| summary: | В основу роботи покладено результати клініко-психопатологічного дослідження військовослужбовців строкової служби, які отримали механічну травму і знаходились на лікуванні у травматологічному відділенні 11 військового шпиталю впродовж 2004-2005 років. У дослідженні використовували психодіагностичні методи для верифікації клінічних проявів психічних розладів. На першому етапі обстеження пацієнтів, які відповідали критеріям відбору, піддавали структурованому інтерв’ю з застосуванням діагностичних критеріїв МКХ-10, структурного міжнародного діагностичного опитувальника CIDI та методики САН. При аналізі психічного стану хворих особлива увага приділялася вивченню характеру клінічних проявів і особливостей особистості. При цьому вивчався зв’язок клінічної структури ПСНР з тяжкістю механічної травми. Вивчались основні причини отримання травматичних ушкоджень військовослужбовцями. На другому етапі цих осіб обстежували психодіагностичними методами для оцінки глибини виразності цих розладів з застосуванням наступних методик: клінічного опитувальника Яхіна-Менделевича, стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМИЛ) та методики діагностики самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна.
Отримані дані оброблено статистично за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Excel та стандартного статистичного пакету STATISTICA 6.6 із застосуванням методів кореляційного аналізу, критеріїв Фішера, Стьюдента. Взаємозв’язок між кількісними змінними визначався за допомогою парного коефiцiєнту кореляції Пірсона. Кластерний аналіз використовувався для виявлення зв’язку невротичних симптомів ПСНР, які виникають у військовослужбовців з механічною травмою, з тяжкістю механічної травми.
Для реалізації мети та завдань дослідження за умови інформованої згоди обстежено 101-го військовослужбовця, які отримали механічну травму та знаходилися на лікуванні у травматологічному відділенні 11-го військового шпиталю (основна група), та 50 осіб без травми та соматичних захворювань (порівняльна група). Військовослужбовці порівняльної групи пройшли стандартне медичне обстеження, професійний психологічний відбір і за станом здоров’я були визнані придатними для служби в Збройних Силах України.
Військовослужбовці, які отримали механічну травму, обстежувалися у перший день надходження до травматологічного відділення. В основній групі переважали особи віком від 18 до 19 років – 49,5%, особи віком 19–20 років складали 29,7%, особи старше 20 років – 20,8%. Відповідно, у порівняльній групі військовослужбовці також переважали особи віком від 18 до 19 років – 50%, особи віком від 19 до 20 років – 30%, особи старше 20 років – 20%. За військовим стажем осіб, які отримали механічну травму, розподілили таким чином: обстежені зі стажем 3–6 міс. складали 35,7% осіб, зі стажем 6-9 міс. – 26,7%, зі стажем 9-12 міс. – 26,7%, зі стажем більше 12 міс. – 10,9%. Відповідно, у порівняльній групі військовослужбовці зі стажем 3-6 міс. складали 44%, зі стажем 6-9 міс. – 20%, зі стажем 9-12 міс. – 20%. Отже, за віком і військовим стажем військовослужбовці основної та порівнювальної груп не мали суттєвих відмінностей.
Структура травматичних ушкоджень військовослужбовців у залежності від тяжкості механічної травми розподілилася таким чином: травма легкого ступеня – 21 (20,8%) особа, середнього ступеня – 70 (69,3%) осіб, тяжка травма – 10 (9,9%) осіб.
Встановлено, що травми під час занять із бойової та фізичної підготовки виникали у 37,6% випадків, із-за порушень правил техніки безпеки – у 29,7%, побутові травми виникали у 32,7% випадків. При проведенні заходів з первинної профілактики травматизму керівництву військових частин слід більше уваги приділяти організації проведення занять із бойової і фізичної підготовки та покращенню умов життєзабезпечення військовослужбовців.
Згідно Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ–10), психічні розлади, що виникали у військовослужбовців, які отримали механічну травму, відповідали діагностичним критеріям наступних рубрик: гостра стресова реакція (F43.0), розлади адаптації (F43.2). За результатами проведеного клініко-психопатологічного дослідження гостру стресову реакцію (F43.0) виявлено у 9,9% осіб основної групи.
