ЗАСТОСУВАННЯ МАГНІТОТЕРАПІЇ ТА ДОЗОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ТРЕНУВАНЬ У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ ЧОЛОВІКІВ МОЛОДОГО ВІКУ, ХВОРИХ НА ЕСЕНЦІАЛЬНУ АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

summary

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань було обстежено 129 пацієнтів у віці 18-35 років з вперше виявленим підвищенням АТ більше 130/85 мм рт. ст. і менше 160/90 мм рт. ст., при трьох незалежних вимірюваннях протягом 2-4 тижнів. Для отримання нормальних фізіологічних величин досліджуваних показників ДМАТ і ВРС були обстежені 25 практично здорових чоловіків, зіставних за віком з пацієнтами в дослідженні. Робота виконана на базі кафедри госпітальної терапії Одеського державного медичного університету.

За результатами клінічного, лабораторного та інструментального обстеження діагностували ессенціальну артеріальну гіпертензію. Діагноз встановлювали за класифікацією Української асоціації кардіологів 2004 року та МКХ - 10.

Для оцінки наявності і виразності клінічних проявів вегетативної дисфункції використовувалась анкета-опитувальник визначення вегетативного індексу (ВІ). Для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи: ДМАТ (проводили за рекомендаціями Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеско АМН України –2002р); аналіз варіабельності серцевого ритму (проводили за методикою European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electro physiology); вивчення реакції АТ та ВРС при проведенні активної кліно-ортостатичної проби; реакція АТ на дозовані фізичні навантаження при проведенні ВЕМ.

Добове моніторування АТ проводили в умовах стаціонару при вільному руховому режимі на протязі 27 годин (на апараті Cardio Tens-01, фірми “Meditech”, Угорщина). Дослідження варіабельності ритму серця проводили шляхом добового моніторування ЕКГ на апараті Cardio Tens-01. Аналіз отриманих результатів проводили за допомогою програми „Medibase”.

Відповідно до поставлених завдань та керуючись результатами ДМАТ  досліджувані були розділені на дві групи: 1 група (n = 84) – особи з нестійким підвищення АТ; 2 група (n = 45) – особи з стійким підвищення АТ. В якості критерію стійкості АТ було обрано індекс часу (ІЧ). ІЧ = 15 – 33% - нестійке підвищення; вище 33% - стійке підвищення.

Для дослідження ефективності проведеної терапії обстежені були розділені на підгрупи: 1А, 1Б, 1В та 2А, 2Б, 2В.

Пацієнтам підгрупи 1А та 2А призначали курс дозованих фізичних  статико-динамічних тренувань: щоденний тренінг  у виді комплексу динамічних і статичних вправ біля „шведської стінки”.

Вихідний рівень – хворий стоїть біля стінки, держачись за неї витягнутими руками паралельно полу. По рахунку секундоміра виконує елементи вправи: - зігнути руки з наступним статичним напруженням м’язів китиць, передпліччя і плечей; розігнути руки з наступним статичним напруженням м’язів китиць, передпліччя і плечей; присісти, максимально відкинувши корпус назад до максимального статичного напруження  м'язів китиць, передпліччя, плечей, тулуба і ніг; в сидячому положенні зігнути руки, наблизивши корпус до стінки, підсиливши, таким чином, статичне напруження; розігнути руки і знову зігнути; підвестись. На кожний динамічний рух – 2-4 сек., на кожний статичний компонент – 10-15 сек. Тривалість тренінгу – 3 тижні. Тренування проводились в три етапи:

1) Підготовчий, на протязі якого щоденно 1 раз в день виконувався вище представлений комплекс до досягнення ЧСС в стані спокою +30% від величини субмаксимального навантаження.

2) Етап звикання, на протязі якого щоденно виконувався статико-динамічний комплекс до досягнення ЧСС в стані спокою +60% від субмаксимального навантаження.

3) Третій етап – тренуючий режим, коли виконання комплексу продовжувалось до досягнення величини субмаксимального навантаження.

Пацієнтам підгруп 1Б та 2Б призначали  комплексне лікування в виді одночасного застосування ПеМП та курсу дозованих  статико-динамічних тренувань.

Магнітотерапію пацієнтам проводили за допомогою апарата МАВР-ІІ, що генерує перемінне магнітне поле синусоїдальної форми з частотою 50 Гц та індуктивністю 26 мТл на кожний індуктор. Методика: 4 індуктори циліндричної форми, з’єднані послідовно на рівній відстані один від одного, розташовувались симетрично нерухомо по два з кожного боку шиї. 2 магніти (1-ий та 4-ий)  розташовувались на бічних поверхнях шиї справа та зліва на рівні V-VII шийних хребців між трапецієвидним та грудинно-ключично-сосцевидним м’язами, ближче до останнього, і 2 магніти (2-й та 3-й) на тому ж рівні по обидва боки від остюкового відростка VII шийного хребця. Разова експозиція - 15 хвилин., процедури проводились щодня з 9⁰⁰ до 12⁰⁰, на курс - 10 сеансів. Таким чином, здійснювався вплив попереду збоку та позаду збоку на лівий та правий симпатичний шийний (зірчастий) ганглії, а також на обидві синокаротидні зони.

 Пацієнтам підгруп 1В та 2В призначали транквілізатор денної дії  мебікар в добовій дозі 900 мг, кратність прийому – тричі на добу по 300 мг вранці, вдень і ввечері. Тривалість прийому 21 день. Застосування препарату мебікар регламентовано реєстраційним посвідченням №П.10.00/02313, наказ МОЗ України 02.04.02 №125. При визначенні дози призначення мебікару ми виходили з рекомендацій по застосуванню препарату.