МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ТУБУЛО-ІНТЕРСТИЦІЙНОГО СИНДРОМУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ НЕФРИТІ МАЗУГІ (експериментальне дослідження) : МЕХАНИЗМЫ РАЗВИТИЯ Тубуло-интерстициального СИНДРОМА ПРИ хронический нефрит МАЗУГИ (экспериментальное исследование)

summary

Матеріали та методи дослідження. У дослідах на 267 статевозрілих щурах-самцях масою 0,15-0,18 кг та 16 кроликах досліджували функціональний стан нирок, процеси клубочково-канальцевого та канальцево-канальцевого балансу, процеси пероксидного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків, стан антиоксидантної системи та роль прозапальних цитокінів у розвитку тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі.

            Гломерулонефрит Мазугі моделювали за методом (K.Rother, H. Sarre, 1963) з проведенням дослідження на 45-ту добу після введення щурам нефротоксичної сироватки, що відповідало хронічному періоду розвитку експериментального гломерулонефриту із сформованим тубуло-інтерстиційним синдромом (Б.А.Пахмурний, 1978).

Функція нирок вивчалася за умов водного індукованого діурезу. Водне навантаження (50 мл/кг маси тіла) проводили підігрітою до 37^оС водогінною водою за допомогою металевого зонда, який вводили в шлунок. Евтаназію тварин проводили шляхом декапітації під ефірним наркозом. У сечі концентрацію креатиніну визначали за методом Фоліна (Е.Б.Берхин, Ю.И.Иванов, 1972), у плазмі крові - за методом Поппера у модифікації А.К.Мерзона (1970); концентрацію білка в сечі визначали сульфосаліциловим методом (А.І. Міхеєва, І.А.Богодарова, 1969), вміст кислот, що титруються, та аміаку в сечі визначали титрометрично               ( С.И.Рябов и соавт., 1997), концентрацію іонів натрію і калію в плазмі крові та сечі визначали методом фотометрії полум`я з використанням фотометра ФПЛ-1.

На підставі отриманих даних розраховували показники функціонального стану нирок за формулами, наведеними в роботах (О.Шюк, 1981; С.И.Рябов, Ю.В.Наточин, 1997). Проводили кореляційний аналіз між показниками функції нирок за умов хронічного нефриту Мазугі.

            У кірковій, мозковій речовині та сосочку нирок визначали показники пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантних систем: дієнові кон’югати за методом (Б.В. Гаврилов, М.И.Мишкорудная, 1983), малоновий альдегід за методом (И.Д.Стальная, Т.Г.Гаришвили, 1977), активність супероксиддисмутази [КФ 1.15.1.1.] за методом (С.Чевари, И.Чаба, Й.Секей, 1985), активність каталази [КФ 1.11.1.6.] за методом (М.А.Королюк, Л.И.Иванова, И.Г.Майорова, В.Е.Токарев, 1988) і активність глутатіонпероксидази за методом (І.Ф.Мещишен, В.П.Пішак, Г.П.Копильчук, 1994). Білок в тканинах визначали за методом (O.H.Lowry, N.I. Rosebrough, A.L.Parr, R.I. Randwall, 1951). Вміст окисно- модифікованих білків у плазмі кров та гомогенатах тканин визначала за реакцією з 2,4-динітрофенілгідразином з утворенням гідразонів характерного спектру поглинання (І.Ф.Мещишен, В.П.Польовий, 1999).

            Cтан енергетичного обміну оцінювали за активністю сукцинатдегідрогенази [КФ 1.3.99.1], яку визначали за методом (Ю.М.Торчинский, 1959) в модифікації (А.И.Гоженко, 1974). Кількісну оцінку ступеня колагеногенезу в кірковій речовині нирок проводили за визначенням вмісту оксипроліну (H. Stegeman, 1958).

            Тканинний фібриноліз в нирках та сечі оцінювали за визначенням лізису азофібрину з оцінкою сумарної (СФА), неферментативної (НФА) (інкубація проб в присутності блокатора ферментативного фібринолізу      e-амінокапронової кислоти) з розрахунком ферментативної фібрино­літичної активності (О.Л.Кухарчук, 1996). Стан необмеженого протеолізу в кірковій, мозковій речовині нирок та сечі оцінювали за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу (В.П.Пішак 1998).

            Імуноферментні дослідження проводились за допомогою стандартних наборів “Amersham” (Англія) та “Immuno Nuclear Corporation” (США) для визначення концентрації ФНП-a.

            З гістологічних методів використовували забарвлення депарафінованих зрізів гематоксилін-еозином, за методом Слінченка (І.Ю.Олійник, 1999), проводили PAS-реакцію (U. Schmidt, M.Horster, 1977).

            Гістоензимохімічно в нирках виявляли лужну фосфатазу та сукцинатдегідрогеназу (М.Берстон, 1965).

            Корекцію тубуло-інтерстиційного синдрому при хронічному нефриті Мазугі проводили препаратом GA-40 “ALEXIS” (Грузія), (комплекс поліпептидів, виділених з екологічно чистого рослинного матеріалу) щоденно внутрішньом’язево в дозі 2 мкг/кг та урокіназою НВФ       “Simko, ltd” (Україна) з питомою активністю 3000 од. Plough/мг білка вводили в черевну порожнину в дозі 5 од. Plough/100 г 1 раз у 3 дні в 0,2 мл дистильованої води впродовж всього періоду розвитку хронічного нефриту.

            Весь цифровий матеріал статистично оброблений методами параметричної статистики, включаючи кореляційний, регресійний та багатофакторний регресійний методи аналізу за допомогою програм “Statgrafics” та “Excel 7.0” та “Statistica”. Показник вірогідності в таблицях, вказаний тільки для вірогідних відмінностей, на рисунках достовірно відмінні величини (р< 0,05) відмічені відповідними значками. У таблицях кореляційного аналізу, в рівняннях і на рисунках простої та багатофакторної регресійних залежностей представлені результати тільки з вірогідними (р< 0,05) зв`язками.

            У розділах одержаних результатів та їх обговоренні наведені дані про дослідження тубуло-інтерстиційного синдрому за хронічного нефриту Мазугі на 45-ту добу після введення кролячої нефротоксичної сироватки, який характеризувався відсутністю змін з боку величини сечовиділення, зростанням концентрації іонів калію в сечі та його екскреції, мала місце тенденція до розвитку гіперкаліємії в плазмі крові (табл. 1). Концентрація креатиніну в сечі та його екскреція мали тенденцію до гальмування. Спостерігалася ретенційна азотемія, на що вказувало зростання концентрації креатиніну в плазмі крові. Клубочкова фільтрація та концентраційний індекс ендогенного креатиніну знижувалися, мав місце розвиток протеїнурії. Оцінка показників транспорту іонів натрію за хронічного нефриту Мазугі показала зростання концентрації іонів натрію в сечі та його екскреції. Концентрація іонів натрію в плазмі крові мала тенденцію до зростання, а фільтраційна фракція та абсолютна реабсорбція іонів натрію характеризувалася тенденцією до гальмування. Відносна реабсорбція іонів натрію знижувалася, зростали концентраційний індекс та кліренс іонів натрію.