Фізична реабілітація при дитячому церебральному паралічі з врахуванням порушень динамічного стереотипу



title:
Фізична реабілітація при дитячому церебральному паралічі з врахуванням порушень динамічного стереотипу
Альтернативное Название: Физическая реабилитация при детском церебральном параличе с учетом нарушений динамического стереотипа
Тип: synopsis
summary:

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 110 дітей у віці 7-15 років. З них з різними формами ДЦП – 90 осіб: зі спастичною формою 36 дітей, з геміпаретичною - 29, гіперкінетичною - 25 дітей. Залежно від видів застосованих методів реабілітації діти були розділені на три лікувальні групи.


Склад груп реабілітації, визначався з урахуванням збережених контингентів руху й особливостями організації динамічного стереотипу руху з позицій класифікації рівнів організації рухів М.А. Бернштейна методом М.І. Озерецького.


 У першу групу ввійшли діти (30 осіб), яким проводились заняття лікувальною фізкультурою за розробленою методикою ЛФК з врахуванням порушень динамічного стереотипу, які доповнювались лазеропунктурою з метою зменшення медикаментозного навантаження і підвищення ефективності лікування. Застосування лазероакупунктури у реабілітації хворих на ДЦП поряд з використанням активного рухового режиму у вигляді занять лікувальною фізкультурою сприяє формуванню адекватної реакції гіпофіза на постійні фізичні вправи – поступовій гармонізації вегетативних впливів, відновленню мікроциркуляції й поліпшенню периферичного кровотоку та удосконаленню рухових можливостей. Кількість занять включала один цикл, що включав двадцять щоденних індивідуальних занять тривалістю до 40-50 хвилин і п'ять циклів по десять колективних занять тривалістю до 40 хвилин – тричі на тиждень. Лазеропунктура виконувалася приладом АКЛР 01-М у режимі 20 мВт на біологічно активні точки і зони, з врахуванням ураження рухових функцій, червоним гелій-неоновим лазерним випромінюванням із частотою130 Гц та на точки м'язів-згиначів - інфрачервоним лазерним випромінюванням потужністю 20 мВт, з експозицією 60 сек. - тонізуючий метод, 120сек. - седативний метод, з тривалістю курсу до 8-12 сеансів.


Другу  групу склали 34 особи, яким проводилися заняття лікувальною фізкультурою за розробленою методикою ЛФК з врахуванням порушень динамічного стереотипу.


 Третю групу склали хворі (26 осіб), що одержували традиційне лікування: базову медикаментозну терапію (ноотропні, вазоактивні, нейрометаболічні препарати) і лікувальну гімнастику за методикою С.А. Бортфельд. В кожній групі з числа методів фізичної реабілітації додатково застосовувався лікувальний масаж за загальноприйнятою методикою.


Контрольну групу склали 20 здорових дітей того ж віку.


Для контролю початкового стану та ефективності проведеного лікування проводилися: обстеження соматичного, неврологічного статусу, оцінка функцій рівнів організації динамічного стереотипу, дослідження вищих психічних функцій - гнозису та інтелектуального рівня; оцінювалося вегетативне забезпечення діяльності, стан периферичного кровообігу верхніх і нижніх кінцівок, стан церебральної гемодинаміки.


Порушення стато-моторних функцій оцінювалось за методикою М.І. Озерецького, стан гностичних функцій визначався за методикою А.Р. Лурія у модифікації Симерницької Е.Г., оцінка інтелектуального рівня проводилася за шкалами Д. Векслера, у балах. Вегетативна регуляція кваліфікувалася параметрами: індексом напруги ІН (од.), що визначав стан компенсаторних механізмів,  гуморальний канал регуляції й рівень функціонування парасимпатичної нервової системи характеризувався показником моди кардіоінтервалу Мо (сек.) та показником варіаційного розмаху кардіоінтервалу ∆X (сек.), стан активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи характеризувався значенням амплітуди моди кардіоінтервалу Амо (%). Оцінку тонусу магістральних артерій і вен проводили методом реографії за даними реографічного індексу РІ (Ом). Стан судин мікроциркуляторного русла відображав показник дикротичного індексу ДКІ (%). Стан венозного відтоку й тонус вен оцінювали за допомогою діастолічного індексу ДСІ (%).


Результати досліджень оброблялися за допомогою статистичної програми “Statistika”, версія 5, на персональному комп'ютері Pentium методами математичної статистики з обчисленням середніх величин та їх розбіжностей, з використанням критерію Стьюдента. Виявлені відхилення вважались нестійкими, якщо ймовірність «р» не перевищувала 0,05 (р<0,05).


