КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТРИХОМІКОЗИ



title:
КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТРИХОМІКОЗИ
Альтернативное Название: КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ ТРИХОМИКОЗЫ
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи досліджень. Під спостереженням у період з 2002 по I квартал 2007 р. у ДУ „Інститут дерматології та венерології АМН України” і Міському шкірно-венерологічному диспансері №1 м. Харкова знаходився 151 хворий (чоловіків – 51, жінок – 100) віком від 14 до 71 року.


Усі хворі піддавалися комплексному клініко-лабораторному обстеженню, консультувалися суміжними фахівцями.


Для діагностики мікозів використовували мікроскопічні, люмінесцентні і мікологічні (культуральні) методи. Культуральне дослідження складалося з виділення культури гриба при посіві патологічного матеріалу на живильне середовище (середовище Сабуро), вивчення її макроскопічної і мікроскопічної побудови, одержання чистої культури й ідентифікації гриба.


Вивчення змочувальної здатності крему Ламікон визначали за рівнянням Юнга, а коефіцієнти розтікання – за рівнянням Дюпре [Фролов Ю.Г., 1982].


Рівень Ig А, М, G у сироватці крові 31 хворого визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою стандартних тест-систем „ІФА - БЕСТ – стрип” виробництва м. Новосибірськ. Визначення субпопуляцій лімфоцитів проводили за диференційованими антигенами на поверхні лімфоцитів методом мембранної імунофлюоресценції з використанням стандартного набору гібридомних моноклональних антитіл до лейкоцитарних диференційованих антигенів і антигенів активації серії LT підприємства „Сорбент” (м. Москва) [Козинець Г.І., Макарова В.А., 1997; Манько В.М., 1998; Bach M.A., Bach J.F., 1981].


Рівень тиреотропного гормону, тироксину, трийодтироніну, естрадіолу, тестостерону, фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів у 33 хворих визначали в сироватці крові методом імуноферментного аналізу за допомогою тест-наборів фірми „Хема-Медика” (м. Москва). У жінок рівень гормонів визначали в лютеїнову фазу. Кількісний рівень тироксину і трийодтироніну в сироватці крові виражали в нмоль/л; рівень тиреотропіну – мМО/л; рівень фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів – у МО/л; тестостерону і естрадіолу – в нмоль/л [Долгов В. зі співавт., 1995; Валдіна О.А., 2006].


З метою оцінки функції печінки 78 хворим визначали біохімічні показники до початку та після закінчення лікування.


Для визначення антифунгальної активності зовнішніх протигрибкових засобів використовували метод „колодязів” на культурі Microsporum canis [Даценко Б.М. зі співавт., 1989].


Для статистичної обробки даних використовувався пакет програм обробки даних загального призначення Statistica for Windows версії 6.0. У викладі як центральну тенденцію використовували значення медіани ознаки (як міра положення). Для визначення розходжень між групами застосовувалися методи непараметричної статистики (критерії Колмогорова-Смирнова і Манна-Вітні). Для оцінки міри залежності між змінними також використовувалися непараметричні методи статистики (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена) [Боровіков В.П., Боровіков І.П., 1998; Генкін А.А., 1999; Марценюк В.П., Кравець Н.О., 2002; Реброва О.Ю., 2006].


Результати досліджень і їх обговорення. Під нашим спостереженням з діагнозом трихофітія гладкої шкіри знаходилося 6 чоловік і з мікроспорією гладкої шкіри і волосяної частини голови – 145 чоловік. Діагноз у всієї групи хворих підтверджено мікроскопічно. При культуральному дослідженні засівом на середовищі Сабуро у 71 випадку (47 %) виявлено зростання грибів Microsporum і Trichophyton. У 65 пацієнтів виявлено ріст культури Microsporum canis, у 5 чоловік – Trichophyton mentagrophytes var gypseum і Trichophyton faviforme – 1 випадок.


Переважно хворіли молоді люди вікових груп 14 – 19 і 20 – 29 років. Однак слід зазначити, 56,3% хворих були віком 20 років і старше, що вказує на почастішання випадків трихомікозів у дорослих і вимагає спеціального вивчення. При зборі анамнезу 67 осіб (44,3 %) відзначали контакт із домашніми і бездомними тваринами, зокрема кішками; 23 пацієнти (15,2 %) заразилися від хворих на трихомікози, при цьому не дотримувалися правил особистої гігієни; у 61 людини (40,3 %) джерело зараження встановити не вдалося.


Супутню патологію виявлено у 29 пацієнтів (19,2 %), серед яких: патологія шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки) – у 9 (5,9 %) хворих; гіпертонічна хвороба – у 4 (2,6 %); гормональні зміни (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози (гіпертиреоз), хворі з тенденцією до зниження функції щитовидної залози) – у 16 (10,5%).


Давнина захворювання варіювала від 2 днів до 3 місяців.


Переважно спостерігався мікоз гладкої шкіри (138 чоловік – 91,3 %) порівняно з ураженням волосяної частини голови (13 чоловік – 8,6 %).


За поширеністю процесу домінували одиночні осередки ураження (у 86 пацієнтів – 56,6 %).


Ступінь тяжкості клінічних проявів при ураженні гладкої шкіри і волосяної частини голови оцінювали за чотирибальною системою. Основними критеріями були такі симптоми, як: еритема – у 132 чоловік (87,4 %); набряк – у 111 (73,5 %); лущення – у 108 (71,5 %); інфільтрація, пустуляція, везикуляція, мокнуття – у 8 (5,2 %); свербіж – у 54 (35,7 %); болісність ураженої шкіри – у 6 хворих (3,9 %).


Імунологічне обстеження проведено 31 хворому на мікроспорію (основна група), серед яких 12 чоловіків і 19 жінок віком від 15 до 70 років. У контрольну групу включені 20 практично здорових осіб, що можуть бути зіставлені за статтю і віком з основною групою.


У результаті проведеного дослідження виявлено певні порушення імунної відповіді у хворих на мікроспорію відносно осіб контрольної групи (рис. 1).


Кількість лімфоцитів периферичної крові у хворих знижувалася до 1,4×109/л (p = 0,01), відносна кількість загальних Т-лімфоцитів (CD3+) – до 60 % (p = 0,01). Відносна кількість Т-цитотоксичних / супресорів (CD8+) була знижена до 18 % (p = 0,01), а Т-хелперів (CD4+) – до 34 % при p = 0,01. При цьому значення імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+) вірогідно не розрізнялися в основній і контрольній групах (p = 0,58) і дорівнювали 2,0 і 1,95 відповідно. Кількість неактивованих Т-лімфоцитів з фенотипом CD45RA+ була також вірогідно знижена і складала 37% в обстежених хворих, тоді як у контрольній групі значення цього показника відповідало 49,5 % (p = 0,01). Відносна кількість натуральних кілерів з фенотипом CD16+ (11 %) і рівень експресії рецепторів активації HLA-DR+ (13 %) були трохи нижчими у хворих на мікроспорію, однак, достовірних розходжень при порівнянні цих показників в обстежених в основній і контрольній групах не виявлено.


 


При дослідженні гуморальної ланки імунітету спостерігалося зниження відносної кількості В-лімфоцитів (CD20+), рівня сироваткових імуноглобулінів А, M і G у групі хворих на мікроспорію. При цьому вірогідність розходження між основною і контрольною групами відзначалася тільки для таких показників, як кількість В-лімфоцитів (p = 0,01) і рівень імуноглобуліну А (p = 0,03).

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины