ПРИМЕНЕНИЕ РАДОНОВЫХ ПОЛУВАНН В КОМПЛЕКСНОМ ВОССТАНОВИТЕЛЬНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА

summary

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження було обстежено 150 хворих на ІХС (68 жінок та 82 чоловіки) віком від 60 до 74 років. У всіх пацієнтів спостерігалась ІХС у формі стабільної стенокардії напруження І—ІІІ функціонального класу (ФК), у 2/3 осіб — з наявністю порушень серцевого ритму та хронічної серцевої недостатності І—ІІ ФК.

Поряд із цим, були проаналізовані 860 архівних історій хвороб за період 2000—2004 рр.

Клінічно-інструментальне обстеження і лікування хворих проводилися на базі Обласної бальнеологічної лікарні м. Знам’янка Кіровоградської області.

Діагнози встановлено відповідно до Міжнародної класифікації хвороб Х перегляду з урахуванням критеріїв ВООЗ, згідно Наказу МОЗ України № 54 (2002 р.) та рекомендацій Української асоціації кардіологів (2002—2004 рр.). Функціональний клас стабільної стенокардії напруження визначено за Канадською класифікацією (1976 р.), хронічної серцевої недостатності – за класифікацією Українського наукового товариства кардіологів і Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA), 2006 р.

Клінічне обстеження усіх відібраних пацієнтів було проведено до прийняття комплексного лікування і на 20-й день після завершення бальнеолікування. Детально вивчалися виписки із історій хвороб поліклінік і стаціонарів лікувальних закладів Кіровоградської області і інших регіонів України, які направляли хворих на відновлювальне лікування у Знам’янську Обласну бальнеологічну лікарню.

Наявність надлишкової ваги чи ожиріння виявляли антропометричним методом за допомогою визначення індексу маси тіла порівняно з нормою.

Електричну активність міокарда та ознаки коронарної недостатності визначали за допомогою ЕКГ в динаміці, яку виконували в 12 загальноприйнятих відведеннях на діагностичному автоматизованому стаціонарному комплексі “Кардіо +” (Україна).

Рівень артеріального тиску визначали також у динаміці за методом Короткова.

Стан церебральної гемодинаміки вивчали за даними реографії за допомогою 4-канального реографа 4-РГ-2, візуального і цифрового аналізу реографічних показників.

Для визначення функціонального стану міокарда, толерантності до фізичного навантаження деяким хворим на ІХС проводили ВЕМ пробу на велоергометрі ВЕ-02.

З метою вивчення стану скорочувальної здатності міокарда і центральної гемодинаміки всім хворим проводили ЕхоКС та сонографію на апараті “УЗКАР”.

Стан білкового обміну визначали методом електрофоретичного розділення на папері (Меньшиков В.В., 1987).

Стан вуглеводного обміну досліджували шляхом визначення рівня глюкози в сироватці крові глюкозооксидазним методом за окисленням О-толідину (Меньшиков В.В., 1987). Для оцінки ступеня компенсації визначали вміст гліколізованого гемоглобіну (НbAic) колориметричним методом за реакцією з тіобарбітуровою кислотою (Standefer J.C., Eaton R.Р., 1983).

Дослідження ліпідного обміну включали визначення в сироватці крові загального холестерину методом Ілька та  тригліцеридів уніфікованим методом (Меньшиков В.В., 1987); ліпопротеїдів плазми крові методом диск-електрофорезу в поліакриламідному гелі (Маграчева Е.Я., 1973); загальних ліпідів сироватки крові методом  Zolner and Kirch (1966), Knait et al. (1968).

Параметри мінерального обміну (рівень кальцію, неорганічного фосфору, коефіцієнт кальцій/фосфор, активність лужної фосфатази в плазмі крові) визначали спектрофотометричним методом за допомогою біохімічного аналізатора CORMAV/PZUS з використанням наборів стандартних реактивів.

Стан й порушення терморегуляції вивчали за допомогою електронного термометра ТПЕМ-1, використовуючи метод Абрамовича С.Г. (2001). Термореактивність шкіри вивчалася “холодовою” пробою за методикою Абрамович С.Г., Моторина І.Г. (2000).

