Request a thesis КЛІНІКО – ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НОВИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ПСОРІАЗУ З АНАЛІЗОМ ДИНАМІКИ ПСИХО – СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ХВОРИХ : Клинико - ПАТОГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ Новых методов лечения псориаза с анализом динамики ПСИХО

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 120 хворих на розповсюджений псоріаз та 30 практично здорових осіб. Обстеження хворих здійснювали за загальновизнаною методикою. Клінічне обстеження полягало у з’ясуванні скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя, об’єктивного обстеження (методом бальної оцінки – індексу PASI), та спеціальних дерматологічних методів обстеження – визначення псоріатичної тріади шляхом пошкрябування, дермографізму, а також якості професійного, сімейного життя, дозвілля та інших аспектів побуту пацієнта, які були враховані в спеціально розроблених анкетах. Із лабораторних обстежень використовували: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограму. За наявності псоріатичних артропатій ставили ревматологічні проби. Крім того, за наявності у хворих на псоріаз супутньої вісцеральної патології проводили консультації відповідних спеціалістів з подальшим виконанням призначень лікарів-консультантів.

Для об’єктивізації даних клініки псоріазу ми визначали індекс PASI (Psoriasis Area and Severity Index), який використовували як цифровий показник розповсюдженості патологічного процесу на шкірі та для оцінки ефективності лікування. Зазначений індекс використовували з метою цифрової оцінки вираженості клінічних проявів вульгарного псоріазу. В його визначенні враховували основні клінічні ознаки псоріазу на шкірі та розповсюдженість патологічного процесу. В окремих випадках, як доповнення до індексу PASI, у процесі виконання роботи розраховували індекс складності псоріазу PSS (Psoriasis Severity Score (Scale)).

З метою комплексного визначення якості життя пацієнтів було запропоновано самостійно розроблену анкету, що відповідає поставленій меті. Анкета містить запитання щодо різноманітних аспектів життя пацієнта. Вона складена таким чином, що врахування усіх ланок захворювання не забирає надто багато часу як у пацієнта, так і в лікаря. Вона містила запитання щодо різноманітних ланок повсякденного індивідуального життя пацієнта, що дало змогу визначити повну картину якості життя пацієнта.

Психоневрологічний статус хворих на псоріатичну хворобу, що супроводжується значними об’єктивними та суб’єктивними відчуттями, оцінювали за допомогою психологічного тестування, яке передбачало визначення рівня ситуаційної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна. Цей тест є надійним та інформативним методом самооцінки рівня тривожності в певний момент (ситуаційна тривожність як стан) і особистісна тривожність (як стійка характеристика людини). Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозу, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Ситуаційна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, дратівливістю. Досить висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, емоційними та невротичними зривами, а також із психосоматичними захворюваннями. Шкала самооцінки складається із двох частин, одна з яких оцінює ситуаційну, а друга – особистісну тривожність. Показники ситуаційної та особистісної тривожності розраховуються за допомогою формул. Крім ситуаційної та особистісної тривожності, також визначали ступінь опірності до стресу за шкалою соціальної адаптації Холмса і Раге. За цією шкалою кожній життєвій події відповідала певна кількість балів залежно від ступеня стресогенності захворювання.

Ключову роль у патогенезі розповсюдженого псоріазу мають біохімічні механізми. Тому, для глибшого розуміння патогенетичних процесів у формуванні псоріатичної хвороби вивчали рівні у сироватці крові показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деяких ферментів печінки.