У військовослужбовців з гострою стресовою реакцією (F43.0) поряд з тривожно-депресивною симптоматикою виявлено звуження об’єму уваги (80%), ознаки дезорієнтації (60%), відчуття безпорадності (90%), неадекватну або безцільну гіперактивність (70%), надмірне переживання горя, що не піддається вольовому зусиллю (70%), уникання соціальних контактів (70%), відчуття «пустоти в голові» (80%), страх втратити самоконтроль (70%), розлади сну (100%), збільшення частоти серцебиття (90%), сухість у роті (90%), відчуття задухи (90%), дискомфорт у грудній клітці (90%), приливи жару або озноб (90%), слабкість або запаморочення (90%). Розлади виникали у перші години після травми та тривали від декількох годин до 2 діб.
Розлади адаптації (F43.2) виявлено у 77,2% військовослужбовців основної групи, а саме: короткотермінову депресивну реакцію (F43.20) у 15,8% осіб, пролонговану депресивну реакцію (F43.21) у 9,9% осіб, змішану тривожно-депресивну реакцію (F43.22) у 26,8% осіб, змішаний розлад емоцій і поведінки (F43.25) у 24,8% осіб. Отже, у клінічній структурі ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, переважали розлади адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F43.22) та змішаного розладу емоцій і поведінки (F43.28).
Розлади адаптації (F43.2) у військовослужбовців, які отримали механічну травму, характеризувалися перевагою в клінічній картині симптомів зниженого настрою та тривоги, які супроводжувалися розладами сну та внутрішнім напруженням, а також ознаками астенічного синдрому (89,7%) у вигляді фізичної слабкості та сонливості протягом дня, розбитості, погіршення працездатності, тяжкістю при зосередженні, неуважністю, емоційною лабільністю, запальністю, роздратованістю на звучні звуки, ярке світло та критику зі сторони оточуючих.
У військовослужбовців основної групи діагностовано заниження самооцінки (92,3%), уникання соціальних контактів (68%), відчуття безпорадності (93,6%), нав’язливі думки та спогади (64,1%), головний біль (83,3%), збільшення частоти серцебиття (71,8%), сухість у роті (57,7%), відчуття задухи (59%), дискомфорт у грудній клітці (65,4%), відчуття «комка» у горлі (69,2%), погіршення апетиту (61,5%), розлади сну (59%) та ін. Пацієнти скаржилися на емоційну лабільність, неуважність, невпевненість у своїх силах, нездатність виконувати професійні обов’язки, а також неможливість планувати майбутнє. Це супроводжувалося швидким розвитком проявів соціальної дезадаптації.
Донозологічні прояви пов’язаних зі стресом невротичних розладів
(ДП ПСНР) мали 12,9% військовослужбовців, які отримали механічну травму, та 28% осіб порівняльної групи. У структурі ДП ПСНР діагностовано достовірну (р<0,05) перевагу частки тривожних проявів (46,16%) серед військовослужбовців, які отримали механічну травму, і астенічно-вегетативних проявів (50%) в осіб порівняльної групи.
В ході психопатологічного обстеження військовослужбовців з ПСНР, у клінічній картині спостерігались тривожні, депресивні, астенічні, істеричні (конверсійні), обсесивно-фобічні та вегетативні симптоми. Найбільш вираженими були астенічні, тривожні та депресивні прояви.
Симптоми тривоги проявлялися занепокоєнням, метушливістю, непосидючістю, нетерплячістю, відчуттям пригнічення та невпевненості у власних силах, відчуттям тривоги із-за самої травми та подальших її наслідків для здоров’я, розладами сну.
У військовослужбовців порівняльної групи симптоми були слабо виражені.
Депресивні симптоми проявлялися пониженим настроєм, фіксацією на психотравмуючій травмі, появою думок про нікчемність і безперспективність життя, повільністю, млявістю, відсутністю енергійності, що була до травми, відчуттям пригніченості, відсутністю інтересів і захоплень, що були до травми, байдужістю до оточуючих, відчуттям одинокості, звинуваченням себе у багатьох негараздах, часто депресивний афект мав тривожний характер.
Астенічні симптоми проявлялися фізичною слабкістю та сонливістю протягом дня, розбитістю, погіршенням працездатності, тяжкістю при зосередженні, неуважністю, емоційною лабільністю, запальністю, роздратованістю на звучні звуки, ярке світло та критику зі сторони оточуючих, розладами сну. Підвищена втома, знижена працездатність були значними у військовослужбовців, які отримали механічну травму, і мало змінювалися після відпочинку, вони комбінувалися з порушенням сну. Засипання в осіб основної групи наступало протягом 1-2 годин. Такі труднощі при засипанні були постійними, супроводжувалися тривогою, внутрішнім напруженням. Сон був поверхневим, супроводжувався частим пробудженням зі значними вегетативними розладами (збільшенням частоти серцебиття, збільшення потовиділення). Ранкове пробудження носило затяжний характер, у військовослужбовців, які отримали механічну травму, було відсутнє відчуття свіжості, бадьорості, спостерігалася сонливість, в’ялість.