Для оцінки рівня якості життя хворих у віддаленому періоді після проведеного лікування (через 12 місяців) застосовували Міннесотський опитувальник якості життя кардіологічних хворих.

Мінеральні  радонові води  лікарня  використовує  з двох свердловин — № 106/5 та № 10833. Води свердловини № 106/5 за хімічним складом гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні з мінералізацією 0,7—1,3 г/л,  жорсткі та дуже жорсткі. Вміст вуглекислого газу  від 30 до 40 мг/дм³. Переважають гідрокарбонатні, сульфатні та хлоридні аніони, катіони кальцію та магнію. В невеликій кількості присутні  мікроелементи:  йод,  бром,  бор,  марганець,  мідь.  Води  свердловини № 10833 без запаху, безбарвні, належать до холодних вод (11 ^оС).

Формула хімічного складу:  

Мінералізація — 0,5—1,0 г/дм³, рН — 7,0—7,5. Вміст радону коливається в межах 502—542 Бк/дм³. Таким чином, води Знам’янського родовища належать до мінеральних слаборадонових.

До основної групи увійшли 108 хворих на ІХС, які в комплексному відновлювальному лікуванні (дієто-, клімато-, кінезотерапія, по показанням – медикаментозні препарати) отримували радонові напівванни.

Методика відновлювального лікування хворих на ІХС похилого віку включає застосування радонових напівванн із вмістом радону від 502 до 542 Бк/дм³ в слабо лужній воді при температурі 36 єС, тривалістю 10—12 хв з наступним відпочинком 1,5 години, що відпускаються через день, на курс 10 процедур.

Контрольну групу утворили 42 пацієнти яким не призначали бальнеотерапію. Цей лікувальний комплекс включав тільки дієто-, клімато-, кінезотерапію (дозована ходьба, індивідуальна лікувальна фізкультура) та призначення медикаментів.

Обидві групи пацієнтів з урахуванням наявності та характеру супровідної патології були розділені на 4 підгрупи: І склали особи з ІХС; ІІ – з ІХС та артеріальною гіпертензією; ІІІ – з ІХС та деформуючим остеоартрозом; ІV – хворі на ІХС та цукровий діабет ІІ типу.

Усі групи хворих були репрезентативними за віком, статтю, даними клінічних і параклінічних досліджень.

Матеріали досліджень були оброблені методами варіаційної статистики. Застосовували параметричні методи статистичного аналізу значущості динаміки з використанням стандартних критеріїв Стьюдента для порівняння середніх у двох группах (пакет Statistica 6).

Результати досліджень та їх обговорення

Аналіз 860 історій хвороб пацієнтів на ІХС продемонстрував, що із хворих на ІХС, що лікувались, 20,0 % становили особи похилого віку (від 60 до 74 років). У 44,8 % хворих на ІХС було комбіноване ураження органів і систем. Так, у 86,3 % хворих на фоні ІХС діагностована артеріальна гіпертензія; у 38,1 % хворих спостерігався супровідний цукровий діабет і 24,1 % пацієнтів поряд з ІХС страждали на деформуючий остеоартроз. У 68,4 % хворих похилого віку з ІХС спостерігалися в анамнезі від 2 до 4 факторів ризику виникнення захворювань; у 11,5 % осіб — побічні реакції на медикаментозну терапію, у 17,0 % пацієнтів – непереносність чи протипоказання до загальної бальнеотерапії.

Серед факторів ризику ІХС у 150 обстежених найчастіше зустрічалися: гіподинамія — у 89,0 %, психоемоційне напруження — у 82,5 %, артеріальна гіпертензія — у 52,0 %, надлишкова маса тіла — у 48,1 %, гіперхолестеринемія — у 77,3 %. Однак тільки у 41,6 % обстежених виявлено один фактор ризику, у 24,6 % — два фактори, у 12,8 % — три, а у 21,0 % встановлено більше трьох факторів ризику. Найчастіше комбінувалися гіподинамія, надлишкова маса тіла і психоемоційне перевантаження.

