ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОСАДОВИХ ОСІБ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації‚ визначено її зв’язок з науковими планами і програмами‚ сформульовано мету і завдання‚ окреслено об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ подано відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Загальнотеоретична характеристика правового статусу посадових осіб митної служби України” присвячено аналізу посади як організаційно-правової форми службової діяльності, визначенню поняття, ознак та видів посадових осіб митної служби України, з’ясуванню сутності та елементів правового статусу посадових осіб органів митної служби України, характеристиці проблемних питань проходження служби посадовими особами митних органів України.

У підрозділі 1.1 „Посада як організаційно-правова форма службової діяльності” таку визначено, як встановлену у нормативному порядку первинну структурну одиницю державного органу (організації, установи чи підприємства), яка передбачає певне коло службових повноважень (прав і обов’язків), здійснення яких в переважній більшості випадків відбувається за рахунок коштів Державного бюджету, а у випадку неналежного їх виконання (невиконання) настає службова відповідальність

До ознак посади автором віднесено: 1) посада є основною та первинною ланкою державного органу чи його структурного підрозділу; 2) кожна посада створюється у розпорядчому порядку, закріплюється нормативно-правовим актом і є однією з основних категорій державної служби, державно-службових відносин; 3) посада є частиною компетенції відповідного органу; 4) посада, яку обіймає державний службовець, визначає зміст його діяльності і правове становище; 5) від посади залежить обсяг, форми та методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому він працює; 6) посада забезпечує оформлення організаційно-правового становища службовців, за її допомогою закріплюються їх службові функції, ступінь участі у виконавчій діяльності, взаємозв’язок з роботою інших службовців і всього органу в цілому.

Обґрунтовано, що за допомогою посади визначається: по-перше, соціальний статус посадової особи (тобто це порівняння певної посади з вищими, нижчими і рівними посадами як одного і того ж органу, так і інших органів, які належать до одного або різних відомств); по-друге, організаційний статус посадової особи (тобто місце посади у структурі того чи іншого органу); по-третє, правовий статус посадової особи (права, обов’язки, обмеження, гарантії та відповідальність).

У підрозділі 1.2 „Поняття, ознаки та види посадових осіб митної служби України”, дисертант виділяє наступні ознаки посадової особи митних органів: 1) це фізична особа, громадянин України, який досяг 18-річного віку і здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на митну службу України; 2) виконує свою діяльність від імені держави та за її дорученням; 3) приймає присягу державного службовця або урочисте зобов’язання посадових осіб митної служби України; 4) особа, якій, як правило, присвоєно спеціальне звання; 5) здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, у зв’язку з чим наділена зовнішніми чи внутрішніми повноваженнями владного характеру, що допомагає їй здійснювати вплив на інших осіб; 6) законні розпорядження посадової особи митних органів є обов’язковими для виконання; 7) наявність встановлених обмежень щодо здійснення окремих видів діяльності (ст.ст. 414, 415, 416 МКУ); 8) дії посадової особи митних органів тягнуть за собою певні юридичні наслідки, які встановлюють, змінюють чи припиняють правовідносини; 9) одержує заробітну плату за рахунок державних коштів; 10) перебуває під соціально-правовим захистом, який передбачено законодавчими актами.

Посадових осіб митних органів класифіковано за такими критеріями: 1) за напрямком (сферою) діяльності на: а) посадових осіб, які мають лише внутрішньоорганізаційні владні повноваження (як правило, це керівники, заступники керівників експлуатаційних, транспортних, інформаційно-аналітичних, кадрових та інших підрозділів забезпечення); б) посадових осіб, які мають владні повноваження лише публічного характеру (інспектори митної служби та прирівняні до них особи); в) посадових осіб, які мають владні повноваження як публічного, так і внутрішньоорганізаційного характеру (керівники, заступники керівників регіональних митниць, митниць, митних постів, керівники та їх заступники підрозділів митної варти); 2) за характером посадових повноважень на: а) керівників (заступників керівників), які наділені владними повноваженнями як зовнішнього, так і внутрішнього характеру; б) представників влади, які наділені державно-владними повноваженнями стосовно осіб не підлеглих їм по службі.