Визначення продуктів ПОЛ проводили за методом В. Б. Гаврилова в модифікації Е. Н. Коробойнікової, (1989) на спектрофотометрі “Specord–40”. Метод ґрунтується на розпаді ендоперекисів з утворенням малонового альдегіду (МА), який при взаємодії з тіобарбітуровою кислотою формує забарвлений комплекс тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБК-ап). МА є маркером інтенсивності вільнорадикальних процесів як кінцевий продукт ланцюга пероксидації. Дієнові кон’югати (ДК) в плазмі крові визначали за методом Б. В. Гаврилова, А. Р. Гаврилової, Й. Ф. Хмари, 1988, на спектрофотометрі СФ-26 та спектрофотометрі “Hitach”. Принцип методу полягає в змішуванні плазми крові з гептан-ізопропанольною сумішшю з наступним відокремленням гептанової фази та визначенням її оптимальної щільності суміші при 232 нм. Церулоплазмін (ЦерПл) – мідьвмісна оксидаза крові. ЦерПл властива антиокислювальна активність, він є головним антиоксидантом сироватки, інгібує перекисне окислення ліпідів, перехоплює супероксидні радикали, а також має властивість фероксидази, окислює двовалентне залізо до тривалентного. Таким чином, фероксидазна активність ЦерПл забезпечує насичення залізом трансферина. Показник насиченості трансферина залізом вивчали за методом Г. О. Бабенко. Кількісне визначення каталази проводили за методикою А. Н. Баха, І. С. Зубковою. Вміст аргінази (Арг) в плазмі крові визначали за методом Сніпачо у модифікації В. А. Храмова і Г. Г. Листопад, 1973, реактивами Arg “LACHEMA” (Чехія) на фотоелектроколориметрі КФК-2МП. Для визначення каталітичної концентрації холінестерази (ХЕ) в плазмі крові використовували ФЕК “Спекорд” та реактиви СНЕ 50 “LACHEMA” (Чехія). Визначення активності сорбітолдегідрогенази (СДГ) проводили спектрофотометричним вимірюванням за зміною ексцинції NAD-Н при 366 нм на одиницю часу. Як субстрат використовували фруктозу. З метою оцінки цитологічного синдрому в обстежених хворих визначали активність амінотрансфераз сироватки крові, які відображають стан клітинних мембран печінки. Із цією метою використовували метод Т. С. Пасхіной (1969). У результаті переамінування під дією аланінамінотрансферази (АлаТ) і аспартатамінотрансферази (АсаТ) утворюється піровиноградна кислота. При додаванні (2,4 - динітрофенілгідразину) до сироватки крові in vitro утворюється фарбований гідразон піровиноградної кислоти, інтенсивність якої визначали колориметрично. Лактатдегідрогеназу (ЛДГ) визначали діагностичним набором чеської фірми “Lachema”.

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з допомогою комп’ютерної програми “STATISTIKA” та пакетом статистичних функцій програми “Microsoft Excel” на персональному комп’ютері, застосовуючи варіаційно-статистичний метод аналізу. Вираховували арифметичну величину (М), середнє квадратичне відхилення (у), середню помилку середньої арифметичної (m), число варіант (n), вірогідність різниці двох середніх арифметичних (р). При цьому враховували достовірність між вибірками за І-тестом і рівнем вірогідності за Ст’юдентом. Достовірність різниці значення між незалежними величинами визначали за допомогою t-критерія Ст’юдента, між залежними величинами - за допомогою критерія Вілкінсона. Для визначення зв’язку між величинами використовували кореляційний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення. Під нашим спостереженням перебували 120 хворих на розповсюджений псоріаз (РП). Усі обстежені хворі були розділені на клінічні групи залежно від методів лікування:

I група – 60 хворих на розповсюджений псоріаз, які ліковані за розробленою нами методикою;

II група – 60 хворих на розповсюджений псоріаз, які ліковані загальновизнаними методами – традиційною терапією (ТТ) – згідно з наказом №286 МОЗ України від 07.06.2004 р.:

Загальна терапія: вітамінотерапія, біостимулятори, імуностимулятори, похідні пурину – ксантинолу нікотинат (поєднання властивостей групи теофіліну та нікотинової кислоти), седативні.

Місцева терапія: поєднання кератопластичної групи та топічних стероїдів.

Фізіотерапія: УФО в суберитемних дозах за схемою.

Клінічні групи (І і ІІ) обстежених хворих були однаковими.

III група – контрольна – 30 осіб (практично здорові).

Клініко-лабораторне обстеження проводилось до лікування (1-2-й день звернення) та після курсу лікування (30-й день). З метою стандартизації збору анамнестичних даних, скарг хворого, об’єктивного обстеження та лабораторних даних складено карту обстеження хворого.

