Request a thesis ЭФФЕКТИВНОСТЬ НОВОГО СПОСОБА БИНОКУЛЯРНОЙ ФОТОСТИМУЛЯЦИИ СЕТЧАТОК СТЕРЕОСКОПИЧЕСКИМИ ПАТТЕРНАМИ ПРИ ЛЕЧЕНИИ РЕФРАКЦИОННОЙ И ДИСБИНОКУЛЯРНОЙ АМБЛИОПИИ : ЕФЕКТИВНІСТЬ НОВОГО СПОСОБУ БІНОКУЛЯРНОЇ ФОТОСТИМУЛЯЦІЇ СІТКІВОК СТЕРЕОСКОПІЧНИМИ ПАТТЕРНАМИ ПРИ ЛІКУВАННІ РЕФРАКЦІЙНОЇ ТА ДИСБІНОКУЛЯРНОЇ АМБЛІОПІЇ

Амбліопію вважають вилікуваною, якщо відновлена не тільки гострота зору, але і бінокулярний зір, відновлення якого сучасними способами ортоптики складає всього 20 – 30%. Ортоптику можна використовувати тільки після етапу плеоптики і відновлення нормальної кореспонденції сітківок, а методи стереоптики – тільки після відновлення бінокулярного зору.

Беручи до уваги складність і значну кількість існуючих методик поетапного плеопто-ортопто-стереоптичного лікування, ми вважаємо доцільним подальший розвиток напряму в лікуванні порушень бінокулярного зору різної етіології, який полягає у пошуку методології, яка дозволить об’єднати етапи плеоптики, ортоптики і стереоптики в одній лікувальній процедурі на основі розробки методу стимуляції кореспондуючих полів сітківок стереопаттернами. Основою для створення такої методології є дані нейрофізіології [Вит В.В., 2003], які свідчать, що основою бінокулярного зору є функціональна кореспонденція сітківок (кореспонденція Панума), яка здатна забезпечити не тільки злиття об’єкту біфіксації, оцінити об’ємність його структури, але і його положення у тривимірному просторі. За даними вивчення кортикальних механізмів об’ємного сприйняття встановлено, що ефект стереоскопії забезпечують спеціальні бінокулярні нейрони диспаратності. Бінокулярна кортикальна клітина здатна реагувати тільки тоді, коли специфічна для неї деталь об’єкта розміщена в просторі на тій глибині, на якій рецептивні поля налаштовані в одному реєстрі [Шамшинова А.М., Волков В.В., 1999].

Розділ 2. Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням знаходилось 180 хворих різними видами амбліопії у віці від 5 до 16 років. Поглиблене дослідження стану різних характеристик монокулярних і бінокулярних зорових функцій проведено у 93 хворих рефракційною і 57 хворих дисбінокулярною амбліопією. З них проведено лікування новим способом бінокулярної фотостимуляції сітківок стереоскопічними паттернами (БФССП) 37 хворих (74 ока) рефракційною амбліопією і 24 хворих (48 очей) дисбінокулярною амбліопією.

Контрольну групу склали 30 хворих (60 очей) рефракційною амбліопією, у віці (9,8 ± 2,9) років, у якій для лікування амбліопії і стереоамбліопії застосовувався традиційний комп’ютерний метод стереоптики “КАПБіС”.

Визначення тривалості послідовних образів, викликаних стерео-скопічними стимулами, проведено у 27 дітей у віці (9,5 ± 2,1) років без амбліопії і порушень бінокулярного зору.

Оскільки показники сепарабільної гостроти зору, які визначаються по стандартних таблицях, приводяться в умовних одиницях, а показники глибинної і ноніусної гостроти зору вимірюються у кутових секундах, умовні одиниці сепарабільної гостроти зору були переведені у кутові секунди.

При дослідженні двох груп за порядковою або бінарною ознакою застосовувався аналіз таблиць спряженості з розрахунком c² статистики Пірсона. Для оцінки кількісних показників розраховували середнє арифметичне значення (М) і стандартне відхилення (SD). Для оцінки відмінності двох груп використовувався критерій Стьюдента з попередньою оцінкою нормальності розподілу за критерієм Колмогорова-Смірнова і оцінкою дисперсії, використовуючи тест Левена (p>0,05). Для аналізу динаміки кількісних

показників (до і після лікування) використовувався дисперсійний аналіз для повторних вимірювань з наступним застосуванням критерію множинного порівняння Ньюмана-Кейлса. У випадку значного відхилення щільності розподілу показника від закону нормального розподілу (при аналізі достовірності змін до і після лікування), використовувався непараметричний критерій Вілкоксона для зв’язаних вибірок, а також критерій Манна-Уітні для аналізу відмінностей у незв’язаних групах. Для кількісної оцінки величини ефекту (збільшення кількості дітей з глибинним зором, який з’явився після лікування), використовували критерій Мак-Немара (c²), який рекомендується для досліджень з невеликою кількістю спостережень, тобто для зв’язаних вибірок. При порівнянні ефективності двох методів лікування амбліопії за зміною зорових функцій було застосовано метод розрахунку октав.