У підрозділі 1.3 „Сутність та елементи правового статусу посадових осіб органів митної служби України” зазначено, що особливості правового статусу посадових осіб митних органів є такими: виникає у зв’язку із заміщенням державної посади, яка є базою для визначення його елементів; посадові особи виконують покладені на них завдання від імені держави та за її дорученням; їх діяльність підпорядкована виконанню таких завдань і має офіційний характер; приймають присягу або урочисте зобов’язання посадових осіб митної служби України; їм присвоюються спеціальні звання; їхні права та обов’язки встановлюються у межах компетенції митних органів і оскільки  права одночасно є обов’язками, адже вони використовуються в інтересах служби, а обов’язки – правами, бо інакше обов’язки неможливо буде здійснити; законні вимоги посадових осіб митних органів повинні виконуватися усіма, кому вони адресовані, про що прямо вказано в законодавчих актах; повинні дотримуватись установлених обмежень з метою ефективності службової діяльності; на них поширюється дія Дисциплінарного статуту та Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України; для них передбачені певні соціальні та матеріально-побутові гарантії; несуть підвищену юридичну відповідальність як за власні дії, так і за дії (бездіяльність) підлеглих їм осіб.

Зазначається, що актуальним сьогодні є підвищення правового статусу посадових осіб митних органів, що надасть змогу досягти таких соціальне значимих результатів: підвищити професіоналізм, і як слід продуктивність їх службової діяльності; зменшити рівень правопорушень в діяльності посадових осіб, зокрема тих, які вважаються корупційними; підвищити авторитет митної служби в очах населення.

У підрозділі 1.4 „Проходження служби посадовими особами митних органів України” зазначається, що проходження державної служби є підінститутом правового інституту державної служби, головна функція якого полягає в забезпеченні цілісного регулювання правил і процедур прийняття на службу, переміщення по службі та її припинення.

Аналіз підходів вчених щодо розуміння сутності інституту проходження служби дозволив дисертанту зробити такі висновки: по-перше, різні дослідники пропонують різну кількість елементів проходження служби (від трьох до п’ятнадцяти); по-друге, одні вчені початковим етапом проходження служби вважають професійний відбір (підбір), які є частиною профорієнтаційної роботи, інші – призначення на посаду; по-третє, співіснують широке та вузьке розуміння проходження служби, де вузьке розуміння проходження служби полягає у його стадійності (прийняття на службу, ротація, звільнення), а широке включає й інші елементи, які пов’язані з проходженням служби.

У підрозділі обґрунтовано, що цей правовий інститут об’єднує правові норми, які регулюють такі питання: 1) прийняття на державну службу (призначення на посаду); 2) прийняття присяги та урочистого зобов’язання посадових осіб митної служби; 3) порядок присвоєння спеціальних звань; 4) стажування; 5) встановлення умов проходження державної служби, зокрема визначення посадових повноважень та відповідальності, режиму робочого часу та часу відпочинку (відпусток), грошового та матеріального забезпечення тощо;
6) забезпечення особистої безпеки під час виконання службових обов’язків; 7) соціально-правовий захист службовців; 8) організацію професійної підготовки службовців; 9) сумісництво; 10) заохочення; 11) оцінювання професійної діяльності; 12) просування (переміщення) по службі; 13) припинення державної служби.

Розділ 2 „Характеристика окремих елементів правового статусу посадової особи митної служби України” присвячено характеристиці прав та обов’язків посадових осіб митної служби України, аналізу обмежень, пов’язаних із професійною діяльністю посадових осіб митних органів, визначенню поняття та видів гарантій як елементу правового статусу посадової особи митної служби України, розгляду особливостей юридичної відповідальності посадових осіб митної служби.

У підрозділі 2.1 „Права та обов’язки посадової особи митної служби України” автором до ознак як загальних, так і спеціальних прав посадових осіб митних органів віднесено: 1) надані державою, і як наслідок, мають офіційний характер; 2) за перешкоджання реалізації законних прав посадових осіб органів митної служби передбачена юридична відповідальність; 3) вони прямо пов’язані з виконанням посадових обов’язків, як правило, реалізуються з метою виконання визначених законодавчими актами посадових обов’язків; 4) можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє спрямування; 5) їм властивий як особистісний, так і організаційно-розпорядчий чи адміністративно-господарський характер; 6) залежать від обсягу компетенції посадової особи (наприклад, керівник чи представник влади); 7) чим вищу посаду обіймає посадова особа, тим більшим обсягом прав вона наділена; 8) створюють реальні можливості для виконання службових обов’язків, виступають гарантією діяльності службовця; 9) мають владний характер, що надає посадовій особі право: здійснювати підбір і розміщення кадрів; забезпечувати чіткий розподіл завдань між підлеглими; здійснювати керівництво їх діяльністю; затверджувати положення та посадові інструкції, які закріплюють обсяг службових повноважень підлеглих по службі осіб; приймати управлінські рішення, які є результатом їх свідомої та вольової діяльності тощо; 10) на відміну від основних суб’єктивних прав службові права не можуть використовуватися в особистих цілях посадовою особою, у протилежному випадку це розцінюється як службовий проступок, а іноді – як кримінально каране діяння, наприклад, зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень.

