ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ФОТОРЕФРАКЦИОННОЙ СУБЭПИТЕЛИАЛЬНОЙ КЕРАТЭКТОМИИ ПРИ КОРРЕКЦИИ МИОПИИ ВЫСОКОЙ СТЕПЕНИ : ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СУБЕПІТЕЛІАЛЬНОЇ ФОТОРЕФРАКЦІЙНОЇ КЕРАТЕКТОМІЇ ПРИ КОРЕКЦІЇ МІОПІЇ ВИСОКОГО СТУПЕНЮ

summary

Матеріали та методи. У роботі використані матеріали спостереження  за 218 пацієнтами (396 очами) з міопією високого ступеню. Пацієнти були розподілені на основну і контрольну групи. Поділ пацієнтів на групи проводили з урахуванням методики виконання корекції. В основній групі корекцію міопії високого ступеню виконували удосконаленою методикою ЛАСЕК з інтраопераційним застосуванням 0,02% розчину ММС. У контрольній групі корекцію міопії високого ступеню виконували стандартною методикою ЛАСЕК без інтраопераційного застосування 0,02 % розчину ММС.

Основну групу  склали 164 особи (296 очей), із них 86 жінок (52%) і 78 чоловіків (48%). Вік  пацієнтів від 18 до 50 років. При визначенні анатомо–клінічних параметрів показник  ПЗР ока склав від 25,65 до 28,47 мм, середній показник 26,96±1,24 мм; товщина рогівки від 477 до 624 мікрометрів, середня товщина 532,7±6,45 мікрометрів; величина ВОТ, визначеного пневмотонометром від 12 до 21 мм.рт.ст., середня величина – 15,71±0,35 мм.рт.ст.

При визначенні показників рефракції ступінь доопераційної міопії знаходився в межах від 6,0 до 10,25 дптр, середній сферичний компонент – 7,26±0,06 дптр; астигматичний компонент від 0,5 дптр до 4,5 дптр, середній астигматичний показник – 1,42±0,06 дптр; сфероеквівалент рефракції від 6,75 дптр до 10,25 дптр, середній показник сфероеквівалента рефракції –7,96±0,07 дптр. 

При аналізі візометричних показників визначали гостроту зору (ГЗ) без корекції, що склала 0,05±0,01, а також гостроту зору (ГЗ) з корекцією.  Показник ГЗ з корекцією коливався в межах від 0,7 до 1,0 і склав – 0,95±0,01. ГЗ з корекцією ≥1,0 визначалася в 74,1% випадків (219 очей), ГЗ з корекцією ≥ 0,8 визначалася в 86,3% випадків (255 очей), ГЗ з корекцією ≥0,5  визначалася в 100% випадків (296 очей).

Контрольну групу становили 54 особи (100 очей), із них 32 жінки (59%) і 22 чоловіки  (41%). Вік пацієнтів від 18 до 54 років.

При визначенні анатомічних параметрів ока показник ПЗР склав від 26,38 до 28,24 мм, середній показник 27,26±0,36 мм; товщина рогівки коливалася від 494 до 603 мікрометрів, середня товщина 528,5±7,68 мікрометрів; величина ВОТ, визначеного пневмотонометром, була в межах від 11 до 20 мм. рт. ст., середня величина – 16,31±0,41 мм. рт. ст.

При визначенні показників рефракції ступінь доопераційної міопії варіював від 6,0 дптр до 11,0  дптр, середній сферичний компонент – 7,38± 0,09 дптр; астигматичний компонент від 0,5 дптр до 3,75 дптр, середній астигматичний показник – 1,36±0,07 дптр; сфероеквівалент рефракції від 6,5 дптр до 10,75дптр, середній показник сфероеквівалента рефракції –7,91±0,11дптр. 