У ході проведення дослідження було обстежено 120 хворих на розповсюджений псоріаз (РП): у прогресуючій 21 особа (17,5%) та стаціонарній – 99 осіб (82,5%) стадіях перебігу захворювання. Спостерігали як типову (бляшковидну) форму перебігу захворювання, так і атипові форми перебігу – артропатична, пустульозна, еритродермічна. Із артропатичною формою перебігу нами обстежено 11 (9,17%) пацієнтів, пустульозною – 1 (0,8%) пацієнт і з еритродермічною – 2 (1,7%) пацієнти, а із бляшковидною формою було 106 (88,3%) хворих. Серед обстежених пацієнтів було 49 (40,8%) осіб жіночої статі та 71 (59,2%) особа чоловічої статі. При цьому вік хворих різнився, але більшість з них знаходилась у віковому діапазоні від 30 до 60 років - 77 осіб (64,17%). Найбільше хворих 87 (72,5%) було зі складним ступенем псоріатичниї хвороби, найменше – 9 (7,5%) пацієнтів виявлено з легким ступенем. Із середнім ступенем псоріатичного процесу було 24 (20%) обстежених нами хворих. У загальній кількості пацієнтів, котрі підлягали обстеженню в процесі виконання дослідження, наявність супутньої патології було встановлено у 85 пацієнтів із 120 обстежених осіб. Це складає 70,83% від загальної кількості пацієнтів. Це, на нашу думку, є високим показником, оскільки в багатьох випадках, власне, наявність супутньої патології призводить до важчого перебігу псоріазу та вкорочення тривалості періоду клінічної ремісії. Найчастіше після додаткових методів обстеження виявлялись захворювання органів шлунково-кишкового тракту (хронічні форми перебігу гастродуоденіту, гепатохолециститу, холецистопанкреатиту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки) – у 31 пацієнта, що складає 36,47%; серцево-судинної системи (стенокардія спокою та напруги, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба І-ІІ ступенів, ураження міокарду) – у 22 пацієнтів (25,88%); нервової системи (вегето-судинна дистонія, астено-невротичний синдром) – у 9 пацієнтів (10,59%); дихальної системи (хронічні форми бронхіту в стадії загострення, пневмонії) – 15 пацієнтів (17,65%); сечо-статевої системи (пієлонефрит, цистит) – 8 пацієнтів (9,4%).

З метою визначення рівня якості життя пацієнтів та їх психологічного статусу було проведено психологічне тестування. Значні суб’єктивні відчуття (свербіж, печіння, болючість) мали 97 осіб (80,8%), поганий настрій протягом останнього тижня спостерігали у 72 (60,0%) та підвищена дратівливість протягом останнього тижня у 104 пацієнтів (86,6%). Негативний вплив на щоденну роботу протягом останнього тижня відзначали 68 (56,6%), проблеми на робочому місці мали 18 (15,0%) хворих та проблеми зі статевим партнером мали 8 (6,6%) осіб, негативний вплив на щоденну активність мали 86 (71,6%) обстежених.

Показники психологічного статусу пацієнтів хворих на псоріатичну хворобу отримані під час психологічного опитування з використанням шкали ситуаційної тривожності Спілбергера-Ханіна. Встановлено, що рівень ситуаційної тривожності у хворих на розповсюджений псоріаз складав (58,62±1,24) балів, і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб - (42,74±1,18) балів. Рівень особистісної тривожності у хворих на псоріаз становив (78,94±0,32) бали і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб (54,24±0,18). Ступінь опірності до стресу в хворих на розповсюджений псоріаз становив (296,21±8,7) бали і достовірно (р<0,001) відрізнявся від такого ж показника у практично здорових осіб, який складав (172,46±18,9) бали.

Визначено стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та показники антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) організму в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз. Зокрема, відбулися зміни показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз. Так, рівні активності малонового альдегіду та дієнових кон’югат у хворих були достовірно (р<0,05) вищі порівняно з практично здоровими особами і становили: (4,29±0,14) нмоль/мл та (1,87±0,025) у.о./1мл – відповідно у хворих та (3,507±0,077) нмоль/мл (1,45±0,016) у.о./1мл – відповідно у донорів. Проаналізовано показники антиоксидантної системи захисту (АОСЗ), зокрема активність каталази (Кат), карбоангідрази (КарбАнг), церулоплазміну (ЦерПл) та насиченість трансферину (Трансф). Згідно з отриманими даними, показники Кат та ЦерПл у сироватці крові хворих на розповсюджений псоріаз були достовірно (р<0,05) більшими від аналогічного показника у групі практично здорових осіб. У хворих на розповсюджений псоріаз зафіксували достовірне (р<0,05) зниження показників активності карбоангідрази та насиченості трансферину, ніж у донорів.

