РАК ЭНДОМЕТРИЯ: МЕТИЛИРОВАНИЕ ГЕНОВ hМLН1 И АРС КАК ФАКТОРЫ РИСКА И ЗАКОНОМЕРНОСТЬ ПРОГРЕССИРОВАНИЯ : РАК ЕНДОМЕТРІЮ: МЕТИЛУВАННЯ ГЕНІВ hМLН1 І АРС ЯК ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ЗАКОНОМІРНІСТЬ ПРОГРЕ-СУВАННЯ

summary

Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз історій хвороби, амбулаторних карток пацієнтів, даних комплексного клініч-ного обстеження хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в Хар-ківському обласному клінічному онкологічному диспансері, Державній уста-нові «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України, Харків-ській обласній клінічній лікарні з 2004 до 2007 року.

До дослідження було включено 364 жінки віком від 35 до 80 років. Ос-новну групу складали 39 пацієнток із залозистою, рецидивною і атиповою гіперплазією ендометрію та 164 пацієнтки хворі на РЕ, у яких було визначено метилування генів hMLH1 і АРС. Контрольну групу склали 105 жінок із зало-зистою, рецидивною та атиповою гіперплазією ендометрію і 56 хворих на РЕ, у яких було відсутнє метилування досліджуваних генів (hMLH1 і АРС). Ком-плексне обстеження всіх жінок включало: гінекологічний огляд, цитологічне дослідження мазків із шийки та порожнини матки, гістологічне вивчення операційного матеріалу, визначення наявності або відсутності метилування генів hMLH1 і АРС у тканині ендометрію. У пацієнток збирали анамнез хво-роби, з'ясовували особливості менструальної, репродуктивної, статевої функ-цій. У всіх випадках діагноз було верифіковано при морфологічному дослі-дженні.

Хворим з діагнозом гіперпластичні процеси ендометрію (залозиста гі-перплазія ендометрію, рецидивна гіперплазія та атипова гіперплазія ендомет-рію) проводили курс гормонотерапії керуючись нормативними документами. Гормонотерапія залозистої гіперплазії, рецидивної гіперплазії ендометрію була проведена з урахуванням вікового періоду жінок, наявністю порушень менструального циклу. У репродуктивному періоді хворі отримували: Депо-Провера 400 мг 1 раз на тиждень внутрішньом'язово, сумарною дозою 4 – 5 г (залежно від ваги тіла) потім, дуфастон 10 мг двічі на день (per os) – 2 місяці в неперервному режимі, потім дуфастон по 10 мг 1 раз на день (per os) протя-гом 2 місяців; у клімактеричному періоді: Депо-Провера 400 мг 1 раз на тиж-день внутрішньом'язово, сумарною дозою 5 – 6 г (залежно від ваги тіла), по-тім, дуфастон 10 мг двічі на день (per os) – 2 місяці в неперервному режимі, потім дуфастон по 10 мг 1 раз на день (per os) протягом 2 місяців; у менопау-зальному періоді – Депо-Провера 400 мг 2 рази на тиждень внутрішньом'язо-во, сумарною дозою 9 – 10 г (залежно від ваги тіла).

Пацієнтки з діагнозом атипова гіперплазія ендометрія отримували гор-монотерапію за схемою: Депо-Провера 1000 мг 1 раз на тиждень внутрі-шньом'язово, сумарною дозою 15 – 18 г (залежно від ваги тіла).

За стадією пухлинного процесу хворі на РЕ розподілялись так: I стадія – 60,9% (Iа – 23,9%, Ib – 43,3%, Iс – 32,8%); II стадія – 24,5% (IIа – 48,1%, IIb – 51,9%) і хворі з III стадією процесу – 14,6%; віком: у репродуктивному пері-оді знаходилося 11,4% жінок, у клімактеричному – 32,7%, у періоді менопау-зи – 55,9%; гістологічною структурою пухлини: ендометріоїдний рак – 87,3%, неендометріоїдний рак – 12,7%.

Визначення метилування генів hMLH1 і АРС було проведено на матері-алі 130 хворих на залозисту гіперплазію ендометрію, 14 – на атипову гіпер-плазію ендометрію, 220 – хворих на рак ендометрію. Після операції дослі-джувану тканину (пухлинну тканину ендометрію розмірами 0,5×0,3 см) замо-рожували (до –10…18 ºС). Наступним етапом дослідження було виділення ДНК, для чого з тканини одержували гомогенат, до якого додавали протеїна-зу К та інкубували 12 годин при tº 37 С°. Потім робили екстракцію ДНК і по-лімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) за допомогою програмованого термоци-клера фірми «Techne» з використанням термофільної ДНК- полімерази (НПО «Ферментас», м. Вільнюс). Для визначення метилування промоторної ділянки генів hMLH1 і АРС ДНК обробляли метилчуттєвими рестриктазами. Пошук сайтів рестриктації здійснювали за допомогою програми «WIN-SUN». Дослі-дження проводили в лабораторії «Вірола» ХМАПО (зав. лабораторії Куль-шин В.Е.).

Гістологічне дослідження тканин включало вивчення зскрібків з матки, пухлинної тканини ендометрію, лімфатичних вузлів, тканини сальника. Об-робку матеріалу та отримання гістологічних препаратів проводили за станда-ртною методикою.

Усі пацієнтки з патологією ендометрію були розподілені на дві групи за ознакою наявності чи відсутності метилування генів АРС і hMLH1.

У всіх хворих вивчали безпосередні результати лікування. Критеріями оцінки ефективності лікування були тривалість безрецидивного періоду та частота виникнення рецидиву.

Результати досліджень та їх обговорення. Згідно з даними літератури, в 25% випадків протягом одного-трьох років атипова гіперплазія ендометрію переходить в інвазивний рак (Чушкова О.В., 2000). У канцерогенезі РЕ особ-ливо важливу роль відводять генетичним факторам, а також епігеномним змінам функціонування генів (Берштейн Л.М., 2004). Проте, у доступній літе-ратурі нам не вдалося знайти даних про роль метилування генів hMLH1 і АРС у розвитку залозистої гіперплазії ендометрію і її подальшого прогресування в атипову гіперплазію і РЕ (Mutter G.L., 2000). З цією метою обстежених хво-рих було розподілено на дві групи: перша група – 78 осіб з вперше встанов-леним діагнозом залозистої гіперплазії ендометрію; друга група – 52 жінки з рецидивною гіперплазією, у яких ця патологія була діагностована повторно. Після встановлення діагнозу хворі одержували лікування синтетичними про-гестинами у термін від 3 до 6 місяців, а потім перебували під спостереженням гінеколога за місцем проживання.