Розділ 3. Особливості характеристик сепарабільної, ноніусної і глибинної гостроти зору у дітей з рефракційною і дисбінокулярною амбліопією. У зв’язку з тим, що ізольоване або комбіноване ураження однієї або кількох ланок у системі інформаційних каналів може призвести до порушень бінокулярного глибинного зору та амбліопії, нами вивчені варіації різних характеристик монокулярної і бінокулярної сепарабільної, ноніусної і глибинної гостроти зору у хворих рефракційною і дисбінокулярною амбліопією, які є показниками порушень обробки зорової інформації в окремих селективних каналах.

Встановлено, що у хворих рефракційною амбліопією монокулярні показники конвергентної і дивергентної глибинної гостроти зору, які відповідають нормам конвергентної (менше 50") і дивергентної (менше 40") монокулярної глибинної гостроти зору, збережені, відповідно, у 80,6% і 66,7% дітей. При цьому, у цій же групі хворих ефект бінокулярної сумації був відсутній при дослідженні конвергентного глибинного зору у 67,2%, дивергентного – у 72,8% дітей. Це свідчить про домінування стереокінетичного механізму глибинного зору у порівнянні з бінокулярним, порушення механізму функціональної кореспонденції сітківок, і, відповідно, про необхідність проведення лікувальних заходів для відновлення або покращення показників глибинного зору.

Відсутність бінокулярного конвергентного і дивергентного глибинного зору у хворих рефракційною та дисбінокулярною амбліопією достовірно пов’язана зі ступенем зниження сепарабільної гостроти зору як домінантного і парного очей, так і обох очей. Крім того, показано, що показники монокулярної і бінокулярної ноніусної гостроти зору у хворих рефракційною амбліопією можуть характеризувати ступінь збереження інформаційного селективного каналу, який забезпечує розпізнавання відмінностей в орієнтації окремих елементів зображень, і є одним з найважливіших компонентів в побудові тривимірного зображення і глибинного сприйняття.

Дослідження взаємозв’язку показників ноніусної гостроти зору і глибинної гостроти зору у дітей з рефракційною амбліопією показали, що показники монокулярної ноніусної гостроти зору є критерієм, який відображає

стан монокулярного стереокінетичного механізму глибинного зору. Встановлено, що у хворих рефракційною амбліопією з площинним бінокулярним зором ефект бінокулярної сумації – покращення бінокулярної ноніусної гостроти зору порівняно з ноніусною гостротою зору домінантного ока, відмічається тільки при наявності монокулярного і бінокулярного глибинного зору. Прогнозувати наявність бінокулярної глибинної гостроти зору в категорії до ≤20" можна при наявності ефекту бінокулярної сумації і показників бінокулярної ноніусної гостроти зору до ≤20,8". Відсутність ефекту бінокулярної сумації при значеннях монокулярної і бінокулярної ноніусної гостроти зору більше 45,5" свідчить про порушення монокулярного і бінокулярного механізмів глибинного зору у хворих рефракційною амбліопією, не зважаючи на наявність площинного бінокулярного зору.

Дослідження хворих дисбінокулярною амбліопією показало, що покращення показників глибинної гостроти зору, визначеної бінокулярно, у порівнянні з показниками монокулярної глибинної гостроти зору домінантного ока по обох напрямках не відмічено і статистично не доказано, що свідчить про відсутність ефекту бінокулярної сумації при дисбінокулярній амбліопії.

Розділ 4. Результати плеоптичного, ортоптичного і стереоптичного лікування хворих рефракційною і дисбінокулярною амбліопією шляхом бінокулярної фотостимуляції кореспондуючих полів сітківок стереоскопічними паттернами. Для доведення можливості використання стереоскопічних паттернів при проведенні стереоптики і їх впливу на кортикальні бінокулярні нейрони диспаратності, нами вивчена реакція бінокулярної системи на монокулярну і бінокулярну стимуляцію гомогенними та стереоскопічними паттернами.

Визначення тривалості послідовних образів, викликаних стереоскопічними і гомогенними стимулами, проведено у 27 дітей без амбліопії і порушень бінокулярного зору. Встановлено, що стереоскопічні стимули викликають достовірно більш тривалу післядію у бінокулярній системі, ніж гомогенні, що свідчить про можливість їх використання для стереоптики.

На підставі отриманих даних запропоновано новий спосіб лікування хворих рефракційною та дисбінокулярною амбліопією з порушеннями біно-кулярного і стереоскопічного зору, який полягає у бінокулярній фотостимуляції кореспондуючих полів сітківок стереоскопічними паттернами (Деклараційний патент України № 13050, від 15.03.2006. Бюл. пром. вл. України №3).

До лікування стереоскопічний зір в природних умовах поляроїдним методом визначався у 18 хворих рефракційною амбліопією (48,6%), був відсутній – у 19 (51,4%). Після лікування він додатково з’явився у 14 хворих (37,8%), (p<0,01), тобто в загальному після лікування стереозір був у 32 дітей (86,4%).