У дисертаційному дослідженні запропоноване визначення поняття небезпеки у професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ, визначено види небезпеки, до яких віднесено потенційну, уявну, провоковану та реальну і надано їх характеристики. Виділено основні ознаки та сформульовано поняття професійного ризику працівників органів внутрішніх справ. Охарактеризовано чинники, які приводять у дію рух, ті чи інші небезпечні фактори. Обґрунтовано, що головне завдання керівництва органів системи Міністерства органів внутрішніх справ України полягає у виробленні та реалізації найнебезпечніших та ризикових управлінських рішень, що дозволяє досягти поставленої правозахисної мети і результату з мінімумом додаткових засобів та при мінімальних негативних наслідках. Доведено, що поняття „безпека діяльності працівників органів внутрішніх справ” – явище багатопланове і включає ряд взаємопов’язаних компонентів. До основних із них віднесено: економічну, правову, матеріально-технічну, соціальну, соціально-психологічну, кадрову, інформаційну, спеціальну, психологічну та фізичну безпеку і надано їх характеристику.

У роботі автор зазначає, що професійна безпека працівників органів внутрішніх справ – це конкретна характеристика самої діяльності, яка залежить від рівня професійної захищеності, але безпосередньо пов’язана з реальною мірою професійного ризику і здатністю осіб рядового та начальницького складу звести цей ризик до можливої межі при вирішенні професійно-службових завдань. Обґрунтовано, що цей ризик може мати матеріальний, професійно-моральний, психологічний та фізичний характер і розкрито зміст цих видів ризику.

У підрозділі 2.2 „Співвідношення організаційних і правових засобів забезпечення   безпеки діяльності   працівників ОВС України”   на підставі   вивчення

основних питань співвідношення організаційно-управлінських і нормативно-правових заходів та засобів забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС зроблено висновки щодо їх спільних та відмінних ознак. До спільних ознак права й управління у розглядуваному аспекті слід віднести те, що й управлінські, і правові заходи та засоби у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ мають однакове значення. Право здійснює юридичний, а управління – управлінський вплив на діяльність осіб рядового та начальницького складу з метою створення надійного захисту й охорони життя, здоров’я, честі, гідності та недоторканності працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ України під час виконання ними своїх посадово-функціональних обов’язків. Управлінські і правові заходи та засоби фактично мають однаковий об’єкт регулюючого впливу – це діяльність працівників органів внутрішніх справ. Однаковими є й суб’єкти управління та правового регулювання. Це: суспільство, держава, керівництво органів внутрішніх справ. До відповідних ознак права й управління у сфері забезпечування безпеки професійної діяльності працівників ОВС віднесено наступні. По-перше, елементи механізму права не збігаються з механізмом управління. Механізм права – це сукупність правових засобів, які використовуються у процесі реалізації регулятивної функції права, проте механізм соціального управління включає в себе цілі, принципи, функції та методи управління. По-друге, те саме стосується системи права і системи управління. Під системою права розуміють побудову права як нормативного утворення, тобто розподіл його на певні частини, що називаються галузями та інститутами права. Під системою управління, у вузькому значенні розуміють сукупність управляючої та керованої підсистем або сукупність динамічно-пов’язаних між собою елементів: суб’єкта та об’єкта управління, каналів прямого і зворотного зв’язку та навколишнього середовища. По-третє, право й управління у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників органів, служб та підрозділів мають різнохарактерний вплив на об’єкти. Правові заходи і засоби, регламентуючи відносини працівників ОВС, самі собою не реалізують їх. Вони реалізуються у процесі управління та організації управлінської діяльності.