У частки осіб основної групи спостерігалися обсесивно-фобічні (страх перебування у суспільних місцях, фобії, нав’язливі думки та спогади) та істеричні (конверсійні) прояви (істеричний «ком», розлади чутливості, демонстративність скарг, рентні установки).
Основні психопатологічні розлади у більшості військовослужбовців супроводжувалися вегетативною симптоматикою, а саме: поверхневим і неспокійним сном, поганим апетитом, болем і неприємними відчуттями у ділянці серця, дзвоном у вухах, приступами прискорення серцебиття, відчуттям поколювання в тілі, погіршенням самопочуття на зміну погоди, збільшенням потовиділення при хвилюванні, запамороченням, головним болем та ін.
У військовослужбовців, які отримали механічну травму, діагностовано достовірна перевага таких симптомів, як: головний біль (85,1%) (р<0,001), розлади сну (77,2%) (р<0,001), м’язова напруга та біль (72,3%) (р<0,001), тривога (70,3%) (р<0,001), заниження самооцінки (70,3%) (р<0,01), уникання соціальних контактів (72,3%) (р<0,001), неуважність (57,4%) (р<0,001), підвищена фізична (54,5%) (р<0,001) та психічна (53,5%) (р<0,01) втома, психічна (54,5%) (р<0,001) та соматична (55,4%) (р<0,001) гіперестезія, апатія (54,5%) (р<0,001), погіршення апетиту (55,4%) (р<0,001), туга (36,6%) (р<0,001), нав’язливі думки та спогади (33,7%) (р<0,01), дискомфорт у грудній клітці (33,7%) (р<0,05), неприємні відчуття у животі (33,7%) (р<0,01) та інші вегетативні прояви.
Для оцінки взаємозв’язку ознак, що вивчаються, застосовували кореляційний аналіз.
Діагностовано кореляційний зв’язок терміну служби здорових військовослужбовців (без механічної травми та ДП ПСНР) з наступними психопатологічними проявами: униканням суспільних місць (r=-0,30), плаксивістю (r=-0,27), розладами глибини сну (r=-0,26), фізичною втомою (r=-0,26), заниженою самооцінкою (r=-0,25), тривогою (r=-0,25), компульсивними симптомами (r=-0,25), труднощами при засипанні (r=-0,21), дискомфортом у животі (r=0,22). Дані негативного кореляційного зв’язку вказують на те, що по мірі збільшення терміну військової служби відбувається адаптація особового складу до умов служби.
Виявлено кореляційний зв’язок терміну служби осіб порівняльної групи, які мають ДП ПСНР, з наступними психопатологічними проявами: психічною втомою (r=0,63), тугою (r=0,63), дискомфортом у грудній клітці (r=0,63) та животі (r=0,63), приливами жару або ознобом (r=0,63), емоційним відчуженням у міжособистісних стосунках (r=0,39), фізичною втомою (r=0,32), психічною гіперестезією (r=0,32), труднощами при засипанні (r=0,32), слабкістю або запамороченням (r=0,25). По мірі збільшення терміну служби у військовослужбовців порівняльної групи, які мають ДП ПСНР, у клінічній картині переважають більш глибокі психопатологічні розлади (депресивні, астено-вегетативні). Поява в клінічній картині зазначених розладів вказує на виснаження резервів адаптації в осіб цієї категорії, тому військовим лікарям слід більше уваги приділяти військовослужбовцям з ДП ПСНР.
У здорових військовослужбовців підвищена фізична та психічна втома корелює з порушенням сну (r=0,36) та емоційною лабільністю (r=0,32). Емоційна лабільність корелює з тахікардією (r=0,34). Порушення сну корелюють із заниженою самооцінкою (r=0,55) та нав’язливими думками (r=0,32). В осіб порівняльної групи, які мають донозологічні прояви ПСНР, астенічні симптоми корелюють із вегетативними симптомами (r=0,71). Симптоми депресії корелюють із вегетативними симптомами (r=0,71), тривогою (r=0,53) та обсесивно-фобічними симптомами (r=0,50). Симптоми тривоги корелюють із вегетативними (r=0,71) та депресивними (r=0,53) симптомами, демонстративністю скарг (r=0,63), обсесивно-фобічними (r=0,50) симптомами. Вегетативні симптоми корелюють з тривогою (r=0,71), депресивними (r=0,71), астенічними (r=0,71) та обсесивно-фобічними симптомами (r=0,45).
