КЛИНИКО-ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ОСТРЫХ РЕСПИРАТОРНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ НА ФОНЕ ЦИТОМЕГАЛОВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ У ЧАСТО И ДЛИТЕЛЬНО БОЛЕЮЩИХ ДЕТЕЙ РАННЕГО ВОЗРАСТА : КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НА ФОНІ ЦИТОМЕГАЛОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ЧАСТО ТА ТРИВАЛО ХВОРІЮЧИХ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

summary

Матеріали та методи дослідження. Висунуті положення й висновки наукового дослідження, що випливають із завдань роботи, представлено на матеріалах обстеження 285 дітей: 170 хлопчиків і 115 дівчаток віком від 1 місяця до 5 років. Спостереження тривало протягом 2001–2004 рр. у ЦМКЛ № 3 і МДКЛ № 2 м. Донецька. Комплексне клініко-імунологічне обстеження проводилось у період одужання дітей після перенесеного гострого респіраторного захворювання, дослідження імунітету – в період клінічного благополуччя, на 14-21 день після захворювання.

Роботу побудовано на оцінці та порівняльному аналізі клінічних, параклінічних та імунологічних характеристик стану дітей раннього віку, які часто й тривало хворіють на гострі респіраторні захворювання на фоні ЦМВІ, з аналогічними даними неінфікованих і клінічно здорових однолітків. Відбір дітей проводився з урахуванням вікових критеріїв, частоти й тривалості перенесених ГРЗ, відсутності спадкової патології та стійких порушень імунітету, вад органів дихання.

Обстеження дітей проводилося після одержання згоди батьків. Застосовувані діагностичні методи мали мінімальний ризик для здоров’я дітей і відповідали принципам біологічної етики й медичної деонтології, що підтверджено висновком Комісії з біоетики ДонНМУ ім. М.Горького (протокол № 5 від 14.09.2007г.).

Згідно з поставленими завданнями, проводилося визначення інфікованості дітей ЦМВ, зокрема вірусів простого герпеса (ВПГ) і Епштейна-Барр (ВЕБ). Серологічну діагностику проводили методом ІФА з визначенням IgM та IgG до вірусів ВПГ і ЦМВ, VCA-IgG, EA-IgG, NA-IgG до ВЕБ. Для дослідження використовували тест-системи з оптичною щільністю 0,250 о.о.+10%, комерційні набори «Вектор-Бест» м. Новосибірськ (Росія) з інтервалом 14-21 днів. Вірус-специфічні фрагменти ДНК до праймерів означених збудників визначали методом ПЛР з використанням набору реагентів: Цитополу, Герполу, Ебарполу науково-виробничої фірми «Літех», м. Москва (Росія). Фрагмент аналізованої ДНК у вигляді смуги, що світилася, розміром 218 н.п. відповідав ЦМВ-збуднику, 227 н.п. – ВПГ, 378 н.п. – ВЕБ. Досліджуваним матеріалом була сироватка крові. Взяття крові й застосовувані методи лабораторної діагностики проводилися згідно з інструкціями зазначених тест-систем. Діагностування ЦМВІ проводилося відповідно до МКБ-10 й прийнятих лабораторно-діагностичних критеріїв [С.О.Крамарєв, 2003; В.Ф.Учайкин, 2000].

В результаті дослідження 22 дитини, інфіковані герпесвірусами без наявності ЦМВІ, було виключено з подальшого спостереження. Отже, кількість досліджуваних склала 263 дитини. Усіх дітей було розподілено на клінічно здорових пацієнтів (контрольна група – n=29, вік – 2,14±0,68 років), а також дітей, які перебувають на диспансерному спостереженні у зв’язку з частими і/або тривалими респіраторними захворюваннями. 167 дітей, інфікованих ЦМВ, склали I основну групу (2,09±0,11 років), зокрема, з латентним перебігом ЦМВІ – 110 дітей, які ввійшли до I-А підгрупи (2,03±0,18 років), і 57 дітей, що склали I-В підгрупу (2,12±0,13 років), з активним перебігом інфекції. ІІ групу (порівняння) склали 67 дітей, не інфікованих ЦМВ, середній вік становив – 2,23±0,10 років.