Розділ 3 „Основні заходи подальшого розвитку організаційно-правового механізму забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 „Дотримання дисципліни працівниками ОВС як умова підвищення безпеки їх службово-професійної діяльності”  здійснено аналіз змісту та особливостей службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ як умови і фактора підвищення безпеки їх діяльності. Обґрунтовано, що характер службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ зумовлюється специфікою їх правового статусу та діяльності: всі особи рядового та начальницького складу є державними службовцями і беруть участь у виконавчо-розпорядчій діяльності держави, оскільки вони організовують та забезпечують охорону громадського порядку та громадську безпеку; у сфері службової діяльності особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ залежно від особливостей правового статусу наділені державно-владними повноваженнями і виступають представниками виконавчої влади, їх законні вимоги обов’язкові для виконання всіма фізичними, посадовими та юридичними особами; служба в органах внутрішніх справ пов’язана з підвищеним ризиком для життя, здоров’я, честі, гідності та недоторканності працівників.

На думку дисертанта, що сутність службової дисципліни працівників ОВС має двохаспектний склад. Це: 1) сукупність правових норм, що встановлюють порядок здійснення службових обов’язків і прав працівників; 2) фактичне  дотримання ними цих норм або правомірна поведінка при виконанні останніми службових повноважень. Складено класифікацію правових норм, що регламентують службову дисципліну працівників органів внутрішніх справ, яка включає: норми, що регулюють службові обов'язки і права працівників органів внутрішніх справ; норми, що визначають методи забезпечення службової дисципліни; норми, що регулюють засоби заохочення працівників; норми, що встановлюють заходи впливу за порушення службової дисципліни; норми, що регулюють процедуру (порядок) підтримання і зміцнення службової дисципліни (дисциплінарно-процесуальні). Запропоновано визначення поняття службової дисципліни працівників органів внутрішніх справ та визначено умови внутрішнього порядку, які впливають на її стан.

Обґрунтовано, що організація роботи щодо зміцнення службової дисципліни і законності будується на підставі систематичного аналізу їх стану в кожному органі, підрозділі внутрішніх справ. Мета останнього полягає у всебічному і достовірному визначенні рівня дотримання законності в діяльності органів внутрішніх справ і ступеня дисциплінованості його працівників, оцінюванні роботи нижчих керівників, виходячи з цього напряму діяльності. При цьому, враховується повнота і якість виконання службових завдань; кількість, характер, тяжкість злочинів, надзвичайних подій, порушень законності й дисципліни та ступінь їх негативного впливу на вирішення оперативно-службових завдань; стан виконавчої дисципліни; розпорядок дня, його чіткість та організованість; внутрішній статутний порядок у підрозділах; дотримання встановленого порядку носіння форменого одягу; наявність скарг, заяв громадян на дії (бездіяльність) працівників ОВС; організація зберігання зброї, документів суворої звітності, службових посвідчень ефективність дисциплінарної практики керівників підрозділів; ступінь впливу колективу, органів громадського самоврядування і, насамперед, судів честі на стан дисципліни і законності. Запропоновано ряд конкретних заходів із зміцнення дисципліни в органах та підрозділах внутрішніх справ.

У підрозділі 3.2 „Професіоналізм працівників органів внутрішніх справ як фактор забезпечення безпеки їх діяльності” досліджується сутність, основні критерії та шляхи підвищення професіоналізму працівників органів внутрішніх справ. Дисертант зазначає, що професіоналізм працівників органів внутрішніх справ – це принцип організації та функціонування державної служби в них органах, службах та підрозділах. Виокремленні такі основні ознаки принципу: а) компетентність працівників органів внутрішніх справ – знання ними справи, наявність необхідної освіти, навичок у роботі, вивчення та завдання передового досвіду; б) систематичне якісне виконання працівниками різних завдань, прийняття обґрунтованих рішень, стабільність службово-трудових відносин, відчуття сталості і корисності службово-трудової діяльності; в) ротація працівників ОВС, що забезпечує динамізм у системі органів внутрішніх справ, удосконалення способів, прийомів та методів професійної діяльності; г) уміння застосування засобів і заходів безпеки діяльності працівників ОВС у процесі виконання ними посадово-функціональних обов’язків. Запропоноване визначення поняття професіоналізму працівників органів внутрішніх справ дозволяє визначати його поняття як готовності особи рядового чи начальницького складу до виконання посадово-функціональних обов’язків на високому професійному рівні, здобутих у результаті цілеспрямованої безперервної теоретично-практичної професійної підготовки. Сформульовано головну мету організації навчання безпеки як привчання працівників до виконання норм та правил безпечної поведінки під час виконання професійних обов’язків, вироблення і закріплення необхідних знань, умінь та навичок.

