КЛИНИКО-ФЕНОТИПИЧЕСКИЕ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ С КРИЗОВЫМ ТЕЧЕНИЕМ И ГЕОМАГНИТНЫЕ ФАКТОРЫ : КЛІНІКО-ФЕНОТИПІЧНІ І ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ З КРИЗОВИМ ПЕРЕБІГОМ І ГЕОМАГНІТНІ ЧИННИКИ

summary

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) відноситься до захворювань, у лікуванні яких досягнуті значні успіхи. Проте, не дивлячись на це, патологія продовжує кількісно наростати і цілком закономірно вражати органи-мішені, приводячи до втрати працездатності хворих і летального результату (Амосова Е.Н., 1998; Свищенко Е.П., Коваленко В.Н., 2001; Сіренко Ю.М., 2002; Winnicki M., Accurso V., 1999). В даний час звернена увага на ГХ (есенціальну гіпертензію) як на генетично обумовлену спадкову патологію (Бойцов С.А., 2002;  Горбатенкова С.В. і співавт., 2003;   Winnicki M., Accurso V., 1999; Baker K.,і співавт., 2001). "Синдром порушеного генного гомеостазу" може бути наслідком мутації одного або декількох генів (моногенна і полігенна теорії) (Мартынов А.И.  і співавт., 2000;  Свищенко Е.П., Коваленко В.Н., 2001). Відповідно до найбільш поширеної концепції, яка застосовна до гіпертонічної хвороби, патологічний процес визначається як генотипом, так і деякими чинниками зовнішнього середовища, що реалізовують схильність до захворювання при домінуючій ролі генетичних чинників ризику. До останніх відноситься і дисплазія сполучної тканини (ДСТ), яка може бути диференційованою (синдроми Марфана, Элерса-Данло та ін.) і широко поширеною недиференційованою ДСТ, що підвищує ризик розвитку тих або інших захворювань (Ягода А.В., Гладких Н.Н., 2004; Симоненко В.Б. і співавт., 2006; Солодухин К.Р. і співавт., 2007; Wiest T. і співавт., 2006; Dittrich   R. і співавт., 2007). Наявність ДСТ виявляється рядом особливостей і визначається за сумою фенотипічних ознак або стигм (Земцовский Э.В.,  1998; Мартынов А.И. і співавт., 2000; Бойцов С.А., 2002; Горбатенкова С.В. і співавт., 2003; Яблучанский Н.И., Даценко Е.Г., Крайз И.Г., 2004).