Результати досліджень та їх обговорення. Відповідно до державної статистики, в Україні живуть близько 30000 дітей, хворих на дитячий церебральний параліч. Багато авторів виділяють ефективність використання трофічної, компенсуючої та нормалізуючої дії ЛФК та лазеропунктури, опосереджуючих свій вплив через нервові і гуморально-рефлекторні механізми в лікуванні цього захворювання. Однак окреме використання цих методів не дає належної ефективності, а представлені у сучасній літературі схеми лікувальної фізкультури не враховують індивідуальні особливості ураження рівнів регуляції біодинамічного стереотипу у хворих на дитячий церебральний параліч в комплексі з порушеннями вегетативного балансу. Зформована реабілітаційна програма дає можливість комплексного лікування порушень стато-моторних функцій та зорового і слухового гнозису, вегетативного забезпечення діяльності, церебрального кровообігу та реґіонарного кровотоку в уражених кінцівках за допомогою індивідуальної методики лікувальної фізкультури з обліком уражених рівнів регуляції динамічного стереотипу та лазеропунктури.


За даними досліджень за тестами М.І.Озерецького, структура порушень рівнів регуляції біодинамічного стереотипу залежала від клінічних форм дитячого церебрального паралічу: недостатність рівня психологічної організації рухів (Е), яка супроводжувалась недостатностю передніх гностичних зон головного мозку, була зафіксована у 82,2% усіх хворих, згідно даних тестів ручної швидкості, показники яких були на 43,1% нижчими за норму у дітей віком 11-15 років і дорівнювали 35,12±2,85 (сек.) (р<0,05) та на 52,3% нижче за норму у дітей віком 7-10 років і дорівнювали 30,05±2,68 (сек.).


Порушення функцій таламо-палідарного рівня плавності та співдружності рухів (B) спостерігалось у 44,1% усіх хворих, пірамідно-стріарного рівня просторової орієнтації (C) – у 30% усіх хворих і тім'яно-премоторного рівня формування практичних навичок (D) у 28% усіх хворих, що відповідало недостатності підкоркових та задніх гностичних зон, згідно даних тестів статичної та динамічної координації. Значення показників статичної координації були нижче норми на 29,6% у дітей віком 11-15 років і дорівнювали 10,19±1,48 (сек.), і на 42,4% нижче норми у дітей віком 7-10 років і дорівнювали 8,15±1,45 (сек.).


Рівень показників функції динамічної координації був на 48,0% нижчим за норму у дітей віком 11-15 років і дорівнював 0,52±0,006 (балів), та на 37,0% нижче норми у дітей віком 7-10 років і дорівнював 0,66±0,008 (балів).


Розлади функцій руброспинального рівня організації рухів А, які супроводжують недостатність стовбурових гностичних зон, відзначалися у 54% усіх хворих, про що свідчили показники тестів статичної витривалості та сили згиначів. Значення показників статичної витривалості були знижені на 24,4% від норми у дітей віком 11-15 років - до 28,03±2,15 (сек.), та на 40,7% у дітей віком 7-10 років і складали 22,16±2,14 (сек.). Показники сили згиначів слабкої руки були на 47% нижчими за норму - до 8,04±1,24 (кг) (р< 0,05) у дітей старшої вікової групи, і на 39,7% нижчими за норму у дітей віком 7-10 років - до 6,3±0,35 (кг).


Вивчення обсягу активних рухів у цих пацієнтів показало обмеження рухів на 41,2% у порівнянні з нормою, цей показник дорівнював 1,7±0,02 (балів) (р<0,05).


Ці порушення рухів, за даними обстежень гностичних функцій, супроводжувались недостатністю слухового гнозису, переважно у пацієнтів з гіперкінетичною формою - у 62% пацієнтів та у 52% пацієнтів з лівосторонніми геміпарезами. Недостатність зорового гнозису зафіксована у 32% у дітей із правобічними геміпарезами.


За даними дослідження церебральної гемодинаміки, застійний варіант  зустрічався в 57,7% , коли були присутні ознаки ускладнення венозного відтоку, гіпертензивний варіант порушень спостерігався в 23,3% випадків спостережень, дістонічний варіант визначався в 15,4%. В 20% хворих виявлена асиметрія кровотоку.


При обстеженні периферичного кровотоку встановлена локалізація рухових порушень сполучена з початковим порушенням кровообігу кінцівок: в 54% хворих ДЦП виявлене зниження кровонаповнення судин кінцівок, в 23,3% визначався гіпертонус великих артерій, в 57,7% був ускладнений венозний відтік.


Аналіз даних обстеження вегетативного забезпечення діяльності (ВОД) свідчив, що у дітей з ДЦП, у порівнянні з контрольною групою, гуморальна регуляція серцевого ритму була пригноблена - показник моди кардіоінтервалу (Мо) - 0,58 сек. при нормі - 0,74 сек. Відзначався ріст індексу напруги (ІН) як у стані спокою - індекс напруги ІН становив 125,0 од. при нормі 65,0 од.


