КОРРЕКЦИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ СЛЮННЫХ ЖЕЛЕЗ ПРИ ЗУБНОМ ПРОТЕЗИРОВАНИИ БОЛЬНЫХ С ГИПОСАЛИВАЦИЕЙ : КОРЕКЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ПРИ ЗУБНОМУ ПРОТЕЗУВАННІ ХВОРИХ З ГІПОСАЛІВАЦІЄЮ

summary

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та завдань дисертаційної роботи проведено комплекс експериментальних, клінічних і лабораторних досліджень. В  експерименті використано 164 білих щура, у клінічних дослідженнях взяло участь 75 осіб.

Експериментальні дослідження проведені з метою вивчення токсикологічних характеристик і специфічної ефективності гелю для порожнини рота "Мальцит", а також для розробки "моделі гіпосалівації". Дослідження проведені згідно вимог ДержСанПіН (1999) і Держав­ного фармакологічного центру МОЗ України (2003). Експерименти проводили на білих щурах місячного віку, які отримували повноцінний раціон віварію.

Специфічну ефективність гелю «Мальцит» вивчали в досліді з інтактними тваринами та на моделі гіпосалівації по його впливу на функціональну активність слинних залоз. Модель гіпосалівації одержували шляхом обробки слизової оболонки порожнини рота щурів 1 % розчином метилового ефіру метакрілової кислоти протягом 30 днів. У процесі експерименту у тварин досліджували рівень слиновиділення (під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг) на тлі пілокарпінової стимуляції  (3 мг/кг) збирали ротову рідину). По закінченні експерименту тварин піддавали евтаназії, виділяли великі слинні залози, проводили ретельний огляд, потім залози зважували і перераховували в % до загальної маси тварин.

У клінічних дослідженнях взяли участь 75 осіб. До досліджень були залучені 2 категорії пацієнтів: що вперше протезуються та з багаторічним стажем використання зубних протезів.

Обстеження пацієнтів починали з опитування, звертаючи увагу на такі скарги: стан дискомфорту в порожнині рота, хворобливі відчуття. Потім проводили зовнішній огляд пацієнтів, звертаючи уваги на симетричність половин обличчя, висоту нижньої його частини, виступ підборіддя, лінію змикання губ, виразність підборідної та носогубних складок, положення кутів рота. Порівнювали  пропорційність частин обличчя.

Далі переходили до огляду й оцінки стану органів ротової порожнини. При обстеженні беззубого альвеолярного гребеня, як частини протезного ложа, проводили ретельний огляд, пальпацію, а в наступному і вивчення діагностичних моделей щелеп.

Запальні явища слизової оболонки оцінювали по наступних ознаках: гіперемія, ціаноз, набряклість, кровоточивість, десквамація, виразка, наявність атрофічних та гіперпластичних процесів.

Крім того, про наявність запалення в порожнині рота судили за показниками ряду проб та індексів: проби Шиллера-Писарєва (И.А.Новик, 1967), проби Ясиновського (1931) у модифікації О.І. Сукманського зі співавт. (1980) (вміст лейкоцитів і епітеліальних клітин у ротових змивах).

Далі проводили збір ротової рідини для визначення швидкості слиновиділення та подальших біохімічних досліджень. Ротову рідину пацієнтів збирали натщесерце в градуйовані пробірки без стимуляції відповідно до рекомендацій В.К. Леонт’єва та Ю.А. Петровича (1976). Швидкість слиновиділення виражали обсягом виділеної слини за одиницю часу.

Біохімічні методи дослідження використовувалися для вивчення ротової рідини протезоносіїв та ротової рідини і сироватки крові експериментальних тварин. Активність еластази визначали за методом L. Visser, E.R. Brouf (1972), загальну протеолітичну активність (ЗПА) – за методом Р.Д. Барабаша і А.П. Левицького (1973), концентрацію малонового діальдегіду (МДА) – за методом І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі (1977), активність глутатіонредуктази (ГР) – за методом Ф.Е. Путіліної (1982), активність глутатіонпероксидази (ГП) – за методом В.З. Ланкіна із співавт. (1976) у модифікації В.О. Пахомової зі співавт. (1982), активність каталази визначали за методом М.А. Каролюк (1988). 

У сироватці крові експериментальних тварин при оцінці токсикологічних показників вивчали вміст білка за методом N.J. Lowry et al. (1951), активність лужної фосфатази – за методом O.A. Bessey et al. (1946),  активність катепсинів – за методом M.N. Anson (1938), активність трансаміназ – за методом  S. Reіtman, S.A. Frankel (1957).

Статистичні методи. Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням t-критерію Стьюдента на персональ­ному комп’ютері IBM PC у пакетах "Statgraphic-2.3" і "Statistica-5".