У військовослужбовців основної групи, які мають ДП ПСНР, діагностовано кореляційний зв’язок терміну служби обстежених з реактивною тривожністю (r=0,47), розладами сну (r=0,43), нав’язливими думками (r=0,37) та відсутністю бадьорості (r=0,31). Це вказує на наявність у травмованих значної частки тривожних розладів ситуаційного характеру, що, на нашу думку, відображає вплив фактору отримання механічної травми.
В осіб, які отримали механічну травму, з ДП ПСНР астенічні симптоми корелюють з емоційною лабільністю (r=0,66), неуважністю (r=0,63), тривогою (r=0,54), стурбованістю соматичним станом (r=0,51), розладами сну (r=0,43), збільшенням потовиділення (r=0,41), відчуттям «на грані зриву» (r=0,40), сухістю у роті (r=0,38), м’язовим напруженням (r=0,35), збільшенням частоти серцебиття (r=0,34), дискомфортом у грудній клітці (r=0,30) та у животі (r=0,30). Симптоми емоційної лабільності корелюють з тривогою (r=0,51), порушеннями сну (r=0,46), заниженою самооцінкою (r=0,40), виникненням тривоги при думці про джерело страху (r=0,37), вегетативними симптомами (r=0,34) та нав’язливими думками (r=0,25). Симптоми заниженої самооцінки корелює з тривогою (r=0,51), емоційною лабільністю (r=0,40), тривогою при думці про джерело тривоги (r=0,56), нав’язливими думками (r=0,31) та вегетативними симптомами (r=0,31). Тривога корелює з емоційною лабільністю (r=0,51), конверсійними (r=0,33) та вегетативними (r=0,34) симптомами. Депресивні симптоми корелюють із вегетативними проявами (r=0,44).
Виявлено значний кореляційний зв’язок терміну служби військовослужбовців, які мають механічну травму та ПСНР, з тривогою (r=0,45), нав’язливими думками (r=0,45), виникненням тривоги при думці про джерело страху (r=0,43), розладами сну (r=0,37), заниженою самооцінкою (r=0,34) та реактивною тривожністю (r=0,25).
У військовослужбовців, які отримали механічну травму з ПСНР, астенічні симптоми корелюють із стурбованістю соматичним станом (r=0,51), порушенням сну (r=0,44), відчуттям «на грані зриву» (r=0,42), емоційною лабільністю (r=0,41), дискомфортом у грудній клітці (r=0,39) та у животі (r=0,35), погіршенням апетиту (r=0,34), нестійкістю настрою (r=0,33). Занижена самооцінка корелює з нав’язливими думками (r=0,31). Емоційна лабільність корелює з тугою (r=0,61), порушеннями сну (r=0,51), нав’язливими думками (r=0,48), апатією (r=0,47), м’язовою напругою (r=0,40), відчуттям «на грані зриву» (r=0,33). Депресивні симптоми корелюють з розладами сну (r=0,47), погіршенням апетиту (r=0,37), емоційною лабільністю (r=0,35), неуважністю (r=0,36) та тривогою (r=0,36). Наявність у клінічній картині у військовослужбовців основної групи симптоматики тривожно-обсесивно-фобічного спектру відображає вплив процесу травмування на психічний стан осіб.
Отже у травмованих військовослужбовців, які мають ДП ПСНР, у клінічній картині переважають симптоми тривоги (реактивна тривожність, розлади сну, нав’язливі думки), а в осіб порівняльної групи з ДП ПСНР – більш виражена доля депресивних, астенічно-вегетативних проявів (психічна втома, туга, дискомфорт у грудній клітці та животі, приливи жару або озноб, фізична втома, психічна гіперестезія, труднощі при засипанні та ін.), що відображає різний ґенез донозологічних проявів у залежності від психотравмуючого фактору. Особи з донозологічними проявами ПСНР потребують не менше уваги, ніж хворі з уже вираженими ознаками невротичного розладу. Незважаючи на те, що у військовослужбовців з ДП ПСНР відсутня повна картина клінічних симптомів, ступінь виразності настільки значний, що ці особи складають групу підвищеного ризику подальшого розвитку маніфестних психічних розладів. Отримані дані потребують подальших досліджень у даному напрямку.