Показник гостроти зору без корекції відповідав 0,05±0,01. Показник ГЗ з корекцією  коливався в межах від 0,6 до 1,0 і в середньому складав – 0,95±0,01. ГЗ з корекцією ≥ 1,0 визначалася в 68 % випадків (68 очей), ГЗ з корекцією ≥ 0,8 визначена в 81% випадків (81 око), ГЗ з корекцією≥0,5 визначалася в 100 % випадків (100 очей).

В основній і контрольній групі цільова рефракція після корекції була розрахована  на еметропію.

Після офтальмоскопічного обстеження  в досліджуваних групах було виявлено 69 очей (17,4%) з периферичною хоріоретинальною дистрофією сітківки, в основній групі – 53 ока (18%), у контрольній групі – 16 очей (16%). Були визначені наступні види хоріоретинальних дистрофій: «ґратчаста» (32%), «слід равлика» (16%), «інієподібна» (42%), ретиношизіс (4%), вітреоретинальні тракції (6%). Перед корекцією, при наявності перерахованих видів дистрофій, пацієнтам виконували  периферичну профілактичну лазерну коагуляцію сітківки на аргоновому лазері «Nidek GYC – 1000».

Після комплексного офтальмологічного обстеження було виявлено 190 очей (48%) з товщиною рогівки менш ніж 500 мкм і 247 очей (67%) з кератотопографічною картиною субклінічного кератоконуса (класифікація Каспарова А.А, Каспарової Є.А., 2000).

У терміни спостереження від 1 до 12 місяців визначали ступінь СПР за класифікацією Kremer I. et al (1999 р.): 0 – відсутність помутнінь;  0,5 – ледь помітні помутніння при непрямому освітленні; 1,0 – сліди помутніння мінімальної насиченості, які визначаються при дифузному і прямому освітленні; 2,0– помірні помутніння, які видно при прямому щілинному освітленні; 3,0 – середні помутніння, що частково закривають деталі райдужної оболонки; 4,0 – виражені рубцьові помутніння, деталі райдужної оболонки при цьому не визначаються.

Оцінку функціональних результатів рефракційних операцій проводили за наступними показниками: безпека, передбачуваність і ефективність (George O.Waring, 1999).       

Проаналізувавши дані наукових джерел, ми керувалися наступними показаннями для виконання методики ЛАСЕК: міопія від 6,0 до 10,0 дптр; стабільність рефракції протягом 1,5–2 років; погана переносимість окулярної або контактної корекції; вік пацієнта при корекції міопії 18–45 років; вибір пацієнта на користь лазерної корекції.

З огляду на дані передопераційного обстеження, нами були сформульовані умови для виконання методики ЛАСЕК у пацієнтів зі стабілізованою міопією високого ступеню: товщина рогівки в центрі 500 мкм і менше; діаметр рогівки по будь-якій вісі менше 10 мм; особливості будови лицьової частини черепа – «глибоко посаджені очі»; периферичні хориоретинальні дистрофії сітківки; слабка епітеліально–стромальна адгезія (при виконанні методики ЛАСИК); заломлення рогівки від 39 до 47 дптр; кератотопографічна картина субклінічного кератоконуса, стабілізованого протягом не менше 6 місяців; асиметрична кератотопографічна картина з патерном «краватка – метелик»; рогівковий астигматизм більше 2,5 дптр; ГЗ з корекцією більше 0,5.

Удосконалену та стандартну методики ЛАСЕК виконували за допомогою ексимер–лазерної установки „NIDEK EC–5000”.

Результати та їх обговорення. У досліджуваних групах після виконання корекції вивчали динаміку показників ГЗ без корекції та з корекцією, рефракційних параметрів, аналіз частоти розвитку, термінів виникнення та інтенсивності СПР. Покращення гостроти зору відбувалося поступово, у середньому протягом 1 місяця після операції, що обумовлене особливостями перебігу післяопераційного періоду, а саме – загоюванням епітеліального шару рогівки та відновлюванням його оптичних властивостей [Autrata R., 2003]. Контрольні обстеження проводили на 4 день, через 1, 3, 6 і 12 місяців.