МЕХАНІЗМИ ДІЇ БЛОКАТОРІВ Н2-ГІСТАМІНОВИХ І М1-ХОЛІНЕРГІЧНИХ РЕЦЕПТОРІВ У ЛІМФОЦИТАХ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ : НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И РАЗРАБОТКА МОДЕЛИ ЗАГРУЗКА ЛЕЧЕБНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ПАЦИЕНТАМИ..

summary

Матеріали та методи дослідження. Моноядерні лімфоцити периферичної крові людини виділяли з гепаринізованої свіжоотриманої крові практично здорових донорів віком 21-28 років у градієнті концентрації фікол-урографіну (480 зразків) (A.Boum, 1968). Підраховували клітини у камері Горяєва, використовуючи як барвник 0,1% трипановий синій. Життєздатність лімфоцитів, яка в усіх дослідах складала не менше 95%, оцінювали за забарвленням трипановим синім.

Для розкриття глутатіонредуктазної, глутатіонтрансферазної та Nа⁺,К⁺-АТФазної латентної активностей до суспензії лімфоцитів додавали 0,2% сапонін, а для визначення глутатіонпероксидазної та Са²⁺,Мg²⁺-АТФазної активностей - 0,1% сапонін. Дана методика грунтується на роботах, виконаних на еритроцитах, лімфоцитах і сперматозоїдах (Орлов С.Н. и др., 1985; Підковка Н.О., 2003; Maksymjuk H.V., Vorobets Z.D. , 2000).

Інтенсивність пероксидної оксидації ліпідів (ПОЛ) оцінювали за вмістом одного із кінцевих метаболітів – малонового діальдегіду (Тимирбулатов С.А., Селезнев Е.И., 1988).

Глутатіонпероксидазну активність визначали за зменшенням вмісту GSH (Моин В.М., 1986), глутатіонредуктазну активність – за зменшенням вмісту NADPH (Mannervik V., 1991), глутатіонтрансферазну активність – за зменшенням вмісту GSH (Власова С.Н и др., 1990; Булавин Д.В., 1996).

Визначення Ca²⁺,Mg²⁺-АТФазної активності проводили при 37° С у середовищі, що містило 5 мМ Nа₂АТФ, 5 мМ МgС1₂, 5 мкМ СаС1₂, 0,02 М трис-НCl буфер (рН=7,4). До інкубаційного середовища додавали лімфоцитарну суміш. Ре­акцію зупиняли додаванням 1 мл 20% ТХО. Зразки 10 хв центрифугували при 800 g. У супернатанті визначали вміст неорганічного фосфату за методом Фіске-Субароу (Меншиков В.В., 1987). Активність Са²⁺,Мg²⁺-АТФази  оцінювали за величиною, що інгібувалась 1 мМ розчином ЕГТА, та відображали у мкмолях Ф_н (хв · мг білка)^-1. Мg²⁺-АТФазну активність визначали у тих же умовах, але за відсутності СаС1₂ із додаванням 1 мМ ЕГТА та 0,1 мМ оуабаїну (Орлов С.Н., 1977). За Na⁺,K⁺-ATФазну активність приймали таку, що інгібувалась 0,1 мМ розчином оуабаїну.

Препарати фамотидину, пірензепіну, омепразолу використовували в концентраціях 10^-6 ... 10^-3 М.

Варіаційно-статистичне опрацювання отриманих результатів проводили з використанням критерію Стьюдента за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel  2003.