Отже, псоріатичну хворобу справедливо визнано важливою проблемою міжнародної та національної служб охорони здоров’я. Тому проведено пошук медикаментозних середників, які б чинили вплив на біохімічну ланку, усуваючи зміни функціональної активності моноцитів, нормалізуючи показники загальної реактивності організму та місцевих проявів запалення. З цією метою нами розроблена оригінальна методика лікування хворих на розповсюджений псоріаз.

Лікування хворих на розповсюджений псоріаз І-ї групи здійснювалось шляхом комплексного поєднання традиційної терапії та: а) “Кардонату” по 1табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів, б) “Дарсилу” по 1табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів.

Хворі групи порівняння (ІІ група) були ліковані традиційною терапією, згідно з наказом №286 МОЗ України від 07.06.2004р., яка містила: загальну терапію: “Аевіт” по 1 капс., внутрішньо, двічі на добу, протягом 1місяця; “Тіаміну хлорид” (віт. В1) 5%, “Пірідоксину гідрохлорид” (віт. В6) 5%, “Ціанокобаламін” (Віт. В12) 0,05% - вводили дом’язево, по 1 мл., один раз на добу, почергово, через добу; по 10 ін’єкцій кожного, протягом 30 днів; “Кислота аскорбінова” (віт. С) по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 1місяця; “Екстракт Алоє рідкий” вводили дом’язево, по 1 мл., один раз на добу, протягом 15 днів; “Ехінацея - ратіофарм” по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 1місяця; “Ксантинолу нікотинат” по 0,15 (1 табл.) внутрішньо, тричі на добу, протягом 1місяця; “Лавандін” по 2 капс., внутрішньо, на ніч, протягом 1місяця. Місцеву терапію: “Саліцилова мазь” 3% та інші кератопластичні мазі – на уражені ділянки, двічі на добу – до повного регресу патологічних елементів. Фізіотерапію: УФО в суберитемних дозах, за схемою. Усі обстежені хворі були розділені на клінічні групи залежно від схем лікування. Так, до І-ї групи входили 60 хворих на розповсюджений псоріаз, ліковані за розробленою нами методикою, до ІІ-ї – хворі, ліковані традиційною терапією (60 пацієнтів). Клінічні групи обстежених хворих були однаковими.

Вплив розробленої нами методики (І група – 60 хворих) та традиційної терапії (ІІ група – 60 хворих) на динаміку клінічних симптомів досліджено у хворих на РП на 30-й день після лікування. Всі обстежені були віком від 16 до 60 років і старші. Отримані результати порівнювалися з клінікою у хворих до призначеного лікування. Стан псоріатичної хвороби оцінювали як легкий, якщо пацієнт набирав за двома анкетами 25-49 балів, середньої важкості – 50-74 бали та важкий – 75-100 балів.

Порівнюючи важкість стану псоріатичного процесу після лікування за нашою методикою (І група) та ТТ (ІІ група), встановлено, що із важким та середнім ступенями псоріазу було на 7 та на 10 (відповідно) хворих менше у І-ій групі, ніж у ІІ-ій; а із легким ступенем захворювання збільшилось на 17 хворих у І групі, які ліковані за нашою методикою, порівняно з групою ТТ

У кожного обстеженого нами хворого на розповсюджений псоріаз спостерігалися 5 і більше симптомів, які відображають якість життя. Аналізуючи наведені показники, зауважимо, що в пацієнтів із розповсюдженим псоріазом І-ї групи, які поряд із традиційною терапією отримували “Кардонат” і “Дарсіл”, порівняно з пацієнтами, які хворі на розповсюджений псоріаз, яким застосовували виключно традиційну терапію, спостерігається вираженіша позитивна динаміка у зниженні негативного впливу на щоденну роботу та активність, статеві стосунки, зникнення поганого настрою, суб’єктивних відчуттів та підвищеної дратівливості.