Проведено порівняльний аналіз клінічних проявів ПСНР у військовослужбовців при різній тяжкості механічної травми. В осіб з тяжкою травмою виявлено такі психопатологічні прояви: тривогу (90%), симптоми емоційної лабільності (90%), ознаки підвищеної фізичної (80%) та психічної втоми (80%), психічної (80%) та соматичної гіперестезії (80%), розлади сну (80%), зниження самооцінки (70%), слабкість і запаморочення (70%), неприємні відчуття у грудній клітці (60%) та животі (70%). У військовослужбовців, які отримали механічну травму середнього ступеня тяжкості, діагностовано симптоми емоційної лабільності (77,1%), тривоги (48,6%), соматичної гіперестезії (64,3%), підвищеної фізичної (64,3%) та психічної втоми (75,7%), заниження самооцінки (54,3%), збільшення частоти серцебиття (54,3%), збільшення потовиділення (50%) та інші вегетативні прояви. Отже, зі збільшенням тяжкості травми збільшується частота і тяжкість психопатологічних розладів.
Клініко-психопатологічне дослідження доповнювалося клінічним опитувальником Яхіна-Менделевича (КОЯМ), що включав в себе шкали: тривоги, невротичної депресії, астенії, істеричного типу реагування, обсесивно-фобічних і вегетативних розладів. Значимі показники шкали тривоги методики КОЯМ корелюють з такими суб’єктивними симптомами клініко-психопатологічного дослідження, як: відсутність бадьорості (r=0,86), роздратована слабкість (r=0,71), фізична втома (r=0,63), психічна втома (r=0,63), психічна гіперестезія (r=0,63), відчуття дискомфорту в животі (r=0,63) та у грудній клітці (r=0,50), емоційна лабільність (r=0,61), розлади глибини сну (r=0,50), тяжко переносити навантаження (r=0,34), тривога (r=0,34), неуважність (r=0,34), труднощі при засипанні (r=0,32), нав’язливі думки (r=0,32), збільшення частоти серцебиття (r=0,32), збільшення потовиділення (r=0,32), пониження апетиту (r=0,32), страх бути у центрі уваги
(r=-0,63). Дані шкали невротичної депресії відповідної методики корелюють з суб’єктивними симптомами підвищеної фізичної (r=0,63) та психічної (r=0,54) втоми, дискомфортом у грудній клітці (r=0,63) та животі (r=0,50), тривогою (r=0,53), реактивною тривожністю (r=0,48), нав’язливими думками (r=0,33), виникненням тривоги при одній думці про джерело страху (r=0,32), вегетативними симптомами (r=0,32), демонстративністю скарг (r=0,33) та пониженням апетиту (r=0,32). Показники шкали астенії корелюють з такими суб’єктивними відчуттями як: підвищена фізична (r=0,63) та психічна (r=0,32) втома, емоційна лабільність (r=0,50), вегетативні симптоми (r=0,42), неуважність (r=34), роздратована слабкість (r=34), тривога (r=34), розлади сну (r=0,32), нав’язливі думки (r=0,32). Значення шкали істеричного типу реагування корелюють з суб’єктивними відчуттями соматичної гіперестезії (r=0,45), емоційною лабільністю (r=0,32) та відсутністю бадьорості (r=-0,54). Дані шкали обсесивно-фобічних розладів методики КОЯМ корелюють з розладами сну (r=0,63), вегетативними симптомами (r=0,63), емоційною лабільністю (r=0,63), тривогою (r=0,34), симптомами підвищеної фізичної (r=0,32) та психічної (r=0,32) втоми, нав’язливими думками (r=0,32). Дані шкали вегетативних розладів корелюють із такими симптомами, як: підвищена фізична (r=0,45) та психічна (r=0,45) втома, розлади сну (r=0,45), емоційна лабільність (r=0,45).