Скарги у досліджуваних хворих характеризувалися численністю та поліморфізмом, що є типовим для  поєднаної патології у осіб похилого віку.

Тривалість перебігу основного та супровідних захворювань у всіх пацієнтів була більше 10 років. Чверть хворих перенесли в минулому інфаркт міокарда, 15,0 % осіб — гостре порушення мозкового кровообігу.

При огляді у всіх пацієнтів виявлено наявність змін з боку шкіри у вигляді підвищеної сухості, її мацерації та гіперкератозу. У 70,7 % хворих наявне підвищення маси тіла, у 42,7 % — ожиріння при середніх значеннях індексу маси тіла (30,8±0,46) кг/м², що свідчить про підвищений атерогенний потенціал хворих, який сприяє порушенням, в першу чергу, ліпідного обміну.

Ознаки коронарної недостатності на ЕКГ в спокої реєстрували у 66,2 % хворих, а збільшення тривалості електричної систоли серця — у всього контингенту обстежених.

Стан серцево-судинної системи характеризувався наявністю у всіх досліджуваних хворих дисфункції міокарда у вигляді помірної дилатації і збільшення маси міокарда лівого шлуночка одночасно з порушенням його скорочувальної функції, виразність якої була найбільшою в осіб із супровідною артеріальною гіпертензією.

Всі пацієнти ІІ підгрупи у віці (67,1±1,6) років хворіли на атеросклеротичний варіант артеріальної гіпертензії, яка мала переважно систолічний характер. У третини хворих інтракардіальна гемодинаміка свідчила про ранні доклінічні ознаки знесилення насосної функції серця. У 28,0 % осіб спостерігалися клінічні ознаки серцевої недостатності. У всіх представників цієї групи відмічено порушення церебрального та периферичного кровообігу. Так, у більшої частини осіб з ІХС спостерігали вихідний гіпотонічний тип РЕГ та ознаки міжпівкульової асиметрії мозкової гемодинаміки.

Більшість осіб ІІІ підгрупи віком (65,9±1,5) року хворіли на деформуючий остеоартроз крупних суглобів (колінні, тазостегнові, плечові). У половини з них виявлялися клініко-лабораторні ознаки синовіту. Аналізуючи показники мінерального обміну, встановлено вірогідне збільшення вмісту кальцію, неорганічного фосфору і активності лужної фосфатази (Р<0,01).

У пацієнтів ІV підгрупи віком (66,9±2,2) року виявили цукровий діабет ІІ типу з порушеннями вуглеводного і ліпідного обмінів із вірогідними гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією і гіперглікемією (Р<0,001).

Першою дію радону сприймає шкіра пацієнта, тому, порівнюючи процеси терморегуляції і термореактивності шкіри до та після лікування, виявили, що асиметрія температури була найбільш виражена на нижніх кінцівках, особливо у пацієнтів із супровідним цукровим діабетом ІІ типу, і відмічена у 93,4 % обстежених осіб.

В результаті проведеного лікування у всіх хворих на ІХС основної і контрольної груп покращився загальний стан. Радонові напівванни хворі похилого віку клінічно переносили добре. Вже після першої процедури у них покращувалися настрій і сон. У більшості осіб зменшилися частота та інтенсивність нападів стенокардії (рис.1).

          Рис.1. Динаміка клінічного стану хворих на ІХС похилого віку основної  та контрольної груп в результаті комплексного відновлювального лікування

Примітка: * — статистична значущість зміни показників при р ≤ 0,05.

Разом із цим, у 61,0 % хворих основної та у 50,0 % осіб контрольної груп знизилася доза вживання нітрогліцерину (Р<0,05), у 77,0 % та 41,0 % пацієнтів основної та контрольної груп зменшились задишка та серцебиття (Р<0,05). У вірогідно більшої кількості хворих основної групи (77,0 %), порівняно з контрольною (41,0 %), спостерігалося зменшення задухи та зникнення периферичних набряків (30,0 % осіб основної та 16,7% контрольної групи, Р<0,05), що супроводжувалося підвищенням толерантності до фізичних навантажень (90,0 % осіб основної та 41,0 % контрольної групи, Р<0,05).