Під час аналізу отриманих даних ми спостерігали достовірно (р1<0,001) менший рівень ситуаційної тривожності після лікування за нашою методикою в обстежених хворих, ніж до лікування (І група): (43,72±1,24) бали проти (59,26±1,32) балів. У той час, після лікування ТТ (ІІ група), даний рівень був недостовірно (р1>0,05) менший порівняно із аналогічним показником до лікування і становив: (56,12±0,72) балів – після ТТ та (57,64±1,22) балів – до лікування. Рівень ситуаційної тривожності в осіб, які становили КГ – контрольну групу – був (42,74±1,26) бали. В порівнянні рівнів ситуаційної тривожності в обстежених хворих на РП після лікування в І-й та контрольній групах спостерігалася недостовірна (р2>0,05) різниця. В той час, у порівнянні аналогічних показників після лікування у ІІ-й та КГ різниця була достовірною (р2<0,001). У хворих рівень особистісної тривожності до лікування був достовірно (р1<0,001) вищий від такого ж показника після лікування в І групі і становив: (79,67±1,24) балів та (54,92±1,21) бали відповідно. Тоді ж, даний рівень після лікування ТТ (ІІ група) був недостовірний (р1>0,05), порівняно з аналогічним показником до лікування, і складали: (76,54±1,63) балів – після лікування та (79,82±1,32) балів – до лікування. У контрольній групі (КГ) (практично здорові) даний рівень був (54,24±0,16) бали. Різниця рівнів особистісної тривожності у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p2>0,05 та p2<0,001 відповідно. Ми досліджували рівень опірності до стресу до і після лікування за нашою методикою (І група) та традиційною терапією (ІІ група), який був вищий з різною достовірністю в обох групах після лікування. Так, до лікування в І групі порівняння опірності до стресу складав (293,86±5,18) бали, а після лікування за нашою методикою – (181,82±4,74) бал (р1<0,001). До того ж, після проведеної ТТ опірність до стресу була (253,48±6,44) бали, а до лікування рівень вказаного симптому в даній групі становив (292,62±4,68) бали (р1>0,05). У групі хворих, які становили КГ рівень опірності до стресу становив (172,46±19,41) бали. Спостерігалася недостовірна (р2>0,05) різниця в порівнянні показника опірності до стресу після лікування за нашою методикою і КГ та достовірна (p2<0,001) різниця між аналогічними рівнями ТТ і контрольною групою (КГ).

Отже, вивчення стану психосоціальної адаптації хворих на розповсюджений псоріаз показало взаємозв’язок соматичної та психоемоційної сфери. Взаємозв’язок психічної та шкірної сфер є новим як на рівні загальної медичної концепції, так і з позицій приватного ставлення до хвороби (клінічного, нейрофізіологічного, психодинамічного, психосоматичного).

У результаті клініко-психологічного обстеження хворих на розповсюджений псоріаз ми спостерігали нервово-психічні розлади, особистісну й соціальну дезадаптацію. Після проведення лікування таких хворих за нашою методикою відзначено значну позитивну динаміку клінічних показників психосоціальної адаптації.

Ми звернули увагу на більш виражені зміни показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) в обстежених хворих до і після проведеного лікування за нашою методикою (І група), порівняно з традиційною терапією (ІІ група) з приводу розповсюдженого псоріазу.

Зокрема, наявні достовірні зміни показника малонового альдегіду (МА) в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз І і ІІ груп до і після лікування. У порівнянні кількості малонового альдегіду в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,05) різницю. Спостерігалася достовірна різниця показника МА після лікування за нашою методикою (p3<0,01) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою. У порівнянні дієнових кон’югатів в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено недостовірну (p2>0,05) різницю. Різниця кількості дієнових кон’югатів після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) була з достовірністю p3<0,05. Різниця аналогічного показника у порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001. Достовірно вища (р1<0,001) кількість каталази була до лікування в сироватці обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж після лікування за нашою методикою. У порівнянні кількості каталази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця кількості каталази у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно. Значна динаміка відбулася з боку карбоангідрази в обстежених хворих І і ІІ груп на розповсюджений псоріаз до і після лікування. У порівнянні показника карбоангідрази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника карбоангідрази у порівнянні після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Під час аналізу отриманих даних ми спостерігали достовірно вищий (р1<0,001) рівень трансферину після лікування за нашою методикою в сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж до лікування. У порівнянні рівнів трансферину в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця вмісту трансферину в порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. У сироватці крові хворих рівень церулоплазміну до лікування був достовірно вищий від такого ж показника в обстежених хворих після лікування в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів показника церулоплазміну в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця рівнів церулоплазміну в порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно.