У підрозділі 3.3 „Напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС” на підставі аналізу сучасної кількості нормативно-правових актів у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України доводиться, що необхідним є його систематизація, яка як нормативно-правове забезпечення безпеки професійної діяльності працівників ОВС має здійснюватись за допомогою інкорпорації та кодифікації. Інкорпорації нормативно-правових актів, покликаних забезпечити регулювання відносин у сфері безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ, притаманне вирішення тактичних завдань систематизації даного нормативного матеріалу, а кодифікації – стратегічних. Завдання інкорпорації нормативно-правових документів з питань забезпечення безпеки професійної діяльності нині полягає у підготовці Міністерством внутрішніх справ України відповідних збірників нормативних актів. Зовнішня обробка розглядуваного нормативно-правового матеріалу має відбуватися, на нашу думку, у двох варіантах: у хронологічному та предметному. Постійне видання таких збірників (хоча один раз на рік) вирішить багато актуальних завдань: а) забезпечить правову освіченість працівників органів, служб та підрозділів; б) поліпшить проведення в життя нормативних приписів; в) зменшить випадки видання наказів, інструкцій та інших документів правового характеру, які суперечать чинному законодавству; г) виключить можливість прийняття дублюючих один одного актів; д) дозволить своєчасно виявляти відмінені акти або акти, які фактично втратили силу, вносити у чинні акти доповнення і зміни; е) створить об’єктивні передумови для правильного застосування правових норм, подальшого зміцнення законності у діяльності органів внутрішніх справ України.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць з адміністративного права, а також різних галузей юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння та удосконалення організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС України. Основні з них такі:

1. Загальною метою організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України є забезпечення їх природних прав на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність в процесі виконання ними своїх посадових обов’язків.

2. Поняття безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ необхідно розуміти як систему економічних, правових, матеріально-технічних, соціальних, психологічних, кадрових, інформаційних та спеціально-технічних заходів, спрямованих на усунення небезпечних для життя, здоров’я, честі, гідності і недоторканності осіб рядового і начальницького складу факторів під час виконання ними своїх посадово-функціональних завдань та обов'язків.

3. До основних завдань організаційно-управлінської діяльності у сфері забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України віднесено такі: а) вивчення та аналіз головних факторів і причин трагічних випадків під час виконання професійних обов'язків; б) впровадження спеціальних програм з підготовки до дій у небезпечних ситуаціях; в) регулювання питань професійного захисту працівників; г) усунення небезпечних умов професійної правоохоронно-правозабезпечувальної діяльності.

4. Аналіз сучасного стану забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС свідчить: а) рівень безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ знаходиться на низькому рівні; б) основними причинами такої ситуації є порушення  дисципліни і законності, низький професіоналізм, недостатній рівень соціально-правового захисту працівників, безвідповідальне ставлення осіб рядового та начальницького складу до вимог нормативних актів; в) низький рівень безпеки діяльності працівників ОВС залишається незмінним протягом багатьох років.

5. Основна мета правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників органів внутрішніх справ полягає у закріпленні ефективного механізму прийняття і реалізації організаційно-управлінських рішень. Ці організаційно-управлінські рішення повинні прийматись уповноваженими суб’єктами, мати встановлену нормами права форму та відповідати певному рівню в системі нормативно-правових актів.

6. Нормативно-правове забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників ОВС – це сукупність усіх юридичних засобів, прийомів та способів, за допомогою яких регулюються ці відносини. Основне місце у цьому юридичному інструментарії відводиться нормативно-правовим актам та нормативним приписам. За своєю сутністю нормативно-правове забезпечення організаційно-управлінських відносин у сфері професійної захищеності працівників ОВС відображає волю українського народу, політику держави та органів внутрішніх справ щодо забезпечення безпеки діяльності осіб рядового і начальницького складу. Мета нормативно-правового забезпечення організації та управління у сфері професійної захищеності працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ України полягає у створенні й закріпленні ефективного правового механізму, здатного забезпечити оптимальну процедуру розробки та реалізації відповідних організаційно-управлінських рішень.

