ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ ВИЛОЧКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЖІНОК, ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНУ МІАСТЕНІЮ : Патологическая анатомия вилочковой железы ЖЕНЩИН ПРИ генерализованной миастении

summary

Матеріали і методи дослідження. Представлене дослідження основане на вивченні історій хвороб, показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові і біопсій вилучених тімусів у жінок, із клінічно підтвердженою генералізованою міастенією (ГМ) і тімусів жінок груп контролю. Матеріал зібраний за період з 1990 по 2007 р. у Харківському НДІ загальної і невідкладної хірургії АМН України і Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи.

Всі досліджувані випадки ГМ і груп порівняння (контролю) були розділені на наступні групи. У першу досліджувану групу (М₁) увійшли 25 біоптатів тімусів жінок із ГМ, що протікає на фоні атрофії тімуса (ГМАТ). Другу досліджувану групу склали 27 біоптатів тімусів жінок із ГМ, що протікає на фоні гіперплазії тімуса (ГМГТ). У третю досліджувану групу ввійшли 25 досліджень показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові жінок із ГМ, що протікає на фоні атрофії тімуса (ГМАТ) до і на 8-у добу після тімектомії. У четверту досліджувану групу ввійшли 27 досліджень показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові жінок із ГМ, що протікає на фоні гіперплазії тімуса (ГМГТ) до і на 8-у добу після тімектомії. Контрольні групи (групи порівняння) К₁, КР₁ і К₂, КР₂  для кожної досліджуваної групи (М₁, МК₁ і М₂, МК₂) окремі, оскільки тімус у різні вікові періоди має певні морфологічні особливості (у зв’язку з віковою інволюцією) і імунний статус із віком перетерплює зміни, а різниця у вікових періодах груп М₁, МК₁ і М₂, МК₂ становить 14,5 років (середній віковий період груп М₁, МК₁ становить - 38,2 років, а груп М₂, МК₂ - 23,7 років), що при взятті однієї, «усередненої» за віковим критерієм групи контролю, не дозволило б адекватно оцінити імунологічні зміни в крові і морфологічні зміни в тімусах жінок, хворих ГМ і призвело б до недостовірних результатів. Тому, у групи К₁, КР₁ і К₂, КР₂ включали відповідному віковому періоду груп М₁, МК₁ і М₂, МК₂, дослідження біоптатів тімуса соматично здорових жінок, що раптово померли від несумісних з життям механічних травм (групи К₁ і К₂ по 10 випадків спостереження відповідно) і дослідження показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові соматично здорових жінок-донорів, які, до моменту забору крові на протязі 6 місяців, нічим не хворіли (групи КР₁ і КР₂ по 10 випадків спостереження відповідно).

При макроскопічному дослідженні біоптатів тімусів визначалися їхня маса, розміри і об’єм.

Матеріал фіксували у забуференому 10% розчині нейтрального формаліну. Гістологічні блоки виготовлялись шляхом стандартної парафінової проводки. Морфологічно тімус вивчався з використанням гістологічних (гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за методом ван Гізон, за методом Малорі, імпрегнація сріблом по Футу), гістохімічних (ШИК-реакція, за методом Браше і Фьольгена - Россенбека) фарбувань, цитофотометричним і морфометричним методами. Фарбуванням по Браше оцінювали вміст РНП у цитоплазмі епітеліальних клітин тімуса. Контролем служив розчин кристалічної рибонуклеази при температурі 37°С. Методом Фьольгена - Россенбека визначали вміст ДНП у ядрах лімфоцитів і епітеліальних клітин (контролем служила реакція гідролізу з HCl) [Пирс Э., 1962]. Цитофотометричним методом визначали оптичну щільність змісту ДНП і РНП ядер лімфоцитів, епітеліальних клітин і цитоплазми епітеліальних клітин у зеленій частині спектра на зрізах, оброблених даними гістохімічними методами. Також, на зрізах, оброблених даними гістохімічними методами, у всіх досліджуваних випадках проводилася плоїдометрія.

Імуногістохімічне дослідження проводили на парафінових зрізах, товщиною 4-5 мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman [1979]. Для визначення ступеня зрілості і належності лімфоцитів до тієї або іншої субпопуляції проводили дослідження із МКА до CD 22, CD 3, CD 4, CD 8, CD 7, Thy-1, поверхневі рецептори до яких вони експресують. Апоптоз вивчали за допомогою МКА до CD 95, епітеліальні клітини – за допомогою МКА до HLA-DR, а клітини, які продукують ендотелін-1, виявляли за допомогою МКА до ендотеліну-1 (фірма-виготовлювач МКА - Novocastra Laboratories Ltd, UK). У якості люмінесцентної мітки використали F (ab)-2 – фрагменти кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші, мічених ФІТЦ. Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 з використанням світлофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3. Інтенсивність світіння визначали на мікрофлюориметрі з ФЕУ-35 і позначали в умовних одиницях, які рівняються току, що проходить через вимірювальний прилад у мікроамперах (мкА).

Комплекс гістологічних, морфометричних, стереометричних і цитофотометричних досліджень проводився на мікроскопі Olympus DR-Soft (Version 3:1). Числові дані оброблені за методом варіаційної статистики з обчисленням середньої арифметичної (М), середньоквадратичного відхилення (д), середньої помилки різниці (m), імовірності різниці (р). Остання між двома середніми при малих вибірках визначалась за таблицею Стьюдента з дотриманням умови (n₁+n₂-2). При визначенні ступеня вірогідності припускалась точність р<0,05. Також було проведено кореляційний та альтернативний аналіз отриманих цифрових даних (Лакин Г.Ф., 1990).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи клінічні дані жінок із ГМ, слід зазначити той факт, що ГМАТ (група М₁) частіше занедужують жінки старшого віку (у середньому віковий період становить 38,2 ± 4,7 років), а ГМГТ (група М₂) – молодого (у середньому віковий період становить 23,7 ± 6,2 років). Різниця між цими показниками є достовірною. Проміжок часу, починаючи від перших клінічних проявів захворювання до повної клінічної маніфестації, при ГМАТ склав 1,63 ± 0,2 роки, а при ГМГТ - 1,2 ± 0,1 роки. Різниця між цими показниками також є достовірною і вказує на більше швидкий розвиток і наростання клінічних симптомів при ГМГТ.

Аналізуючи дані анамнезу життя жінок із ГМ, слід зазначити, що ГМАТ передували в більшості випадків  важкі гінекологічні захворювання, патологія вагітності, пологів і психічні травми. ГМГТ також передували гінекологічні захворювання, але на відміну від ГМАТ, майже у половини жінок передували і супроводжували ГМ інші аутоімунні захворювання, такі як еутиреоїдний зоб і цукровий діабет I типу, які не були зареєстровані в жодному з випадків ГМАТ.

Аналізуючи дані показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові жінок із ГМАТ і ГМГТ, слід зазначити, що між ними є істотні відмінності (таблиця 1 і таблиця 2).

Резюмуючи вище викладені дані показників клітинної і гуморальної ланок імунітету в крові жінок із ГМ, варто сказати, що ГМАТ характеризується дефіцитом Т-супресорів, IgG, IgA, зниженням показників Т-хелперів, ЦІК, IgМ і підвищенням показників В-лімфоцитів і лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro. ГМГТ характеризується підвищенням рівня В-лімфоцитів, лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro, помірним зниженням Т-хелперів, Т-супресорів, ЦІК. Фракції імуноглобулінів A, G, M не перетерплюють значних змін.