Виявлено достовірне збільшення частки тривоги (70,3%) (р<0,001), симптомів невротичної депресії (54,46%) (р<0,01), астенічних (54,5%) (р<0,05) і вегетативних розладів (56,4%) (р<0,05) у військовослужбовців, які отримали механічну травму. При дослідженні симптомів у травмованих осіб у залежності від військового стажу виявлено достовірне збільшення частки вегетативних розладів в осіб з найменшим військовим стажем. Зі збільшенням терміну служби у військовослужбовців основної групи достовірно зростає кількість симптомів тривоги, невротичної депресії та обсесивно-фобічних проявів. Ці дані співпадають з даними клініко-психопатологічного дослідження та кореляційного аналізу.
За даними аналізу результатів методики КОЯМ зі збільшенням тяжкості механічної травми достовірно зростає рівень тривоги, симптомів невротичної депресії та обсесивно-фобічних проявів у військовослужбовців. У військовослужбовців основної групи діагностовано за даними методики Спілбергера-Ханіна достовірне збільшення рівня реактивної (40,91±0,70 балів) (р<0,001) та особистісної (39,78±0,67 балів) (р<0,001) тривожності. За даними методики САН зі збільшенням тяжкості травми достовірно погіршується самопочуття (від 5,21±0,22 до 4,14±0,3 балів) та настрій (від 5,45±0,24 до 4,43±0,29 балів).
Дані кластерного аналізу підтвердили пряму залежність ступеня виразності клініко-психопатологічної симптоматики ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, від тяжкості механічної травми.
Аналіз результатів дослідження військовослужбовців за методикою СМИЛ показав, що профілі у всіх групах, що зіставляються, мають не тільки дуже схожу конфігурацію, але й досить близькі значення показників за окремими шкалами. Проте, у здорових військовослужбовців діагностовано незначне збільшення значень шкали імпульсивності (61,0±1,37 балів) та оптимістичності (62,16±1,28 балів), що вказує на активну особистісну позицію, високу пошукову активність, впевненість і швидкість при прийнятті рішення, високий рівень любові до життя, позитивну самооцінку, високу мотивацію досягнень, проте орієнтовану у більшості випадків на моторну рухливість та мовну надмірну активність. У травмованих військовослужбовців, які мають ДП ПСНР або ПСНР та осіб без травми з ДП ПСНР комбінування різноспрямованих тенденцій, тобто показників як гіпо- так і гіперстенічних властивостей, виявляє змішаний тип реагування, при якому висока потреба до самореалізації комбінується з таким же контролем і тенденції до відгальмування, стримування поведінкових реакцій. Це свідчить про соматизацію внутрішнього конфлікту, тобто про психосоматичний варіант дезадаптації.
У військовослужбовців з донозологічними проявами ПСНР виявлено підвищення значень таких шкал, як: песимістичності (68,17±1,85 балів), імпульсивності (68,22±2,63 балів), тривожності (66,5±2,0 балів). Майже рівно високі піки шкал D (68,17±1,85 балів) і Pd (68,33±2,63 балів) виявляють внутрішній конфлікт, що базується на споконвічно суперечливому типі реагування, у якому комбінуються різноспрямовані тенденції – висока пошукова активність і динамічність процесу збудження, з однієї сторони, і виражена інертність, нестійкість, з іншої. Психологічно це проявляється наявністю суперечливого комбінування високого рівня домагань з невпевненістю у собі, високою активністю зі швидким виснаженням, що характерне для неврастенічного патерну дезадаптації. У військовослужбовців, які отримали механічну травму, з донозологічними проявами ПСНР діагностовано підвищене значення шкали тривожності (68,60±1,79 балів), що вказує на загострення тривожно-недовірливих, ананкастичних і сенситивних рис характеру. У травмованих осіб, які мають ПСНР, діагностовано більш високе значення шкали тривожності (72,80±1,42 балів), а також підвищення значень шкал індивідуалістичності (67,76±1,05 балів) та песимістичності (65,35±1,20 балів), що вказує на внутрішнє напруження, тривожність, нервозність, нахил до безкінцевого часто безплідного обдумування яких-небудь проблем, відсторонення, хронічно існуюче відчуття душевного дискомфорту, невпевненості, погіршення загальної продуктивності, комплекс провини та неповноцінності, що зустрічаються в осіб преморбідно астенічного або психастенічного складу.
Зі збільшенням тяжкості травми у військовослужбовців достовірно збільшується рівень імпульсивності (від 63,76±1,96 до 74,0±2,33 балів) (р<0,01), тривожності (від 71,38±2,85 до 82,43±2,73 балів) (р<0,05) та значення шкали індивідуалістичності (від 65,71±1,85 до 75,43±2,91 балів) (р<0,05), що вказує на загострення тривожно-недовірливих рис характеру, значний ступінь емоційного відчуження у міжособистісних стосунках, соціальну дезадаптацію зазначених осіб.