Після проведеного лікування оцінка стану стато-моторних функцій усіх рівнів регуляції динамічного стереотипу визначила позитивні результати. Встановлено, що поліпшення функцій тонкої моторики вищого символічного рівня Е регуляції динамічного стереотипу, згідно результатів тесту ручної швидкості, було найбільшим у пацієнтів першої групи – на 48,0% у старших дітей та на 53,0% - у молодших (р < 0,01). Менш значні зміни цього показника спостерігались у хворих  другої групи - на 43,0% у старших і молодших дітей (р < 0,01), тоді як у хворих третьої групи цей показник зріс тільки на 15,0% у старших дітей та на 7,0% - у молодших (р< 0,05).


Стан функцій загальної моторики: швидкості рухів тіла, статичної координації, динамічної координації, обсягу рухів, які визначали активність таламо-палідарного рівня В, пірамідно-стріарного рівня С, тім'яно-премоторного рівня D поліпшився після проведеного лікування у всіх хворих, з найбільшою динамікою - при комплексному лікуванні за розробленою методикою. Позитивні результати тестів статичної координації були більше виражені у пацієнтів першої групи, які отримали комплексне лікування і мали покращення цього показника на 38,0% у старших дітей, на 65,0% - у молодших (р < 0,01). У хворих другої групи, з використанням запропонованої методики ЛФК, цей показник підвищився у старших дітей на 28,0% та у молодших – на 47,2% (р < 0,01), а у хворих третьої групи при використанні традиційного лікування – лише на 8% у старших дітей та на 24% - у молодших (р< 0,05).


Порівняння показників швидкості рухів тіла після проведеного лікування визначило найбільшу динаміку у хворих першої лікувальної групи  - на 47,5% у старших дітей та на 47,3% у молодших дітей. Динаміка цього показника у другій групі лікування склала 46,4% у старших дітей і 33,9% - у молодших дітей. Використання традиційного лікування в третій групі сприяло прискоренню темпів виконання цього тесту на 14,4% у старших дітей та на 18,3% - у молодших дітей.


Рівень показника функції динамічної координації при комплексному лікуванні в першій групі мав позитивну динаміку - на 48,0% у старших дітей, на 29,8% у молодших дітей. У хворих другої лікувальної групи під впливом занять лікувальною фізкультурою з врахуванням порушень динамічного стереотипу динаміка цього показника у старших дітей склала 43,5%, у молодших дітей – 24,1%. Хворі третьої групи лікування мали менш значне покращення результатів - на 25,7% у старших дітей і на 17,1% у молодших дітей.


Різниця результатів показника обсягу рухів була достовірною у всіх трьох групах лікування у старших і молодших дітей та найбільшою у першій групі - 29,4% (р < 0,01), у другій групі - 19,4% (р < 0,01), і у третій групі – 7,1% (р< 0,05).


Оцінка стану стато-моторних функцій руброспинального рівня А регуляції динамічного стереотипу за даними показників сили згиначів слабкої руки та статичної витривалості після проведеного курсу лікування свідчила про позитивну динаміку у всіх пацієнтів. Однак найбільше зростання показника сили згиначів слабкої руки відзначалось у хворих першої групи - на 50% у старших дітей та на 59% у молодших (р < 0,01); у другій групі цей показник збільшився на 38% у старших дітей і на 52% – у молодших (р < 0,01); у третій групі спостерігалась менша динаміка зростання - на 14% у старших і у молодших дітей (р< 0,05).


Підвищення результатів тестів статичної витривалості виявлено у першій групі на 32% у старших дітей і на 45% – у молодших (р < 0,01), у другій групі - на 25% у старших дітей і на 22% - у молодших (р < 0,01), і значно менша динаміка цього показника досягнута у третій групі лікування - на 18% у старших дітей і на 15% - у молодших (р< 0,05).


Взагалі досягнуто зменшення кількості пацієнтів з розладами вищого психологічного рівня регуляції рухів Е: в 1,7 разів в першій групі лікування, в 1,2 рази в другій групі (р<0,05)  і у 1,1 разів – в третій групі (р<0,05). Виявлено значне покращення локомоторних функцій тім'яно-премоторного рівня регуляції стереотипу D у 2,5 разів в першій лікувальній групі, в 1,5 разів у другій і в 1,35 разів – у третій (р<0,05); та статичних функцій руброспинального рівня А в 1,5 разів серед хворих першої групи, в 1,4 разів – в другій лікувальній групі та в 1,2 рази в третій лікувальній групі (р<0,05) (рис.1).


 


Оцінка слухового гнозису визначила поліпшення на 62,0% цього показника у пацієнтів першої групи лікування. У другій групі динаміка цього показника склала 43,5% (р<0,01),  а у третій групі – тільки 15,5% (р<0,05) (рис. 2). 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины