ОСОБЕННОСТИ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ РЕЗИДУАЛЬНОГО И РЕЦИДИВНОГО ХОЛАНГИОЛИТИАЗА : ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ РЕЗИДУАЛЬНОГО ТА РЕЦИДИВНОГО ХОЛАНГІОЛІТІАЗУ

summary

Матеріал та методи дослідження. У роботі проведений аналіз результатів комплексного обстеження та хірургічного лікування (традиційних, малоінвазивних втручань і їх комбінацій) 153 хворих з резидуальним і рецидивним ХЛ, які проходили стаціонарне лікування в клініці кафедри хірургії з курсом гнійно-септичної хірургії Запорізької медичної академії післядипломної освіти на базі Запорізького обласного центру хірургії печінки, жовчних шляхів і підшлункової залози і міського центру малоінвазивної хірургії Запорізької міської клінічної лікарні № 3 з 1996 по 2007 рік.

Серед досліджених пацієнтів було 108 (70,6 %) жінок і 45 (29,4 %) чоловіків у віці від 15 до 86 років. Середній вік жінок склав 62,7±13,2, чоловіків 65,5±9,6 років. Більшість хворих були старших вікових груп – 106 (69,28 %). Супутні захворювання виявлені у 121 (79,1 %) хворого.

Всі хворі раніше перенесли холецистектомію: 21 (13,7 %) – з них лапароскопічну, 132     (86,3 %) – відкриту. З приводу деструктивного калькульозного холециститу оперовані 41,2 % хворих, у 58,8 % – виконувалися втручання на жовчних протоках.

Резидуальний ХЛ було діагностовано протягом 3 років після холецистектомії у 75 % хворих. Рецидивний ХЛ у 89,8 % хворих клінічно виявлявся не раніше, чим через 4 роки після операції. Основними клінічними проявами були болі в правому підребер'ї – (89,5 %) і жовтяниця – (73,2 %).

Для вивчення особливостей структури і біохімічного складу жовчних конкрементів при резидуальному і рецидивному ХЛ були вивчені конкременти 22 пацієнтів з резидуальним і рецидивним ХЛ, а також, для порівняння, конкременти з жовчного міхура 30 хворих на калькульозний холецистит. Дослідження біохімічного складу жовчних конкрементів проводилися на базі лабораторії Дніпропетровського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунту і якості продукції «Облдержродючість» (завідувач лабораторією – Плахотний І.М. ). Зміст холестерину визначали методом кількісної тонкошарової хроматографії з комп'ютерною денсітометрією хроматограмм. Аналіз пігментної складової жовчних конкрементів проводили методом високоефективної рідинної хроматографії.

Діагностична програма включала клініко-лабораторні дослідження, УЗД, ендоскопічне дослідження і методи прямого контрастування жовчних проток. УЗД проводилося на апаратах Ultima Pro 30 та Combison 320-5. Ендоскопічне дослідження проводили з використанням фіброгастродуоденоскопів з торцевою і бічною оптикою Olympus GIF – 1T10 и Olympus JF – 1T20. Методи прямого рентгеноконтрастного дослідження жовчних проток включали – ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію (ЕРХПГ), черездренажну ретроградну холангіографію, черездренажну і черезфістульну холангіографію і черезшкірну черезпечінкову холангіографію (ЧЧХГ). Для контрастування жовчних проток використовували йодвмісні препарати (тріомбраст, урографін).

Діагностична цінність для інструментальних методів визначалася по таких показниках як ефективність, інформативність і чутливість (Бальтер С.О., 1990).