Для підтвердження впливу на різноманітні функції печінки ми вивчали такі ферментативні показники печінки в обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз: аланінамінотрансфераза (АлаТ), аспартатамінотрансфераза (АсаТ), холінестераза (ХЕ), сорбітолдегідрогеназа (СДГ), аргіназа (Арг), лактатдегідрогеназа (ЛДГ). Під час дослідження в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз рівень аланінамінотрансфераза (АлаТ) до лікування був вищий із однаковою достовірністю (р1<0,001), ніж аналогічний показник після лікування хворих в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів аланінамінотрансферази (АлаТ) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. В статистичному порівнянні рівнів аланінамінотрансферази (АлаТ) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою (КГ) спостерігалася однакова достовірна (p3<0,001) різниця. Досліджено рівень аспартатамінотрасферази (АсаТ) до і після лікування за нашою методикою (І група) та традиційною терапією (ІІ група), який був менший з різною достовірністю в обох групах після лікування. У порівнянні рівнів аспартатамінотрасферази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2>0,05) різницю. Спостерігалася різна достовірна (p3<0,001) різниця у порівнянні показника АсаТ після лікування за нашою методикою (р3<0,05) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою (КГ). В сироватці крові хворих рівень ХЕ до лікування був достовірно менший від такого ж показника в обстежених хворих після лікування в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів показника ХЕ в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця рівнів холінестерази (ХЕ) у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Достовірно вища (р1<0,001) кількість сорбітолдегідрогенази (СДГ) була до лікування в сироватці обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж після лікування за нашою методикою. В порівнянні кількості сорбітолдегідрогенази (СДГ) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця кількості сорбітолдегідрогенази (СДГ) при порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Значна динаміка відбулася щодо показника аргінази (Арг) в обстежених хворих І і ІІ груп на розповсюджений псоріаз до і після лікування. У порівнянні показника аргінази (Арг) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника аргінази (Арг) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно. Після лікування традиційною терапією (ІІ група) різниця лактатдегідрогенази була достовірна (р1<0,05), порівняно з показником до лікування. У порівнянні кількості лактатдегідрогенази (ЛДГ) в обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,05) різницю. Різниця кількості лактатдегідрогенази після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) була недостовірна p3>0,05, а різниця аналогічного показника в порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на розповсюджений псоріаз на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу даного захворювання та використання в комплексній терапії вітчизняних препаратів: комплексу вітамінів та амінокислот – “Кардонату” у поєднанні із гепатопротектором – “Дарсіл”.

1. Під час обстеження 120 хворих на розповсюджений псоріаз спостерігалась як типова (бляшковидна) форма перебігу захворювання, так і атипові форми перебігу – артропатична, пустульозна, еритродермічна. Із артропатичною формою перебігу було 11 (9,17%) пацієнтів, пустульозною – 1 (0,8%) пацієнт і з еритродермічною – 2 (1,7%) пацієнти, а із бляшковидною формою було 106 (88,3%) хворих. У прогресуючій стадії було 21 (17,5%) особа та стаціонарній – 99 (82,5%) осіб. Легка форма перебігу псоріатичного процесу згідно показників індексу PASI виявлена у 76 (63,3%) обстежених пацієнтів та важка – у 44 (36,7) пацієнтів. Під час дослідження та аналізу отриманої інформації ми зауважили, що у більшості пацієнтів – 71 осіб (59,17%) переважала зимова форма псоріазу (загострення захворювання спостерігалось в осінньо-зимовий період), змішана форма перебігу – 28 пацієнтів (23,33%). Найменшу кількість відмічено літніх форм псоріазу – 21 пацієнт (17,5%), коли загострення спостерігалися у весняно-літній період часу. Отримані дані свідчать про наявність сезонності перебігу псоріатичного процесу, що зумовлено зміною кліматичних умов протягом року, інтенсивністю сонячної інсоляції зокрема. Ця інформація повністю корелює з даними літератури про перевагу кількості зимових форм перебігу псоріатичного процесу в передгірських та гірських районах, до яких належить Івано-Франківська область.