Серед ознак загальних та спеціальних обов’язків посадових осіб митних органів виокремлено такі: 1) за їх допомогою визначається необхідна службова поведінка; 2) визначається сутність службової діяльності посадової особи; 3) конкретизуються покладені на посадову особу службові завдання; 3) визначають певні межі поведінки посадових осіб під час здійснення завдань та функцій, визначених конкретними посадами; 4) обов’язки посадових осіб охоплюють встановлені для них заборони та обмеження.

У підрозділі 2.2 „Обмеження, пов’язані із професійною діяльністю посадових осіб митних органів” дисертант зводить останні у дві групи: 1) обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу; 2) обмеження, пов’язані з проходженням державної служби посадовими особами митних органів.

Зазначено, що обмеженням, пов’язаним із професійною діяльністю посадових осіб митних органів, притаманні такі ознаки:
1) вони є одним із елементів правового статусу посадових осіб митних органів; 2) зумовлені специфікою виконуваних посадовими особами митних органів завдань та функцій; 3) стосуються як прийняття на державну службу, так і проходження державної служби посадовими особами митних органів; 4) їх метою є забезпечення: а) ефективного функціонування державної служби; б) встановлення правових перешкод можливому зловживанню службовим становищем; в) умов для незалежності службової діяльності; г) дотримання державними службовцями прав і свобод громадян; 5) мають абсолютний характер, тобто вони діють протягом усього часу проходження служби і не можуть бути відмінені чи замінені іншими положеннями;
6) закріплення додаткових обмежень: досягнення передбаченого віку; наявність відповідних ділових і моральних якостей, освітнього рівня, стану здоров’я та ін.; 7) посадові особи митних органів, які претендують на зайняття певної посади, попереджаються про встановлені щодо них обмеження; 8) порушення передбачених обмежень тягне за собою притягнення посадової особи до одного з видів відповідальності; 9) спрямовані на підвищення відповідальності під час здійснення службових повноважень.

Беручи до уваги те, що у чинному МКУ обмеження подаються у несистематизованому порядку (правовому регулюванню обмежень присвячено чотири статті), доцільним є передбачення у ньому двох статей за назвами: 1) „Обмеження, які стосуються прийняття на службу до митних органів посадових осіб”; 2) „Обмеження, які пов’язані із проходження державної служби посадовими особами митних органів” до змістовної частини яких включити перелік обмежень, які ми привели у відповідному підрозділі дисертації.

У підрозділі 2.3 „Поняття та види гарантій як елементу правового статусу посадової особи митної служби України” гарантії як елемент правового статусу посадової особи митної служби України поділено на такі групи: економічні; службові; соціальні.

До ознак гарантій посадових осіб митних органів віднесено:
1) закріплені в нормативних актах, як правило, законодавчих; 2) дуже різноманітні за своєю природою та характером; 3) зміст правових гарантій залежить від особливостей службових правовідносин, учасником яких є посадова особа; 4) за їх допомогою здійснюється забезпечення прав, свобод чи законних інтересів посадових осіб, а також забезпечення виконання покладених на них обов’язків; 5) вони спрямовані на створення умов для реалізації прав, обов’язків, свобод та інтересів посадових осіб, їх охорону та захист; 6) їх забезпечення здійснюється за допомогою примусу; 7) впливають, з одного боку, на престиж служби в митних органах, з другого – на ефективність службово-трудової діяльності; 8) вони виступають як компенсація за обмеження та заборони у діяльності посадових осіб митних органів;
9) встановлюються на весь час проходження служби.

Беручи до уваги те, що у чинному МКУ гарантії посадових осіб митних органів подаються у несистематизованому порядку, запропоновано передбачити в його Главі 63, Розділу ХХ три окремі статті з відповідними назвами: „Економічні гарантії”, „Службові гарантії” та „Соціальні гарантій”, в яких нормативно та у систематизованому вигляді було б закріплено ті види гарантій, які ми проаналізували у цьому підрозділі дисертації.

У підрозділі 2.4 „Особливості юридичної відповідальності посадових осіб митної служби” дисертантом до ознак останньої віднесено такі: вона є одним із елементів правового статусу посадової особи митного органу; зумовлена характером організаційно-службового становища посадових осіб у відповідному митному органі (установі, службі тощо), які наділені як внутрішніми, так і зовнішніми владними повноваженнями; виникає лише у межах службово-трудових відносин; її зміст залежить від виду службової діяльності чи характеру виконуваних службових завдань; характеризується підвищеним ступенем відповідальності, що пов’язано в першу чергу із встановленням так само підвищених санкцій за правопорушення, пов’язані з виконанням службових завдань; з одного боку, вона є засобом впливу на неправомірну поведінку посадових осіб митних органів, з другого – виступає формою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у державі від неправомірних дій посадових осіб; наявність спеціальних заходів відповідальності за службові правопорушення (затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; пониження у спеціальному званні на один ступінь); можливість одночасного притягнення посадової особи за вчинення правопорушення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності (дисциплінарної та адміністративної; дисциплінарної та матеріальної); відповідальність настає: по-перше, за правопорушення, вчинені особисто посадовою особою; по-друге, за дії підлеглих їй по службі осіб.