7. Усі умови внутрішнього порядку, які впливають на стан службової дисципліни, а, відповідно, й ефективність функціонування працівників ОВС та надійність системи безпеки діяльності останніх слід типологізувати за такими групами: 1) умови оперативно-службової діяльності, які включають дотримання вимог психофізіології праці; дотримання вимог ергономіки праці; дотримання вимог естетики робочого місця; забезпечення безпеки оперативно-службової діяльності; 2) умови, які характеризують стан службової дисципліни, а саме: характер групових і міжособистісних відносин у підрозділах; характер відносин між начальниками і підлеглими працівниками; рівень конфліктності і стресовості в підрозділах і службах; дотримання моральних норм взаємовідносин серед працівників; характер відносин між організацією і громадськими утвореннями органів внутрішніх справ; 3) умови, які передбачають вияв впливу кадрової політики в органах внутрішніх справ на стан службової дисципліни. Сюди відносяться проблеми, пов’язані з аналізом: порядку підбору, вибору, навчання, переміщення, звільнення працівників органів внутрішніх справ; інформаційного забезпечення апаратів по роботі з персоналом; профорієнтації, адаптивної роботи, роботи щодо професійної, соціальної і психологічної ресоціалізації; механізму, службового просування; 4) умови, які включають такі питання планування роботи з працівниками ОВС: наявність продуманої стратегії кадрового забезпечення органів внутрішніх справ; відповідність наявного персоналу штатному розкладу підрозділів; порядок оцінки кандидатів на вакантні посади; механізм оцінки якостей працівника органів внутрішніх справ;  5) умови розвитку працівників ОВС: бази для бойової, професійної, службової підготовки; системи з перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ; робота з резервом на висунення на вищу посаду; забезпечення професійної та соціально-психологічної адаптації нових працівників; 6) умови, що належать до системи мотивації оперативно-службової діяльності, яка включає: порядок формування оперативно-службової діяльності; оцінку результатів оперативно-службової діяльності; засоби морального заохочення; застосування нестандартних форм заохочення ефективної оперативно-службової діяльності; 7) умови, пов'язані з юридичним забезпеченням службових відносин: узгодження розпорядчих документів, які стосуються питань зміцнення службової дисципліни; правове забезпечення оперативно-службової діяльності працівників; правовий захист працівників ОВС; 8) умови, пов’язані з  розвитком соціальної інфраструктури підрозділів: організація харчування працівників ОВС; забезпечення працівників продуктами, пайками, обмундируванням; організація житлово-побутового  обслуговування; розвиток культури і виховання працівників ОВС; забезпечення охорони здоров’я  і відпочинку працівників ОВС; забезпечення дитячими установами; попередження і профілактика конфліктів і стресів у підрозділах; транспортне обслуговування працівників; 9) умови, пов’язані з питаннями розробки нових кадрових структур для роботи з персоналом, які забезпечували б зміцнення службової дисципліни.

8. Аналіз сучасної ситуації, що склалася у сфері організаційно-правового регулювання питань безпеки діяльності працівників ОВС, свідчить про необхідність здійснення кодифікації нормативно-правового матеріалу в цій галузі. Результатом такої кодифікаційної роботи має бути Положення про забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ. Цей нормативно-правовий акт повинен вирішувати всі важливі питання захисту й охорони права працівників органів внутрішніх справ на життя, здоров’я, честь, гідність та недоторканність. Структура цього нормативного акта обов’язково повинна містити такі розділи: преамбула; визначення термінів; загальні положення; право працівників органів внутрішніх справ на безпеку професійної діяльності; суб’єкти та об’єкти забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС; механізм забезпечення безпеки їх служби і праці; особливості забезпечення безпеки діяльності працівників ОВС;