Особливу увагу привертає той факт, що лише у 5,0 % хворих основної групи, порівняно з 15,0 % хворих контрольної групи (Р<0,05), спостерігали побічну дію медикаментозних препаратів, що свідчить про суттєві переваги використання саме радонових напівванн у даної категорії хворих.

   Зміни показників ЕКГ після курсового лікування хворих похилого віку на ІХС вірогідно підтвердили (Р<0,001) позитивну врівноважену динаміку. Ступінь виразності симптомів хронічної коронарної недостатності на ЕКГ відповідав тяжкості клінічних ознак ІХС, що проявилося зникненням або значним зменшенням вихідних проявів ішемії міокарда, збільшенням амплітуди низьковольтажних зубців Т, і становив 92,3 і 88,6 % обстежених основної і контрольної груп відповідно.

У всіх хворих основної і контрольної групи покращилася скорочувальна здатність міокарду. Позитивна динаміка гемодинамічних параметрів була більш значущою у хворих першої підгрупи основної групи, при порівнянні зі змінами у хворих на ІХС із супровідною патологією та у осіб контрольної групи.

Ефект від отриманого лікування із застосуванням радонотерапії позитивно позначився на всіх типах центральної гемодинаміки.

Так, у хворих на ІХС із вихідним гіперкінетичним типом кровообігу показники серцевого викиду знизилися. У осіб із вихідним еукінетичним та гіпокінетичним типами кровообігу даний показник зріс. При цьому середні значення серцевого викиду зросли значно більше у хворих з гіпокінетичним типом гемодинаміки, порівняно з динамікою в осіб з еукінетичним типом кровообігу. Отримані дані підтверджують можливість нормалізуючого впливу радонових напівванн на систему кровообігу у хворих похилого віку.

Після проведеного лікування у хворих на ІХС покращився функціональний стан мозкового кровообігу. При цьому у вірогідно більшої кількості хворих основної групи, порівняно з контрольною зменшились ознаки гіпотонічного типу кровообігу та його міжпівкульової асиметрії, що свідчить про позитивну перебудову порушеного функціонального стану мозкового кровообігу в осіб похилого віку з ІХС після застосування радонових напівванн.

Після курсу лікування радоновими напівваннами покращився стан терморегуляції. Інтегральний коефіцієнт терморегуляції знизився на 18,0 % у осіб основної та на 8,9 % — у хворих контрольної групи (Р<0,01).

Особливістю реакції механізмів терморегуляції у осіб основної групи, порівняно з контрольною, є статистично більш значуще зниження коефіцієнту терморегуляції ніг, що свідчить про обґрунтованість вибору методу бальнеотерапії, позитивну дію радону на стан мікросудин та покращання периферичної гемодинаміки у хворих похилого віку. Ці дані дозволяють вважати, що проникнення радону через шкіру вирівнює термоасиметрію і нормалізує термоактивність,  позитивно впливаючи на серцево-судинну систему.

Після радонотерапії зросли показники фізичної працездатності у обстежених осіб з ІХС.

Вірогідно збільшилась опірність порогового навантаження (Р<0,05), споживання кисню на 1 кг маси тіла (Р<0,05). У осіб основної групи ці дані обґрунтовують виражений тренувальний вплив радонових напівванн на рівень фізичної працездатності й коронарний резерв серця. Доведено стійкий паралелізм у збільшенні фракції викиду, характерний для всіх обстежених осіб основної групи. Одержані дані свідчать про перебудову, яка лежить в основі тренувальної дії радонових напівванн на стан серцево-судинної системи і сприяє більш економічній та ефективній роботі серця, що формує адекватну реакцію на вплив бальнеологічного фактора.

Включення в комплексне відновлювальне лікування радонових напівванн покращувало клінічний стан у всіх хворих на ІХС із супровідною артеріальною гіпертензією.

Слід зазначити, що при надходженні хворих до лікарні показники артеріального тиску перевищували індивідуальну для кожного з них норму.