Беручи до уваги те, що у п.22 ст.92 Конституції України зазначено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України запропоновано у Главі 63 Розділу ХХ МКУ передбачити окрему статтю такого змісту: „Посадові особи митної служби у межах наданих повноважень самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, матеріальну чи кримінальну відповідальність згідно із законодавством”.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад правового статусу посадових осіб митної служби України.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

1.                   Особливість державної служби в митних органах полягає у тому, що їй властиві ознаки, як цивільної, так і мілітаризованої служби, однак останні переважають, що, насамперед, обумовлено наявністю: Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України; Дисциплінарного статуту митної служби України; спеціальних звань; форменого одягу; права зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї. Як наслідок, зроблено висновок, що одна частина державних службовців митних органів є мілітаризованими, інша – цивільними.

2.                   Посадових осіб органів митної служби визначено як працівників митних органів, яким присвоєно спеціальне звання, на яких законодавчими актами покладено здійснення митної справи та які у зв’язку з цим наділені зовнішніми або внутрішніми державно-владними повноваженнями, здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, мають право здійснювати юридично значущі дії, й несуть підвищену відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.

3.                   Посадових осіб митних органів класифіковано за такими критеріями: 1) за напрямком (сферою) діяльності на: а) посадових осіб, які мають лише внутрішньо організаційні владні повноваження (як правило, це керівники, заступники керівників експлуатаційних, транспортних, інформаційно-аналітичних, кадрових та інших підрозділів забезпечення); б) посадових осіб, які мають владні повноваження лише публічного характеру (інспектори митної служби та прирівняні до них особи); в) посадових осіб, які мають владні повноваження як публічного, так і внутрішньо організаційного характеру (керівники, заступники керівників регіональних митниць, митниць, митних постів, керівники та їх заступники підрозділів митної варти); 2) за характером посадових повноважень на: а) керівників (заступників керівників), які наділені владними повноваженнями як зовнішнього, так і внутрішнього характеру; б) представників влади, які наділені державно-владними повноваженнями стосовно осіб, не підлеглих їм по службі.

4.                   До ознак посадової особи митних органів відносимо такі: 1) це фізична особа, громадянин України, який досяг 18-річного віку і здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на митну службу України; 2) виконує свої обов’язки від імені держави та за її дорученням; 3) приймає присягу державного службовця або урочисте зобов’язання посадових осіб митної служби України; 4) особа, якій, як правило присвоєно спеціальне звання; 5) особа, яка здійснює організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, у зв’язку з чим наділена зовнішніми чи внутрішніми повноваженнями владного характеру, що допомагає їй здійснювати вплив на інших осіб; 6) законні розпорядження посадової особи митних органів є обов’язковими для виконання; 7) наявність встановлених обмежень щодо здійснення окремих видів діяльності (ст.ст. 414, 415, 416 МКУ); 8) дії посадової особи митних органів тягнуть за собою певні юридичні наслідки, які встановлюють, змінюють чи припиняють правовідносини; 9) одержує заробітну плату за рахунок державних коштів; 10) перебуває під соціально-правовим захистом, який передбачено законодавчими актами.

5.                   Правовий статус посадових осіб органів митної служби визначено як передбачену в нормативно-правових актах систему обов’язків, прав, обмежень, гарантій та відповідальності особливої категорії службовців, на яких законодавчими актами покладено здійснення митної справи.

6.                   Обмеження, пов’язані з професійною діяльністю посадових осіб митних органів, визначено як обумовлені нормативними актами умови, заборони, правила, яких вони повинні дотримуватись (виконувати, не порушувати), і які у зв’язку з цим визначають межі їх належної, необхідної та допустимої поведінки.

7.                   Гарантії посадових осіб митних органів визначено як систему нормативно закріплених умов (засобів, способів), які забезпечують реалізацію, охорону і захист їх прав, свобод, інтересів та здійснення посадових обов’язків.

8.                   Юридичну відповідальність посадових осіб митних органів визначено як застосування до правопорушника, який вчинив протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дію чи бездіяльність), передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, які виражаються у формі певних обмежень.

9.                   Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: Митного кодексу України, Законів України „Про державну службу”, „Про Дисциплінарний статут митної служби України”, „Про політичні партії в Україні”, Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, Положення про спеціальні звання посадових осіб митної служби України, Примірного положення про преміювання працівників митних органів.