Діагностовано сильний кореляційний зв’язок (r=0,49–0,76, р<0,001) шкал невротичної тріади (Нs, D, Hy) методики СМИЛ зі шкалами клінічного опитувальника Яхіна-Менделевича. Враховуючи те, що клінічний опитувальник Яхіна-Менделевича має високий рівень кореляційного зв’язку з клініко-психопатологічною симптоматикою та зі шкалами невротичної тріади (Нs, D, Hy) методики СМИЛ, для ранньої діагностики невротичних розладів у військовослужбовців ЗС України рекомендовано застосовувати опитувальник КОЯМ.
У ході проведеного дослідження запропоновано наступні принципи профілактики ПСНР, а саме: раннє виявлення ПСНР та донозологічних проявів ПСНР в осіб, які отримали механічну травму, за допомогою клінічного опитувальника КОЯМ; своєчасне надання психіатричної та психотерапевтичної допомоги зазначеній групі військовослужбовців; поетапна реабілітація постраждалих (моніторинг за військовослужбовцями з ПСНР і ДП ПСНР); системність і комплексність надання психіатричної та психотерапевтичної допомоги, що дозволяє розділити повноваження фахівців у сфері психічного здоров’я відповідно до їх компетенції і більш ефективно проводити психопрофілактику та лікування невротичних розладів на різних етапах надання психопрофілактичної допомоги військовослужбовцям, які отримали механічну травму.
ВИСНОВКИ
1. У дисертаційній роботі представлено наукове обґрунтування та нове вирішення наукової задачі – удосконалення принципів психопрофілактики пов’язаних зі стресом невротичних розладів у військовослужбовців, які отримали механічну травму, на основі дослідження структури пов’язаних зі стресом невротичних розладів і особливостей особистості постраждалих.
2. У військовослужбовців, які отримали механічну травму, діагностовано такі пов’язані зі стресом невротичні розлади, як: гостра стресова реакція (9,9%), розлади адаптації (77,2%) та донозологічні прояви пов’язаних зі стресом невротичних розладів (12,9%). У структурі донозологічних проявів ПСНР у травмованих військовослужбовців діагностовано достовірна (р<0,05) перевага тривожної симптоматики (46,16%), а в обстежених порівняльної групи – астенічно-вегетативної (50%), що відображає різний ґенез донозологічних проявів пов’язаних зі стресом невротичних розладів.
3. При дослідженні особливостей особистості військовослужбовців з механічною травмою і без травми виявлено, що профілі СМИЛ не мають суттєвих відмінностей. Проте у травмованих військовослужбовців з донозологічними та нозологічними проявами ПСНР та осіб без механічної травми з донозологічними проявами ПСНР відмічається загострення тривожно-недовірливих рис характеру, значне емоційне відчуження у міжособистих стосунках, соціальна дезадаптація.
У військовослужбовців, які мають ДП ПСНР або ПСНР діагностовано комбінування різноспрямованих тенденцій (показників як гіпо- так і гіперстенічних властивостей), що вказує на змішаний тип реагування і свідчить про соматизацію внутрішнього конфлікту, тобто психосоматичний варіант дезадаптації.
4. При вивченні зв’язку психопатологічних проявів ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, з тяжкістю механічної травми виявлено, що зі збільшенням тяжкості травми зростає частота та тяжкість психопатологічних розладів.
5. Доведено, що клінічний опитувальник Яхіна-Менделевича має високий рівень кореляційного зв’язку з клініко-психопатологічною симптоматикою та зі шкалами невротичної тріади (Нs, D, Hy) методики СМИЛ, тому рекомендовано застосовувати зазначений опитувальник для ранньої діагностики невротичних розладів у військовослужбовців ЗС України.
6. Для удосконалення психопрофілактики ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, запропоновані наступні принципи профілактики ПСНР, а саме: раннє виявлення ПСНР та донозологічних проявів ПСНР у травмованих військовослужбовців за допомогою клінічного опитувальника КОЯМ; своєчасне надання психіатричної та психотерапевтичної допомоги зазначеній групі військовослужбовців; поетапна реабілітація постраждалих (моніторинг за військовослужбовцями з ПСНР і ДП ПСНР); системність і комплексність надання психіатричної та психотерапевтичної допомоги.
|