Після лікування у вірогідно більшої кількості хворих основної групи,  порівняно з динамікою у осіб контрольної групи, зникли головні болі та покращився сон, зменшилась інтенсивність запаморочень, проявів задухи,  зникли периферичні набряки (Р<0,05).

Рівень середньодобового систолічного артеріального тиску (САТ) у хворих даної групи знизився незначно. Водночас, рівень діастолічного артеріального  тиску  (ДАТ)  знизився на  11,2 % в основній групі хворих і на 7,6 % — у осіб контрольної групи (Р<0,05), що характерно як для гемодинамічних реакцій систолічної атеросклеротичної гіпертензії у осіб похилого віку, так і для розробленого варіанта лікування з використанням  радонових напівванн. На третій день перебування в лікарні на фоні дотримання дієти, режиму харчування та фізичних навантажень у 2/3 осіб основної та контрольної груп нормалізувалися ранкові показники артеріального тиску. При цьому у 79,5 % хворих основної групи (у 20,0% осіб контрольної групи) вихідне підвищене значення артеріального тиску знизилось в перші 3 дні перебування в лікарні (Р<0,05) (рис. 2.).

В результаті курсового лікування на фоні зниження підвищених показників артеріального тиску покращився стан скорочувальної здатності міокарда у спостережуваних хворих. Саме у хворих ІІ підгрупи спостерігалось зменшення виразності тахікардії. Так, у хворих, що отримували радонові напівванни, частота серцевого ритму змінилась від (76,5±5,1) до (61,6±5,1) уд/хв, а у осіб контрольної групи — від (81,7±4,4) до (77,5±5,1) уд/хв (р<0,05). Ці зміни супроводжувалися зростанням рівня кінцевого систолічного та діастолічного об’ємів та фракції викиду лівого шлуночка з імовірною різницею у пацієнтів основної та контрольної груп.

            Рис. 2. Нормалізація підвищеного артеріального тиску у хворих з ІХС та артеріальною гіпертензією на 3-й день надходження до лікарні. * — статистична значущість зміни показників при Р≤0,05

Змінились і показники терморегуляції у всіх пацієнтів з ІХС та артеріальною гіпертензією. У осіб основної групи, порівняно з контрольною, більш виразно знизилися значення коефіцієнта терморегуляції ніг та інтегрального коефіцієнта терморегуляції, що свідчить про те, що радонові напівванни у даного контингенту хворих також позитивно впливають на периферичні ланки регуляції кровообігу за рахунок особливостей проведення бальнеопроцедури та реакцій відповіді хворих із клініко-інструментальними ознаками декомпенсації кровообігу.

Більшість хворих з ІХС та супровідним деформуючим остеоартрозом також добре переносили радонові напівванни. Лікувальна дія при цьому проявлялась в зменшенні чи зникненні болю в спокої та при русі, ліквідації набряку та гіперемії суглоба, відновленні чи значному зростанні його рухової функції, покращанні загального стану хворого та була більш значущою у пацієнтів основної групи, порівняно з динамікою функціонального стану в контрольній групі.

Аналіз лабораторних досліджень в процесі лікування показав, що у цих хворих швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) знизилась на 56,0 % в основній та на 40,0 % — в контрольній групі (Р<0,05), рівень С-реактивного білка (СРБ) — на 52,3 % у хворих основної та на 30,0 % — контрольної групи (р<0,05) (рис.3). Але у хворих, які знаходилися під спостереженням, були виявлені незначні зміни стану мінерального обміну у вигляді тенденції до нормалізації показників.

          Рис. 3. Динаміка клінічного та біохімічного аналізів крові у хворих на ІХС із супровідним деформуючим остеоартрозом в результаті курсового лікування

Водночас, у хворих ІІІ підгрупи, поряд із покращанням стану опорно-рухового апарату, спостерігалися позитивні зміни з боку серцево-судинної системи. Але ця динаміка була значно меншою, порівняно з результатами лікування осіб з ІХС без супровідної патології. У третини хворих зміни були відсутні, що підтверджує складність проблеми вибору методів лікування поєднаної патології внутрішніх органів у хворих похилого віку.

