СТАН КИСЛОТНО-ЛУЖНОЇ РІВНОВАГИ І ГАЗОВОГО СКЛАДУ КОРОНАРНОЇ КРОВІ ЗА УМОВИ МОДУЛЯЦІЇ ІНСУЛІНОМ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ ЗДОРОВИХ ТВАРИН ТА ТВАРИН З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

summary

Матеріали і методи дослідження. Досліди проведено на 109 безпородних собаках обох статей, масою від 10 до 25 кг, віком від 1 до 8 років згідно вимог положень “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985 р.).

Експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) моделювали одноразовим внутрішньовенним введенням 5% розчину алоксану фірми “Хемапол” (75 мг/кг маси тіла). Динаміку перебігу та тяжкість розвитку ЕЦД протягом 1-2 місяців хронічного експерименту оцінювали за вмістом глюкози у венозній крові натще. У дослідах були використані 24 тварини з тяжкою формою ЕЦД, у яких вміст глюкози у венозній крові натще становив 16,1±0,98 ммоль/л.

Контрольні дослідження кровообігу, КЛР і газового складу коронарної крові проведені на 85 здорових тваринах з рівнем глюкози 3,6±0,4 ммоль/л у венозній крові.

Показники КЛР, газового складу крові серця та параметри функціонального стану кровообігу визначали в експериментах на наркотизованих здорових тваринах і тваринах з ЕЦД (премедикація морфіном та наступне введення α-хлоралози, 30-50 мг/кг маси тіла).

Принципово важливою особливістю проведених досліджень була та, що експерименти проводили за умов цілісного організму тварин без розтину грудної порожнини при збереженні природного дихання з використанням техніки катетеризації й екстракорпоральної програмованої перфузії огинаючої гілки лівої вінцевої артерії, катетеризації та безперервного дренажу вінцевого синуса, катетеризації серця і магістральних судин та реєстрації параметрів кардіогемодинаміки [А.И. Хомазюк, 1986].

Екстракорпоральну перфузію огинаючої гілки лівої вінцевої артерії проводили стабільним об’ємом крові із стегнової артерії. Катетеризацію вінцевого синуса здійснювали через праву зовнішню яремну вену під контролем рентгенапарата ТУР-ДЕ-16 (Німеччина). Безперервний дренаж вінцевого синуса та повернення венозної крові серця в системний венозний кровотік здійснювали за допомогою роликового насосу. Із потоку венозної крові серця через спеціальний кран відбирали проби для газоаналітичних і біохімічних досліджень. Тиск перфузії коронарних артерій, тиск в порожни­нах серця, артеріальний тиск, частоту та глибину дихання, насичення крові киснем тощо реєстрували за допомогою поліграфа “Мingograph-81” (Швеція). Показники КЛР і газового складу артеріальної та венозної крові серця визначали на газоаналізаторі “Co ing-166” (Велика Британія).

Забір проб крові для дослідження КЛР і газового складу крові проводили безпосередньо перед введенням інсуліну та у відповідності до динаміки розвитку реакції кровообігу через 5, 15, 30 та 60 хв після введення гормону.

Для визначення можливого впливу інсулінової гіпоглікемії на динаміку змін КЛР та газового складу крові, що притікає і відтікає від серця, функції міокарда, вінцевого та системного кровообігу проведена серія дослідів із стабілізацією рівня глікемії за допомогою ультрамікроін’єктора шляхом внутрішньовенної інфузії розрахованої кількості 40% розчину глюкози протягом 60 хв після введення інсуліну.

Серії дослідів з вивчення ролі адренергічної та холінергічної систем у реалізації впливу інсуліну на функціональний стан серця, вінцевий кровообіг, КЛР і газовий склад крові проведені з використанням блокади
β-адренорецепторів та М-холінорецепторів. Блокаду β-адренорецепторів викликали пропранололом (2,0 мг/кг маси, внутрішньовенно), а
М-холінорецепторів – атропіном (0,5 мг/кг маси внутрішньовенно).

З метою з’ясування ролі гіперглікемії в розвитку порушень кардіогемодинаміки, КЛР і газового складу крові серця при цукровому діабеті проведена серія експериментів на моделі гострої коронарної гіперглікемії у здорових тварин (інфузія 20-40% розчину глюкози в екстракорпоральний перфузійний коронарний артеріальний потік).

Серія дослідів з вивчення участі ендотелійзалежних механізмів в реалізації викликаних інсуліном змін кровообігу, КЛР і газового складу крові проведена з використанням блокади NO-синтази (метиловий ефір
N^ω-нітро-L-аргініну, 1 мг/хв, внутрішньокоронарна інфузія).