2. У хворих на псоріатичну хворобу якість життя значно гірша (негативний вплив на щоденну роботу, соціальну активність та статеві стосунки, проблеми на робочому місці, суб’єктивні відчуття, поганий настрій, підвищена дратівливість), ніж у здорових осіб; вони фізично й психологічно залежні від багатьох чинників зовнішнього соціального оточення, бо навіть незначний (з точки зору здорових осіб) подразник може спричиняти загострення хвороби та значні суб’єктивні відчуття. В обстежених хворих спостерігали астено-невротичні розлади у формі ситуаційної та особистісної тривожності та зниженої опірності до стресу. При цьому найбільш виразний вплив захворювання на психо-емоційний стан реєстрували серед пацієнтів молодого та середнього віку (від 16 до 40 років).

3. У сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз у порівнянні із здоровими виявлено дисбаланс показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у формі збільшеня рівнів малонового альдегіду у 1,22 раза, дієнових кон’югатів та каталази у 1,3 раза, і церулоплазміну в 1,16 раза. В той же час, ми спостерігали зменшені рівні карбоангідрази та трансферину а 1,2 та 1,5 раза відповідно. Дана динаміка показників свідчить про активацію ПОЛ та пригнічення антиоксидантного захисту. Кількість малонового альдегіду в сироватці крові хворих після лікування в І-ій групі зменшилася у 1,23 раза, а після лікування у ІІ-ій групі – у 1,09 раза;

4. Виявлено різного ступеня дисбаланс показників деяких печінкових ферментів у сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз в порівнянні із здоровими. Так, були підвищені рівні: АлаТ – у 1,43 раза, АсаТ – у 1,72 раза, сорбітолдегідрогенази та аргінази – у 1,2 раза і лактатдегідрогенази – у 1,34 раза, а рівень холінестерази був знижений у 1,1 рази, що свідчить про порушення синтетичної та дезінтоксикаційної функцій печінки.

5. Розроблено патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування хворих на розповсюджений псоріаз кардонатом по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів у поєднанні із дарсілом по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів, які поєднувались з традиційною терапією.

Розроблений нами комплексний метод лікування хворих на розповсюджений псоріаз сприяє скороченню термінів нормалізації клінічних ознак, нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту та деяких (аланінамінотрансфераза (АлаТ), аспартатамінотрансфераза (АсаТ), холінестераза (ХЕ), сорбітолдегідрогеназа (СДГ), аргіназа (Арг), лактатдегідрогеназа (ЛДГ)) печінкових ферментів. Перевагою розробленого методу лікування хворих на розповсюджений псоріаз є можливість його використання в амбулаторних умовах. Він безпечний у використанні, економічно доступний для широкого впровадження в практику.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У хворих на розповсюджений псоріаз доцільно досліджувати стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи, а також функціональний стан печінки, котрі відображають деякі патогенетичні механізми та дозволяють інтегрально оцінити тяжкість перебігу патологічного процесу. З цією метою у сироватці крові хворих варто проводити визначення показників: активності малонового альдегіду та дієнових кон’югат (ПОЛ); активність каталази, карбоангідрази, церулоплазміну та насиченість трансферину; аланінамінотрансферази, аспартатамінотрасферази, холінестерази, сорбітолдегідрогенази, аргінази, лактатдегідрогенази (ферментів печінки), визначення яких у хворих на росповсюджений псоріаз дозволяє контролювати ефективність призначеної терапії.

Використання в комплексній терапії вітчизняних препаратів: комплексу вітамінів та амінокислот – “Кардонату” по 1 табл., внутрішньо, двічі на добу, протягом 3 тижнів у поєднанні із гепатопротектором – “Дарсіл” по 1 табл., внутрішньо, тричі на добу, протягом 3 тижнів дає можливість суттєво підвищити ефективність лікування хворих на росповсюджений псоріаз.