Рівень реакцій терморегуляції також змінився у всіх хворих з супровідним остеоартрозом. Однак, динаміка показників в більшості випадків була кількісною та вірогідно не відрізнялась у хворих основної та контрольної груп.

Радонові напівванни добре переносились і хворими на ІХС похилого віку з супровідним цукровим діабетом. Поряд із покращанням стану серцево-судинної системи, у них спостерігалися позитивні зміни симптоматики супровідного цукрового діабету.

Наприкінці лікування зникли або зменшилися головні клінічні прояви цукрового діабету: слабкість, втомлюваність, спрага, поліурія, свербіж шкіри, поліфагія. Значно зменшилась інтенсивність болю та слабкості в ногах, виразність парестезій і судом.

Характерно, що у осіб із легким перебігом захворювання рівень глюкози крові наприкінці курсу лікування нормалізувався у хворих основної і  контрольної груп. У хворих з наявністю середньої тяжкості перебігу  цукрового діабету глікемія знижувалася на 14,1 % в основній та на 10,1 % — в контрольній групі (Р<0,05), тобто більш виразно, порівняно з динамікою в осіб з легким перебігом захворювання, що свідчить про те, що радонові напівванни позитивно впливають на ті показники функціонального стану організму хворих похилого віку, початкові значення яких були більш змінені (рис.4.).

Рис.4. Зниження глікемії у хворих на ІХС похилого віку із супровідним цукровим діабетом середньої тяжкості перебігу після курсового лікування

Це дозволило зменшити дозу цукрознижувальних препаратів у 32,1 % хворих основної та у 10,0 % осіб контрольної групи (Р<0,05).

Радонові напівванни позитивно впливали і на стан ліпідного обміну у  хворих IV підгрупи. Так, в результаті лікування рівень холестерину знижувався від (7,33±0,51) до (5,48±0,24) ммоль/л (Р<0,05); бета-ліпопротеїдів — від (8,16±0,3)1 до (6,80±0,38) г/л (Р<0,01); тригліцеридів — від (2,52±0,17) до (1,87±0,06) ммоль/л (Р<0,001). У 10,0 % цих хворих спостерігалось і зниження маси тіла в середньому на 2,2-3,6% (Р>0,05).

У хворих на ІХС із супровідним цукровим діабетом в результаті лікування покращився клінічний і функціональний стан серцево-судинної системи, але отримані зміни мали характер тенденції, що віддзеркалює особливості стану хворих похилого віку з поєднаною патологією, торпідність до проведеного лікування та необхідність довготривалої й повторної їх реабілітації.

Подібні зміни відбувались і з боку процесів терморегуляції у даної категорії хворих.  

Підвищення ефективності відновлювального лікування  хворих впливало на медико-соціальні показники. Одержані результати показали, що у осіб з ІХС похилого віку і супровідною патологією у вигляді артеріальної гіпертензії, деформуючого остеоартрозу та цукрового діабету  впродовж  12  місяців  після проведення радонової бальнеотерапії у 36,0 % зберігалися досягнуті клінічні ефекти, на 43,8 % знижувалась кількість днів тимчасової непрацездатності, на 74,2 % – витрати з соціального страхування, порівняно з даними за попередній рік.

Через рік після проведеного лікування радоновими напівваннами у всіх хворих покращилась якість життя. Найбільш значуще зменшення (на 25,4%) середніх значень балів, які характеризують рівень якості життя хворих, спостерігалося у осіб з ІХС без супровідної патології. Найменш значуще покращилась якість життя у пацієнтів із ІХС та супровідними цукровим діабетом й остеартрозом  (відповідно на 14,5 та 13,2 %), що характеризує саме цю категорію хворих як осіб із найбільшою торпідністю до проведеної терапії.

Таким чином, отримані безпосередні та віддалені результати відновлювального лікування продемонстрували, що у осіб з ІХС та супровідною патологією (артеріальна гіпертензія, деформуючий остеоартроз, цукровий діабет) комплекс з використанням радонових напівванн зменшує прогресування основного і супровідного захворювань, покращує фізичну працездатність, запобігає виникненню ускладнень, збільшує у них тривалість та якість життя.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі, сутність якої полягає в підвищенні ефективності відновлювального лікування хворих на ІХС похилого віку з супровідною патологією у вигляді артеріальної гіпертензії, остеоартрозу, цукрового діабету шляхом включення в комплексну терапію радонових напівванн з урахуванням клініко-функціональних  особливостей перебігу захворювання.