З метою виявлення змін у стані здоров’я, функціональних особливостей органів і систем спостережуваних дітей проводилася ретроспективна оцінка перебігу вагітності й пологів, перинатальних порушень. Крім клінічних і лабораторних досліджень, за показаннями проводилися рентгенографія органів грудної клітки, ультразвукове сканування внутрішніх органів і вилочкової залози, нейросонографічне дослідження головного мозку, електро- і ехокардіографія.

Для проведення імунологічних досліджень було сформовано репрезентативні за віком і статтю групи. До основної групи ЧТХ з ЦМВ-інфікуванням увійшли 53 дитини, серед яких було 23 (43,40%) пацієнти з латентним перебігом ЦМВІ та 30 (56,60%) – з активним. Групу неінфікованих ЧТХ склали 24 однолітки, контрольну групу – 19 здорових дітей.

Оцінка макрофагальної системи проводилася за визначенням відсотку фагоцитуючих клітин (%ФК), підрахунку фагоцитарного числа (ФЧ) і завершеності фагоцитозу (ЗФ). Названі показники визначали методом Е.А. Коста і М.І. Стенко із використанням штаму 209 Staphylococcus aureus.

Визначення рівня Т-клітин (СД3⁺) і основних субпопуляцій лімфоцитів СД4⁺, СД8⁺, СД16⁺, СД25⁺, зокрема В-клітин (СД20⁺) у крові проводилося з використанням методу непрямої імунофлюоресценції із застосуванням панелі моноклональних антитіл серії ІПО згідно з методичними рекомендаціями Є.Ф.Чернушенко.

Вміст основних імуноглобулінів класів IgA, IgM, IgG у сироватці крові досліджували методом прямої імунофлюоресценції за методикою G. Mancini at al..

Сироваткові концентрації цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10, ФНП, ІФН-б, іФН-г) визначали ІФА за допомогою стандартного комерційного набору реактивів і методик фірми Amersham Inte ational plc (Англія), результати виражали в пг/мл. Імуноферментні дослідження виконано на обладнанні «SANOFI DIAGNOSTIC PASTEUR» (Франція), ПЛР-діагностику – на ампліфікаторі «Термоцик» (МС2).

Одержані в процесі спостереження дані обробляли за допомогою математичної статистики. Для первинних кількісних показників розраховували середнє арифметичне, похибку середньоарифметичного значення, середньоквадратичне відхилення. Для бінарних перемінних використовували розрахунок середнього процента, похибку середнього процента. Відмінності між параметричними вибірками оцінювали за параметричним критерієм Ст'юдента (t) і Фішера (F). Між номінальними перемінними (шкалами найменувань) застосовували c²-критерій для таблиць сполучуваних ознак. Вірогідність відмінностей оцінювали за рівнем значущості р<0,05. Встановлення взаємозв’язку між кількісними перемінними визначали за допомогою парного коефіцієнта кореляції Пірсона (r); для рангових перемінних взаємозв’язок визначали за допомогою рангового коефіцієнта кореляції Спірмена (r_s). Оцінено внесок дії фактора (d) у зміни показників за допомогою дисперсійного, кореляційного та регресійного аналізу. Для первинної підготовки таблиць і проміжних розрахунків використовували пакет Excel. Основна частина математичної обробки проводилася на ПК із застосуванням стандартних статистичних пакетів SPSS і STATISTICA 5.5.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що у 73,8 % (n=189) пацієнтів з групи ЧТХ у ранньому віці виявлялися маркери герпесвірусних інфекцій. Серед патогенів, включаючи ВПГ (n=29, 15,3 %) і ВЕБ (n=32, 16,9 %), найчастіше виявлявся ЦМВ, зареєстрований у 88,3 % (n=167) дітей. При цьому серед дітей, які мали серологічні та біологічні маркери ЦМВ, у 80,2% (n=134) випадків ЦМВІ виступала як самостійний збудник, у 19,8% (n=33) була асоційована з іншими герпесвірусами. Латентний перебіг ЦМВІ, виявлений у 65,9% (n=110) обстежених дітей, зустрічався значно частіше, ніж активний – у 34,1% (n=57).