1.     Застосування радону Знам’янського родовища у вигляді напівванн у хворих на ІХС похилого віку і супровідною патологією у вигляді артеріальної гіпертензії, деформуючого остеоартрозу та цукрового діабету підвищує ефективність відновлювального лікування за рахунок поліпшення клінічного стану, перебігу основного та супровідних захворювань, зниження їх прогресування та покращання медико-соціальних показників, запобігання ускладнень та зменшення доз медикаментозної терапії, покращання якості життя.

2.     За даними аналізу архівних історій хвороби Обласної бальнеологічної лікарні м. Знам’янка, виявлено, що серед осіб, які отримували відновлювальне лікування, хворі похилого віку становлять 20,0 %. У 68,4 % пацієнтів похилого віку з ІХС виявляються в анамнезі від 2 до 4 факторів ризику виникнення захворювання. У 86,3 % пацієнтів зареєстрована супровідна артеріальна гіпертензія, у 38,1 % — цукровий діабет і у 24,1 % — деформуючий остеоартроз. У 11,5 % осіб в анамнезі наявні побічні реакції на медикаментозну терапію, у 17,0 % хворих – непереносність або протипоказання до загальної бальнеотерапії.

3.     Радонові напівванни у 61,0 % хворих на ІХС похилого віку зменшують клінічні прояви стенокардії, електрокардіографічні ознаки коронарної недостатності в спокої та при фізичному навантаженні, також дозу вживання нітратів; у 90,0 % осіб — покращують скорочувальну здатність міокарда, поряд із зрідженням  серцевого  ритму,  і у всіх хворих – периферичний кровообіг; вдвічі знижують кількість хворих із міжпівкульовою асиметрією мозкової гемодинаміки; нормалізують процеси терморегуляції та термореактивності шкіри; виразніше, порівняно з особами без супровідної патології, підвищують толерантність до фізичного навантаження.

4.     Застосування радонових напівванн у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ІХС похилого віку покращує стан і перебіг супровідної патології таким чином:

4.1. У всіх осіб із супровідною артеріальною гіпертензією в перші дні застосування знижується на 7,7 % підвищений середньодобовий систолічний артеріальний тиск, на 11,2 % – діастолічний артеріальний тиск, а у 79,0 % хворих – вечірній артеріальний тиск; зменшується тахікардія, покращується скорочувальна здатність міокарда, підвищується сприйняття фізичних навантажень.

4.2. У 90,5 % пацієнтів з супровідним деформуючим остеоартрозом суттєво зменшується виразність болю та клінічних проявів синовіту, у 80,9% осіб збільшується обсяг рухів у суглобах, у 56,0 % хворих нормалізуються лабораторні показники запалення.

4.3. У хворих із супровідним цукровим діабетом зменшуються його клінічні прояви, при легкому перебігу захворювання на 14,1 % знижуються гіперглікемія, глюкозурія та у 32,1 % осіб зменшуються дози застосування цукрознижувальних препаратів; на 25,3 % знижується гіперхолестерінемія, на 16,7 % — рівень в крові бета-ліпопротеїдів, на 65,5 % - тригліцеридів; у 10,0 % осіб знижується підвищена маса тіла (в середньому на 3,6 %).

5. Позитивний ефект застосування радонових напівванн у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ІХС похилого віку з супровідною патологією у вигляді артеріальної гіпертензії, деформуючого остеоартрозу і цукрового діабету підтверджується безпосередніми та віддаленими результатами, що свідчать про подовження клінічної ремісії (у 36,0 % хворих), зниження кількості днів тимчасової непрацездатності, середньої тривалості тимчасової непрацездатності (в 4 рази) та витрат з соціального страхування (на 74,2 %) порівняно з даними за попередній рік.